Рішення № 37071116, 03.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23563/13 03.02.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УМС Поліестер»ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОФОРМАТ УКРАЇНА»Простягнення 176 338,69 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Боледзюк В.В. - дов. № б/н від 13.01.2014 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УМС Поліестер» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОФОРМАТ Україна» про стягнення 169 876,23 грн.

Ухвалою від 09.12.2013 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 17.01.2014 року.

Представник позивача до канцелярії суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 17.01.2014 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 17.01.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Крім того, представник позивача 15.01.2014 року подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМС Україна» 176 338,69 грн., а саме: 143 101,60 грн. основного боргу, 27 429,89 грн. пені, 5 807,20 грн. 3% річних.

Вищезазначену заяву про збільшення позовних вимог судом було розглянуто та прийнято.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи до 03.02.2014 р.

Представник позивача у судовому засіданні 03.02.2014 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.02.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2012 року між Товариством з обмежено відповідальністю «УМС Поліестер» (продавець) та Товариством з обмежено відповідальністю «Євроформат Україна» (покупець) було укладено договір поставки № 1707/103, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язувався поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити на умовах і в порядку, визначених цим договором, товарно-матеріальні цінності (надалі - товар) в асортименті, кількості та за цінами, що вказуються в погоджених сторонами замовленнях та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що поставка товару продавцем покупцю здійснюється окремими партіями, на підставі письмового замовлення покупця, яке узгоджується продавцем. У письмовому замовленні покупець визначає асортимент (номенклатуру), кількість товару та пункти поставки.

У пункті 3.4 договору встановлено, що поставка партії товару здійснюється продавцем на користь покупця у строк не більше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підтвердження замовлення продавцем.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що пункти поставки товару за даним договором є: склад продавця, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що ціна на товар (вартість) вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що покупець зобов'язаний розрахуватися за кожну партію поставленого продавцем товару не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки відповідної партії товару. За домовленістю сторін покупець здійснює повну або часткову передплату замовленої партії товару.

Як стверджує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «УМС Поліестер» поставило та передало у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроформат Україна», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроформат Україна» прийняло товар на загальну суму 278 101,60 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 8485 від 19.10.2012 на загальну суму 58 466,06 грн., № 8644 від 26.10.2012 на загальну суму 204 631,22 грн. та № 8645 від 26.10.2012 на загальну суму 15 004,32 грн.

В свою чергую, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроформат Україна» оплатило поставлений товар частково на 135 000,00 грн., а саме: 22.10.2013 відповідач сплатив 25 000,00 грн., частково погасивши заборгованість за товар, придбаний згідно з видаткової накладної № 8485 від 19.10.2012 (вартість товару - 58 466,06); 23.10.2012 відповідач сплатив 60 000,00 грн. остаточно погасивши заборгованість в сумі 33 466,06 грн. за товар, придбаний згідно з видаткової накладної № 8485 від 19.10.2013 (вартість товару - 58 466,06 грн.) та частково сплативши аванс в сумі 26 533,94 грн. за товар, придбаний згідно з видаткової накладної № 8644 від 26.10.2012 (вартість товару - 204 631,22 грн. 30.01.2013 відповідач сплатив 50 000,00 грн., частково погасивши заборгованість за товар, придбаний згідно видаткової накладної № 8644 від 26.10.2012 (вартість товару - 204 631,22 грн.)

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 143 101,60 грн.

10.01.2013 та 16.10.2013 позивач звертався до відповідача з претензіями щодо сплати заборгованості за поставлений товар згідно договору № 1707/103 від 17.07.2012. Проте відповідач, отримавши дані претензії, не погасив існуючої заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 143 101,60 грн. основного боргу, 27 429,89 грн. пені, 5 807,20 грн. 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 1707/103 від 17.07.2012 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за реквізитами вказаними в договорі або іншими, які будуть вказані постачальником в подальшому, в строк, що не перевищує 15 календарних днів від дати передачі товару, зазначеній в накладній.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УМС Поліестер» поставило та передало у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроформат Україна», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроформат Україна» прийняло товар на загальну суму 278 101,60 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 8485 від 19.10.2012 на загальну суму 58 466,06 грн., № 8644 від 26.10.2012 на загальну суму 204 631,22 грн. та № 8645 від 26.10.2012 на загальну суму 15 004,32 грн. В свою чергу, відповідачем оплата по зазначених накладних була здійснена частково, у зв'язку з чим заборгованість складає 143 101,60 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 143 101,60 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 6.3 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 25,66 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.3 договору, у випадку несвоєчасної оплати кожної окремої партії товару, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару, за кожну календарну добу прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення з оплати товару, господарський суд перевірив розрахунок пені, обмеживши її нарахування 6 місячним строком, та прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 16 057,50 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 807,20 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню повністю у розмірі 5 807,20 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат Україна» (місцезнаходження: 04073, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Куренівська, 21, код ЄДРПОУ 33149757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМС Поліестер» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Червонопрапорна, 34, код ЄДРПОУ 35980924) 143 101 (сто сорок три тисячі сто одну) грн. 60 коп. основного боргу, 16 057 (шістнадцять тисяч п'ятдесят сім) грн. 50 коп. пені, 5 807 (п'ять тисяч вісімсот сім) грн. 20 коп. три відсотки річних та 3 299 (три тисячі двісті дев'яносто дев'ять) грн. 33 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

08.02.2014 р.

Суддя Спичак О.М.