Ухвала суду № 37076576, 05.02.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/2166/13-а

05.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю. ) від 11.12.13 у справі № 801/2166/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.13 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задоволені.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000441702 від 22.01.2013 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 19115,25 грн.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000451702 від 22.01.2013 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 129,00 грн.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000461702 від 22.01.2013 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11525,81 грн.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000471702 від 22.01.2013 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2607,45 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 3334 (три тисячі триста тридцять чотири) 00 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з питань взаємовідносин з КП "Альянс" (ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки 23.10.2012 року складений акт № 8257/17-1/НОМЕР_1 (а.с.13-25), яким виявлені порушення:

-п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), п.198.6 ст.198 розділу IV, п.201.1 ст.201 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-IV (із змінами та доповненнями), суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 завищено податковий кредит на загальну суму 16434,00грн., у тому числі по періодах: за жовтень 2009р.-у сумі 112,00 грн.; за листопад 2009р.-у сумі 133,00грн., за грудень 2009р.- у сумі 1123,00 грн., за березень 2010 р. - у сумі 422,00 грн., за квітень 2010р. - у сумі 2407,00 грн., за травень 2010 р. - у сумі 321,00 грн., за червень 2010р. - у сумі 1124,00грн., за липень 2010р. - у сумі 3232,00 грн., за серпень 2010р. - у сумі 2750,00 грн., за вересень 2010р. - у сумі 2750,00 грн., за жовтень 2010р. - у сумі 1833,00 грн., за березень 2011р. -у сумі 227,00 грн.;

-ст.13 ПКМУ від 26.12.92р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" із змінами та доповненнями, пп. "а" п.19.1 ст.19 Закону України від 22.05.2003 р. № 889- IV "Про податок з доходів фізичних осіб" зі змінами та доповненнями, п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-IV (із змінами та доповненнями), у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 12325,50грн. в тому числі по періодах: 4 кв. 2009р. на суму 1026,00 грн., 2010р. на суму 11129,25 грн., 2011р. на суму 170,25 грн.

Перевіркою встановлено, що загальна сума розбіжностей з ПДВ по операціях ФОП ОСОБА_3 з КП "Альянс" (ЄДРПОУ 32468182), згідно з додатком №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", становить ПДВ у сумі 23995,00грн.

Зазначені розбіжності виникли внаслідок проведених перевірок, актів про неможливість проведення зустрічної звірки з вищевказаним підприємством, отриманої постанови слідчого групи слідчих-старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України та матеріалів досудового слідства, згідно з якими КП "Альянс" це створене без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт або наданням послуг зареєстрована на "підставних" осіб юридична особа. В зазначеному акті вказано, що в ході перевірки ФОП ОСОБА_3 встановлено відсутність реального наміру та можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємцю від КП "Альянс".

Актом №8257/17-1/НОМЕР_1 встановлено, що ФОП ОСОБА_3 декларував у податковій звітності господарські операції щодо придбання товарів, які фактично не відбувались, отже є нікчемними. На думку відповідача, вищевикладені факти свідчать про те, що ФОП ОСОБА_3 безпідставно формує податковий кредит з метою мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від оподаткування.

На підставі акту перевірки №8257/17-1/НОМЕР_1 від 23.10.2012 року ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення №0000441702 від 22.01.2013 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 15311,01 грн. та штрафних санкцій у сумі 3804,25 грн., №0000451702 від 22.01.2013 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 129,00 грн., №0000461702 від 22.01.2013 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11483,25 грн. та штрафних санкцій у сумі 42,56 грн., №0000471702 від 22.01.2013 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2607,45 грн. (т.1,а.с.9-12).

Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкових повідомлень - рішень, судова колегія зазначає наступне.

Судова колегія зазначає, що при вирішенні цієї справи суд керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до норм п.14.1.181 ст.14 ПКУ, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Як встановлено п.198.1 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.3 статті 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів ( послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари ( послуги) відрізняються більш ніж 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари ( послуги), та складається із сум податків, нарахованих ( сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом статті 193 та статтею 194 протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання платником податку товарів та послуг, використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності, сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, наявність належним чином оформленої накладної.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як передбачено п. 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснює господарську за КВЕД 46.73 : оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Судом встановлено, що позивач здійснює свою діяльність за адресою: м. Сімферополь, вул. Бородина, 16-Б, на підставі договору оренди земельної ділянки з Сімферопольською міською Радою від 12.05.2008 року № 1578 строком на 10 років, а саме: до 21.08.2017 року. Вказаний договір зареєстровано в Кримської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", у Книзі записів реєстрації договорів оренди землі Київського району за №040800100074 від 16.10.2008 року (т.1, а.с.85-90).

Також, судом встановлено, що для здійснення діяльності, підприємець має також власні основні фонди: вантажні автомобілі, транспортні засоби, що підтверджується наданими документами, у тому числі декларацією на доходи, одержані з 1 січня 2009р. по 31 грудня 2009 року та декларацією на доходи, одержані з 1 січня 2010р. по 31 грудня 2010 року (т.1,а.с.111-112, т.5,а.с.43-46).

Згідно з матеріалів справи, у період з жовтня 2009 року по березень 2011 року ФОП ОСОБА_3 здійснював господарські операції з КП "Альянс", а саме ФОП ОСОБА_3 купував у зазначеного контрагента щебінь та відсів з метою перепродажу та отримання доходу, заключаючи при цьому усні договори купівлі-продажу товару, у зв'язку з чим на розрахунковий рахунок КП "Альянс" за №26000051235500 відкритий у АТ "Укрсиббанк" МФО 351005, ФОП ОСОБА_3 були перераховані грошові кошти, про що свідчать банківські виписки ФАКБ "Імексбанк" МФО 308304 по розрахунковому рахунку за №26005048194001 (т.1,а.с.91-111).

Загальна сума виплат за період з жовтня 2009 року по березень 2011 року склала 92640,49 грн., у тому числі: за 2009 рік - 8218,50 грн., за 2010 рік - 83062,05 грн., за 2011 рік - 1359,94 грн.

За період з жовтня 2009 року по березень 2011 року ФОП ОСОБА_3 придбав товар (щебінь, відсів), який належав КП "Альянс" та транспортував його шляхом само вивозу вантажними автомобілями (МАN 19.403 реєстраційний номер НОМЕР_2; КАМАЗ 5511 реєстраційний номер НОМЕР_3, які належать ОСОБА_3, з території кар'єру у с.Лозове, Сімферопольського району (т.1,а.с.111-112).

Судом встановлено, що придбання товару ФОП ОСОБА_3 підтверджується видатковими накладними від КП "Альянс" (т.1,а.с.113-134).

Загальна сума отриманого товару за період з жовтня 2009 року по березень 2011 року склала 94037,09 грн., у тому числі: за 2009 рік - 6447,56грн., за 2010 рік - 85116,15грн., за 2011 рік - 2473,38грн.

Також, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР та п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2756-IV, ФОП ОСОБА_3 за період жовтень 2009 - березень 2011 рік отримував податкові накладні від КП "Альянс", відповідно до яких і скористувався правом податкового кредиту та які зазначені у деклараціях позивача з податку на додану вартість за відповідні періоди. Матеріалами справи підтверджується наявність отриманих від КП "Альянс" податкових накладних (т.1,а.с.135-248, т.2, а.с.1-12).

Колегія суддів, дослідивши надані документи первинного обліку приходить до висновку, що вони містять всі необхідні реквізити, що підтверджується також висновком № 23/13 судово-економічної експертизи по справі (т.4,а.с.207-229).

Зокрема, під час апеляційного розгляду справи колегією суддів досліджено журнал обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_3 №2314 від 15.10.09р. за перевірений період, в якому відображено рух коштів, а саме: найменування товару, кількість матеріалів для реалізації, закупівельна ціна, кількість одиниць, залишок, наймана особа та адреса здійснення торгівлі, вартість товару переданого на реалізацію, витрати на оплату праці, залишок товарів на кінець звітного періоду, інші витрати, чистий дохід тощо (т.5,а.с.47-123).

Таким чином, встановлено що операції щодо придбання та реалізації товару, а також рух активів були відображені в бухгалтерських документах позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції був допитаний свідок - водій ОСОБА_4, якій працював у перевіреному періоді у позивача, який пояснив, що він здійснював транспортування щебеню з кар'єру "Лозове" та відвантажував його на складі позивача. На підтвердження того, що щебінь було придбано саме у КП "Альянс" свідком суду надано паспорт № 491 на товар, на якому міститься відбиток печатки КП "Альянс" та паспорт № 546 від 11.04.2011 року з відбитком кар'єру, який позивач отримав у період, коли придбавав товар з кар'єру.

Факт продажу відсіву та щебеню, отриманого як від КП "Альянс" так і від інших постачальників, з урахуванням залишків на 01.10.2009р., підтверджується первинними документами, які надані позивачем. Також в період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р. ФОП ОСОБА_3 виробляв бетон, на якій також використовувався щебінь.

Дані щодо реалізованого щебеню, відсіву наведені у реєстрі видаткових документів (т.2,а.с.12-18).

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджується використання придбаного у КП "Альянс" товару та його подальша реалізація (т.2,а.с.11-249,т.3,а.с.1-249, т.5,а.с.1-39).

Зокрема, висновком судово-економічної експертизи № 23/13 встановлено, що:

1.Відповідно до наданих первинних документів податкового та бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_3, здійснення господарських операцій, вказаних у акті перевірки від 23.10.2012 року №8257/17-1/НОМЕР_1 підтверджуються.

2. Відповідно до наданих первинних документів бухгалтерського та податкового обліку ФОП ОСОБА_3, здійснення позивачем господарських операцій, вказаних у акті перевірки від 23.10.2012 року №8257/17-1/НОМЕР_1 підтверджуються документами наведеними у дослідницькій частині Висновку та у додатку до Висновку.

3. Відповідно до наданих первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача ФОП ОСОБА_3, висновки за актом перевірки від 23.10.2012 року №8257/17-1/НОМЕР_1, з урахуванням рішення Державної податкової служби в АР Крим від 09.01.2013 року №К/9/10.12-14, за результатами якого прийняті податкове повідомлення-рішення від 22.01.2013 року №0000441702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15311,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 22.01.2013 року №0000451702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 129,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 22.01.2013 року №0000461702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб на 11483,25 грн., податкове повідомлення-рішення від 22.01.2013 року №0000471702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб на2607,45 грн. не підтверджуються.

4.Відповідно до наданих первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача ФОП ОСОБА_3, господарські операції, вказані у акті перевірки від 23.10.2012 року №8257/17-1/НОМЕР_1, привели до змін у структурі активів (майна) та пасивів (зобов'язань та власного капіталу) позивача (т.4,а.с.229).

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, викладені обставини також підтверджуються висновком судово - економічної експертизи, яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що згідно з наданими позивачем актами перевірок ФОП ОСОБА_3 №10155/17-1/НОМЕР_1 від 29.07.2010р. за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р. та №166/17-1/НОМЕР_1 від 05.03.12р. за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р., працівниками податкової служби не було виявлено порушення податкового законодавства щодо взаємовідносин позивача с КП "Альянс" та не було встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Щодо висновків відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з контрагентами правочинів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідачем, в порядку ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також, судова колегія звертає увагу, що згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Колегією суддів встановлено, що КП "Альянс" на момент виникнення спірних правовідносин було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та мало ідентифікаційний номер: КП "Альянс" код ЄДРПОУ 32468182.

Посилання податкового органу на матеріали кримінальної справи (вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим у справі №123/3318/13-к від 10.04.2013 року відносно осіб, обвинувачених у вчиненні дій, кваліфікованих за ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України як фіктивне підприємництво) не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки обставини відносно виконання спірних господарських операцій між позивачем та КП «Альянс» не досліджувалися у названому кримінальному провадженні. А відтак, встановлений у справі №123/3318/13-к факт фіктивного підприємництва, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість отриманої податкової вигоди, не може свідчити про безтоварність спірних господарських операцій.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що спростовують правомірність вимог позивача.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.13 у справі № 801/2166/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва