Ухвала суду № 37069200, 21.01.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/5659/13-ц 21.01.2014 21.01.2014 21.01.2014

Провадження №22ц/784/217/14 Головуючий в першій інстанції Притуляк І.О.

Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Шолох З.Л.,

суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Богуславській О.М.,

за участю представника позивачки ОСОБА_3,

представника третьої особи Орла А.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_3

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2013 року по справі за позовом

ОСОБА_5

до

ОСОБА_6, ОСОБА_7,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - публічне акціонерне товариство «Банк Форум»

про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИЛА:

01 липня 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточнила, до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя, а саме нежитлових приміщень більярдного клубу та закусочної за адресою: АДРЕСА_2.

Позивачка зазначала, що з 02 вересня 1995 року перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. 12 жовтня 2005 року шлюб між ними розірвано. Під час перебування у шлюбі, а саме 17 грудня 2002 року, відповідачем було придбано нежитлові приміщення підвалу з приямком, що розташовані по АДРЕСА_2, загальною площею 446,50 кв.м.

Рішенням Миколаївської міської ради № 977 від 27 травня 2005 року нежитловим приміщенням за вищезазначеною адресою надано нову адресу: АДРЕСА_2. В подальшому, вона дізналася, що право власності на ? частку нежитлового приміщення більярдного клубу та закусочної, що знаходиться по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_7 та площа вказаних нежитлових приміщень збільшилася та складає 452,1 кв. м. Між тим, дозволу на укладення будь-яких договорів вона своєму колишньому чоловіку не надавала.

Посилаючись на те, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя просила визнати за нею право власності на ? частку нежитлового приміщення більярдного клубу та закусочної, що знаходиться по АДРЕСА_2, загальною площею 452,1 кв.м.

Ухвалою Заводського суду м. Миколаєва від 02 грудня 2013 року провадження по вказаній справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_3 просить ухвалу суду скасувати та передати справу на новий розгляд до того ж суду. На думку апелянта ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та судом не було з'ясовано всіх обставин справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивачки, та представника третьої особи, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

За змістом зазначених норм, закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалено у справі за позовом, тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Як вбачається з матеріалів вказаної цивільної справи, 01 липня 2013 року ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя, а саме нежитлових приміщень більярдного клубу та закусочної за адресою: АДРЕСА_2.

Між тим, як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2-618/2008 року 08 жовтня 2007 року ОСОБА_5 вже зверталась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_6 про розподіл спільного майна подружжя. Крім іншого майна, ОСОБА_5 просила визнати за нею право власності на ? частину нежитлового приміщення - підвалу з приямком, в якому, в подальшому, був побудований більярдний клуб та закусочна, за адресою: АДРЕСА_2. Проте, на час звернення ОСОБА_6 до суду з зазначеним позовом адреса вказаного нею нежитлового приміщення, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27 травня 2005 року, була змінена на будинок АДРЕСА_2.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2008 року була прийнята відмова ОСОБА_5 від своїх позовних вимог та визнана мирова угода про поділ спільного майна подружжя, а провадження у справі було закрито.

За умовами мирової угоди, ОСОБА_5 відмовилась від позовних вимог, крім іншого майна, також на 1/2 частину нежитлового приміщення підвалу з приямком за адресою АДРЕСА_2. Замість цього, ОСОБА_6, у рахунок компенсації долі майна, передав у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1, яка належала йому на праві власності. Вказана ухвала набрала законної сили 09 червня 2008 року (а.с. 39).

Отже, позивачка вдруге звернулася до іншого суду з аналогічними позовними вимогами, однак, ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2013 року провадження у справі було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Таким чином, закриваючи провадження по вказаній справі суд першої інстанції правильно встановив, що є чинна ухвала суду про затвердження мирової угоди між тими ж сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав.

Крім того, з матеріалів цивільної справи № 2-623/2007 р. вбачається, що ОСОБА_5 оскаржила рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 січня 2007 року, яким визнано за ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за кожним право власності по ? нежитлового приміщення більярдного клубу та закусочної, загальною площею 452,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 (колишній підвал з приямком).

Проте ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 05 вересня 2013 року її апеляційна скарга була залишена без розгляду з тієї підстави, що ОСОБА_6 знала про іншого співвласника спірного нерухомого майна - ОСОБА_7

Тому різниця у визначених нею частках (1/2 за попереднім позовом та 1/4 за теперішнім позовом) не змінює предмет спору.

Доводи апеляційної скарги висновки місцевого не спростовують, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним, обґрунтованим та постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись статтями 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді