Постанова № 37068918, 03.02.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

03.02.2014 р. справа №820/6085/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників:

позивача - Павловський Р.О.,

відповідача, ГУДКСУ у Харківській області - не прибув,

відповідача, ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області - Лисенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіз-контакт, ЛТД " до Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області, ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області простягнення 3.241.535,48грн. коштів, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіз-контакт ЛТД», в порядку адміністративного судочинства заявив вимогу (з урахуванням уточнень) про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3.241.535,48грн. за жовтень-листопад 2009 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що за наслідками господарських зносин з ТОВ «Компанія скло Плюс Глас» в податкових деклараціях з ПДВ за жовтень - листопад 2009р. задекларував до перерахування на рахунок в установі банку бюджетне відшкодування з ПДВ в загальному розмірі 3.542.500,00грн. Не погодившись з правильністю проведеного платником податків розрахунку, ДПІ у Київському районі міста Харкова (юридичним та фактичним правонаступником якої є відповідач по справі) винесла податкові повідомлення - рішення №0000020700/0 від 08.02.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень - листопад 2009р. в загальному розмірі 3.542.500,00грн. та №0000030700/0 від 08.02.2010р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 5.632.993,80грн. (основний платіж - 4.023.567,00грн., штраф - 1.609.426,80грн.). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2010р. по справі №2а-1103/10/2070, залишеним в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.04.2013р., перелічені податкові повідомлення - рішення суб'єкта владних повноважень були скасовані. Після перегляду згаданої справи адміністративним судом касаційної інстанції ані податкова інспекція, ані територіальний орган державної казначейської служби не виконали обов'язку перерахувати вказану в деклараціях з ПДВ за жовтень - листопад 2009р. суму бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок платника податків в установі банку. Відтак, на думку ТОВ, вказана сума підлягає стягненню за судовим рішенням. Посилаючись на викладені вище доводи, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення заявлених вимог.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, з поданим позовом не погодився з мотиву безпідставності заявлених вимог.

Відповідач, Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, на вимогу суду власної правової позиції по справі у письмовому вигляді не висловив, що з огляду на статус даної особи як суб'єкта владних повноважень жодним чином не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ТОВ «Гіз-контакт ЛТД», в якості платника податку на додану вартість склав і подав до ДПІ у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС декларацію з ПДВ за жовтень 2009р., в рядку 25.1 якої (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) відобразив показник 71.000,00грн. Згідно з додатком 2 до вказаної декларації означений показник виник як від'ємне значення з ПДВ за наслідками справляння товариством ПДВ з господарських операцій звітного податкового періоду - вересень 2009 року.

Окрім того, ТОВ «Гіз-контакт ЛТД» в якості платника податку на додану вартість склав і подав до ДПІ у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС декларацію з ПДВ за листопад 2009р., в рядку 25.1 якої (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) відобразив показник 3.471.500,00грн. Згідно з додатком 2 до вказаної декларації означений показник виник як від'ємне значення з ПДВ за наслідками справляння товариством ПДВ з господарських операцій звітного податкового періоду - жовтень 2009 року.

З 13.01.2010р. по 19.01.2010р. ДПІ у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Гіз-контакт ЛТД» (ідентифікаційний код - 14346392) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2009р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2009 року.

Результати перевірки оформлені актом №259/07-007/14346392 від 26.01.2010р.

08.02.2010р. з посиланням на названий акт ДПІ у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС були винесені податкові повідомлення - рішення №0000020700/0 від 08.02.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень - листопад 2009 р. в загальному розмірі 3.542.500,00грн. та №0000030700/0 від 08.02.2010р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 5.632.993,80грн. (основний платіж - 4.023.567,00грн., штраф - 1.609.426,80грн.).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2010р. по справі №2а-1103/10/2070, залишеним в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.04.2013р., перелічені податкові повідомлення - рішення суб'єкта владних повноважень були скасовані.

У тексті перелічених судових актів вказано, що ТОВ «Гіз-контакт ЛТД» правомірно сформував податковий кредит з ПДВ, а також від'ємне значення з ПДВ жовтня - листопада 2009р. за господарськими взаємовідносинами з контрагентом - ТОВ «Компанія Скло Плюс Глас».

У силу ч.1 ст.72 КАС України означені обставини не підлягають доказуванню в межах даної справи.

Разом із тим, розв'язуючи спір про стягнення на користь платника податків суми коштів в якості бюджетного відшкодування з ПДВ, суд зауважує, що вимога про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень позивачем не заявлялась, а відтак відсутні правові підстави для вирішення справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України.

Таким чином, заявлені по справі вимоги підлягають розгляду виключно за правилами ч.1 ст.71 КАС України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд зазначає, що станом на момент виникнення спору правовідносини з приводу справляння ПДВ були унормовані приписами Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до п.п.7.7.1 ст.7 якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У силу приписів п.п. 7.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (п.п. «а» п.п.7.7.2 ст.7); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п. «б» п.п.7.7.2 ст.7).

Системно аналізуючи положення Закону України «Про ПДВ», суд доходить висновку, що на користь платника підлягає відшкодуванню не будь-яка сума ПДВ, сплачена будь-коли таким платником контрагенту - постачальнику товарів (робіт, послуг) у складі вартості реально отриманого товару (роботи, послуги) за весь період існування господарських зносин, а лише та сума податку, котра є частиною конкретного від'ємного значення з ПДВ, що виникла в межах певного звітного податкового періоду, була включена до складу податкового кредиту з ПДВ наступного звітного податкового періоду, залишилась існувати за результатами обрахунку ПДВ в цьому звітному податковому періоді, була оплачена у спосіб перерахування коштів до моменту подання податкової звітності з ПДВ, де відображено волевиявлення платника податків на отримання цієї суми податку на рахунок в установі банку.

Слушність саме такого тлумачення змісту п.п. «а» п.п.7.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ» підтверджується приведеним законодавцем у п.1.8 ст.1 згаданого закону визначенням бюджетного відшкодування як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Протилежне розуміння змісту п.п. «а» п.п.7.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ» не узгоджується з запровадженим ст..8 Конституції України принципом верховенства права, адже створює ситуацію, в якій будь-яка оплата суми ПДВ у складі вартості придбаного у контрагента товару (роботи, послуги) може бути відшкодована з Державного бюджету України абсолютно безвідносно до як до обсягу, так і до стану виконання господарських зобов'язань платника податків перед контрагентами.

Таким чином, у даному спорі до предмета доказування входять обставини оплати позивачем, ТОВ «Гіз-контакт ЛТД», на користь контрагента - ТОВ «Компанія Скло Плюс Глас» ПДВ у складі вартості товарів (робіт, послуг) у період часу з 01.09.2009р. (перша дата звітного податкового періоду, коли виникло від'ємне значення з ПДВ заявлене до перерахування на користь ТОВ «Гіз-контакт ЛТД» як бюджетне відшкодування з ПДВ за жовтень 2009р. у розмірі 71.000,00грн.) і до 23.12.2009р. (дата подання ТОВ «Гіз-контакт ЛТД» до податкової інспекції податкової декларації з ПДВ за листопад 2009р., де відображено волевиявлення платника податків на отримання на рахунок в установі банку 3.471.500,00грн. бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2009р.).

На виконання вимог ст. 11 КАС України суд витребував у позивача, ТОВ «Гіз-контакт ЛТД», банківські виписки про рух грошових коштів, зі змісту яких вбачається, що протягом одного лише банківського дня 11.11.2009р. позивач отримав від контрагента - ТОВ «Компанія Скло Плюс Глас» в якості оплати за виконані роботи 8.426.000,00 грн.

Проте, на вимогу суду належних та допустимих в розумінні ст..70 КАС України доказів перерахування коштів ТОВ «Гіз-контакт ЛТД» за наведеною підставою не подав.

У той же час, протягом цього самого банківського дня позивач, ТОВ «Гіз-контакт ЛТД» перерахував з того самого банківського рахунка на користь ТОВ «Компанія Скло Плюс Глас» суму коштів в розмірі 8.434.000,00грн., але вже з урахуванням ПДВ.

Жодних доказів, котрі б доводили наявність розумної економічної мети в здійсненні 18 грошових переказів, спрямованих на отримання коштів на банківський рахунок від контрагента за неіснуючими правовими підставами і в здійсненні 19 грошових переказів, спрямованих на перерахування цих грошових коштів цьому ж самому контрагенту, матеріали справи не містять. Жодних фактичних даних, котрі б засвідчували добросовісність і сумлінність ТОВ «Гіз-контакт ЛТД» у операціях по коловому руху грошових коштів між одними і тими ж суб'єктами господарювання протягом одного банківського дня, позивач до матеріалів справи не подав, незважаючи на неодноразові вимоги суду з цього приводу.

За таких обставин, суд змушений зробити висновок, що коловий рух коштів між позивачем, ТОВ «Гіз-контакт ЛТД» і контрагентом - ТОВ «Компанія Скло Плюс Глас» (тобто тим платником, за зносинами з яким позивач сформував податковий кредит з ПДВ, що трансформувався спочатку у від'ємне значення з ПДВ, а потім у заявлене до стягнення бюджетне відшкодування) мав на меті створити штучне право на бюджетне відшкодування з ПДВ та хибне уявлення дійсності оплати коштів.

На злагодженість та взаємоузгодженість дій позивача, ТОВ «Гіз-контакт ЛТД» і контрагента - ТОВ «Компанія Скло Плюс Глас» однозначно показують і обставини співпраці перелічених суб'єктів господарювання за правочинами фінансової допомоги від 05.05.2008р., 26.08.2008р., 01.04.2009р., від 11.08.2009р.

При цьому, на неодноразові вимоги суду копії згаданих правочинів позивачем не надані.

Суд не вбачає взагалі ніякої ділової мети в отриманні платником ПДВ від контрагента - постачальника грошових коштів за договором позики чи-то повторної фінансової допомоги для повернення цих же коштів цьому ж контрагенту, але вже в якості оплати вартості товарів (робіт, послуг), позаяк формальне виконання перед постачальником - позикодавцем зобов'язань за правочинами поставки повністю нівелюється фактом наявності невиконаних грошових зобов'язань з повернення запозичених коштів.

Так, з витребуваних судом у позивача відомостей бухгалтерського обліку випливає, що з загальної суми перерахованих ТОВ «Гіз-контакт ЛТД» на користь ТОВ «Компанія Скло Плюс Глас» протягом періоду 01.08.2009р.-31.12.2009р. коштів у загальній сумі 41.068.483,64грн., 13.789.500,00грн. мали позикове походження, були отримані позивачем у ТОВ «Компанія Скло Плюс Глас» і перераховані ТОВ «Компанія Скло Плюс Глас» в якості оплати вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, за визначеним законодавцем алгоритмом обчислення ПДВ згідно з п.6.1 ст.6 Закону України «Про ПДВ» сума в розмірі 13.789.500,00грн. перевищує розмір ПДВ, що міститься у складі вартості товарів (робіт, послуг) в розмірі 41.068.483,64грн., де податок на додану вартість дорівнює - 6.844.747,27грн.

Додатково суд бере до уваги положення ст. 43 Бюджетного кодексу України, з яких вбачається, що вимога про стягнення коштів як бюджетного відшкодування з ПДВ має бути заявлена платником до органу Державної казначейської служби України в районі, адже в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.

У судовому засіданні представник позивача на питання суду пояснив, що відповідачі по справі - ГУДКСУ в Харківській області та ДПІ у Київському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області визначені правильно і заміні не підлягають.

Між тим, з приписів згаданої статті Бюджетного кодексу України та п. 2.1 наказу Державної казначейської служби України від 9.08.2013 р. № 128 «Про затвердження Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями» слідує, що ГУДКСУ в Харківській області виконує виключно управлінські функції з обігу коштів бюджету, котрі цілком тотожні функціям банківської установи, а отримувачем ПДВ є Держава в особі територіального органу Державної казначейської служби України в районі, так як саме на ім'я даного суб'єкта владних повноважень відкриті рахунки.

Позивач будь-яких вимог до УДКСУ в Київському районі міста Харкова ГУДКСУ в Харківській області не заявляв.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом не встановлено наявності факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі податкової справи, то позов належить залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ТОВ «Гіз-контакт ЛТД» до ДПІ у Київському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, ГУДКСУ в Харківській області про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 10.02.2014 р.

Суддя А.В. Сліденко