Ухвала суду № 37076705, 03.02.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10379/09/0170

03.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" - Ісікова Тетяна Гаврилівна, довіреність № 01/88 від 28.01.14

представник відповідача, Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів в АР Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

прокурор, Степаненко Тетяна Олексіївна - посвідчення № 005771, від 25.09.12

розглянувши матеріали справи №2а-10379/09/0170 за апеляційною скаргою Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів в АР Крим на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О.) від 05.12.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" (вул. В.Белік 12, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98306)

до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів в АР Крим (вул. Борзенко, буд.40, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

за участю Прокуратури АР Крим (вул. Севастопольська, 21, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95015)

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.13 залишено без задоволення заяву Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів в АР Крим про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.03.2010 р. у справі № 2а-10379/09/11/0170.

Не погодившись з даною ухвалою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити ухвали Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.13 без змін. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. Прокурор у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, та наполягав на її задоволенні.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010, які залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011, позовні вимоги задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Керчі АР Крим від 03.03.2009: №№ 0000412301/0, №0000422301/0; від 10.04.2009: №№ 0000412301/1, 0000422301/1; від 23.06.2009: №№0000412301/2, №0001282301/2; від 28.08.2009 №0001282301/3.

ДПІ у м. Керчі АР Крим звернулась із заявою про перегляд вказаної постанови за нововиявленими обставинами. Заява мотивована ступним: порушення кримінальної справи відносно головного бухгалтера ТОВ "Керченський стрілочний завод" ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 частиною 3 Кримінального кодексу України; висновок почеркознавчої експертизи від 03.01.2011 № 3433, проведеної в кримінальній справі № 10908160005, відповідно до якого підписи від імені громадянки ОСОБА_2 яка вказана директором ТОВ "Центропром комплекс" на документах, складених на підтвердження господарських операцій з ТОВ "Керченський стрілочний завод", виконані іншою особою; постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 у кримінальній справі № 1-598/10, якою громадянку ОСОБА_2. визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 ст. 27, частиною 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) та звільнено від кримінальної відповідальності по амністії; свідчення громадянина ОСОБА_3. при розслідуванні кримінальної справи № 1-598/10, в про створення ТОВ "Центропром комплекс" для ухилення від сплати податків, оформлення від імені цього товариства фіктивних документів щодо здійснення господарських операцій з поставки товарів (послуг) з метою протиправного отримання коштів з державного бюджету у вигляді відшкодування податку на додану вартість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011, заяву залишено без задоволення. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.09.2013 р. касаційна скарга Керченської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим задоволена, скасовано ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративному суду від 18.10.2011 та ухвалу Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.07.2011 р., та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 19.09.2013 р. у цій справі зазначено, що протоколи допиту, висновки експертиз самі по собі не відповідають ознакам нововиявлених обставин у розумінні ст. 245 КАС України, оскільки їх отримання є процесом отримання нових доказів у адміністративній справі після ухвалення судового рішення за результатами її розгляду. За таких обставин, наведені докази не розглядаються судом в якості джерела інформації щодо нововиявлених обставин, оскільки юридична оцінка вказаним документам була надана при попередньому розгляді справи.

Суд касаційної інстанції в зазначеній вище ухвалі у цій справі повідомив, що інше значення мають обставини встановлені у постанові Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 за умови набрання нею законної сили. Постанова Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 відповідає ознакам нововиявлених обставин як істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, з огляду на те, що постанова Жовтневого районного суду м. Харкова ухвалена 14.10.2010, тобто після набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2010.

Відповідно до частини 5 статті 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для донарахування ТОВ "Керченський стрілочний завод" податкових зобов`язань з податку на прибуток, податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 03.03.2009 №0000412301/0 та №0000422301/0; від 10.04.2009 №0000412301/1 та №0000422301/1; від 23.06.2009 №0000412301/2 та №0001282301/2; від 28.08.2009 №0001282301/3 стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 19.02.2009 №374/23-1/31929136, про завищення сум валових витрат та податкового кредиту, включених до податкового обліку на підставі документів, виданих від імені ТОВ "Центропром комплекс". Задовольняючи позов, суд виходив з того, що господарські операції між ТОВ "Керченський стрілочний завод" та ТОВ "Центропром комплекс" виконані, оцінивши при цьому документи, надані позивачем, як достовірні.

Таким чином, постанова Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 р. у кримінальній справі № 1-598/10 є джерелом інформації про нововиявлені обставини, які існували на час розгляду справи та мали бути враховані судом при винесенні рішення, що переглядається.

При постановлені ухвал від 19.07.2011 та від 18.10.2011 Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим та Севастопольським апеляційним адміністративним судом не досліджувалися обставини, встановлені постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 р. у кримінальній справі № 1-598/10, з огляду на їх можливий вплив на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, відповідне дослідження, з урахуванням положень ч. 1 ст. 220 КАС України, не проводилося і судом касаційної інстанції, оскільки останнім лише було зазначено про необхідність врахування судом викладених в постанові Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 р. обставин, які є нововиявленими, при наданні юридичної оцінки спірним правовідносинам.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Центропром Комплекс" за період березень - жовтень 2008 року, якою встановлено порушення підприємством п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у результаті чого занижено податкові зобов'язань з податку на прибуток на суму 8.428.148,00 грн., пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.4 .7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 7.481.830,00 грн..

За результатами зазначеної перевірки відповідачем 19.02.2009 р. складено акт №374/23-1/31929136, на підставі якого 03.03.2009 р. прийнято податкові повідомлення-рішення №0000412301/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 14.608.758,40 грн. (в т.ч. 8.428.148,00 грн. - за основним платежем та 6.180.610,40 грн. - штрафних (фінансових) санкцій), та №0000422301/0, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11.222.745,00 грн. (в т.ч. 7.481.830,00 грн. - за основним платежем та 3.740.915,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

У результаті адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень було прийнято нові - від 10.04.2009 р. №0000412301/1 та №0000422301/1, від 23.06.2009 р. №0000412301/2 та №0001282301/2, від 28.08.2009 р. №0001282301/3, якими визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток було залишено без змін, а податкові зобов'язання з податку на додану вартість було зменшено на 39.312,00 грн..

Підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток позивачу стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення підприємством до складу валових витрат вартості товарів (продукції виробничо-технічного призначення), отриманих позивачем відповідно до умов договорів №2393 та №2398, укладених з ТОВ "Центропром Комплекс", які на думку податкового органу не використані платником податків у власній господарській діяльності та одержання яких не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена чинним податковим законодавством, на підставі чого податкова інспекція дійшла висновків щодо нікчемності зазначених угод.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі - Закон №334) валові витрати виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 -п.5.7 цієї статті.

Нормами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Встановлено, що товар передано позивачу постачальником на умовах поставки EXW та FCA (відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2000). Поставка, здійснена на умовах EXW м. Керч відбулася безпосередньо на території ТОВ "Керченський стрілочний завод" шляхом зняття товару, який належав ТОВ "Лемтранс", з відповідального зберігання позивача, подальшої передачі такого товару у власність ТОВ "Центропром Комплекс", а останнім - позивачу. На підставі чого судом відхилено посилання податкової інспекції, якими вказано на відсутність у позивача транспортних витрат по спірній операції як на підставу їх безтоварності. Також визнано безпідставними доводи контролюючого органу щодо фіктивності операцій постачання товарів на умовах FCA станція Сартана зважаючи на відсутність зазначення у залізничних накладних ТОВ "Центропром Комплекс" як вантажовідправника, оскільки відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за №644, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником і залізницею на користь третьої сторони - вантажоодержувача, тобто відправником товару не обов'язково має бути постачальник вантажоодержувача.

Щодо донарахування підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зважаючи наведені законодавчі приписи, а також на те, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат вартість придбаних у контрагента товарів, формування ним податкового кредиту на підставі отриманих від постачальника податкових накладних судом при винесенні постанови, що переглядається, було визнано правомірним та таким, що відповідає вимогам положень ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Щодо посилань на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 р. у кримінальній справі №1-598/10 (т.7 а.с.33).

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналізуючи зазначені норми, суд робить висновок, що преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили, є підставами для звільнення від доказування.

Згідно до ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, відповідно до диспозиції ч.4 ст. 72 КАС України обов'язковими для адміністративного суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Як уже зазначалося, частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 КАС України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим вказана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Зазначена позиція викладена у листі ВАСУ від 14.11.2012 р. №2379/12/13-12.

Враховуючи, що постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 р. у кримінальній справі №1-598/10 не встановлені обставини безпосередньо щодо позивача, а саме фіктивності укладених угод між позивачем та ТОВ "Центропром Комплекс", то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що постанова суду не містить обставин, які є мають преюдиційне значення для розгляду вказаної справи та свідчать про недотримання платником податків норм податкового законодавства під час формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, у постанові не надана будь-яка оцінка діям службових осіб суб'єктів господарювання (контрагентів позивача) по взаємовідносинах з позивачем у справі стосовно вчинених господарських операцій, за результатом яких позивачем були сформовані витрати та нарахований податковий кредит.

Також колегія суддів вказує, що податковою інспекцією не надано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача як платника податків, свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності ТОВ "Центропром комплекс" та про свідому побудову Товариством фінансово-господарських правовідносин з фіктивним підприємством з метою перенесення податкового навантаження на особу, яка не виконує свої податкові зобов'язання.

Реальність виконання господарських операцій позивача з ТОВ "Центропром комплекс" підтверджується належними первинними, у зв'язку з чим та обставина, що первинні документи від імені контрагента оформлені за підписом особи, визнаної винною в провадженні фіктивної підприємницької діяльності, сама по собі не є доказом незаконності формування Товариством податкового кредиту та валових витрат за спірними операціями.

Отже, викладені в постанові Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 р. у кримінальній справі № 1-598/10 обставини фактично є нововиявленими, оскільки існували на час прийняття Окружним адміністративним судом АР Крим постанови від 12.03.2010 р. у справі №2а-10379/09/11/0170 та не були відомі жодному з учасників судового процесу, однак наявність цих обставин не впливає на юридичну оцінку спірних правовідносин, здійснену судом в постанові, що переглядається.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 252, 253 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скарг Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.13 по справі №2а-10379/09/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко