Рішення № 37079562, 06.02.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2014 р. Справа № 914/4551/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Бобаку Т.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Луганськ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Європа-Транс», м. Жовква

про стягнення 5287,64 грн.

За участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Луганськ, звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТзОВ «Європа-Транс», м. Жовква 4780 грн. заборгованості та 507,64 грн. трьох процентів річних. Позовні вимоги мотивовано нормами ст.ст. 11, 509, 510, 526, 530, 549 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231 ГК України. Згодом позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог до 4780 грн. заборгованості за поставлену продукцію та 443,86 грн. трьох процентів річних.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі суду від 16.12.2013 р., за клопотанням позивача у судовому засіданні, призначеному на 21.01.2014 р., оголошувалась перерва до 06.02.2014 р. Ухвалою суду від 21.01.2014 р. продовжено строк вирішення спору.

Відповідач у відзиві просить повністю відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що між сторонами у справі не укладався договір у письмовій формі. Вимогу позивача про сплату грошових коштів відповідач отримав 27.12.2013 р. Таким чином, строк виконання грошового зобов'язання станом на день подачі позову не настав. Відповідач також зазначає, що перерахував позивачу 30000 грн.

Дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 29.01.2014 р., підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим до виконання сторонами. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наявними у матеріалах справи належно завіреними копіями видаткових накладних протягом лютого-серпня 2011 р. позивач поставив відповідачу автошини загальною вартістю 173860 грн. Відповідач прийняв зазначену продукцію без зауважень та застережень щодо кількості та якості. За отримані товари відповідач, згідно з наявними у матеріалах справах банківськими виписками, протягом березня-жовтня 2011 р. сплатив 169080 грн., вказавши у платіжних документах видаткові накладні та номери рахунків, виставлених позивачем, які він оплачує. Факт укладення договору № 070982 від 01.01.2011 р., який зазначений у видаткових накладних, сторонами заперечується. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10). Такі висновки суду відповідають висновкам Вищого господарського суду України, викладеним у інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012. Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази сплати ним позивачу решти 4780 грн. вартості поставлених автошин, або ж докази, які спростовують позовні вимоги в цій частині. Відтак, 4780 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позовні вимоги в частині стягнення 443,86 грн. трьох процентів річних за період з прострочення оплати продукції з 10.08.2011 р. по 25.2013 р., отриманої за видатковою накладною № 6028 від 10 серпня 2011 р., підлягають задоволенню частково, в сумі 396,98 грн. При цьому суд бере до уваги часткову оплату продукції, поставленої по цій накладній, строк оплати, вказаний у рахунку № 6212 від 10 серпня 2011 р., який виставлено відповідачу на оплату продукції, отриманої по накладній № 6028 (рахунок дійсний до оплати до 13.08.2011 р.) та кількість днів прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання з оплати цієї продукції.

Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс» (80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Лесі Українки, будинок 26, ідентифікаційний код 31434759) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 4780 грн. заборгованості, 396,98 грн. трьох процентів річних та 1705,06 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 08.02.2014 р.

Суддя Бортник О.Ю.