Ухвала суду № 37072007, 31.01.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2014 року Справа № 30695/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Коцур В.К.

за участю представників сторін:

відповідача Книгиницька М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.07.2010 року у справі № 2а-2125/10/0970 за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 звернувсь в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000971703/0 від 27.05.2010р. та № 0000451720/0 від 27.05.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на той факт, що при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення не було враховано того, що 22.07.2008 року між СП ТзОВ «Ліссервіс» та повивачем було укладено договір комісії. За результатами виконання зобов'язань по даному договору комісії, комітент поставив товар на комісію на загальну суму 1030764,00 грн. Комісіонер його продав та отримані кошти в сумі 1030764,00 грн. , які перерахував на рахунок комітента. Комітент за виконану роботу оплатив комісіонерові (ПП ОСОБА_2) винагороду в сумі 136432,63 грн. Зазначив, що кошти, які надійшли позивачу на виконання договору комісії, в сумі 1030764,00 грн., є транзитними і право власності на них має комітент. Позивачу належить лише винагорода за надані ним послуги. Зазначив, що ДПІ в м. Івано-Франківську неправомірно включило до обсягу виручки кошти, отримані позивачем від договору комісії, так як зазначені кошти були передані комітенту і не належать позивачу на праві приватної власності.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.07.2010 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить постанову скасувати, та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

Представник ДПІ у м. Івано-Франківськ ГУ Міндоходів проти поданої апеляційної скарги заперечує.

Позивач в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_2, відповідно до поданої ним 15.12.2008 року заяви, перебував на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

В ході комплексної документальної перевірки, яку проведено ДПІ в м. Івано-Франківськ 18.05.2010 року, виявлено, що позивачем за І кв.2009р. занижено валовий доход на 69360,69 грн., а за II кв.2009 р. завищено валовий доход на 440887,64грн., за III кв.2009р. - на 134012.84грн. - чим останній порушив вимоги ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» із змінами та доповненнями, ст.13 Інструкції Про прибутковий податок з громадян («Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю»), затвердженої наказом ЕДШ України від 21.04.1993р. №12, зареєстрованої в Мін'юсті 09.06.1993р. за №64 із змінами та доповненнями, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» зі змінами та доповненнями, п.19.1 ст. 19 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» зі змінами та доповненнями.

Даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки, встановлено, що чистий доход за II кв.2009р. занижено на 54200,00грн., за III кв. 2009р. - на 12520,00 грн., чим порушено вимоги ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» із змінами та доповненнями, ст.13 Інструкції Про прибутковий податок з громадян («Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю»), затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.1993р. №12. зареєстрованої в Мін'юсті 09.06.1993р. за №64 із змінами та доповненнями, п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» зі змінами та доповненнями.

За результатами перерахунку встановлено, що сума чистого доходу, що підлягає оподаткуванню за ставкою 15% становить 66720,60 грн. а тому ДПІ в м. Івано-Франківськ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000971703/0 від 27.05.2010 року, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 10008,09грн., що становить 15% від суми чистого доход.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень; юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Під виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) розуміється сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

При цьому обсяг виручки для підприємця, який застосовує спрощену систему оподаткування, виступає лише критерієм для визначення можливості перебування на такій системі обліку та звітності, в той час. як для юридичної особи, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування обсяг виручки виступає ще й об'єктом оподаткування. Оскільки, в контексті положень Указу №727/98 виручка від реалізації продукції для підприємця, що застосовує спрощену систему оподаткування, є критерієм визначення можливості перебувати на даній системі оподаткування, то для підприємця, який перебуває на спрощеній системі оподаткування не передбачено базу оподаткування так само як і об'єкт оподаткування, а посилання позивача на те. що «до бази оподаткування єдиним податком включається сума комісійної винагороди, отриманої від такого виду діяльності» суперечить суті спрощеної системи для фізичної особи-підприємця.

Таким чином, сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності платником єдиного податку за реалізований товар та за здійснення операцій по наданню послуг за договором комісії, яка включає в себе і суму винагороди, є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Оскільки комісіонер (фізична особа - платник єдиного податку) здійснює саме продаж (реалізацію) товару покупцеві, то сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку на розрахунковий рахунок за здійснення операції із продажу комісійного товару, що містить у собі й суму винагороди, вважається виторгом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і з огляду на положення Указу, не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис. грн.

Абзацом 1 ст. 5 Указу встановлено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Як вбачається з підпункту 9.12.2. п.9.12 ст.9 Закону України від 22.05.2003 № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб», встановлено, що якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту (одержаними не за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань), то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом.

Позивачем не було додержано вимог законодавства, перехід до загальної системи оподаткування не здійснено, а отже податковим органом було проведено розрахунок податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2009 року з урахуванням отриманих доходів та понесених витрат, за звітні періоди.

Відповідно до п.4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у випадках коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з поставки вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку. Правила комісійної торгівлі та визначення комісійної винагороди встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата-інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» визначені особи, які підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку, а саме, коли сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо обсяг оподатковуваних операцій протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більш ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним періодом.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач у першому кварталі 2010 року отримав виручку від реалізації товарів на виконання договорів комісії, що перевищила допустимий обсяг виручки. Таким чином, позивач повинен був надіслати податковому органу заяву про реєстрацію платника на додану вартість протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким податковим звітним періодом. В порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не зареєструвався як платник ПДВ і відповідно до п.9.4 ст.9 Закону 68, особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках, та у такі строки, несе відповідальність за не нарахування, або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення,а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.07.2010 року у справі № 2а-2125/10/0970без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.