Рішення № 37069680, 03.02.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2014 р.Справа № 916/2625/13

За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ"

про розірвання договору оренди та стягнення 109 754,44 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3, довіреність №942 від 02.04.2013р.

Від відповідача: Любошець О.І., довіреність від 03.09.2013р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою:

- про розірвання з 02.07.2013р. договору оренди, укладений 26.01.2012р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ";

- про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" 109 754,44 грн. - передплати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.10.2013р. позовну заяву (вх.№4065/13) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/2625/13 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

З підстав перебування судді господарського суду Одеської області Власової С.Г. на лікарняному з 25.11.2013р., на підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області від 02.12.2013р. №323, справу №916/2625/13 призначено до повторного автоматичного розподілу.

Згідно потворного автоматичного розподілу, справу №916/2625/13 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Цісельському О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.12.2013р. справа №916/2625/13 прийнята суддею Цісельським О.В. до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні.

Заява відповідача про об'єднання однорідних позовних заяв (вх.№35635/13 від 21.11.2013р.) судом не задоволено, з підстав її недоведеності та необґрунтованості.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх.№39273/13 від 23.12.2013р.) судом не задоволено, з підстав його недоведеності.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№30714/13 від 14.10.2013р.).

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

26 січня 2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди, згідно умов п.1.1. якого, Орендодавець передає Орендарю у користування за плату на певний строк, а Орендар приймає у користування за плату на певний строк орендовані приміщення для здійснення роздрібної торгівлі на умовах цього Договору, включно з Додатками до нього які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору площа (площі), позначені жовтим кольором на плані орендованих приміщень у Додатку 1 до цього Договору, є торгівельною площею в межах Торгівельної галереї. Така площа передана в оренду Орендарю згідно з цим Договором.

Із змісту п.2.1., Договору, вбачається, що орендовані приміщення передаються в оренду виключно для ведення роздрібної торгівельної діяльності, а саме взуттям аксесуарами у магазині під назвою "SOLEMATE".

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що сторони погоджують фіксований строк оренди у 35 (тридцять п'ять) місяців, який починається з дати підписання акту приймання-передачі Орендованих приміщень (далі - "Строк оренди").

У відповідності до п.п.4.3., 4.4. Договору Орендодавець передає Орендарю, а Орендар приймає Орендовані приміщення пізніше 1 травня 2012 року. Дата передачі Орендованого приміщення Орендарю відповідно до умов цього Договору надалі в цьому Договорі називається "Дата передачі". Після передачі Орендарю Орендованих приміщень у присутності Орендодавця та Орендаря укладається Акт приймання-передачі, який підписують обидві сторони, із зазначенням усіх дефектів (недоліків), які Орендар виявив у Орендованих приміщеннях та будь-якої іншої інформації, яку сторони вважають необхідною відобразити в Акті приймання передачі. Примірний Акт приймання-передачі подається в Додатку №2 до цього Договору.

За приписами п.п.5.1., 5.1.1., 5.2. Договору орендна плата за орендовані приміщення (надалі - "Базова орендна плата") розраховується наступним чином: Базова орендна плата визначається та індексується за наступною формулою: Базова орендна плата = К1 х площа об'єкту оренди х орендна ставка, де К1 - коефіцієнт, що становить співвідношення найвищого міжбанківського курсу гривні до Євро за комерційний день, попередній до дати виставлення рахунку з оплати орендної плати (а у випадку, якщо рахунок з оплати плати не виставлено Орендодавцем - до останнього числа попереднього місяця) до найвищого міжбанківського курсу гривні до Євро за комерційний день, попередній до дати підписання цього Договору оренди. Базова орендна плата за користування орендованими приміщеннями становить: (і) Базова орендна плата за користування Орендованими приміщеннями становить 261,83 (двісті шістдесят одна гривня та вісімдесят три копійки) без ПДВ, що відповідно до найвищого міжбанківського курсу гривні до Євро за комерційний день, попередній до дати підписання цього Договору (гривні 10,473 за 1 Євро) складає 25 (двадцять п'ять) Євро без ПДВ. Орендна плата починає нараховуватися з відкриття. Орендар сплачує Базову орендну плату авансовим платежем щомісяця відповідно до рахунку та інструкцій Орендодавця.

Крім орендної плати Орендар сплачує плату за експлуатаційні послуги у гривневому еквіваленті 4,5 (чотири з половиною) євро з 1 (один) кв.м. на місяць, без урахування ПДВ (далі - "Операційні послуги"), що становить пропорційну частку від усіх витрат на утримання площ загального користування і спільних площ торгівельного центру та усього нерухомого майна торгівельного центру... (п.6.1. Договору).

За приписами п.7.1. Договору, крім орендної плати Орендар зобов'язаний сплатити внесок на рекламу (маркетинг) у розмірі гривневого еквіваленту 1,5 (один з половиною) євро/кв.м./на місяць (без урахування) ПДВ) (далі - "Внесок на рекламу"). Ця сума підлягає щорічній індексації відповідно до статті 10 нижче.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що на додаток до Плати за операційні послуги Орендар сплачує вартість комунальних послуг, що споживаються в орендованих приміщеннях, таких як опалення/кондиціювання, плата за телефонний зв'язок користування Інтернетом, електроенергія, водопостачання, опалення, (далі - "Комунальні послуги").

Згідно п.10.1 Договору всі платежі за цим Договором здійснюються у гривнях та розраховуються відповідно до найвищого міжбанківського курсу гривні до Євро за комерційний день, попередній до дня виставлення відповідного рахунку.

Відповідно до п.13.1. Договору як забезпечення виконання своїх зобов'язань за цим Договором Орендар повинен сплатити Орендодавцю суму, що дорівнює розміру за 3 (три) місяці кожного виду з наступних платежів: Орендної плати, Операційні послуги та внеску на рекламу (з урахуванням ПДВ) (далі - "Гарантійний платіж"). Гарантійний платіж сплачується протягом 7 (семи) календарних днів після підписання цього Договору. Гарантійний платіж вважається "гарантійним платежем" у відповідності з розділом 2 ст.546 Цивільного Кодексу України та означає форму забезпечення, передбаченого на договірній основі Сторонами у цьому Договорі. Орендодавець має право направляти рахунки за гарантійним платежем до Орендаря після підписання цього Договору.

У відповідності до п.22.1. Договору після припинення дії Договору, як передбачено у статті 23 цього Договору, або закінчення Строку оренди Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю Орендовані Приміщення у тому ж стані, у якому вони були одержані від Орендодавця, згідно з описом, наведеним в Акті приймання-передачі, з урахуванням нормального зносу.

Як вбачається зі змісту п.22.6. Договору, у разі ухилення/відмови Орендодавця від приймання Орендованих приміщень з оренди, Орендар підписує відповідний Акт приймання-передачі в односторонньому порядку із залученням двох свідків та направляє його Орендодавцю цінним листом з описом вкладення. У такому разі приміщення вважаються повернутими у дату відправлення такого листа Орендодавцю.

Орендар має право розірвати цей Договір, якщо: Орендар втратив право на ведення діяльності, перелік якої викладено у пункті 2.1. (п. ІІ 23.3. Договору).

За положеннями п.24.3. Договору незважаючи на здійснення Орендодавцем права на припинення дії цього Договору в разі виникнення Випадку невиконання зобов'язань Орендодавець має право утримати як договірну штрафну санкцію Орендну плату, сплачену авансом, отриману суму гарантії та/або гарантійного платежу та будь-які суми, сплачені Орендодавцю Орендарем згідно з Договором.

Якщо Орендар істотним чином порушує будь-які свої зобов'язання за цим Договором та не дотримується вимог щодо повідомлення Орендодавця про виправлення такого порушення або не звільняє орендовані приміщення у кінці строку оренди, Орендодавець має право на відключення постачання електроенергії, води та газу до Орендованих приміщень (застосовується тільки якщо Орендодавець надає зазначені вище комунальні послуги на підставі Договору) (п.24.5. Договору).

На підставі акту приймання-передачі від 28.04.2012р. Орендодавець передав Орендарю, а Орендар прийняв від Орендодавця приміщення: об'єкт №G10, торгівельна площа у розмірі 133,20 кв.м.

Додатковим договором від 20.09.2012р. сторони погодили внесення змін до розміру орендної плати, зокрема: з 1 жовтня 2012р. Орендна плата складає 20 євро без ПДВ, така знижка діє до 31 жовтня 2012р. включно. Орендар сплачує Базову орендну плату відповідно до виставленого рахунку та інструкцій Орендодавця.

Додатковим договором від 30.11.2012р. сторони погодили внесення змін до розміру орендної плати, зокрема: З 1 грудня 2012 року Орендна плата складає 18 євро без ПДВ за 1 м. кв., така знижка діє до 31 травня 2013р. включно. Орендар сплачує Базову орендну плату відповідно до виставленого рахунку та інструкцій Орендодавця.

Додатковим договором від 22.04.2013р. сторони погодили внесення змін до розміру орендної плати, зокрема: у період з 01.05.2013 року до 31.12.2013 року орендна ставка за користування Орендованим приміщенням буде становити 15 (п'ятнадцять) Євро за 1 кв.м. на місяць без ПДВ, перерахованих до найвищого міжбанківського курсу гривні до Євро за комерційний день, попередній до дня виставлення відповідного рахунку.

Листом від 31.01.2013р. ТОВ "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" з посиланням на п.6.5. договору повідомив позивача про необхідність здійснити доплату за операційні послуги таким чином, щоб загальна їх сума за 2012р. склала 58 472,78 грн., у зв'язку з чим позивачем було здійснено необхідну доплату в розмірі 9 824,56 грн.

26.04.2013р. до позивача надійшов лист відповідача з повідомленням про розірвання договору з 01.09.2013р. та зарахування суми трьохмісячного гарантійного платежу в рахунок грошових зобов'язань орендаря за червень - серпень 2013р.

Листом від 02.07.2013р. ТОВ "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" повідомило по позивача про припинення електропостачання з посиланням на п.24.5. договору, та в той же день електропостачання у орендованому приміщенні №G10 було припинено, про що було складено відповідний акт.

Крім того, ТОВ "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" своїми діями 02.07.2013р. перекрив доступ до орендованого приміщення №G10 позивачу та його робітникам, шляхом розміщення трьох охоронців відповідача на вході в орендоване приміщення №G10.

Таким чином, починаючи з 02.07.2013р. позивач фактично не міг здійснювати діяльність з роздрібної торгівлі у орендованому приміщенні №G10, у зв'язку з чим позивачем відповідачу 02.07.2013р. було направлено два примірники акту приймання-передавання приміщення, що свідчать про припинення користування орендованим приміщенням №G10, саме з 02.07.2013р.

Надалі відповідач листом від 22.07.2013р. повідом позивача про зарахування частини гарантійного платежу в рахунок зобов'язань орендаря за червень.

Враховуючи вищенаведене позивач був змушений звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Частини 1, 4 ст. 202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач у якості підстави для розірвання оспорюваного договору, зазначає про грубе порушення відповідачем умов договору.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1,4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Із системного аналізу тексту, укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою оспорюваний договір є договором оренди.

Частиною 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Умовами ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Приписами ст.652 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Із змісту ст.653 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Як вбачається із змісту ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

За приписами ст.784 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Наведене свідчить про те, що чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

Таким чином, судом встановлено, що так як 02.07.2013р. позивач був фактично позбавлений права користуватись орендованим приміщенням магазину, та був змушений скористатись своїм правом та відповідно до п.22.6. договору оренди у присутності свідків склав в односторонньому порядку акт приймання-передачі орендованого приміщення, про що повідомив відповідача за допомогою поштового зв'язку.

Частиною 1 ст.785 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок наймача разі припинення договору найму, зокрема у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, з врахуванням того, що з 02.07.2013р. орендар був фактично позбавлений права користуватись орендованим приміщенням та відповідно орендоване приміщення було повернуто на користь орендодавця (відповідача) та отримано ним без зауважень, що останнім не заперечується, суд доходить беззаперечного висновку, що дія договору оренди від 26.01.2012р. припинена саме з 03.07.2013р., у зв'язку з чим позовна вимога позивача про розірвання договору оренди від 26.01.2012р. задоволенню не підлягає.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 109 754,44 грн. передплати суд зазначає наступне.

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

З врахуванням встановлення судом заборгованості позивача перед відповідачем по орендній платі, операційним послугам, внескам на рекламу, електроенергію та кондиціонування за період з 01.06.2013р. по 30.06.2013р. з врахуванням часткової оплати в розмірі 11 081,08 грн. складає 34 748,66 грн., заборгованість по орендній платі, операційним послугам, внескам на рекламу, електроенергію та кондиціонування в період з 01.07.2013р. по 02.07.2013р. складає 72 048,59 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 109 754,44 грн. передплати підлягає задоволенню частково, в розмірі 72 048,59 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 1 441,07 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" (67571, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Фонтанка, код ЄДРЮФОП 34980457) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65006, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 72 048 (сімдесят дві тисячі сорок вісім) грн. 59 коп. передплати, 1 441 (одна тисяча чотириста сорок одна) грн. 07 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.02.2014р.

Суддя Цісельський О.В.