Постанова № 37071031, 05.02.2014, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/10167/13-а

№ провадження 2-а/646/12/2014

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2014 року Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Благої І.С.,

при секретарі Шеховцовій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Харкова адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради про визнання відмови протиправною та стягнення недоплаченої суми разової грошової допомоги,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, яким просив визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради (надалі - відповідач) від 04.10.2013р. №33/66 щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня 2013 року, а також стягнути з відповідача недоплачену суму разової грошової допомоги до 5 травня 2013 року у розмірі 3725 (три тисячі сімсот двадцять п'ять) грн. 00 коп.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є учасником бойових дій. 28.08.2009р. Комінтернівський районний військовий комісаріат м.Харкова видав йому відповідне посвідчення. Відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Тому позивач вважає, що відповідач мав нарахувати та виплатити йому до 5 травня 2013 року разову грошову допомогу у сумі 4470 грн., виходячи з розміру мінімальної пенсії, встановленого на рівні 894 грн. Але відповідач виплатив йому лише 745 грн., не доплативши тим самим 3725 грн. 23.09.2013р. позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату йому вказаної різниці, але 15.10.2013р. отримав відмову відповідача.

Представник відповідача, належним чином повідомленого про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився з невідомих причин, але подав до суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що відповідач не згоден з позовними вимогами і вважає їх необгрунтованими, оскільки Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що порядок проведення зазначених у Законі нарахувань встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.1 Постанови КМУ від 18.02.2004р. №177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Міністрество фінансів України та Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги у розмірах, встановлених Законом України про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого їх перерахування місцевим органам праці та соціального захисту населення. Представник відповідача вважає, що позивачем при обчисленні розміру разової грошової допомоги невірно застосовано розмір мінімальної пенсії за віком, визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки цей розмір не можна застосовувати для визначення розмірів виплат відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». При цьому представник відповідача посилається на Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 08.11.2007р. №775/014/184-07, в якому зазначено, що визнання рішенням КСУ від 09.07.2007р. №6-рп/2007 норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» неконституційними щодо виплати разової грошової допомоги відповідно до мінімальної пенсії за віком не надає законодавчих підстав для застосування показника мінімальної пенсії за віком, визначених статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідач здійснив у 2013 році виплату позивачу до 5 травня разової грошової допомоги у сумі 745 грн. згідно з пп.2 п.1 Постанови КМУ від 13.03.2013р. №149 «Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

28.08.2009р. Комінтернівський об'єднаний районний військовий комісаріат м.Харкова видав позивачу ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_2 як ветерану війни - учаснику бойових дій.

У квітні 2013 року відповідач - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради - здійснило виплату позивачу разової грошової допомоги ветеранам війни до 5 травня у розмірі 745 грн.

23.09.2013р. позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату йому різниці між належною йому до сплати сумою разової грошової допомоги до 5 травня та фактично виплаченою сумою.

У своєму листі від 04.10.2013р. №3-66 відповідач відмовив позивачу у сплаті такої різниці.

Частиною п'ятою статті 12 цього Закону в редакції від 25.12.1998р., яка набрала чинності з 27.05.1999р., було визначено: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".

Змінами від 27.12.2007р., внесеними до цього Закону, які набрали чинності з 01.01.2008р. передбачено: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

В той же час, Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007р. N6-рп/2007 визначено, що відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетном кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

У 2013 році правовідносини щодо виплати позивачу грошової допомоги за 2013 рік, а також розмір цієї виплати регулювалися Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Але редакція статті 12 цього закону від 27.12.2007р. обмежила права ветеранів війни, учасників бойових дій на соціальний захист, як це зазначено у вищевказаному рішення Конституційного суду України, що є неприпустимим.

Крім того, Кабінет Міністрів України у пп.2 п.1 Постанови від 13.03.2013р. №149 «Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» встановив, що у 2013 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», зокрема, учасникам бойових дій, здійснюється у розмірі 745 гривень, тобто у розмірі меншому, ніж це було передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25.12.1998р.

Тобто спірні правовідносини мають врегульовуватися тією редакцією частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою було визначено, що разова грошова допомога виплачується у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Таким чином правовідносини щодо виплати грошової допомоги ветеранам війни у 2013 році регулюються вищевказаними положеннями цього Закону, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р., а тому застосування до таких правовідносин підзаконного нормативного акта - постанови № 149, який суперечить цьому Закону, є помилковим.

Аналогічні правові висновки містяться у Постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 14.03.2013р. №21-33а13.

Вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, виплат допомоги до 5 травня ветеранам та дітям війни відповідно до законів України "Про соціальний захист дітей війни" та "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Такі висновки містяться у Довідці Вищого адміністративного суду України про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами законодавства про соціальний захист дітей війни, ветеранів війни, жертв нацистських переслідувань.

Так, згідно зі ст..28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено у 2013 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність з 1 січня становить 894 гривні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-12, 17, 18, 19, 41, 69-71, 86, 99, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради від 04.10.2013р. №33/66 щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня 2013 року.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради (ідентифікаційний код 03196630, місцезнаходження: м.Харків, пр-т Гагаріна, 7) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) недоплачену суму разової грошової допомоги до 5 травня 2013 року у розмірі 3725 (три тисячі сімсот двадцять п'ять) грн. 00 коп.

Постанова підлягає негайному виконанню, але може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Червонозаводський районний суд м.Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Блага І.С.