Ухвала суду № 37068966, 16.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 р.Справа № 820/9591/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2013р. по справі № 820/9591/13-а

за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Торговий дім "Золота миля", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення №0001512201, №0001522201 від 14.06.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначив що, правочин з ТОВ "Укрзерногруп" був укладений та виконаний сторонами угод в повному обсязі, у відповідності до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення - рішення не відповідають фактичним обставинам справи та підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.13 року позов Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення №0001512201, №0001522201 від 14.06.2013 р., винесені ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідач, ПП "Торговий дім "Золота миля" (код ЄДРПОУ 34470937, адреса: 61002, м. Харків, вул. Петровського, 7), зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради з 25.09.2006 року та перебуває на обліку як платник податків в Державній податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Згідно Свідоцтва №28770522 (а.с. 108) про реєстрацію платника ПДВ, позивач є платником ПДВ.

Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС була проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Торговий дім "Золота миля" з питання фінансово - господарських відносин з ТОВ "Укрзерногруп". За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт від 01.06.2013 р. № 1952/22.1-07/34470937 (а.с. 14 - 24), яким встановлено порушення ПП "Торговий дім "Золота миля" п.138.8 ст. 138, п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 55 436 грн., в тому числі за ІІ кв. 2012 р. та зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації з ПДВ) за травень 2012 р. в сумі 52 796 грн.

Позивач з висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки від 01.06.2013 р. № 1952/22.1-07/34470937 не погодився та надав до ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС письмові заперечення № 13.03/344 від 06.06.2013 р. з проханням прийняти рішення про відсутність грошових зобов'язань ПП "Торговий дім "Золота миля" за результатами проведеної перевірки (а.с. 25 - 31). Однак, листом від 13.06.2013 р. № 8687/46/1952/22-106/34470937 відповідач повідомив ПП "Торговий дім "Золота миля", що висновки акту позапланової виїзної перевірки від 01.06.2013 р. № 1952/22.1-07/34470937 є правомірними та такими, що не підлягають перегляду (а.с. 32 - 33).

На підставі висновків акту позапланової виїзної перевірки від 01.06.2013 р. № 1952/22.1-07/34470937 та згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС 14.06.2013 р. винесено податкові повідомлення-рішення № 0001522201 форми "В4" про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 52 796,00 грн. та № 0001512201 форми "Р" про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 83 154,00 грн. у тому числі: за основним платежем - 55 436 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 27 718 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення від 14.06.2013 р. № 0001522201 та № 0001512201 були оскаржені позивачем в адміністративному порядку відповідно до приписів п. 56.2, п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України шляхом подачі до Державної податкової служби Харківській області скаргу від 26.06.2013 р. № 13.04/381 (а.с. 34 - 41). Рішенням ГУ Міндоходів у Харківській області від 05.07.2013 р. № 565/10/20-40-10-04-17 строк розгляду скарги ПП "Торговий Дім "Золота миля" було продовжено до 24.08.2013 р. (а.с. 42).

Рішенням ГУ Міндоходів у Харківській області від 21.08.2013 р. № 1601/10/20-40-10-04-17 (а.с. 43 - 45) було залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 14.06.2013 р. № 0001522201 та № 0001512201, а скаргу приватного підприємства "Торговий Дім "Золота миля" без задоволення.

Не погодившись з рішенням ГУ Міндоходів у Харківській області від 21.08.2013 р. № 1601/10/20-40-10-04-17, позивачем було подано повторну скаргу до Міністерства доходів і зборів України від 02.09.2013 р. № 13.03/509 (а.с. 46 - 53). Проте, рішенням Міністерства доходів і зборів України від 23.09.2013 р. № 11663/6/99-99-10-01-15 (а.с. 54 - 57), скаргу ПП "Торговий дім "Золота миля" залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 14.06.2013 р. № 0001522201 та № 0001512201 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги - залишені без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями 0001512201, №0001522201 від 14.06.2013 р. порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем ПП "Торговий Дім "Золота миля" та ТОВ "Укрзерногруп" було укладено Договір № 0507 від 05.07.2011 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця олію соняшникову рафіновану дезодоровану відповідно до ДСТУ 4492-2005, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар, відповідно до умов даного договору (а.с. 58 - 59).

На підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем до матеріалів справи долучено копію видаткової накладної № рн-0000310 від 12.05.2012 року (а.с. 61).

Приписами Закону України "Про автомобільний транспорт" та розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. N 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за N 128/2568, визначено, що єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документ, який призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження факту реальності здійснення господарської операції в частині перевезення придбаного за договором товару надано копію товарно-транспортної накладної (а.с. 62), а також копію журналу обліку в'їзду - виїзду автотранспорту (а.с. 79 - 80).

Судом першої інстанції встановлено, що придбаний товар у ТОВ "Укрзерногруп" був доставлений на склад позивача, який перебуває в користуванні останнього на підставі договору купівлі - продажу нежитлових будівель від 03.10.2007 року.

Вартість придбаного товару була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок свого контрагента - ТОВ "Укрзерногруп", що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи (а.с. 66 - 78).

ТОВ "Укрзерногруп" було виписано на адресу ПП "Торговий Дім "Золота миля" податкову накладну № 28 від 12.05.2012 року (а.с. 63). Видана податкова накладна повністю відповідає вимогам п.201 ст. 201 Податкового кодексу України.

Придбаний у ТОВ "Укрзерногруп" товар (олія соняшникова) був реалізований позивачем ТОВ "Катеринославхліб", ТОВ КВФ "Рома", ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат", ТОВ "Торговельний Дім "Дінас", ТОВ "Долівенко", ТОВ "М'ясокомбінат "Ятрань", ВАТ "Богодухівський хлібзавод", ТОВ СП "Украінская восточная рибная компанія", ТОВ ВКП "K.I.T. LTD", ТОВ "Виробничо - кондитерська група "Лісова казка", ТОВ "Реколейн", що підтверджується податковими накладними (а.с. 86 - 102).

Отже, придбаний товар у ТОВ "Укрзерногруп", а саме: олія соняшникова рафінована дезодорована, була використана позивачем у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, колегія суддів зазначає, що їх зміст містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Під час розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Посилання відповідача на висновки акту перевірки контрагента ТОВ "Укрзерногруп" від 30.01.2013 р. №171/22.3-17/36854165 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Укрзерногруп" з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за травень 2012 року", складено ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, колегія суддів не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, та практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 22.01 2009 у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"), яку суди повинні застосовувати як джерело права відповідно до положень ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Укрзерногруп" і правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ суми витрат, сплаченої у складі вартості товарів, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 06.11.13 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2013р. по справі № 820/9591/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М.