Постанова № 37076216, 07.02.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2014 р. Справа № 922/4108/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача-Квіцінська А.І. (довіреність №01-62юр/4078 від 16.05.2013 року);

відповідача-не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.№104Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2013 року

за позовом Акціонерної компанії “Харківобленерго”, м.Харків

до ТОВ “Українська ливарна компанія”, м.Харків

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, АК “Харківобленерго”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ “Українська ливарна компанія”, в якому просив суд стягнути з відповідача борг у сумі 255 359,45 грн., з якої вартість електричної енергії в розмірі 222 839,28 грн., перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 29 388,21 грн., 2559,30 грн. пені, 3% річних - 572,66грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.12.2013 року у справі № 922/4108/13 (суддя Прохорова С.А.) позов задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 29388,21 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії за червень 2013 року, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду в цій частині необґрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2013 року у справі № 922/4108/13 скасувати в частині стягнення суми боргу за перевищення договір них величин споживання електричної енергії в розмірі

29 388,21 грн.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що проти апеляційної скарги заперечує в повному обсязі, вимоги та доводи викладені в ньому вважає незаконними, необґрунтованими, у зв’язку з чим, вказана апеляційна скарга, на його думку, не підлягає задоволенню. Просить рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2013 року у справі № 922/4108/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 30.01.2014 року відповідач не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.167).

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши позицію позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

29 липня 2005 року між АК «Харківобленерго» (постачальник) та ТОВ «Українська ливарна компанія» (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №17.18, пролонгований відповідно до п.9.11 договору на 2013 рік (а.с.10).

Відповідно до п.1 постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Додатком №1 до вказаного договору визначено договірні величини електроспоживання на 2013 рік (а.с.21).

В додатку №2 сторони погодили порядок розрахунків за спожиту електроенергію (а.с.23).

Як вбачається з матеріалів справи, протягом строку дії вказаного договору позивачем в повному обсязі виконувались зобов'язання за договором та постачалась електрична енергія.

Позивач наполягає на тому,що відповідач, в порушення умов договору, не додержувався умов щодо строків та розмірів платежів, внаслідок чого станом на 01.09.2013 року борг відповідача за період з червня 2013 року по серпень (включно) 2013 року складає 255359,45 грн.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу за спожиту електричну енергію у розмірі 222839,28 грн., пені у розмірі 2559,30 грн., 3% річних у розмірі 572,66 грн., суми платежу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 29388,21 грн.

Судова колегія приймає до уваги наступне.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.2.5 укладеного сторонами договору, споживач зобов’язується своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку №2 «Порядок розрахунків».

В п.1 вказаного додатку визначено строки проведення розрахунків за спожиту електричну енергію з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Розрахунки за електричну енергію здійснюються споживачем на підставі виставлених постачальником електричної енергії рахунків. Споживач протягом розрахункового періоду здійснює оплату за електричну енергію 4 плановими платежами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання таким чином, щоб на останній день розрахункового періоду було оплачено 100 % вартості очікуваного обсягу електричної енергії, що буде спожита у розрахунковому періоді (п.4.5 додатку №2 до договору).

Відповідач свої грошові зобов’язання за договором виконав частково внаслідок чого, за ним утворилась заборгованість в розмірі 222839,28 грн., про що складено акт взаєморозрахунків від 26.11.2013 року, який підписано сторонами договору та скріплено печатками підприємств (а.с.126).

Відповідач не представив суду доказів погашення боргу. Наявність заборгованості за договором про постачання електроенергії №17.18 від 29.07.2005 за період з 01.06.2013 року по 31.07.2013 року в розмірі 222839,28 грн. ним не заперечується.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 222839,28 грн. основного боргу.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

З огляду на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п.4.2.5 договору сторони узгодили, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу постачальника зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням пені, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 3% річних з простроченої суми боргу.

Позивач надав суду розрахунок пені за період з 10.07.2013 року по 31.08.2013 року у розмірі 2559,30 грн. (а.с.111).

Судова колегія вважає, що розрахунок пені є вірним, таким, що відповідає умовам договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов’язань споживача передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Обґрунтованим, на думку колегії суддів, також є стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 572,66 грн. за період з 10.07.2013 року по 31.08.2013 року, розмір яких підтверджено наданим позивачем розрахунком (а.с.112).

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за червень 2013 року в розмірі 29388,21 грн., виходячи з наступного.

Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Згідно п. 1.2 Правил користування електричною енергією, (далі-ПКЕЕ), затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 року, договірна величина споживання електричної енергії - це узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний період.

В пункті 5.1 договору - для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток №1 «Договірні величини постачання електричної енергії і потужності споживачу»).

Відповідно до п.5.2. договору договірна величина споживання електричної енергії у розрахунковому періоді для споживача визначається на рівні заявленої споживачем згідно з пунктом 5.1. цього договору - у разі відсутності у споживача заборгованості за використану електричну енергію або в разі виконання боргових зобов’язань та проведення поточних платежів, в тому числі авансових платежів, у встановлені договором строки.

Відповідно до п. 4.4 ПКЕЕ та п.5 додатку №1 до укладеного сторонами договору, споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Однак, пунктом 5.2 укладеного сторонами договору визначено, що у разі нездійснення споживачем поточних платежів у терміни, обумовлені у додатку №2 «Порядок розрахунків», або недотримання узгоджених з постачальником графіків погашення заборгованості, збільшення граничних величин споживання електричної енергії не здійснюється.

Як свідчать матеріали справи, відповідач звернувся листом №579 від 05.06.2013 року до позивача з заявою про коригування договірної величини електричної енергії на червень 2013 року до 600 000 кВт. (а.с.48).

Позивач повідомленням №26Е-05-28362 від 07.06.2013 року задовольнив заяву відповідача та скоригував договірну величину споживання електричної енергії до 600 000 кВт. (а.с.49).

Листом №639 від 20.06.2013 року відповідач знову звернувся до позивача про зменшення договірної величини споживання електричної енергії до 300 000 кВт. (а.с.122).

Повідомленням №26Е-05-30880 від 25.06.2013 року позивачем скоригована величина споживання до 300 000 кВт(а.с.124).

Відповідач звернувся знову до позивача з листом №648 від 25.06.2013 року з заявою про коригування договірної величини споживання на червень 2013 року до 350 000 кВт. (а.с.123).

Позивачем не було узгоджено збільшення величини споживання електричної енергії до 350 000 кВт. у зв’язку із недотриманням відповідачем умов договору щодо оплати, та залишено на рівні 300 000 кВт., що підтверджується повідомленням №26Е-05-31593 від 27.06.2013 року (а.с.125).

В матеріалах справи наявні докази направлення вказаного повідомлення на адресу відповідача (а.с.53).

Таким чином, у червні 2013 року скоригована величина споживання електричної енергії для відповідача була залишена на рівні 300 000 кВт.

Однак, відповідачем фактично було спожито 336957 кВт. електричної енергії, що перевищує узгоджені сторонами обсяги споживання.

Позивач направив відповідачу повідомлення №6656 від 10.07.2013 року про перевищення відповідачем у червні 2013 року договірної величини електроспоживання, у зв’язку з чим відповідач повинен сплатити двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною споживання, яка складає 29388,21 грн. (а.с.54).

Судова колегія враховує, що величина перевищення відповідачем у червні 2013 року договірної величини електроспоживання складає 36957Кв г.

Згідно ст.26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997р, в разі перевищення скоригованої договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачі сплачують енергопостачальній організації двократну вартість різниці між фактично спожитою величиною електроенергії і договірною.

Таким чином, розрахунок позивача із заборгованості відповідача у зв’язку з перевищенням договірних величин споживання електричної енергії є вірним, заборгованість складає за червень 2013р. 29388,21 грн. (а.с.41).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості електроенергії, спожитої понад договірну величину за червень 2013 р. в розмірі 29 388,21 грн. підлягають задоволенню.

За вказаних обставин є необґрунтованими посилання апелянта на те, що розраховуючи на отримання згоди від позивача на заявлений ліміт 350 000 кВт, він належним чином користувався електроенергією, споживши у червні 2013 року 336957 кВг.

Відповідно до п.5 додатку №1 до договору, у разі коригування за заявою споживача договірної величини споживання обсягу електричної енергії здійснюється відповідне коригування договірної (граничної) величини споживання електричної енергії. Скоригована гранична величина електричної потужності дійсна з дня проведення коригування( а.с.22).

Таким чином, доводи позивача про те, що повідомлення про рівні скоригованих договірних величин №26Е-05-31593 від 27.06.2013 р. було фактично отримане відповідачем 05.07.2013 року і тому відсутня його вина у перевищенні договірних величин споживання є безпідставним, оскільки скоригована величина є дійсною з дня проведення коригування, тобто до отримання повідомлення від енергопостачальника про таке коригування у споживача відсутні підстави вважати коригування здійсненим.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що при винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а тому рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2013 року по справі № 922/4108/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2013 року по справі №922/4108/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови підписаний 04.02.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І.