Рішення № 37069082, 10.02.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" лютого 2014 р. Справа № 916/3424/13

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "КРИМСЬКА ВОДОЧНА КОМПАНІЯ"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ"

про стягнення 50 419,91 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

Від позивача: Хомяков С.М., за довіреністю від 21.06.2012 року

Від відповідача: Ясько І.В. за довіреністю від 08.10.2013 року

Відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва в судовому засіданні з 25.12.2013р. до 15.01.2014р. о 12 год. 00 хв., з 03.02.2014р. до 10.02.2014р. о 15 год. 00 хв.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "КРИМСЬКА ВОДОЧНА КОМПАНІЯ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" 50 419,91 грн., де 35 000,00 грн. - заборгованість, 302,05 грн. - 3% річних, 140,00 грн. - інфляційні збитки, 1 308,90 грн. - пеня, 13 668,96 грн. - штраф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.12.2013р. позовну заяву (вх.№5173/13) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/3424/13 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

30.12.2013р. позивач звернувся до суду із заявою (39919/13) про уточнення заявлених позовних вимог в частині стягнення неустойки, яка судом прийнята до розгляду.

Письмове клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи від 15.01.2014р. (вх.№2-126/14) судом задоволено, у зв'язку з чим розгляд справи було продовжено до 24.02.2014р.

Клопотання позивача про призначення експертизи від 10.02.2014р. (вх.№2-546/14) судом не задоволено, оскільки в попередніх судових засіданнях представник відповідача підтвердив справжність відбитків печатки філії відповідача на видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, а наявний в матеріалах справи лист від 21.02.2013р., направлений на адресу позивача, свідчить про те, що наявність відбитку печатки зазначеного образця свідчить про прийняття товару, а підпис Харіна В.В. та Ігрушина Ю.Г. не є обов'язковими для підтвердження отримання товару відповідачем.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позов.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

12 листопада 2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "КРИМСЬКА ВОДОЧНА КОМПАНІЯ" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" (Покупець) було укладено договір поставки №000204, згідно умов п.1.1. якого, вбачається, що Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої, далі по тексту іменуються як продукція та/або товар, в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього Договору. Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна партії Продукції вказується в видаткових (товарних чи товарно-транспортних) накладних, які є невід'мою частиною цього Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість Продукції, що продається за цим Договором, вказуються в додатковій угоді (додатку/специфікації до цього договору) або можуть узгоджуватися Сторонами при підписанні накладної (их) і вказується в ній (них). Ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість продукції, місце і термін поставки вважаються остаточно узгодженими Сторонами цього Договору після підписання повноважними представниками Сторін (що мають довіреність на отримання/передачу товарно-матеріальних цінностей) накладної (их). Продукція поставляється партіями. Партією Продукції є продукція, зазначена в одній видатковій накладній (ТТН).

Із змісту п.2.8., Договору, вбачається, що Покупець зобов'язується оплатити кожну придбану за цим Договором партію Продукції не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту її передачі.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що у разі недотримання термінів оплати Продукції, зазначених у п.п.2.8. цього Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У разі якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів, Покупець, крім того, зобов'язаний виплатити Постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії Продукції, оплата якої прострочена.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2012 року. Термін дії цього Договору автоматично продовжується на додаткові однорічні строки у разі, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення чергового терміну дії Договору, жодна із сторін не повідомила іншу письмово про свій намір припинити подальшу співпрацю (п.7.1. Договору).

На виконання умов договору поставки №000204 позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 68 344,80 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-26-025682 від 12.08.2013р. на суму 41 535,60 грн. та РН-26-026073 від 14.08.2013р. на суму 26 809,20 грн., що підписані уповноваженим представниками сторін та скріплені їх печатками.

Проте, відповідачем вартість отриманого товару оплачено лише частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 35 000,00 грн.

В підтвердження визнання відповідачем суми боргу позивачем подано до матеріалів справи копію акту звірки взаєморозрахунків, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

25.09.2013р. відповідач звернувся до позивача з листом №09/01-13 відповідно до якого гарантував погашення заборгованості в розмірі 75 671,62 грн. в строк до 15.10.2013р., проте як свідчать матеріали справи існуюча заборгованість відповідача в розмірі 35 000,00 грн. залишена останнім без оплати.

Заперечення відповідача, що викладені у відзиві на позов на увагу суду не заслуговують, оскльки спростовуються матералами справи.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №000204 в частині оплати вартості отриманого товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар,визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару на загальну суму 68 334,80 грн. виконані лише частково, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка позивачем зазначена в розмірі - 35 000,00 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за отриманий товар, встановлена судом в розмірі 35 000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" пені в розмірі 1 308,90 грн., штрафу в розмірі 13 668,96 грн., 3% річних в розмірі 302,05 грн., інфляційні збитки в розмірі 140,00 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Наразі, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРазмір подвійної облікової ставки НБУ на деньСума пені за період прострочки41535.6020.08.2013 - 17.10.2013596.5000 %0.036 %*872.8237262.4218.10.2013 - 22.10.201356.5000 %0.036 %*66.3634262.4223.10.2013 - 23.10.201316.5000 %0.036 %*12.2031262.4224.10.2013 - 24.10.201316.5000 %0.036 %*11.1329262.4225.10.2013 - 28.10.201346.5000 %0.036 %*41.6926262.4229.10.2013 - 29.10.201316.5000 %0.036 %*9.3524262.4230.10.2013 - 30.10.201316.5000 %0.036 %*8.6422262.4231.10.2013 - 01.11.201326.5000 %0.036 %*15.8620262.4202.11.2013 - 08.11.201376.5000 %0.036 %*50.5219762.4209.11.2013 - 11.11.201336.5000 %0.036 %*21.1219262.4212.11.2013 - 12.11.201316.5000 %0.036 %*6.8617762.4213.11.2013 - 14.11.201326.5000 %0.036 %*12.6516262.4214.11.2013 - 02.12.2013196.5000 %0.036 %*110.0526809.2022.08.2013 - 02.12.20131036.5000 %0.036 %*983.49

Отже загальна сума пені за самостійним розрахунком суду складає 2123,74 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем до стягнення з відповідача розмір пені за неналежне виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару заявлено в меншому розмірі, в сумі 1308,90 грн., суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 1308,90 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про постачання електричної енергії.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 302,05 грн. наданий позивачем розрахунок, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів26809.2022.08.2013 - 02.12.20131033 %226.9641535.6020.08.2013 - 17.10.2013593 %201.4237262.4218.10.2013 - 22.10.201353 %15.3134262.4223.10.2013 - 23.10.201313 %2.8231262.4224.10.2013 - 24.10.201313 %2.5729262.4225.10.2013 - 28.10.201343 %9.6226262.4229.10.2013 - 29.10.201313 %2.1624262.4230.10.2013 - 30.10.201313 %1.9922262.4231.10.2013 - 01.11.201323 %3.6620262.4202.11.2013 - 08.11.201373 %11.6619762.4209.11.2013 - 11.11.201333 %4.8719262.4212.11.2013 - 12.11.201313 %1.5817762.4213.11.2013 - 14.11.201323 %2.9216262.4215.11.2013 - 02.12.2013183 %24.06

Отже загальна сума 3% річних за самостійним розрахунком суду складає 511,60 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем до стягнення з відповідача розмір 3% річних за неналежне виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару заявлено в меншому розмірі, в сумі 302,05 грн., суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 302,05 грн.

Розрахунок позивача інфляційних збитків в сумі 140,00 грн. на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано інфляційні збитки наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу с індексу інфляції 22.08.2013 - 02.12.201326809.201.006161.0726970.2720.08.2013 - 17.10.201341535.601.004166.1441701.7418.10.2013 - 22.10.201337262.421.0000.0037262.4223.10.2013 - 23.10.201334262.421.0000.0034262.4224.10.2013 - 24.10.201331262.421.0000.0031262.4225.10.2013 - 28.10.201329262.421.0000.0029262.4229.10.2013 - 29.10.201326262.421.0000.0026262.4230.10.2013 - 30.10.201324262.421.0000.0024262.4231.10.2013 - 01.11.201322262.421.0000.0022262.4202.11.2013 - 08.11.201320262.421.0000.0020262.4209.11.2013 - 11.11.201319762.421.0000.0019762.4212.11.2013 - 12.11.201319262.421.0000.0019262.4213.11.2013 - 14.11.201317762.421.0000.0017762.4215.11.2013 - 02.12.201316262.421.00232.5216294.94

Таким чином, загальна сума інфляційні збитки за самостійним розрахунком суду складає 359,74 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем до стягнення з відповідача розмір інфляційних збитків заявлено в меншому розмірі, в сумі 140,00 грн., суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 140,00 грн.

Досліджуючи розрахунок позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 20% штрафу в сумі 13 668,96 грн. суд зазначає наступне:

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок позивача 20% штрафу в сумі 13 668,96 грн. судом встановлено його відповідність вимогам чинного законодавства, його розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягає судом задоволенню в повній мірі, отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 20% штрафу в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 13 668,96 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "КРИМСЬКА ВОДОЧНА КОМПАНІЯ", у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" на користь позивача підлягає заборгованість за договором поставки №000204, встановлена судом в розмірі 35 000,00 грн., пені в розмірі 1 308,90 грн., 3% річних в розмірі 302,05, штрафу в розмірі 13 668,96 грн., інфляційні збитки в розмірі 140,00 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Положеннями ст.49 ГПК України визначено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків (п.1 Постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 1720,50 грн. судового збору та 1 547,43 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "КРИМСЬКА ВОДОЧНА КОМПАНІЯ" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" (68500, Одеська обл., Тарутинський район, смт. Тарутине, вул. Красна, буд.188/2, код ЄДРЮОФОП 37947260) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КРИМСЬКА ВОДОЧНА КОМПАНІЯ" (97530, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с.Мазанка, вул. Садова, буд.19, код ЄДРЮОФОП 36499654) 35 000 (тридцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 1 308 (одна тисяча триста вісім) грн. 90 коп. пені, 13 668 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 00 коп. штрафу, 302 (триста дві) грн. 05 коп. трьох процентів річних, 140 (сто сорок) грн. 00 коп. інфляційних збитків, 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору, 1 547 (одна тисяча п'ятсот сорок сім) грн. 43 коп. судових витрат.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 10.02.2014р.

Суддя Цісельський О.В.