Постанова № 37075367, 11.02.2014, Залізничний районний суд м. Сімферополя

Справа № 122/23502/13-а

Провадження по справі 2-а/122/28/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Гоцкалюка В.Д.,

при секретарі - Астанькович О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сімферопольської міської ради АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкту владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Сімферопольської міської ради АР Крим про визнання протиправним і скасування пункт 13 рішення 65-ої сесії VI скликання від 25.07.2013 року №764 в частині скасування: підпункту 2.26. пункту 2 рішення 32-ої сесії VI скликання Сімферопольської міської ради від 29.12.2011 року № 313 відносно надання громадянину України ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою з відводу земельної ділянки площею 0,2474 га по АДРЕСА_1 для обслуговування і експлуатації складських приміщень, для подальшого надання в оренду строком на 15 років; підпункту 1.23. пункту 1 рішення 38-ої сесії VI скликання Сімферопольської міської ради від 19.04.2012 року № 394 відносно затвердження проекту землеустрою з відводу земельної ділянки громадянину України ОСОБА_1 площею 0,2474 га по АДРЕСА_1 для обслуговування і експлуатації складських приміщень, для подальшого надання в оренду строком на 10 років, з мотивів викладених в позовній заяві.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.

Представник Сімферопольської міської ради АР Крим в судовому засіданні проти позову заперечував иа в його задоволенні просив відмовити, надав письмові заперечення.

Заслухавши пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно вимог ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з пунктом 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 КАС України з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про придбаним майна-на прилюдних торгах від 02.07.1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського

міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером 3657, ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - картопляно-крохмального цеху літер «Г», розташованого по АДРЕСА_1.

Зазначене свідоцтво зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно в КРП СМ БРТІ, 20.02.2010 року, номер запису 23, реєстраційний номер 226а.

Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 34 від 25.01.1985 року АДРЕСА_1 присвоєно нову назву - АДРЕСА_1.

Об'єкт нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 на праві власності складається з: основного літер «Г», прибудов літери «Г1», «Г2», тамбурів літери «г2», «г4», навісів літери «Г3», «Г5», «г6» з естакадами площами 11,6 м.кв. і 10,0 м.кв., бункера «г1 », сараю « 2Г», складу « 1Г» з ганком, вбиральні літер «У», огорож.

Підпунктом 2.1. пункту 2 рішення 8-ої сесії V скликання Сімферопольської міської ради від 12.10.2006 року №95 ОСОБА_1, як фізичної особі-підприємцю була дозволена розробка проекту землеустрою з відводу земельної ділянки площею 0,1997 га по АДРЕСА_1 для експлуатації існуючих складських приміщень (рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 26.11.2004 року № 2292).

Підпунктом 9.11. пункту 9 рішення 64-ої сесії V скликання Сімферопольської міської ради від 23.09.2010 року №1061 внесені зміни в підпункт 2.1. пункту 2 рішення 8-ої сесії V скликання Сімферопольської міської ради від 12.10.2006 року №95 в частині уточнення площі земельної ділянки, вказаний пункт викладено в наступній редакції: «Фізичної особі-підприємцю ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2474 га по АДРЕСА_1 для обслуговування і експлуатації складських приміщень».

Підпунктом 2.26. пункту 2 рішення 32-ої сесії VI скликання Сімферопольської міської ради від 29.12.2011 року №313 ОСОБА_1 дозволено розробку, проекту землеустрою з відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,2474 га по АДРЕСА_1 для обслуговування і експлуатації складських приміщень, для подальшого надання в оренду строком на 15 років».

На замовлення ОСОБА_1, ТОВ «СпецЗемПроект» було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2474 га по АДРЕСА_1 для обслуговування та експлуатацію складських приміщень, у тому числі і кадастрові зйомки земельної ділянки.

Підпунктом 1.23. пункту 1 рішення 38-ої сесії VI скликання Сімферопольської міської ради від 19.04.2012 року №394 громадянину України ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою з відводу земельної ділянки площею 0,2474 га по АДРЕСА_1 для обслуговування і експлуатації складських приміщену для подальшого надання в оренду строком на 10 років.

У листопаді 2013 року під час розглядуй Залізничним районним судом м. Сімферополя адміністративної справи, ОСОБА_1 стало відомо, що п. 13 рішення 65-ої сесії VI скликання від 25.07.2013 року № 764 на підставі подання заступника прокурора м. Сімферополя Сутула Е.В. від 04.07.2013 року № 80-5966 вих. 13 скасовано:

- підпункт 2.26. пункту 2 рішення 32-ої сесії VI скликання Сімферопольської міської ради від 29.12.2011 року № 313, згідно до якого громадянину України ОСОБА_1 дозволено розробку проекту землеустрою з відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,2474 га по АДРЕСА_1 для обслуговування і експлуатації складських приміщень, для подальшого надання в оренду строком на 15 років»;

- підпункт 1.23. пункту 1 рішення 38-ої сесії VI скликання Сімферопольської міської ради від 19.04.2012 року № 394, згідно до якого громадянину України ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою з відводу земельної ділянки площею 0,2474 га по АДРЕСА_1 для обслуговування і експлуатації складських приміщень та вказана земельна ділянка надана в оренду строком на 10 років.

ОСОБА_1 не погодився з п. 13 рішення Сімферопольської міської ради від 25.07.2013 року № 764 та звернулося до суду із позовними вимогами про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення відповідача.

Приймаючи оскаржуване позивачем рішення, відповідач керувався статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та обґрунтованість викладених у поданні заступника прокурора міста Сімферополя Сутула Є. доводів.

Разом з тим, пунктом 4 рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 року (справа №1-9/2009) у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Рішення Конституційного Суду України частиною національного законодавства та підлягає застосуванню.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що оскаржуване позивачем рішення Сімферопольської міської ради від 25.07.2013 року № 764 про скасування підпункт 2.26. пункту 2 рішення 32-ої сесії VI скликання Сімферопольської міської ради від 29.12.2011 року № 313, та підпункт 1.23. пункту 1 рішення 38-ої сесії VI скликання Сімферопольської міської ради від 19.04.2012 року № 394, не є нормативно-правовим актом.

Згідно з абзацом 5 пункту 5 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 року (справа №1-9/2009) у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і субєкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

При цьому, приймаючи пункт 13 рішення Сімферопольської міської ради від 25.07.2013 року № 764, відповідачем у справі скасовано вже реалізовані позивачем пункти рішень Сімферопольської міської ради від 29.12.2011 року № 313 та від 19.04.2012 року № 394.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та вищенаведених положень законодавства, суд дійшов до висновку, що рішення Сімферопольської міської ради від 25.07.2013 року № 764 про скасування: підпункту 2.26. пункту 2 рішення 32-ої сесії VI скликання Сімферопольської міської ради від 29.12.2011 року № 313, яким громадянину України ОСОБА_1 дозволено розробку проекту землеустрою з відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,2474 га по АДРЕСА_1 для обслуговування і експлуатації складських приміщень, для подальшого надання в оренду строком на 15 років; підпункту 1.23. пункту 1 рішення 38-ої сесії VI скликання Сімферопольської міської ради від 19.04.2012 року № 394, яким громадянину України ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою з відводу земельної ділянки площею 0,2474 га по АДРЕСА_1 для обслуговування і експлуатації складських приміщень та вказана земельна ділянка надана в оренду строком на 10 років, порушує права позивача ОСОБА_1 та з наведених підстав підлягає скасуванню.

Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат, оскільки представник позивача не наполягав під час розгляду справи по суті на стягненні суми судового збору, сплаченого ОСОБА_1 при зверненні до суду із вищенаведеною позовною заявою.

На підставі рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статей 25, 26, 46, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись статтями 2, 6, 7, 9-11, 17-18, 159, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 13 рішення 65-ої сесії VI скликання від 25.07.2013 року №764 в частині скасування: підпункту 2.26. пункту 2 рішення 32-ої сесії VI скликання Сімферопольської міської ради від 29.12.2011 року № 313 відносно надання громадянину України ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою з відводу земельної ділянки площею 0,2474 га по АДРЕСА_1 для обслуговування і експлуатації складських приміщень, для подальшого надання в оренду строком на 15 років; підпункту 1.23. пункту 1 рішення 38-ої сесії VI скликання Сімферопольської міської ради від 19.04.2012 року № 394 відносно затвердження проекту землеустрою з відводу земельної ділянки громадянину України ОСОБА_1, площею 0,2474 га по АДРЕСА_1 для обслуговування і експлуатації складських приміщень, для подальшого надання в оренду строком на 10 років.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який її ухвалив, протягом 10 днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі якщо було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: