Ухвала суду № 37069687, 04.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року справа №812/7636/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Васильєвої І. А., Яманко В.Г., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року у справі № 812/7636/13-а за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2012 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Луганська з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення з відповідача понесених витрат по сплаті юридичних послуг у розмірі 1000 грн. та витрат у вигляді судового збору (а.с. 3-5).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 06 серпня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_2 направлено до Луганського окружного адміністративного суду для розгляду за підсудністю (а.с. 30).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача -управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній республіки Крим (а.с. 45).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області у частині не надсилання позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження у передбачений законом термін. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 8 (восьми) грн05 коп. (а.с. 119-121).

Позивач ОСОБА_2 з постановою суду першої інстанції не погодилась в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу, подала апеляційну скаргу в якій зазначила на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила змінити постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу, в іншій частині постанову просила залишити без змін.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції без законних на то підстав зроблено посилання на відсутність істотних умов договору про надання правової допомоги. Дійсність чи недійсність самого договору не є предметом розгляду у вказаній справі. Позивач надав суду зазначений договір не з метою дослідження судом правомірності оплати послуг, які він перед їх наданням сплатив добровільно, а як доказ реально понесених витрат з вини відповідача, що саме й підтвердилося за змістом постанови.

В судове засідання сторони не прибули, належним чином повідомлені про розгляд справи, відповідно до вимог ст. 197 ч.1 п.2 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Відповідно до вимог ст. 195 ч.1 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановили наступне.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 02 грудня 2012 року укладеного між відокремленим підрозділом «правовий захист підприємств та громадян» ДП «Донбаснафтопродукт» ТОВ «Донбаснафтопродукт» в особі директора Швирст С.О., який діє на підставі статуту з однієї сторони та ОСОБА_2 уклали договір відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу, консультативні та юридичні послуги в об'ємі та на умовах, передбачених даним вказаним договором шляхом складання адміністративного позову, ведення справи в суді за позовом ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень ГУЮ МЮ України «Про визнання незаконної бездіяльності».

Відповідно до п.4.1. договору, сторони домовилися, що 1 година роботи виконавця за вказаним договором складає 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі, що відповідає вимогам Закону України № 4191 «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», а саме 400 гривень за годину.

Відповідно до п.4.2 договору, за даним предметом спору складання уточненого адміністративного позову узгоджено сторонами в 2 години 30 хвилин роботи фахівця, що в грошовому вигляді складає 1000 грн.

Пунктом 4.3 договору зазначено, що час знаходження представника виконавця послуг в судових засіданнях пізніше буде уточнено кількістю робочого часу, витраченого виконавцем по фактичним даним, про що буде вкладено акт виконання робіт з зазначенням загальної кількості часу проведеного на засіданнях. Після цього у відповідності до п.4.1 буде здійснено розрахунок повної вартості юридичних послуг (а.с. 8).

Квитанцією прибуткового касового ордеру серія 02АААР № 136417 прийнято від ОСОБА_2 03 грудня 2012 року - 1000 грн. (а.с. 8а).

Актом № 87 від 03 грудня 2012 року про прийняття виконаних робіт до договору від 02.12.2012 року, виконавець юрконсульт ОСОБА_4, ОСОБА_5, замовник ОСОБА_2, зазначено що складання адміністративного позову протягом 2,5 години за ціною 400 грн. за годину, загальна вартість 1000 грн. Акт підписано виконавцем Швирст С.А. та замовником ОСОБА_2 (а.с. 9).

Спірним у даній справі є питання відшкодування витрат на правову допомогу.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне. Відповідно до вимог ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать крім іншого витрати на правову допомогу.

Відповідно до вимог ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який набрав чинності з 01 січня 2012 року, встановлює граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ.

Відповідно до вимог ст. 1 вказаного закону, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні,

на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З урахуванням перелічених правових норм судова колегія робить висновок про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування по справі. Витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалась у справі тими особами, які одержали за це плату. Самі лише докази укладання угоди про надання правової допомоги і її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат, якщо адвокат (фахівець в галузі права) в судових засіданнях участі не брав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Застосовуючи до спірних правовідносин за аналогією закону (ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України) закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, судова колегія зауважує, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами не доведено правомірність визначення вартості правової допомоги з розрахунку 1 година роботи - 400 гривень.

Крім того, спірний договір про надання правової допомоги від 02 грудня 2012 року стосується складання уточненого адміністративного позову (п. 4.2) з розрахунку дві години 30 хвилин, але матеріали справи не містять підтвердження надання правової допомоги у зазначеній справі шляхом складання саме уточненого адміністративного позову, отже вказана правова допомога в даній справі позивачу ОСОБА_2 не надавалась, що є підствою для відмови в задоволенні апеляційної скарги.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок про те, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні заяви позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року у справі № 812/7636/13-а -залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року у справі № 812/7636/13-а -залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів І.А. Васильєва

В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв