Постанова № 37077826, 05.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 р. Справа № 804/13009/13-а Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату пенсії по інвалідності,-

в с т а н о в и в:

03.10.2013 року управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська на виконання своїх владних повноважень звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з відповідача витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянину ОСОБА_1 за період з 01.04.2013 р. по 31.08.2013 р. на загальну суму 516 грн. 45 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відмовляється від відшкодування витрат по виплаті пенсії по інвалідності за вказаний період громадянину ОСОБА_1, який отримав каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишнього СРСР. Враховуючи, що зазначена особа переїхала на постійне місце проживання до України до 1991 р., є громадянином України та одержує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», витрати Пенсійного фонду України з виплати йому пенсії по інвалідності повинні відшкодовуватися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в порядку, передбаченому Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», та згідно з Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою Пенсійного Фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. № 5-4/4.

В судове засідання 05.12.2013 року сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з'явились.

Позивач надав до суду клопотання від 29.11.2013 р. про розгляд справи без участі його представника в порядку письмового провадження (а.с. 37).

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, у яких зазначив, що згідно чинного законодавства, ОСОБА_1 не є застрахованим у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, особова справа зазначеної особи до Фонду не передана, а тому законні підстави для відшкодування Пенсійному фонду виплачених йому сум відсутні. Відповідач вважає, що умовою відповідальності Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві за здійснення страхових виплат, в тому числі і виплату пенсії, є настання страхової події, яка пов'язана з виконанням трудових обов'язків згідно з договорами, укладеними з роботодавцями, чия діяльність здійснюється в Україні. Саме це є умовою виплати пенсії по інвалідності за рахунок коштів Фонду відповідача, що передбачено ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105. Крім того, відповідач вважає, що Закон України «Про пенсійне забезпечення» регламентує відносини між Фондом позивача та пенсіонерами, а Закон України № 1105 - між Фондом відповідача та застрахованими від нещасного випадку на виробництві, при цьому ні один із зазначених нормативних актів не регламентує відносини між Фондами щодо виплати пенсій по інвалідності, право на які виникло до створення фонду відповідача (до 01.04.2001 р.). До 01.04.2001 р. Пенсійний фонд України не був страховиком, а пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві не були страховими виплатами. Тому посилання позивача на ст.ст. 21, 28 Закону України № 1105, які регламентують відносини між страховиками, як на підставу регресної вимоги, є необґрунтованими. Також, відповідач посилається на те, що Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою Пенсійного Фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. № 5-4/4, визначено механізм відшкодування зазначених витрат на централізованому рівні, а тому вважає, що даний позов пред'явлено до неналежного відповідача. Посилаючись на викладені вище обставини, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.28-32).

За викладених обставин, у відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Громадянин ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська, де отримує пенсію по інвалідності, призначену внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.

Згідно акту про нещасний випадок на виробництві від 22.07.1979 р., ОСОБА_1 отримав каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві на території республіки, яка входила до складу колишнього СРСР (а.с. 16). До розпаду СРСР, зазначена особа переїхала на постійне проживання в Україну, і є її громадянином. Згідно особової справи пенсіонера, ОСОБА_1 отримує пенсію як громадянин України з 01.06.1989 року. Відповідно до довідки МСЕК серії ВТЭ-11 № 085732, останній має третю групу інвалідності, причина інвалідності - трудове каліцтво.

Сторонами не заперечується, що управлінням Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська щомісячно проводиться виплата особам, що перебувають на обліку, пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Списки осіб, яким виплачено пенсію по інвалідності за квітень-серпень 2013 року (зокрема, по пенсіонеру ОСОБА_1, надавались відповідачу для проведення розрахунків (а.с. 11-15). При цьому, за даними УПФУ, сума витрат на виплату і доставку пенсій громадянину ОСОБА_1, який отримав каліцтво на території колишнього СРСР і переїхав на постійне місце проживання в Україну, за період з 01.04.2013 р. по 31.08.2013 р. складає 516 грн. 45 коп. (а.с. 7). Сторонами підписано акти щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих за вказаний період, згідно яких, зазначені суми виплат не були прийняті відповідачем до заліку для відшкодування, та не відшкодовані, з посиланням на те, що вказані виплати мають здійснюватись за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та Державного бюджету, а діючим законодавством України не передбачено відшкодування зазначених витрат Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р. № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно з пунктом 1 статті 25 цих Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з частиною 4 статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно з п. 2 ст. 7 Прикінцевих положень Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV) визначено, що у разі, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій по яким виник спір.

Так, за змістом частини другої статті 2 Закону № 1105-XIV, особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України від 5.11.1991 р. № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV, відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім цього пункту (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) установлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися, та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Відповідно до абз. 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди визначено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Таким чином, доводи відповідача про те, що витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності громадянину ОСОБА_1 не повинні ним відшкодовуватися, є безпідставними.

Щодо доводів відповідача про те, що у разі незгоди з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати зазначені витрати Пенсійного фонду, то вимоги про їх стягнення мають вирішуватися в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції шляхом пред'явлення позовних вимог про відшкодування витрат до належного відповідача (на централізованому рівні), суд зазначає наступне.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у п. 2 ст. 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди було раніше встановлено згідно із законодавством СРСР, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року за №5-4/4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 р. за № 37/7697 (надалі Порядок).

Відповідно до частини 1 пункту 4 Порядку, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, зокрема, сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Пункт 5 Порядку визначає порядок узгодження сум, що підлягають до відшкодування між органами Пенсійного фонду України та відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах. Зокрема, органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків (п. 6 Порядку).

Згідно п. 7 Порядку, вказана довідка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, відповідних коштів Пенсійному фонду.

З аналізу наведених норм вбачається, що зазначеним Порядком дійсно визначено механізм відшкодування витрат Пенсійного фонду на централізованому рівні, зокрема, передбачено, що відшкодування Пенсійному фонду понесених витрат здійснюється на підставі узагальнення актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, складених територіальними органами обох Фондів, та узагальнених і узгоджених довідок про відшкодування на рівні областей.

Разом з цим, із наведеного вище суд дійшов висновку, що механізм, визначений Порядком, може застосовуватися виключно у разі, коли між сторонами не існує спору щодо обов'язку відшкодування та щодо сум, належних до виплати, оскільки зазначені суми мають узгоджуватися між сторонами на стадії підписання актів звірок. Натомість, у разі наявності з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві спору щодо обов'язку відшкодування Пенсійному фонду зазначених витрат, зазначені суми до актів звірок не включаються, що унеможливлює їх подальше відшкодування на централізованому рівні в порядку, визначеному вище.

Відповідно, у разі, якщо судом за результатами розгляду справи приймається рішення про підтвердження права відповідного територіального органу Пенсійного фонду України на відшкодування понесених ним витрат за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, такі суми мають стягуватися за рішенням суду з відповідного територіального органу - відділення Фонду.

Положеннями ч. 1 ст. 244-2 КАС України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Правова позиція з даного питання викладена у постановах Верховного Суду України у справах №21-361а11 від 21.11.2011 р., № 21-333а11 від 05.12.2011 р., тощо.

З урахуванням сукупності викладених вище обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість пред'явлених позивачем вимог, та необхідність їх задоволення шляхом стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсії за квітень - серпень 2013 року громадянину ОСОБА_1, який отримав каліцтво на території колишнього СРСР, на загальну суму 516 грн. 45 коп., згідно з розрахунком сум витрат (а.с. 5).

На підставі викладеного, керуючись ч. 6 ст. 128, ст. ст. 160-162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська - задовольнити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Дніпропетровську (код ЄДРПОУ 02963171) на користь управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська (р/р 25601303013178 у Дніпропетровському обласному управлінні ВАТ «Державний ощадбанк», МФО 305482, код ОКПО 21928864) витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_1 за період з 01 квітня по 31 серпня 2013 року на загальну суму 516 грн. 45 коп. (п'ятсот шістнадцять гривень сорок п'ять копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Чорна