Рішення № 37076800, 03.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11578/13 03.02.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

про стягнення 15168,16 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача - Літуча Г.М., довіреність б/н від 08.01.2014.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" про стягнення 15168,16 грн., з яких: страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 14097,52 грн., пеня в розмірі 892,20 грн. та 3 % річних в розмірі 178,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами №28-0107-12-00167 від 14.02.2012 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Нуundai i30", реєстраційний номер ВЕ 7054 АХ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.06.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

05.07.2013 позивач через відділ діловодства суду подав пояснення по справі, в яких зауважив на тому, що страхове відшкодування було перераховано на підставі заяви вигодонабувача на рахунок СТО, а тому включення ПДВ до розміру страхового відшкодування є правомірним.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.08.2013 справу №910/11578/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 910/11578/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено розгляд справи.

14.08.2013 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти вимог викладених в позовній заяві заперечив в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем неправомірно нарахована сума страхового відшкодування до стягнення в порядку регресу, оскільки всупереч вимогам ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Наказу Фонду Державного майна №142/5/2092 від 24.11.2003 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» відсутній розрахунок відповідно до якого можна було б визначити завдані матеріальні збитки в результаті дорожньо-транспортної пригоди, а наданий позивачем акт виконаних робіт та розрахунок, який здійснено СТО, що виконувало ремонт пошкодженого автомобіля не є належним доказом на підтвердження розміру завданих збитків. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти заявлених позивачем до стягнення пені та 3 % річних, оскільки положення до ст. ст. 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не розповсюджується на правовідносини, що виникли між сторонами у справі, оскільки сторони є страховиками, а у вищевказаних нормах йдеться про відповідальність страховика перед страхувальником (потерпілою особою) або ж вигодонабувачем.

21.08.2013 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника за наявними матеріалами, при цьому, зазначивши, що звіт про оцінку пошкодженого транспортного засобу не складався, а виплата страхового відшкодування проводилася ним на підставі рахунку, акту прийому-передачі виконаних робіт по ремонту пошкодженого транспортного засобу та згідно заяви вигодонабувача.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.08.2013 справу №910/11578/13 передано судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 910/11578/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено розгляд справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2013 у справі № 910/11578/13 призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2013 зупинено провадження у даній справі до надання висновків судової експертизи.

13.12.2013 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України супровідним листом № 11195/13-54 від 11.12.2013 за підписом директора інституту Рувіна О.Г. через відділ діловодства суду були повернуті матеріали справи № 910/11578/13 разом з висновком судової експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2013 поновлено провадження у справі №910/11578/13 та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2014 продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 03.02.2014.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.02.2014 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 03.02.3014 не з'явився, втім через відділ діловодства суду подав заяву, в якій позовні вимоги, викладені в позовній заяві просить задовольнити, та розглядати справу за відсутності його представника.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що позивач не з'явився в судове засідання, за висновками суду, наявні в матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 03.02.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

14.02.2012 між позивачем, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група", як страховиком, та Вікнянським Павлом Матвійовичем, як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами №28-0107- 12-00167, (надалі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "Нуundai i30", реєстраційний номер ВЕ 7054 АХ, 2011 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП та вигодонабувачем є ПАТ АБ «Укргазбанк».

Строк дії договору встановлено з 14.02.2012 по 13.02.2013.

06.06.2012 близько 13 год. 00 хв. по вулиці Васильківська в місті Києві відбулась дорожньо- транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки "Нуundai" та автомобіля марки "Sкоdа", а саме: Кузьмінський Володимир Васильович, керуючи автомобілем марки "Skoda" реєстраційний номер АА 2346 ЕН під час зміни напрямку руху праворуч та під час перестроювання, не переконався у безпеці своїх дій, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки "Нуundai", державний реєстраційний номер ВЕ 7054 АХ під керуванням Кривенко Дар'ї Сергіївни в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні ушкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Кузьмінським В.В. вимог п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою ВДАІ Печерського РУ УМВС України в місті Києві про дорожньо-транспортну пригоду.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 06.07.2012 у справі №3-3558/12 встановлено порушення Кузьмінським Володимиром Васильовичем п. п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, Кузьмінського Володимира Васильовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

06.06.2012 власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля "Нyundai" Вікнянський Павло Матвійович звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

В свою чергу, вигодонабувач в листі №101/20-76 від 14.06.2012 просив перерахувати страхове відшкодування безпосередньо на рахунок СТО ТОВ «Паритет Моторс-Сервіс».

15.06.2012 позивачем був складений та підписаний страховий акт № ДККА-17597, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля "Нyundai", реєстраційний номер ВЕ 7054 АХ внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 14097,52 грн., яке підлягає перерахуванню на рахунок СТО ТОВ «Паритет Моторс-Сервіс».

Як зазначає позивач, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Нyundai", реєстраційний номер ВЕ 7054 АХ становить 14097,52 грн. та визначена на підставі акту огляду транспортного засобу від 06.06.2012, складеного Пришибою Р.В. та рахунку СТО, що здійснюватиме ремонт пошкодженого транспортного засобу №10943 від 06.06.2012.

На підставі складеного страхового акту № ДККА-17597 від 15.06.2012 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0107-12-00167 від 14.02.2012, перерахувало на рахунок СТО ТОВ «Паритет Моторс-Сервіс» страхове відшкодування в розмірі 14097,52 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №6941 від 21.06.2012.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" перейшло в межах суми 14097,52 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль "Skoda" реєстраційний номер АА 2346 ЕН, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "Нyundai", реєстраційний номер ВЕ 7054 АХ, належить ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» та знаходився під керуванням водія Кузьмінського Володимира Васильовича, який станом на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ДП «Цептер Інтернаціональ Україна», що підтверджується постановою Печерського районного суду міста Києва від 06.07.2012 у справі № 3-3558/12 та не спростовано відповідачем.

За умовами ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем "Skoda" реєстраційний номер АА 2346 ЕН встановлена в судовому порядку та повинна бути відшкодована ДП «Цептер Інтернаціональ Україна», як роботодавцем винної у вчиненні ДТП особи.

Цивільно-правова відповідальність ДП «Цептер Інтернаціональ Україна», як власника автомобіля "Skoda" реєстраційний номер АА 2346 ЕН, застрахована Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» згідно із полісом № АВ/0340091.

Відповідно до даного полісу № АВ/0340091 страхувальником - особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ДП «Цептер Інтернаціональ Україна», а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації автомобіля "Skoda" реєстраційний номер АА 2346 ЕН була застрахована ПрАТ «Європейський страховий альянс». При цьому, вказаним договором (поліс № АВ/0340091) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн., а строк дії з 13.11.2011 по 12.11.2012.

Отже, між відповідачем, як страховиком, та ДП «Цептер Інтернаціональ Україна», як страхувальником, був укладений договір (оформлений полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відносини у сфері якого врегульовано Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Так, відповідно до пункту 22.1 статті 22 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, а ст. 29 визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

В свою чергу, статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави дійти висновку, що, в даному випадку, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика винної особи лише в розмірі оціненої шкоди, завданої пошкодженому автомобілю, а в іншій частині відшкодування покладається на винну особу, так як між відповідачем та його страхувальником укладено договір обов'язкового страхування.

При цьому, п. 32.7 ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено перелік випадків, коли шкода страховиком не відшкодовується, зокрема, шкода, пов'язана із втратою товарної вартості транспортного засобу і за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З метою повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2013 для визначення вартості матеріального збитку, завданого транспортному засобу "Нyundai", реєстраційний номер ВЕ 7054 АХ, внаслідок його пошкодження при ДТП, було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Згідно із висновком судової автотоварознавчої експертизи № 11195/13-54 від 11.12.2013, складеним судовим експертом Дмитрієвим О.М., вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу "Нyundai", реєстраційний номер ВЕ 7054 АХ, внаслідок його пошкодження при ДТП складає 16245,03 грн., з яких: 10839,46 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу) + 5405,57 грн. (втрата товарної вартості).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та визначені полісом №АВ/0340091 розміри лімітів відповідальності та франшизи (510), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 10329,46 грн. (16245,03 (матеріальний збиток згідно висновку судової експертизи) - 5405,57 грн. (втрата товарної вартості) - 510,00 грн. (франшиза) = 10329,46 грн.).

При цьому, судом враховано, що будь-які домовленості між позивачем та його страхувальником по договору добровільного страхування щодо визначення розміру збитку та суми страхового відшкодування, не створює для відповідача правових наслідків, оскільки спеціальним законом, який регулює відносини відповідача є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 29 якого визначено, що відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 178, 44 грн. 3% річних за період з 09.01.2013 по 11.06.2013 та 892,20 грн. - пені, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Отже, оскільки зобов'язання страховика у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, зобов'язання між сторонами можуть виникати як з договірних, так і з позадоговірних відносин. При цьому, зобов'язання відповідача перед позивачем у даній справі щодо сплати коштів в порядку регресу є позадоговірним.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання майнової шкоди іншій особі, а отже, між сторонами у справі існує саме грошове зобов'язання, яке виникло з позадоговірних відносин - делікту. При цьому, грошове зобов'язання у деліктних (регресних) правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу заяву № 11/3381 від 14.09.2012, в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Однак, відповідач, отримавши заяву 10.10.2012, коштів не перерахував, в результаті чого з боку відповідача мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання.

В ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 519, 612, 625 ЦК України).

За таких обстави, оскільки відповідачем не подано доказів своєчасної виплати страхового відшкодування в порядку регресу, то позовні вимоги про стягнення з відповідача суми трьох відсотків річних є обґрунтованими.

Аналогічна правова позиція міститься і у постанові Вищого господарського суду України №5011-16/11067-2012 від 23.01.2013.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 130,75 грн. згідно наведеного нижче розрахунку, з урахуванням суми відшкодування, яка встановлена судом (10329,46*3/100/365*154 (з 09.01.2013 по 11.06.2013) = 130,75 грн.).

Таким чином, загальна сума 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 130,75 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3 % річних в сумі 47,69 грн. позивачу належить відмовити.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення пені в сумі 892,20 грн., то суд не вбачає підстав для задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.2 ст.551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, в даному випадку, правові підстави для стягнення суми пені відсутні, оскільки розмір пені договором або актом цивільного законодавства в спірних регресних правовідносинах сторін не визначено.

При цьому, судом враховано, що згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня, тобто дане положення не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки сторони є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Таким чином, ні Цивільним кодексом України, ні Законами України "Про страхування" та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).

Відтак, оскільки для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 892,20 грн. задоволенню не підлягають.

(Наведеної правової позиції з вказаного питання дотримується і Верховний суд України в постанові від 26.09.2012р. у справі №4/17-3520-2011).

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі, а доводи викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються висновком судової автотоварознавчої експертизи.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відтак, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс " (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, ідентифікаційний код 19411125) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32-А, ідентифікаційний код 30859524) суму страхового відшкодування у розмірі 10329 (десять тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 46 коп., 130 (сто тридцять) грн. 75 коп. - 3 % річних, 1186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) грн. 48 коп. - судового збору та 1477 (одна тисяча сімдесят сім) грн. 16 коп. витрат за проведення судової експертизи, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.02.2014.

Суддя Т.В.Васильченко