Постанова № 37068896, 05.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року Справа № 9104/121851/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року в адміністративній справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Завод будівельної індустрії» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У березні 2012 року позивач ТзДВ «Завод будівельної індустрії» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Мукачівської ОДПІ Закарпатської області (на даний час Мукачівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області), в якому, з врахування уточнених позовних вимог, просив : 1) визнати протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо правомірності формування податкового кредиту по операціях з ТзОВ «Екопласт-Львів» та повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, оформленої актом перевірки № 490/23-1/05515009 від 24.02.2012 року; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0003472340 від 12.03.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 406760 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 203380 грн..

В обґрунтування позовних вимог покликався позивач на те, що на запит відповідача № 806/10/23-01 від 10.02.2012 року «Про надання інформації та документальне підтвердження» позивачем в межах 10 робочих днів було надано відповідь № 155 від 10.02.2012 р. з документальним підтвердженням, а тому не було передбачених п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України підстав для здійснення документальної позапланової перевірки. Також позивач вказував, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є незаконним, винесене на підставі необґрунтованих висновків акту податкової перевірки № 490/23-1/05515009 від 24.02.2012 року. Зазначав позивач, що є необ'єктивними висновки Мукачівської ОДПІ про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за договором поставки № 03 від 24.02.2010 року укладеного із ТзОВ «Екопласт-Львів» на суму ПДВ у розмірі 406760 грн. за лютий 2010 року. Просив позивач врахувати, що ним правомірно було включенно до податкового кредиту ПДВ вартість отриманих товарів за вказаним договором, оскільки такі договірні відносини були реальними, підтверджуються первинними документами, не суперечать чинному законодавству, а отримані ТМЦ (бетонозмішувальна установка та форми) були використані позивачем у господарській діяльності. Також позивач зазначав, що він не може нести відповідальності за дії свого контрагента.

Відповідач Мукачівська ОДПІ Закарпатської області позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.05.2012 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Мукачівської ОДПІ Закарпатської області про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзДВ «Завод будівельної індустрії» щодо правомірності формування податкового кредиту по операціях з ТзОВ «Екопласт-Львів» та повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, оформленої актом перевірки № 490/23-1/05515009 від 24.02.2012 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ Закарпатської області № 0003472340 від 12.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 406760 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 203380 грн..

З цією постановою суду не погодився відповідач і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції прийнята при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального права, а тому постанова суду від 18.05.2012 р. підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що документальна позапланова невиїзна перевірки позивача, за результатами якої складено акт від 24.02.2012 р. № 490/23-01/05515009, проведена правомірно, на підставі наказу керівника Мукачівської ОДПІ відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України. Крім того в Мукачівській ОДПІ була наявна постанова від 09.09.2011 року СВ ПМ СДПІ у м. Львові щодо призначення позапланової документальної перевірки ТзДВ «Завод будівельної індустрії». Вказує апелянт, що оскаржене податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 року було прийнято за результатами проведеної відповідачем вказаної перевірки позивача щодо правомірності формування податкового кредиту по операціях з ТзОВ «Екопласт-Львів» та повноти декларування, нарахування і своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р.. Суд першої інстанції безпідставно не врахував висновків перевірки про виявлені порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит по ПДВ по операціях із ТзОВ «Екопласт-Львів», що призвело до заниження ПДВ за лютий 2010 року на суму 406760 грн.. Зокрема, було встановлено, що укладений позивачем договір із ТзОВ «Екопласт-Львів» щодо поставки ТМЦ носить безтоварний і нікчемний характер, не спричинив реального настання правових наслідків, не підтверджується необхідними первинними документами.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 18.05.2012 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач ТзДВ «Завод будівельної індустрії» подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції від 18.05.2012 р. залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в засідання суду, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що в період із 13.02.2012 року по 17.02.2012 року відповідачем Мукачівською ОДПІ Закарпатської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача ТзДВ «Завод будівельної індустрії» щодо правомірності формування податкового кредиту по операціях з ТзОВ «Екопласт-Львів» та повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки складено Акт № 490/23-1/05515009 від 24.02.2012 року (а.с. 11-97 Т.1).

У вказаному акті перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано до сплати ПДВ в сумі 406760 грн. за лютий 2010 року. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ за договором поставки товарів № 03 від 24.02.2010 року укладеного із ТзОВ «Екопласт-Львів» у зв'язку із нереальністю, безтоварністю і нікчемністю такого договору.

На підставі вказаного вище Акта перевірки від 24.02.2012 року відповідачем винесено відносно позивача податкове повідомлення-рішення № 0003472340 від 12.03.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 610140 грн., в тому числі за основним платежем 406760 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 203380 грн. (а.с. 98 Т.1).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень ДПІ про безтоварний (нереальний) і нікчемний характер господарських відносин між позивачем ТзДВ «Завод будівельної індустрії» та ТзОВ «Екопласт-Львів» за договором поставки товарів № 03 від 24.02.2010 року, щодо дотримання позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та щодо протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення від 12.03.2012 року, з врахуванням наступного.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час розглядуваних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема статтею 9, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати визначені обов'язкові реквізити.

У відповідності до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із матеріалів адміністративної справи та змісту Акту податкової перевірки від 24.02.2012 року видно, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на твердженнях ДПІ про те, що Товариством протягом перевіреного періоду безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за лютий 2010 року суми ПДВ за господарськими відносинами із ТзОВ «Екопласт-Львів» за договором поставки товарів № 03 від 24.02.2010 року. На думку податкового органу такий договір мав безтоварний і нікчемний характер, не спричинив реального настання правових наслідків.

Суд апеляційної інстанції вважає об'єктивними висновки суду першої інстанції щодо безпідставності вищевказаних тверджень ДПІ.

З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків за розглядуваним господарським договором і об'єктивність інформації в первинних документах за цим договором підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, усі контрагенти, тобто ТзДВ «Завод будівельної індустрії» та ТзОВ «Екопласт-Львів» на час укладення господарського договору і його виконання були діючими суб'єктами господарювання.

Здійснення позивачем господарських операцій із вищевказаним контрагентом та використання отриманих товарів у господарській діяльності підтверджується: - договором поставки товарів № 03 від 24.02.2010 р.; - видатковими накладними і податковими накладними від 24.02.2010 р. і від 26.02.2010 р. щодо поставки товарів (бетонозмішувальна установка, форми); - реєстром отриманих і виданих податкових накладних за лютий 2010 р.; - інвентаризаційним описом основних засобів від 31.03.2011 р.; - оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631; - податковою декларацією з ПДВ за лютий 2010 р. (а.с. 99-119 Т.1).

З врахування наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарські операції по придбанню позивачем товарів у ТзОВ «Екопласт-Львів» відбувалися фактично, були здійснені в межах господарської діяльності цього платника податків, а тому твердження податкового органу про те, що вказані господарські операції фактично не відбувались і такі договори носять нікчемний характер є необґрунтованими і не підтверджуються доказами по справі.

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що право на податковий кредит у платників ПДВ не пов'язано із фактами сплати до бюджету податків контрагентами за господарськими договорами, а пов'язано лише із фактичною сплатою вартості товарів (робіт, послуг) та із наявністю відповідних первинних документів і податкових накладних. Визначальним є реальність існування господарських операцій та факт сплати податку в ціні придбаних товарів (послуг) їх постачальникам. Такий платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків по сплаті податків іншими платниками податків, якщо це прямо не встановлено законом.

Щодо покликань відповідача на нікчемність розглядуваного договору, то суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину і вказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (стаття 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правові наслідки недійсності правочину визначені статтею 216 ЦК України, де вказано, що в разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Крім цього, відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З вищенаведених норм випливає, що наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У зв'язку із цим, висновки про нікчемність правочину можуть бути зроблені лише за наявності доказів і встановлення фактів порушення обов'язкових вимог для чинності правочину в момент укладення такого правочину.

З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що розглядуваний договір між позивачем і ТзОВ «Екопласт-Львів» на момент укладення відповідав усім вимогам необхідним для його чинності, не суперечав вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства, сторони договору володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення були вільними і відповідали внутрішній волі сторін договору, договір був спрямований на реальне настання правових наслідків і такі наслідки наступили.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого і вірного висновку про те, що оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення відповідача № 0003472340 від 12.03.2012 р. слід скасувати.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо протиправності дій відповідача Мукачівської ОДПІ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, оформленої актом перевірки № 490/23-1/05515009 від 24.02.2012 року.

З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що вказана документальна позапланова невиїзна перевірка була проведена на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 79 ПК України.

Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною позаплановою перевіркою є перевірка, яка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 ПК України, де згідно п.п.78.1.1 п.78.1 цієї статті передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ст.79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Із матеріалів справи видно, що проведенню перевірки передували запит (вимога) Мукачівської ОДПІ № 806/10/23-01 від 10.02.2012 року «Про надання інформації та документальне підтвердження» щодо взаєморозрахунків із вказаними контрагентами, в тому числі ТзОВ «Екопласт-Львів», та відповідь позивача № 155 від 10.02.2012 р. з документальним підтвердженням на 7 аркушах.

Проведення перевірки обумовлено необхідністю визначення правомірності формування позивачем податкового кредиту по операціях з ТзОВ «Екопласт-Львів» у зв'язку із отриманням акту перевірки цього товариства від 30.12.2010 р. із висновками про порушення податкового законодавства (а.с. 187 Т.1).

Розглядувана перевірка позивача була проведена відповідачем відповідно до наказу Мукачівської ОДПІ № 241 від 13.02.2010 року (а.с. 131 Т.1), в межах повноважень, визначених п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України. Про проведення перевірки відповідач був повідомлений листом №11 від 13.02.2012 р.. Копію наказу про проведення перевірки було вручено під розписку бухгалтеру товариства.

Таким чином, розглядувана документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, що оформлена актом перевірки № 490/23-1/05515009 від 24.02.2012 року, була здійснена відповідачем в межах повноважень та у визначений законом спосіб.

Крім цього, суд апеляційної інстанції враховує, що податкова перевірка містить сукупність багатьох дій, починаючи з моменту з'ясування підстав для перевірки і її призначення, до завершальної стадії оформлення результатів перевірки і підписання відповідного Акту. Висновки такої перевірки, які відображені в Акті перевірки, являються суб'єктивними переконаннями працівників податкового органу, не являються рішенням контролюючого органу і не зумовлюють обов'язкових до виконання наслідків.

З врахуванням наведеного та відповідно до вимог ст. 2 КАС України щодо завдання адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що платниками податків можуть бути оскаржені до адміністративного суду ті рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи чи інтереси позивача. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушене право особи у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача про проведення перевірки, і прийняття в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області - задоволити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року в адміністративній справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Завод будівельної індустрії» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій Мукачівської ОДПІ Закарпатської області про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзДВ «Завод будівельної індустрії», - і в цій частині прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні позовної вимоги товариства з додатковою відповідальністю «Завод будівельної індустрії» про визнання протиправними дій Мукачівської ОДПІ Закарпатської області про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзДВ «Завод будівельної індустрії», оформленої актом перевірки № 490/23-1/05515009 від 24.02.2012 року.

В решта частині постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.02.2014 року.