Постанова № 37071062, 30.01.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року Справа № 811/3582/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М.,

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача - Божинського А.В., Білоцерківець Н.І.,

відповідача - Плахотнього Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез-Оіл" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 30 жовтня 2013 року №0002342201 та №0002362201.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи, а також такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України. Зокрема, на думку позивача, податковий орган помилково вказує, що ТОВ "Синтез-Оіл" придбавався газовий конденсат стабільний, так як ТОВ "Газконтиненталь" як оператор спільної діяльності за договором №4024 від 26.11.2004р. має власні родовища, які видобувають газовий конденсат, і вона значиться як сировина, а не як кінцева продукція та згідно накладних, актів прийому-передачі до договорів був отриманий газовий конденсат, добутий на Фонтановському газоконденсатному родовищі. Крім того, зазначає, що між позивачем та ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" укладено договори на переробку давальницької сировини - газового конденсату. Перевезення даної сировини проводилось силами перевізника - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, який має ліцензію на перевезення небезпечних вантажів та автомобілі, які спеціально обладнані під перевезення даного виду товару.

Також вказує, що у ТОВ "Синтез-Оіл" наявні усі первинні бухгалтерські документи, які відображають реальність господарських операцій між ним та ПП "Вета-Трейд", ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава", фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, а також фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначили, що податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення у відповідності до норм чинного законодавства України, так як в ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що договори, укладені позивачем з ПП "Вета-Трейд" без наміру створення правових наслідків, а послуги отримані позивачем від ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава", фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, а також фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 не пов'язані з господарською діяльності ТОВ "Синтез-Оіл". Також зазначав, що позивачем порушено вимоги пп.138.1.1 п.138.1, п.п.138.2, 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 291621 грн., у т.ч. за ІІ квартал 2012 року - 31970 грн., ІІІ квартали 2012 року - 109212 грн., ІV квартали 2012 року - 150439 грн.; п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 277194 грн., а саме: травень 2012 року - 24079 грн., червень 2012р.- 6188 грн., липень 2012р.- 69644 грн., вересень 2012р. - 34188 грн., жовтень 2012р. - 100559 грн., листопад 2012р. - 28035 грн., грудень 2012р. - 14501 грн..

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Синтез-Оіл" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області 11.06.2010р., , що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (т.1 а.с.85), та перебуває на обліку в Світловодській ОДПІ, як платник податків.

Світловодською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області на підставі наказів №105 від 12.08.2013р. та №156 від 19.09.2013р., проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Синтез-Оіл" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт №101/2200/37130226 від 03.10.2013р. (т.1 а.с.14-45).

Відповідно до даного акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ "Синтез-Оіл", зокрема:

пп.138.1.1 п.138.1, п.п.138.2, 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 291621 грн., у т.ч. за ІІ квартал 2012 року - 31970 грн., ІІІ квартал 2012 року - 109212 грн., ІV квартал 2012 року - 150439 грн.;

п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 277194 грн., а саме: травень 2012 року - 24079 грн., червень 2012р.- 6188 грн., липень 2012р.- 69644 грн., вересень 2012р. - 34188 грн., жовтень 2012р. - 100559 грн., листопад 2012р. - 28035 грн., грудень 2012р. - 14501 грн..

На підставі даного акту перевірки Світловодською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 жовтня 2013 року:

- №0002362201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 437432 грн., в т.ч. 291621 грн. - за основним платежем та 145811 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с.81);

- №0002342201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 415791 грн., в т.ч. за основним платежем - 277194 грн. та 138597 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с.82).

Перевіряючи правомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, суд встановив такі обставини.

За результатами перевірки, відповідач дійшов висновку про завищення задекларованих позивачем показників у рядку 05 Декларацій "витрати операційної діяльності" на загальну суму 1385969 грн.. Зокрема, в акті перевірки податковим органом зазначено про порушення позивачем пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, що полягало у включенні позивачем до складу витрат операційної діяльності вартість придбаних послуг по переробці у ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" та перевезенню вантажів у фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, що не пов'язані з виробництвом товарів на загальну суму 547810 грн., в тому числі за 3 квартал 2012р. - 170939,13 грн., 4 квартал 2012р. - 376870 грн.. (т.1 а.с.19).

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 ПК України передбачено, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Перелік таких витрат наведено в п.138.8 ст.138 ПК України.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, за своїм змістом наведені норми передбачають як підставу для не включення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, що відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. № 88, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Тобто, необхідною умовою для включення витрат до витрат підприємства, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Адже для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з ч.2 ст.3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Також, згідно ст.44 ГК України підприємство самостійно формує програми діяльності, вибирає постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлює ціни на продукцію та послуги відповідно до закону.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі за текстом ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст.3 ГК України, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження; її метою є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Судом встановлено, що одним із основних видів діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, про що свідчить довідка з ЄДРПОУ. (т.1 а.с.87-88)

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 12.09.2012р. №120912, від 22.10.2012р. №221012, від 25.12.2012р. №251212 та додаткових угод, укладених між ТОВ "Синтез-Оіл" (Покупець) та ТОВ «Газконтиненталь» (Продавець), як оператором спільної діяльності за договором про спільну діяльність №4024 від 26.11.2004р. між ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ТОВ «Газконтиненталь», Покупець зобов'язується оплатити та прийняти, а Продавець передати у власність газовий конденсат, за ціною зазначеною в договорі. (т.1 а.с.51-52, 53, 57-58)

Факти отримання позивачем від ТОВ «Газконтиненталь» вищезазначеного товару на підставі вказаних договорів підтверджуються: паспортами якості на конденсат газовий (т.2 а.с.56-60, ); накладними (т.2 а.с.65, 70, т.3 а.с.130, 135, 140, 143, 150, 153, 160, 163, 168, 173, 180, 185, 188, 193, 198, 203, 208, 214, 217, 222, 229, 234, 237, 245, т.5 а.с.145, 153, 158, 163); товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.64, 69, т.3 а.с.131, 136, 141, 144, 151, 154, 161, 164, 169, 174, 181, 186, 189, 194, 199, 204, 209, 215, 218, 223, 230, 235, 238, 242, т.5 а.с.146, 153а, 159, 162).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача газовий конденсат придбаний у ТОВ «Газконтиненталь» в подальшому було перевезено до ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" для переробки.

Так, між позивачем (Замовник) та ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" (Переробник) укладено договір на переробку давальницької сировини №2 від 06.01.2012р. та додаткова угода №1 від 05.03.2012р., згідно яких Замовник доручає, а Переробник зобов'язується виконати роботи по переробці бензину газового стабільного, прямогонного бензину, дистиляти легкі в готову продукцію, а Замовник зобов'язується прийняти готову продукцію та оплатити Переробнику за виконані за договором роботи. (т.1 а.с.54-55)

Факти отримання позивачем від ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" вищезазначених робіт (переробки давальницької сировини та послуги наливу) згідно даного договору підтверджуються: накладними (т.2 а.с.63, 68, т.3 а.с.112-115, 128, 133, 138, 145, 148, 155, 158, 165, 170, 175, 178, 183, 190, 195, 200, 205, 210, 212, 219, 224, 227, 232, 239, 244, т.5 а.с.147, 151, 156, 164); податковими накладними (т.1 207-212, т.2 а.с.26-30); товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (т.2 а.с.62, 67, т.3 а.с.129, 134, 139, 146, 149, 156, 159, 166, 171, 176, 179, 184, 191, 196, 201, 206, 213, 220, 225, 228, 233, 240, 243, т.5 а.с.148, 152, 157, 165); протоколами видачі нафтопродуктів (т.2 а.с.61, 66, т.3 а.с.127, 132, 137, 142, 147, 152, 157, 162, 167, 172, 177, 182, 187, 192, 197, 202, 207, 211, 216, 221, 226, 231, 236, 241, т.5 а.с.144, 150, 155, 161); паспортами якості (т.2 а.с.71-83).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за вересень - грудень 2012р., про що свідчать податкові декларації з ПДВ з додатками та реєстри отриманих та виданих податкових накладних (т.4 а.с.55-195), що встановлено податковим органом під час перевірки позивача.

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" вартість отриманих послуг, що підтверджується карткою рахунку позивача (т.3 а.с.116-126)

Витрати, понесені позивачем на придбання послуг у даного контрагента, позивачем віднесено до складу витрат за 3 - 4 квартали 2012р., про що свідчать декларації з податку на прибуток з додатками. (т.5 а.с.57-71)

До того ж, суд враховує, що контрагент позивача ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" на запит суду підтвердив фінансово-господарські відносини з позивачем, надавши первинні-бухгалтерські документи. (т.1 а.с.112-238) Крім того, у ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" в наявності установка по переробці газового конденсату (т.2 а.с.84)

В судовому засіданні представник позивача посилався на те, що перевезення газового конденсату, отриманого позивачем від ТОВ «Газконтиненталь», ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава", здійснювалось за допомогою послуг фізичної особи - підприємця ОСОБА_5.

Так, між позивачем (Замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (Перевізник) укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №2 від 03.01.2012р., згідно якого Перевізник зобов'язується за заявками Замовника надавати останньому послуги з перевезення автомобільним транспортом, довіреного Замовником вантажу, а Замовник зобов'язується вчасно сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. (т.1 а.с.48-50).

Факти отримання позивачем від фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 вищезазначених послуг згідно даного договору підтверджуються: податковими накладними (т.2 а.с.31-55), актами здачі робіт (т.2 а.с.22-25, т.3 а.с.30-45), товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.62, 64, 67, 69, т.3 а.с.129, 131, 134, 139, 136, 141, 144, 146, 149, 151, 154, 156, 159, 161, 164, 166, 169, 171, 174, 176, 179, 181, 184, 186, 189, 191, 194, 196, 199, 201, 204, 206, 209, 213, 215, 218, 220, 223, 225, 228, 230, 233, 235, 238, 242, 240, 243, т.5 а.с.146, 148, 152, 153а, 157,159, 162, 165).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за вересень - грудень 2012р., про що свідчать податкові декларації з ПДВ з додатками та реєстри отриманих та виданих податкових накладних (т.4 а.с.55-195), що також встановлено податковим органом під час перевірки позивача.

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 вартість отриманих послуг, що підтверджується банківською випискою позивача (т.3 а.с.46-111)

Витрати, понесені позивачем на придбання послуг у даного контрагента, позивачем віднесено до складу витрат за 3 та 4 квартали 2012р., про що свідчать декларації з податку на прибуток з додатками. (т.5 а.с.57-71)

До того ж, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 в наявності ліцензія на надання послуг з перевезення пасажирів та небезпечних вантажів автомобільним транспортом (т.3 а.с.29), а також автомобілі спеціально обладнані під перевезення даного виду товару та свідоцтва про підготовку водіїв, які перевозять небезпечні вантажі. (т.2 а.с.91-107)

Таким чином, позивачем на адресу ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" згідно договору на переробку давальницької сировини було поставлено газовий конденсат для його подальшої переробки та отримання готової продукції: конденсат газовий стабільний, суміш вуглеводів нафтено-парафінова, залишок кубовий.

ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава", як Переробник відповідно до накладних, довіреностей, товарно-транспортних накладних прийняв на переробку газовий конденсат. В подальшому відповідно до протоколів видачі нафтопродуктів, за накладними, товарно-транспортними накладними позивачем отримано від даного контрагента готову продукцію: конденсат газовий стабільний у кількості 313,622 т; суміш вуглеводів нафтено-парафінова 257,885 т; залишок кубовий 76,601 т.

Отриману готову продукцію позивачем було реалізовано іншим контрагентам, про що свідчать первинні бухгалтерські документи, та й не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, що позивачем придбавався у ТОВ «Газконтиненталь» газовий конденсат стабільний, оскільки згідно наданих суду документів, позивачем у ТОВ «Газконтиненталь» був придбаний газовий конденсат як сировина, а не як кінцева продукція. Згідно листа ТОВ «Газконтиненталь», останній зазначив, що продукція відгружена ТОВ "Синтез-Оіл" визначена як газовий конденсат - (легка нафта) - природна суміш легких вуглеводних сполук (С5 і вище), які перебувають у газі в розчиненому стані за певних термобаричних умов і переходять у рідку фазу у разі зменшення тиску до рівня, нижчого від тиску конденсації, відповідає нормативному документу, яким установлено його якість, і є сировиною для нафтопереробних заводів. (т.2 а.с.89)

Крім того, суд зазначає, що не відноситься до повноважень податкової зазначати про порушення кількісних та якісних показників продукції, зокрема газового конденсату. Оскільки функції контролюючих органів визначені статтею 19-1 Податкового кодексу України, зокрема контролюючі органі здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків і зборів, установлених цим Кодексом.

Можливе недотримання інших галузей законодавства при укладанні договорів, якими опосередковані спірні господарські операції, не свідчить про спрямованість відповідних договорів на ухилення від оподаткування.

Судом встановлено, що не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами щодо придбання позивачем газового конденсату за перевіряємий період, а також подальшої реалізації готової продукції є належні первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції та були надані позивачем при проведенні перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу витрат вартість послуг придбаних у ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" по переробці давальницької сировини та послуг наливу, а також по перевезенню вантажів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на загальну суму 547810 грн.

Крім того, в акті перевірки податковим органом зазначено про безпідставне завищення позивачем суми витрат по рядку 05.1 Декларацій з податку на прибуток „Собівартість придбаних та реалізованих товарів" на загальну суму 838164 грн., у тому числі за 2 квартал 2012р. - 151337 грн., 3 квартал 2012р. - 348218 грн. та за 4 квартал 2012р. - 338609 грн., оскільки видаткові накладні від ПП „Вета-Трейд" складені з порушенням норм чинного законодавства України та не відображають реальність господарських операцій (т.1 а.с.22).

Так, між позивачем (Покупець) та ПП „Вета-Трейд" (Продавець) укладено договір поставки №10 від 07.02.2012р., згідно якого Продавець зобов'язується поставити нафтопродукти погодженими партіями, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити їх в асортименті і кількості згідно виставлених Продавцем рахунків-фактур. (т.2 а.с.3-4).

Факти отримання позивачем від ПП „Вета-Трейд" вищезазначених послуг згідно даного договору підтверджуються: накладною (т.2 а.с.11); видатковими накладними (т.2 а.с.13, 16-17, 19-20, т.4 а.с.35-36, 38, 41, 44, 47, 50); податковими накладними (т.2 а.с.5-10); товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.12, 14-15, 18, 21, т.4 а.с.37, 40, 43, 46, 49, 52); рахунками-фактурою (т.4 а.с.36, 39, 42, 45, 48, 51).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за травень-липень, жовтень, грудень 2012р., про що свідчать податкові декларації з ПДВ з додатками та реєстри отриманих та виданих податкових накладних (т.4 а.с.55-77, 124-156, 196-233, 234-240, т.5 а.с.1-22, 23-56), що встановлено податковим органом під час перевірки позивача.

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ПП „Вета-Трейд" вартість отриманих послуг, що підтверджується карткою рахунку позивача (т.4 а.с.53-54).

Витрати, понесені позивачем на придбання послуг у даного контрагента, позивачем віднесено до складу витрат за 2, 3 та 4 квартали 2012р., про що свідчать декларації з податку на прибуток з додатками. (т.5 а.с.57-77)

До того ж, суд враховує, що контрагент позивача ПП „Вета-Трейд" на запит суду підтвердив фінансово-господарські відносини з позивачем, надавши первинні-бухгалтерські документи. (т.5 а.с.225-250, т.6 а.с.1)

Факт використання нафтопродуктів, отриманих позивачем від вказаного контрагента у власній господарській діяльності, та, відповідно, реальність виконання договорів сторонами, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, щодо отримання даного товару, використання його в господарській діяльності (т.3 а.с.246-249, т.4 а.с.1-34), що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу витрат вартість придбаних нафтопродуктів у ПП „Вета-Трейд" на загальну суму 838164 грн..

Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивачем на порушення вимог пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України завищено склад витрат на суму витрат від наданих маркетингових послуг фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, які не підтверджено актами виконаних робіт, на суму 2700 грн., у тому числі за 2 квартал 2012р. - 900 грн., 3 квартал 2012р. - 900 грн., 4 квартал 2012р. - 900 грн.. (т.1 а.с.23)

Між позивачем (Замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (Виконавець) укладено договори на інформаційне забезпечення №01/11-12 від 01.11.2012р. та №06/11-11 від 28.11.2011р., згідно яких Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання послуг з інформаційного, консультаційно-довідкового обслуговування, що полягає у зборі та наданні інформації про кон'юнктури ринку нафтопродуктів України (т.3 а.с.5-6).

Факти отримання позивачем від фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 вищезазначених послуг згідно даних договорів підтверджуються: актами здачі послуг (т.3 а.с.7, 9, 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23); рахунками-фактурою (т.3 а.с.8, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24).

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 вартість отриманих послуг, що підтверджується карткою рахунку позивача (т.3 а.с.26).

Витрати, понесені позивачем на придбання послуг у даного контрагента, позивачем віднесено до складу витрат за 2 - 4 квартали 2012р., про що свідчать декларації з податку на прибуток з додатками. (т.5 а.с.57-77)

Як зазначив представник позивача в судовому засіданні дані послуги були необхідні підприємству, оскільки основною діяльністю ТОВ "Синтез-Оіл" за КВЕД є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом та подібними продуктами. Також зазначав, що кожного місяця на електронну адресу позивача надходила інформація про ціни, трейдерів, пропозиції в різних сегментах нафтового ринку України, про що надано відповідні докази. (т.5 а.с.166-173).

До того ж, суд враховує, що фізична особа - підприємець ОСОБА_6 на запит суду надала письмові пояснення, підтвердив фінансово-господарські відносини з позивачем та надавши первинні-бухгалтерські документи. (т.5 а.с.179-216) Також надала свідоцтво платника єдиного податку, де видом діяльності останньої є дослідження кон'юнктури ринку. (т.5 а.с.182)

Щодо посилання податкового органу, що послуги надані позивачу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 не підтверджено актами виконаних робіт, судом не приймаються до уваги, оскільки як зазначав позивач, усі документи, працівникам податкового органу були надані до перевірки, будь-яких запитів щодо надання додаткових документів чи пояснень, до ТОВ "Синтез-Оіл" від відповідача не надходило, що підтвердив і представник відповідача в судовому засіданні.

Також, судом не приймаються до уваги доводи відповідача на відсутність доказів реального виконання послуг та взаємозв'язку із господарською діяльністю позивача. Зв'язок наданих послуг з господарською діяльністю ТОВ "Синтез-Оіл" має бути встановлений шляхом аналізу призначення результатів цих послуг з урахуванням їх сутності. З фактичних даних слідує, що склад інформаційних послуг відповідає діяльності позивача і може використовуватися у його господарській діяльності. Твердження податкової, що отримані послуги є маркетинговими, необґрунтовані з посиланням на норми чинного законодавства. До того ж, суд зауважує, що позивач не отримував маркетингових послуг, а згідно укладених умов договорів, їх предметом були послуги інформаційного, консультаційно-довідкового обслуговування, що полягали в зборі і наданні інформації про кон'юнктуру ринку нафтопродуктів на Україні для цілей використання такої інформації під час підготовки та організації продажу товарів.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, а також підтвердження матеріалами справи використання позивачем в господарській діяльності товарів та послуг отриманих від ПП "Вета-Трейд", ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава", фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, та фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, наявність документального та реального підтвердження виконання операцій між позивачем та даними контрагентами, наданими суду первинними документами, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат - витрати на придбання товарів та послуг. Що означає відсутність у відповідача правових підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 437432 грн., в т.ч. 291621 грн. - за основним платежем та 145811 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При перевірці правильності формування податкового кредиту по податку на додану вартість відповідачем встановлено його завищення на загальну суму 277194 грн., а саме: за травень 2012 року - 24079 грн., червень 2012р.- 6188 грн., липень 2012р.- 69644 грн., вересень 2012р. - 34188 грн., жовтень 2012р. - 100559 грн., листопад 2012р. - 28035 грн., грудень 2012р. - 14501 грн..

Так, в акті перевірки зазначено, що в порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, протягом вересня-грудня 2012р. позивачем до складу податкового кредиту включені суми ПДВ у зв'язку з придбанням послуг по переробці у ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" та перевезенню вантажів у фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, що не пов'язані з виробництвом товарів на загальну суму 109651,92 грн., в тому числі за вересень 2012р. - 34187,83 грн., за жовтень 2012р. - 34544,83 грн., за листопад 2012р. - 28035,51 грн. та за грудень 2012р. - 12793,75 грн. (т.1 а.с.37-39)

Обґрунтування щодо помилковості висновків відповідача, що придбані послуги по переробці у ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" та перевезенню вантажів у фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, не пов'язані з виробництвом товарів, наведено вище.

Також в акті зазначено, що перевіркою встановлено завищення суми податкового кредиту позивачем по операціям з ПП "Вета-Трейд" в сумі 167632,80 грн., у тому числі за травень 2012 року - 24080 грн., червень 2012р.- 6187,50 грн., липень 2012р.- 69643,50 грн., жовтень 2012р. - 66014,50 грн., грудень 2012р. - 1707,30 грн..

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, підприємство не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Зміст вказаних норм свідчить, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування даних податкового обліку платника податків.

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отримані та видані позивачем податкові накладні не мають недоліків, які згідно зі ст.201 Податкового кодексу України, ч.ч.1,2 ст.9 Закону №996-XIV, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату ними статусу податкових накладних.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами є належні первинні документи, які наявні у позивача та містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.

З аналізу вищенаведених норм законодавства та правовідносин позивача з ПП "Вета-Трейд", ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава", фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, також вбачається, що позивачем дотримано всіх вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Крім того, суд враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Факт використання товару, робіт, послуг позивачем у власній господарській діяльності, та, відповідно, реальність виконання договорів сторонами, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, щодо отримання даного товару, використання його в господарській діяльності, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

До того ж, за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України №21-47а10 від 31.01.2011р., чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Враховуючи те, що факти придбання позивачем у ПП "Вета-Трейд", ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава", фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 товарів та послуг, згідно вищезазначених договорів, підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого даним контрагентам ПДВ у розмірі 277194 грн. до податкового кредиту у перевіряємому періоді.

Крім того, суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ПП "Вета-Трейд" є нікчемними. Так, станом на час укладення позивачем з даним контрагентом договорів та їх виконання, останній був та є зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.93-95), є платником податку на додану вартість, що не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори, укладені між позивачем та ПП "Вета-Трейд", ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава", фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, є дійсними та не були оскаржені в судовому порядку, таким чином вони є такими, на підставі яких виникли права і обов'язки сторін даних угод.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області №101/2200/37130226 від 03.10.2013р., не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України. Крім того, даний акт містить інформацію про постачальника ПП «Вета-Трейд» - ТОВ «Раділгруп», однак у позивача не було жодних фінансово-господарських відносин з даним контрагентом.

Крім того, суд зазначає, що самостійно визначений платником податку податковий кредит вважається сформованим правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

До того ж, суд зазначає що відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних функцій контролюючих органів є здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів. Жодним законом не передбачено право контролюючого органу (податкової інспекції) самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і статтями 19-1, 20 Податкового кодексу України, відповідно до яких контролюючим органам не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Недійсність правочину між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем відносно того, що укладені ним правочини з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Так, відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів, надання послуг, виконання робіт, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням.

Також відповідачем не наведено доказів, які свідчили б, що договори, сторонами яких є позивач та контрагенти, зокрема ПП "Вета-Трейд", укладено з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу витрат та податкового кредиту при обчисленні податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області податкових повідомлень-рішень від 30 жовтня 2013 року №0002342201 та №0002362201.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати у розмірі 458,80 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ТОВ "Синтез-Оіл".

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 30 жовтня 2013 року №0002342201 та №0002362201.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Синтез-Оіл" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 458,80 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено - 04.02.2014р..

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина