Рішення № 37071239, 03.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23475/13

03.02.14

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Радка-Україна»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛОН»

Про

стягнення 191 045,31 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Радка-Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллон» про стягнення 176 249,00 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 14 138,55 грн., а також витрати від інфляції в розмірі 657,76 грн.

Ухвалою від 05.12.2013 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 20.12.2013 року.

Представник позивача 20.12.2013 року подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 20.12.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи до 03.02.2014 р.

Представники сторін у судове засідання 03.02.2014 р. не з’явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.02.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Радка-Україна» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аллон» (покупець) був укладений договір поставки № 05/03-09, відповідно до п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов’язується передати у власність покупця полікарбонат, іменований надалі – товар, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами п. 2.1 договору встановлено, що загальна сума договору визначається на підставі додатків (специфікацій), які є невідємною частиною договору.

Відповідно до додатку № 08 від 23.12.2010 року до договору № 05/03-09 від 13.03.2009 року ціна на дану поставку встановлена в розмірі 2,60 євро без ПДВ за кілограм.

Умовами оплати є попередня оплата в розмірі 20% та 80 % суми оплата протягом 45 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Згідно з п. 3.1 даного договору, кількісні характеристики товару який постачається вказується в додатках (специфікаціях), які є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до додатку №08 від 23.12.2010 року до договору № 05/03-09 від 13.03.2009 року кількість товару становить 10 000,00 кг.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору поставки № 05/03-09 від 13.03.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Радка-Україна» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЛОН» товар – полікарбонат на суму 337 800,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000044 від 11.02.2011 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 3 від 11.02.2011 р., копії яких містяться в матеріалах справи. В свою чергу, відповідач поставлений товар оплатив частково, у зв’язку з чим його заборгованість за договором складає 176 249,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 04.10.2013 р., який підписаний та скріплений сторонами.

29.08.2011 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про погашення заборгованості за поставлений товар, проте відповідачем зазначена заборгованість погашена не була.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 176 249,00 грн. основного боргу, 657,76 грн. інфляційних втрат та 14 138,55 грн. 3 % річних, у зв’язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 05/03-09 від 13.03.2009 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до додатку № 08 від 23.12.2010 року до договору №05/03-09 від 13.03.2009 року ціна на дану поставку встановлена в розмірі 2,60 євро без ПДВ за кілограм.

Умовами оплати є попередня оплата в розмірі 20% та 80 % суми оплата протягом 45 календарних днів з моменту відвантаження товару.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Радка-Україна» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЛОН» товар – полікарбонат на суму 337 800,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000044 від 11.02.2011 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 3 від 11.02.2011 р., копії яких містяться в матеріалах справи. В свою чергу, відповідач поставлений товар оплатив частково, у зв’язку з чим його заборгованість за договором складає 176 249,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 04.10.2013 р., який підписаний та скріплений сторонами.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 176 249,00 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем обов’язку з оплати поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача 14 138,55 грн. три відсотки річних та 657,76 інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов’язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 14 124,06 грн., а в частині стягнення інфляційних нарахувань повністю у розмірі 586,13 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛОН» (місцезнаходження: 02090, м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Алма-Атинська, 8, код ЄДРПОУ 33139047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Радка-Україна» (місцезнаходження: 76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 10, офіс 13, код ЄДРПОУ 32872882) 176 249 (сто сімдесят шість двісті сорок дев’ять) грн. 00 коп. основного боргу, 14 124 (чотирнадцять тисяч сто двадцять чотири) грн. 06 коп. три відсотки річних, 657 (шістсот п’ятдесят сім) грн. 76 коп. три відсотки річних та 3 820 (три тисячі вісімсот двадцять) грн. 62 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

08.02.2014 р.

Суддя Спичак О.М.