Рішення № 37075248, 10.02.2014, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа №702/1587/13-ц

Провадження №2/702/36/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частина рішення)

10 лютого 2014 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді: Ротаєнко Д.С.

при секретарі-Шковира А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Монастирище цивільну справу за позовом ТОВ «Вікторія» до ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2 про стягнення вартості автомобіля,

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ТОВ «Вікторія» до ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2 про стягнення вартості автомобіля, відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення через Монастирищенський районний суд до апеляційного суду Черкаської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Д. С. Ротаєнко

Справа №702/1587/13-ц

Провадження №2/702/36/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2014 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді: Ротаєнко Д.С.

при секретарі-Шковира А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Монастирище цивільну справу за позовом ТОВ «Вікторія» до ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2 про стягнення вартості автомобіля,

в с т а н о в и в :

04.12.2013 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача, третіх осіб про стягнення вартості автомобіля. Підставою для позову вважає те, що 09 вересня 2008 року ТОВ «Вікторія» був придбаний транспортний засіб «MITSUBISHI L200", 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 за 148000,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №СФ-000163 та платіжним дорученням №373. До того ж, вищевказаний автомобіль було доукомплектовано на суму 18575,00 гри., що підтверджується рахунком-фактурою №Авт-000705 та платіжним дорученням №372. Таким чином, вартість придбаного автомобіля MITSUBISHI L200", 2008 року випуску складає 166 575,00 грн. Транспортний засіб «MITSUBISHI L200", 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, був зареєстрований у МРЕВ м.Умань Черкаської області. Але згодом було виявлено, що даний транспортний засіб був знятий з обліку в МРЕВ м.Умань Черкаської області та переданий третій особі. Після складання повноважень ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на ТОВ «Вікторія» було вирішено провести інвентаризацію господарської та бухгалтерської документації. Під час проведення такої інвентаризації була виявлена нестача бухгалтерської документації ТОВ «Вікторія», а також порушення порядку відчуження майна підприємства. З відповіді від 14.06.2012 року №182, на запит директора ТОВ «Вікторія» Турмана І.С., начальник Уманського відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи повідомив, що зняття з обліку вищевказаного транспортного засобу проводилося на підставі наказу директора підприємства ОСОБА_3 Щодо власника транспортного засобу на теперішній час, то було відмовлено у розголошенні цієї інформації, оскільки відповідно до ЗУ «Про інформацію», вона є конфіденційною та поширюється тільки за їх (власників) бажанням відповідно до передбачених ними умов. У вересні 2009 року було реалізовано через Українську товарну біржу автомобіль «MITSUBISHI L200", державний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1. Сторонами у біржовому договорі купівлі-продажу були: Брок-Сервіс діє в інтересах ТОВ «Вікторія», яке діє через ОСОБА_2 та ПП Рашевський, діє в інтересах ОСОБА_1. Отже, за вказаним вище договором, ОСОБА_1 придбав цей автомобіль. Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частина 5 ст.203 зазначає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу покупець продав, а продавець купив спірний транспортний засіб. Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар), і сплатити за нього певну грошову суму. Спірний транспортний засіб на підприємстві відсутній та не обліковується в бухгалтерському обліку товариства, грошові кошти або іншу винагороду від реалізації автомобіля позивач так не отримав. Управління надходженням та витрачанням коштів полягає в синхронізації грошових потоків. Грошові кошти підприємства можуть зберігатися у банках або у вигляді готівки в касі підприємства. Вказане, регулюється ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІУ зі змінами і доповненнями, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, а також Положенням «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» затверджене постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. №637 зі змінами і доповненнями, яке визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою. Відповідно до п.2.5 та 2.6 Положення №637 якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими. Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами, і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах. Згідно п.3.1 цього ж Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Пунктом 3.11. та 3.13 Положення №637 передбачено, що прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (додаток 4), який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями. Видаткові касові ордери, що оформлені на підставі видаткових відомостей, реєструються в такому журналі після здійснення виплат, зазначених у видатковій відомості. Реєстрація касових ордерів і видаткових відомостей може здійснюватися за допомогою комп'ютерних засобів, які забезпечують формування і роздрукування потрібних касових документів. Водночас у документі "Вкладний аркуш журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів", який формується і роздруковується за відповідний день, забезпечується також формування даних для обліку руху коштів. Касові документи після складання касиром звіту та оброблення цього звіту комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються в окремі папки та зберігаються відповідно до законодавства України відповідальною особою, на яку керівником покладено обов'язок щодо їх зберігання. Відповідно до п.4.2 та 4.4 вищевказаного Положення усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися. Грошові кошти можуть надійти до каси: надходження з рахунку в банку; готівка, що надходить у вигляді виручки. Отже, кошти з рахунку в банку до каси позивача за проданий автомобіль не вносились. У позивача відсутні будь-які дані, які б підтверджувати оприбуткування грошових коштів від реалізації автомобіля «MITSUBISHI L200", 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1. Вартість придбаного у 2008 ропі автомобіля «MITSUBISHI L200", 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 складає 166575.00 грн., що підтверджено відповідними документами. Вказаний транспортний засіб не обліковувався, як основний засіб, а оскільки основні засоби підприємства-це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу, як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом, то слідує, що вартість автомобіля «MITSUBISHI L200", 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 не зменшилася та складає саме 166575,00 грн., яка й підлягає стягненню з ОСОБА_1, який придбав вищевказаний автомобіль у вересні 2009 року, що вбачається з біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний номер 902050. Крім того, до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, необхідно залучити ОСОБА_2, яка була довіреною особою та діяла в інтересах ТОВ «Вікторія» при укладанні біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу «MITSUBISHI L200", 2008 року випуску, шо вбачається з біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний номер 902050. Більш того, зарахування коштів на поточні рахунки ТОВ «Вікторія» від продажу вищезазначеного автомобіля не відбулося. Згідно ст.З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Просить стягнути з ОСОБА_1 вартість автомобіля «MITSUBISHI L200", 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 у розмірі 166575.00 грн. на користь ТОВ «Вікторія» та стягнути судовий збір.

На адресу суду 15.01.2014 року від представника відповідача ОСОБА_5 надійшла заява про застосування позовної давності, відповідно до якої ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23.12.2013 року відкрито провадження у справі №702/1587/13-ц за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» (далі-Позивач або ТОВ «Вікторія») до ОСОБА_1 (далі-Відповідач), третя особа-ОСОБА_2 про стягнення вартості автомобіля. Позивач стверджує, що у вересні 2009 року ТОВ «Вікторія» реалізувало ОСОБА_1 через Українську товарну біржу автомобіль Mitsubishi L200, державний номер НОМЕР_2, за який начебто Відповідач, на думку Позивача, не сплатив грошові кошти. Вважає, що у позові має бути відмовлено з наступних підстав. Відповідно до вимог ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Як вбачається з наданої Позивачем копії біржової угоди строк проведення розрахунків між сторонами договору не встановлювався, а відтак згідно наведеної вище норми Відповідач мав сплатити вартість придбаного майна відразу після укладення даної біржової угоди і, як наслідок набуття права власності на придбаний автомобіль та його прийняття, що до речі останнім і було зроблено. Згідно вимог ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність-це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Частиною 1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, строк позовної давності за даним позовом має обчислюватись саме з 15.09.2008, оскільки саме в цей день сторонами у справі укладена біржова угода від 15.09.2008 №902050, встановлений і здійснений перехід права власності на приданий автомобіль Mitsubishi L200 та саме у цей день Відповідач зобов'язаний був оплатити (і фактично оплатив) вартість придбаного автомобіля. Позовна заява датована 04.12.2013, тобто вже після спливу строку позовної давності, встановленої ст.257 ЦК України, оскільки позовна заява подана до суду більш ніж через п'ять років після того, як Позивач дізнався або в усякому разі міг дізнатись про порушення свого права, що полягало, на його думку, у невиконанні умов біржової угоди Відповідачем. Поряд з цим, Позивач у своєму позові жодним чином не обґрунтовує та й взагалі не вказує причини пропущення строку позовної давності, що лише свідчить про відсутність таких причин. Також, слід зауважити, що Позивач, являючись юридичною особою і продавцем товару (автомобіля) не міг не знати про факт відчуження належного йому майна, оскільки реалізація вказаного автомобіля була здійснена уповноваженими представниками ТОВ «Вікторія» у спосіб, передбачений чинним законодавством і в результаті такої реалізації власні активи товариства були зменшені на суму вартості проданого автомобіля. Більш того, за результатами укладення біржової угоди, предметом якої являвся автомобіль Mitsubishi L200, державний номер НОМЕР_2, були проведені відповідні реєстраційні зміни, які засвідчували факт переходу права власності на таке майно до покупця-Відповідача, а саме зняття з обліку вказаного автомобіля в Уманському ВРЕР УДАІ УМВС України в Черкаській області і відповідно реєстрація права власності на нього за Відповідачем. Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Таким чином, Позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, а відтак відповідно до вимог ч.4 ст.267 ЦК України в задоволені позову Позивачеві має бути відмовлено. Просить в задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» до ОСОБА_1, третя особа-ОСОБА_2 про стягнення вартості автомобіля у справі №702/1587/13-ц відмовити повністю, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

На адресу суду 15.01.2014 року від представника відповідача ОСОБА_5 надійшло заперечення, відповідно до якого ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23.12.2013 року відкрито провадження у справі №702/1587/13-ц за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» (далі-Позивач або ТОВ «Вікторія») до ОСОБА_1 (далі-Відповідач), третя особа-ОСОБА_2 про стягнення вартості автомобіля. Позивач стверджує, що у вересні 2009 року ТОВ «Вікторія» реалізувало ОСОБА_1 через Українську товарну біржу автомобіль Mitsubishi L200, державний номер НОМЕР_2, за який начебто Відповідач, на думку Позивача, не сплатив грошові кошти. Вважає, що позовні вимоги, викладені у позовній заяві ТОВ «Вікторія» безпідставні, необгрунтовані, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам чинного законодавства з огляду на наступне. Так, 15.09.2008 року між Позивачем та Відповідачем, через відповідних уповноважених осіб, укладено біржову угоду від 15.09.2008 №902050, згідно якої ТОВ «Вікторія» продало, а ОСОБА_1 придбав автомобіль Mitsubishi L200. Відповідно до вимог ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Як вбачається з наданої Позивачем копії біржової угоди строк проведення розрахунків між сторонами договору не встановлювався, а відтак згідно наведеної вище норми Відповідач мав сплатити вартість придбаного майна відразу після укладення даної біржової угоди і, як наслідок набуття права власності на придбаний автомобіль та його прийняття. На виконання умов біржової угоди від 15.09.2008 року №902050 Відповідачем було внесено обумовлену суму вартості придбаного автомобіля до каси ТОВ «Вікторія» готівкою. Вказані грошові кошти були оприбутковані Позивачем і в повному обсязі відображені в даних бухгалтерського обліку ТОВ «Вікторія». Натомість Позивач не навів жодних обґрунтованих доводів та не надав до суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували відсутність оприбуткуванню ТОВ «Вікторія» грошових коштів, отриманих за реалізацію автомобіля Mitsubishi L200. Більш того, Позивач у позові стверджує, що на підприємстві відсутня бухгалтерська документація, що в свою чергу об'єктивно вказує на безпідставність його доводів, оскільки відсутність бухгалтерської документації унеможливлює встановлення факту здійснення підприємством окремих фінансово-господарських операцій і відповідно надходження грошових коштів за результатами здійснення таких операцій. Отже, Позивач не в змозі (за відсутності відповідної бухгалтерської документації) встановити чи спростувати факт надходження грошових коштів на рахунок чи до каси підприємства, а відтак доводи Позивача ґрунтуються на його припущенях. які не відповідають дійсності та не підтверджуються доказами. Відповідно до вимог ст.60 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Проте, незважаючи на викладені вимоги чинного цивільного процесуального законодавства та фактичні обставини справи, які повністю проігноровані Позивачем, його доводи в позовній заяві зведені лише до цитування окремих норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, які регулюють порядок здійснення готівкових та безготівкових розрахунків. Тобто, Позивач на власних припущеннях дійшов помилкового висновку про начебто не проведення розрахунків за біржовою угодою від 15.09.2008 року №902050. Поряд з цим, необхідно зауважити, що відповідно до вимог п.315 ч.1 Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Головного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 року №41 (чинного на час здійснення спірної операції) первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та ін.) зберігаються протягом 3 років після чого знищуються. Аналогічні положення містить і Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року №578/5 (чинний на даний час). Таким чином, підприємства (в тому числі і Позивач) зобов'язані зберігати бухгалтерські документи, які підтверджують здійснення фінансово-господарські операції, в тому числі і розрахункові документи протягом 3 років з дня завершення звітного року, у якому відбулась відповідна операція. Отже, строк зберігання документів, які свідчать про факт реалізації вказаного вище автомобіля і проведення відповідних розрахунків закінчився 31.12.2011 року, після чого всі пов'язані з цим бухгалтерські документи мали бути знищені, що напевно і було зроблено, враховуючи відсутність таких документів у Позивача. Якщо ж знищення зазначених документів не проводилось, то вони повинні бути надані суду. Натомість чинне законодавство не містить вимог про строк і взагалі необхідність збереження розрахункових документів фізичними особами, які являються стороною договору купівлі-продажу, в тому числі і автомобіля. За таких обставин доводи позивача не підтверджуються належними і допустимими доказами, що в черговий раз свідчить про їх безпідставність, а тому в позові ТОВ «Вікторія» має бути відмовлено. Також, слід зауважити і про безпідставність залучення до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 Так, відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі в справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі. Якщо суд при прийняті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Отже, третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору може бути лише та особа на права і обов'язки якої може вплинути судове рішення, проте можливе рішення суду за результатами розгляду справи №702/1587/13-ц жодним чином не може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_2, оскільки остання не являлась стороною біржової угоди від 15.09.2008 року №902050 і укладення такої угоди не створювало для неї будь-яких юридичних наслідків (прав, обов'язків, інтересів). Просить в задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» до ОСОБА_1, третя особа-ОСОБА_2 про стягнення вартості автомобіля у справі №702/1587/13-ц відмовити повністю.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 підтримав позовні вимоги, дав пояснення, які відповідають обставинам, викладеним у позовній заяві, та додатково пояснив, що надати докази відсутності поступлення коштів на поточний рахунок підприємства від відповідача не може, оскільки, неможна надати того, що не проводилось. Кошти в такій сумі в обов"язковому порядку повинні були бути зараховані на поточний рахунок. Незалежно від того, чи вони вносились в касу підприємства, чи вони зараховувались на рахунок. Вони звертались з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з приводу витребування у них документації підприємства, але рішенням суду їм в задоволенні позову було відмовлено. Разом з тим, бухгалтерська документація на підприємстві, яка би підтверджувала сплату відповідачем коштів за придбаний автомобіль відсутня. Вважає, що позивач строку позовної давності не пропустив, так як в договорі відчудження не зазначено строк його виконання, тому вважає, що сплив строку починається з моменту пред"явлення вимоги до покупця. Вважає, що вартість автомобіля є такою, як і при його купівлі, так як на підприємстві відсутні дані про зниження його балансової вартості в результаті експлуатації. Покупець не має документів про відсутність заборгованості перед підприємством, а тому вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнав, вважає його безпідставним, дав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним у запереченні на позов та у заяві про застосування позовної давності та додатково пояснив, що вважає, що така позовна вимога не підлягає розгляду в суді, так як, на його думку, якщо і мало місце не внесення коштів відповідачем, позов повинен бути про стягнення заборгованості. Поскільки у позивача відсутні бухгалтерські документи, про що ним зазначено у позовній заяві, його позовні вимоги грунтуються на припущеннях. Позивачем не ставиться питання про визнання недійсним цієї угоди. Документи про наявність заборгованості відповідача перед позивачем відсутні. Саме підприємство - позивач за законом зобов"язано зберігати бухгалтерську документацію, а не відповідач. Вважає, що строк позовної давності необхідно обчислювати з 16.09.2009 року, з наступного дня після укладення договору, так як договором не передбачено інший строк сплати коштів покупцем продавцю. Підприємство не могло незнати про наявну угоду, а тому на час звернення до суду строк позовної давності закінчився. За рік експлуатації транспортного засобу у сільськогосподарському підприємстві, його вартість зменшилась, але позивач з невідомих прични цей факт у позовній вимозі не враховує.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позов не визнав та підтримав пояснення свого представника. Додатково пояснив, що кошти вносив у касу підприємства при купівлі автомобіля, в якій сумі та кому конкретно, не пам"ятає. Просить в задоволенні позову відмовити.

У судове засідання третя особа ОСОБА_2 не з"явилася по невідомій суду причині, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Дослідивщи матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю, виходячи із наступного:

- згідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів;

- відповідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях;

- суд вважає, що заява про застосування строків позовної давності не підлягає до задоволення, так як право власності на транспортний засіб виникає з моменту державної реєстрації;

- відповідачем та представником відповідача не надано суду доказів, коли саме було зареєстровано транспортний засіб на відповідача, разом з тим факт купівлі- продажу автомобіля та перебування його у власності відповідача сторонами не оспорюється, не оспорюється і договір про його відчудження;

- пояснення сторін та їх представників не допитаних в якості свідків, не є доказом;

- разом з тим, суд вважає, що позивачем не надано жодного доказу наявності заборгованості відповідача перед позивачем по угоді від 2009 року № 902050 (а.с.35-36), так як відповідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару;

- Біржовий договір (угода) № 902050 не містить будь-яких інших строків чи обмежень щодо строків сплати вартості товару;

- не дивлячись на посилання представника позивача як на підставу подання позову - проведення інвентаризації майна ТОВ "Вікторія", вказаний акт суду не надано, не надано доказів відсутності поступлення коштів на рахунок від відповідача за купівлю автомобіля, починаючи з 2009 року ( виписки по рахунку, акту аудиторської перевірки чи іншого уповноваженого органу, уповноваженої особи, довідки банку чи інше), рішення не може грунтуватися на припущеннях, а тому суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 14, 57, 60, 158-159, 169, 213-215 ЦПК України, ст.ст.256,257,261,267, 692 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ТОВ «Вікторія» до ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2 про стягнення вартості автомобіля, відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення через Монастирищенський районний суд до апеляційного суду Черкаської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Д. С. Ротаєнко

повний текст рішення виготовлено 11 лютого 2014 року