Постанова № 37069736, 04.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13159/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника відповідача - Анголенко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бридж Плюс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Горизонталь», Товариство з обмеженою відповідальністю «Онікс Компані ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Діас» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бридж Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Бридж Плюс» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.04.2013 року №0004442280. До участі у справі судом залучено третіх осіб: Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Горизонталь», Товариство з обмеженою відповідальністю «Онікс Компані ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Діас».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на безпідставність сформованого внаслідок непідтверджених належними первинними документами господарських операцій податкового кредиту.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем на підставі наказу від 08.04.2013 року №1096 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» за січень, березень 2012 року, ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за квітень, травень 2012 року, ТОВ «Альфа-Діас» за жовтень 2012 року, за підсумками якої складено акт від 11.04.2013 року №216/1/22-80-35570641 та виявлені порушення п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень, березень, квітень, травень та жовтень 2012 року в загальному розмірі на 190927,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від від 30.04.2013 року №0004442280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 238659,00 грн., в тому числі 190927,00 грн. - за основним платежем, 47732,00 грн. - за штрафними санкціями.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача взаємовідносини останнього з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» у січні, березні 2012 року, ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» у квітні, травні 2012 року та ТОВ «Альфа-Діас» у жовтні 2012 року за домовленостями, фактичне виконання яких не підтверджується з урахуванням основних засобів, трудових та матеріальних ресурсів названих контрагентів.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на матеріалах перевірки та зустрічних звірок іншими податковими органами названих контрагентів позивача, результати яких викладені в актах №7593/22-7/37889332 від 13.11.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року», №531/22.4-13/37817014 від 15.03.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Онікс Компані ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із підприємствами-продавцями та підприємствами-покупцями за період листопад - грудень 2011 року та січень - березень 2012 року», №686/22-90/37730300 від 11.03.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфа-Діас» з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з січня по липень 2012 року та з вересня по листопад 2012 року», згідно з якими органами податкової інспекції не підтверджено реальний характер господарської діяльності вищевказаних підприємств.

Окрім того, з приводу взаємовідносин позивача з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» відповідач наголошує на протоколі допиту працівником податкової міліції від 28.08.2012 року в якості свідка громадянина ОСОБА_3, який є засновником та директором ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь». Згідно цього протоколу зазначена особа вказала, що не має відношення до фінансово-господарської діяльності товариства, документи звітності не підписував, зареєстрував підприємство за грошову винагороду у 200 доларів США у зв'язку із скрутним матеріальним становищем. Зміст паперів, які підписував у зв'язку із реєстрацією, йому не відомий.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Податковим кодексом України у пп. пп. «а», «б» п. 185.1 ст. 185 встановлено, що до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Як убачається із матеріалів справи, позивач вступав у договірні відносини з ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Альфа-Діас» за договорами про надання послуг по перевезенню та поставки запчастин.

Так, між позивачем, як замовником, та ТОВ «Альфа-Діас», як постачальником, укладено договір поставки запчастин б/н від 01.08.2012 року.

На підтвердження виконання умов вказаного договору у жовтні 2012 року позивачем надано рахунки-фактури на поставку автошин 385/65R22.5, виставлені постачальником.

Фактична передача товару підтверджується видатковими накладними на кожну поставлену партію товару, які містять підписи та печатки сторін договору.

За фактом поставки ТОВ «Альфа-Діас» виписало позивачу податкові накладні, які за змістом та формою відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Розрахунок за поставлений товар між сторонами вказаного договору підтверджується банківськими виписками та оборотно-сальдовою відомістю з рахунку: 631 по контрагенту ТОВ «Альфа-Діас». Відтак, зазначені операції відображено у бухгалтерському обліку. А суми сплаченого податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Колегією суддів установлено, що податковим органом за наслідками невиїзної документальної перевірки позивача не перевірялись вищевказані документи первинного бухгалтерського обліку. Висновки контролюючого органу про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Альфа-Діас» фактично не відбулись, ґрунтуються лише на тому, що податковому органу 11.03.2013 року не вдалося провести зустрічну звірку названого підприємства, оскільки станом на зазначену дату воно відсутнє за місцезнаходженням.

Колегією суддів установлено, що між позивачем, як замовником, та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», як виконавцем, укладено договір б/н від 29.03.2012 року про надання послуг по перевезенню вантажів. Аналогічний договір б/н від 30.11.2011 року укладено позивачем з ТОВ «Онікс Компані ЛТД».

На підтвердження надання послуг, що були предметом даних договорів у квітні, травні 2012 року з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» та у січні, березні 2012 року з ТОВ «Онікс Компані ЛТД», позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з перевезення вантажу автомобільним транспортом, які містять підписи та печатки сторін договорів, а також рахунки фактури, виписані ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь».

За фактом надання зазначених послуг ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» та ТОВ «Онікс Компані ЛТД» виписали позивачу податкові накладні, які за змістом та формою відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Розрахунок за поставлений товар між сторонами вказаних договорів підтверджується банківськими виписками та оборотно-сальдовою відомістю з рахунку: 631 по контрагентам ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» та ТОВ «Онікс Компані ЛТД». Відтак, зазначені операції відображено у бухгалтерському обліку. А суми сплаченого податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Колегією суддів установлено, що податковим органом за наслідками невиїзної документальної перевірки позивача не перевірялись вищевказані документи первинного бухгалтерського обліку. Висновки контролюючого органу про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» фактично не відбулись ґрунтуються лише на отриманому від податкової міліції у Голосіївському районі м. Києва ДПС протоколі допиту від 28.08.2012 року в якості свідка громадянина ОСОБА_3, який є засновником та директором ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», згідно з яким останній заперечує свою причетність до господарської діяльності названого підприємства. А висновки контролюючого органу про «фіктивність» відносин позивача з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» ґрунтуються лише на тому, що податковому органу 15.03.2013 року не вдалося провести зустрічну звірку названого підприємства, оскільки станом на зазначену дату воно відсутнє за місцезнаходженням.

Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо винесення на підставі акту від 11.04.2013 року №216/1/22-80-35570641 податкового повідомлення-рішення від 30.04.2013 року №0004442280, колегія суддів враховує наступне.

Як було встановлено колегією суддів, вищезгадана перевірка позивача призначена наказом начальника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС №1096 від 08.04.2013 року. Відповідно до наявної в матеріалах справи копії цього наказу, перевірка призначена тривалістю 5 робочих днів з 10.04.2013 року, а в якості підстав для його винесення зазначено пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України. На підставі даного наказу податковим ревізором-інспектором було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Бридж Плюс» в період з 10.04.2013 року по 11.04.2013 року, про що складено акт від 11.04.2013 року №216/1/22-80-35570641.

Колегія суддів зауважує, що особливості проведення документальної невиїзної перевірки викладені у ст. 79 ПК України.

У відповідності до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі виявлення фактів що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту

Із наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою здійснення документальної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Однак, і в матеріалах справи, і в акті перевірки відсутні будь-які посилання податкового органу на направлення позивачу відповідного запиту.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що приписами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлена необхідність дослідження під час проведення документальної перевірки документів первинного бухгалтерського обліку також закріплена вищезазначеною правовою нормою. Зокрема, наведеною правовою нормою визначено, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Аналізуючи зазначену юридичну норму слід дійти висновку, що завданням документальної перевірки є встановлення, зокрема, достовірності та повноти нарахування податків та зборів. Достеменне встановлення вказаних обставин на підставі лише даних податкової звітності платника податку та за відсутності документів первинного бухгалтерського обліку є неможливим.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що направлення платнику податків запиту про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження є обов'язковою передумовою призначення документальної перевірки.

Натомість, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби призначено та проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Бридж Плюс» без направлення відповідного запиту та за відсутності документів первинного бухгалтерського обліку позивача, а висновки, викладені в акті перевірки, ґрунтуються лише на аналізі змісту податкових декларацій останнього, даних інформаційних комп'ютерних автоматизованих систем податкового органу та актах про результати зустрічних звірок і перевірки контрагентів позивача.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем усупереч вимогам ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України не обґрунтовано правомірності прийняття оспорюваного позивачем рішення.

Обговорюючи висновки суду першої інстанції за наслідками перевірки правильності встановленого контролюючим суб'єктом порушення позивачем порядку та умов формування податкового кредиту, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як було встановлено колегією суддів, позивачем підтверджено виконання договорів з надання послуг по перевезенню ТОВ «Онікс Компані ЛТД» у січні, березні 2012 року, ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» у квітні, травні 2012 року актами здачі-прийняття робіт (послуг), підписаними та скріпленими печатками сторін. Водночас, виконання умов договору поставки, укладеного позивачем з ТОВ «Альфа-Діас» підтверджується видатковими накладними. Зазначені документи відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» стосовно їх змісту. Відтак, належно підтверджують здійснення господарської операції.

З пояснень представника позивача вбачається, що товаром, який перевозився контрагентами ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» були будівельні матеріали, а послуги з перевезення позивачем замовлялись з метою виконання власних зобов'язань перед ВАТ «Мирноівський хлібопродукт» за договором про надання транспортних послуг №25/03-11Т від 25.03.2011 року та ТОВ «Гранітний кар'єр» за договорами перевезення вантажів №1511ТП від 15.11.2011 року.

Як убачається із акту перевірки позивача, до видів його звичайної діяльності відноситься, зокрема, доставка піску, гравію, глин і каоліну. Згідно пояснень представника ТОВ «Бридж Плюс» доставка інертних матеріалів (відсів, щебінь, пісок) здійснюється ним в основному власним автотранспортом. Так, на підтвердження вказаної обставини, позивачем надано копії 10-ти свідоцтв про реєстрацією вантажних автомобілів марки Mercedes-Benz з напівпричепами Carnehl.

Зважаючи на наведене, колегія суддів доходить висновку, що спірні господарські операції пов'язані із звичайною господарською діяльність позивача, зокрема, враховуючи те, що замовлений у ТОВ «Альфа-Діас» товар - автошини 385/65R22.5 (що використовуються у вантажних автомобілях) - безпосередньо стосується забезпечення діяльності ТОВ «Бридж Плюс», пов'язаної з доставкою вантажу.

Окрім того, колегія суддів погоджується із покликанням апелянта на те, що відсутність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, позаяк Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за рахунок сплаченого податку на додану вартість внаслідок взаємовідносин з ТОВ «Альфа-Діас», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Онікс Компані ЛТД», колегія суддів враховує наступне.

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

Також, колегія суддів наголошує, що право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням нею правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів не враховує встановлені працівниками правоохоронних органів обставини та висновки, викладені у протоколі допиту в якості свідка громадянина ОСОБА_3, який є засновником та директором ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст. 70 КАС України).

Частиною першою статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини 3 названої процесуальної норми докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

З огляду на викладене слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках досудового розслідування кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 КК України та частини 1 статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи, навіть, його контрагентів.

Попри наведене, колегія суддів зауважує, що позивачем в апеляційному провадженні до матеріалів справи додано письмову нотаріально звірену заяву ОСОБА_3, якою останній спростовує викладене у вищезгаданому протоколі його допиту.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що матеріали податкової перевірки та зустрічних звірок контрагентів позивача не можуть бути самостійною підставою для встановлення факту фіктивності господарських операцій, укладених між позивачем та цими контрагентами, за умови документального підтвердження їх фактичного здійснення.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між останнім та ТОВ «Онікс Компані ЛТД» у січні, березні 2012 року, ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» у квітні, травні 2012 року та ТОВ «Альфа-Діас» у жовтні 2012 року, а тому не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі безпідставно проведеної податкової перевірки та на основі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру вищеописаних господарських взаємовідносин.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бридж Плюс» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2013 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бридж Плюс» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.04.2013 року №0004442280.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст постанови складений 10 лютого 2014 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М