Рішення № 37080117, 06.02.2014, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/10677/13-ц

Провадження № 2/750/94/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Литвиненко І.В.

при секретарі Кравченко І. В.,

за участю представника позивача Хіміч С. М., відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в порядку регресу, -

в с т а н о в и в :

28.10.2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути 18870 грн. 23 коп. матеріальної шкоди, заподіяної незаконним звільненням працівника, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що діями колишнього начальника Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України ОСОБА_2, які полягали у незаконному звільненні працівника ОСОБА_3, позивачу завдано матеріальну шкоду, що складається із 16896 грн 21 коп., суми , яку було виплачено останній як середній заробіток за час вимушеного прогулу, 1000 грн, яку було стягнуто в порядку відшкодування судових витрат, понесених ОСОБА_3 та 2484,02 грн коштів, отриманих ОСОБА_3 як допомогу по безробіттю та стягнутих з Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь Чуднівського районного центру зайнятості.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Наказом начальника Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (надалі за текстом - Прикордонний загін) від 16.07.2010 року № 322-ОС ОСОБА_3 була звільнена із займаної посади техніка групи обслуговування містечка Вакуленчук відділу матеріально - технічного забезпечення, у відповідності до п. 2 ст. 41 КЗпП України, з підстав втрати довіри.

Наказом начальника Прикордонного загону від 30.07.2010 року № 348-ОС, в наказ № 322-ОС було внесено зміни щодо дати звільнення ОСОБА_3, а сааме: з 30.07.2010 року.

Наказом голови Державної прикордонної служби України від 27.09.2011 року № 492-ОС ОСОБА_2 звільнено з військової служби, а наказом Т.в.о. начальника Прикордонного загону від 29.09.2011року № 446-ОС виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Прикордонного загону у зв'язку зі звільненням в запас Збройних Сил України.

Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 12.10.2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 12.01.2012 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, з Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України стягнуто 16896,21 грн. за час вимушеного прогулу та 1000 грн. витрат на правову допомогу. Позов в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді техніка групи обслуговування містечка Вакуленчук відділу матеріально - технічного забезпечення суд залишив без задоволення з огляду на скасування наказу про її звільнення з вказаної у позовній заяві підстави та її звільнення з роботи за власним бажанням. Крім того, суд поклав на командира Житомирського прикордонного загону ОСОБА_2 обов'язок покрити завдану військовій частині шкоду в розмірі 16896,21 грн. у зв'язку з оплатою працівниці часу вимушеного прогулу. Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 23.10.2012 року рішення Чуднівського районного суду від 12.10.2011 року в частині покладення на командира Прикордонного загону ОСОБА_2 обов'язку покрити завдану військовій частині шкоду в розмірі 16986 грн. 21 коп. у зв'язку з оплатою ОСОБА_3 часу вимушеного прогулу скасовано.

Згідно із вимогою головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, викладеної в постанові від 07.03.2012 про відкриття виконавчого провадження № 31606076 з виконання виконавчого листа № 2-16, виданого 01.03.2012 року Чуднівським районним судом Житомирської області Житомирським прикордонним загоном Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_3 сплачено 16896,21 грн. втраченого нею середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та 1000,00 грн. у відшкодування понесених нею судових витрат на правову допомогу, що підтверджується платіжними дорученнями № 649 від 27.03.2012 року, платіжне доручення № 750 від 11.04.2012 року (а.с. 14-15).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012, з Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття стягнуто суму виплаченої ОСОБА_3 матеріальної допомоги по безробіттю у розмірі 2484 грн. 02 коп. (а. с. 18-19).

25.09.2012 року головним державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 34594454 з виконання виконавчого листа № 0670/6923/11, виданого 11.09.2012 року Житомирським окружним адміністративним судом про стягнення з Прикордонного загону на користь Чуднівського РЦЗ боргу у сумі 2484,02 грн., який сплачено позивачем 06.12.2012 року, про що свідчить копія платіжного доручення № 3229 від 06.12.2012 року (а.с. 20-21). Вказану постанову боржником отримано 22.10.2012 року.

Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29.12.2009 року № 1115/2009.

Загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників передбачені ст. 130 КЗпП України.

Відповідно до п. 8 ст. 134 КЗпП України, службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини підприємству, установі, організації.

Відповідно до пункту 9 Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15.02.2005 року № 116, начальник органу охорони державного кордону особисто відповідає за рішення, що ним приймаються, за правильне застосування підпорядкованих підрозділів (підлеглих) та успішне виконання ними поставлених завдань.

Частиною 4 статті 136 КЗпП України визначено порядок покриття шкоди, заподіяної працівником, та передбачено, що стягнення з керiвникiв пiдприємств, установ, органiзацiй та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку пiдлеглостi органу або за заявою прокурора.

Відповідно до ст.. 237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі,організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд погоджується з доводами відповідача, що позивач пропустив річний строк звернення до суду щодо стягнення коштів в рахунок відшкодування суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 16896,21 грн та виплату судових витрат в сумі 1000 грн, встановлений ст. 233 КЗпП України, оскільки виплату стягнутої судом суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_3 здійснено 27.03.2012 року, виплату судових витрат на користь ОСОБА_3 здійснено 11.04.2013 року. Доводи представника позивача щодо переривання строку позовної давності, у зв'язку із вчиненням відповідачем дій , що свідчать про визнання ним свого обов'язку відшкодувати шкоду, а саме: той факт, що відповідач 25.03.2013 року відшкодував в добровільному порядку 1500 грн не підтверджені належними доказами. Суду не надані письмові докази, що саме ОСОБА_2 здійснив оплату 1500 грн, а саме: копією квитанції про перерахунок коштів, з якої би вбачалося, що платником є відповідач, або що ним було проведено оплату цих коштів через транзитний рахунок. Надана виписка з рахунку за 25.03.2013 року не підтверджує сплату саме ОСОБА_2 коштів в сумі1500 грн, оскільки в графі платник вказано транзитний рахунок. Отже позовні вимоги щодо стягнення коштів в рахунок відшкодування суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 - 16896,21 грн та виплату судових витрат понесених ОСОБА_3 в сумі 1000 грн задоволенню не підлягають у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Позовні вимоги про стягнення 2484,02 грн коштів, сплачених позивачем на користь Чуднівського районного центру зайнятості, як суму, отриману ОСОБА_3 як допомогу по безробіттю також не підлягають задоволенню, оскільки статтею 237 КЗпП України передбачено можливість стягнення із службової особи, винної в незаконному звільненні працівника шкоди, заподіяну підприємству, установі,організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу, а отже КЗпП України не передбачено можливості стягнення понесених позивачем інших витрат. Крім того, слід зазначити, що відповідно до пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Оскільки згідно зі ст.235 КЗпП при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. А отже питання зарахування допомоги по безробіттю вирішується при поновленні на роботі працівника та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в порядку регресу відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.В. Литвиненко