Ухвала суду № 37069653, 04.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13194/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника третьої особи - Катамай Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Автогосподарство» до Головного управління Міндоходів у Київській області, третя особа - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційними скаргами Головного управління Міндоходів у Київській області, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство Київської обласної ради «Автогосподарство» (далі - КП КОР «Автогосподарство») звернулось у суд із позовом до Головного управління Міндоходів у Київській області, за участю третьої особи - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2011 року №000023820 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1476,71 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 27.09.2011 року №000023820 в частині визначення штрафу у розмірі 1475,71 грн. У решті позовних вимог відмолено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність застосування до позивача штрафу у розмірі, визначеному п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України, за не сплату узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Судовою колегією встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість за період з 30.05.2011 року по 09.06.2011 року, за підсумками якої складно акт від 23.09.2011 року №021/3820/04012477 та виявлено порушення п. 203.2 ст. 203 ПК України, що проявилось у несвоєчасній сплаті податку на додану вартість за квітень 2011 року.

Виявлення зазначеного порушення стало підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення від 27.09.2011 року №000023820, яким за затримку на 10 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 14767,12 грн. позивачу визначено суму штрафу у розмірі 1476,71 грн. (10%).

Вважаючи, що розмір штрафних санкцій, визначений в порушення п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду з вимогами про скасування такого податкового - повідомлення рішення.

Обговорюючи правомірність накладення на позивача штрафу за допущення такого порушення, як несвоєчасна сплата самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання, колегія суддів виходить з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 названого Кодексу він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість врегульовані розділом V ПК України.

Так, відповідно до положень п. 203.2. ст. 203 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Аналогічна правова норма закріплена в п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, згідно якої платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 126.1 ст. 126 зазначеного Кодексу закріплено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З наведеного вище вбачається, що позивач повинен був сплатити податок на додану вартість згідно поданої ним декларації за квітень 2011 року до 30.05.2011 року. Натомість, як було встановлено судом, сплатив лише 09.06.2011 року, чим порушив строки сплати суми податкового зобов'язання.

Допущення зазначеного порушення позивач не заперечує.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що допущення позивачем порушення вимог Податкового кодексу України мало місце у червні 2011 року.

Згідно вимог п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Зміст зазначеної норми свідчить на користь висновку, що штрафна санкція у розмірі не більше 1 гривні застосовується за вчинене у період з 1 січня по 30 червня 2011 року будь-яке порушення податкового законодавства.

З метою однозначного тлумачення норм Податкового кодексу України, Міністерство юстиції України своїм листом №18222-0-26-10-20 від 11.01.2011 року підтвердило, що за порушення податкового законодавства саме у вищезгаданий період встановлено штрафну санкцію у розмірі 1 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про правомірність твердження позивача щодо необхідності застосування до нього лише штрафних санкцій у розмірі 1 гривні з огляду на приписи п. 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Колегія суддів не враховує посилання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на те, що положення п. 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України запроваджені з метою забезпечення умов для адаптації платників податку на прибуток до нових правил його справляння, відтак стосуються лише штрафних санкцій за порушення порядку сплати лише податку на прибуток, позаяк зазначене припущення апелянта прямо суперечить змісту наведеної юридичної норми, яка не пов'язує застосування штрафних санкцій у розмірі не більше 1 гривні з якимось конкретним правопорушенням, а стосується будь-якого порушення податкового законодавства, що виникло в період з 1 січня по 30 червня 2011 року.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим постанову суду слід залишити без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Головного управління Міндоходів у Київській області, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складено 10 лютого 2014 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М