Ухвала суду № 37067314, 06.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/800/39624/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 9.04.2013р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3.07.2013р. у справі

за позовом ОСОБА_3

до відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова

про визнання дій протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

1.03.2013р. до суду з позовом про визнання протиправними дій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області (далі Інспекція) та скасування її рішень звернувся ОСОБА_3 Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є власником будівлі, розташованої за адресою : м. Харків, вул. Пушкінська, 61. Відповідач здійснив позапланову перевірку будівлі на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудування і прийняв припис про заборону експлуатації будівлі та про усунення порушень вимог законодавства. Вважаючи, що перевірку було проведено з порушенням чинного законодавства, а висновки Інспекції є безпідставними, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 9.04.2013р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3.07.2013р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про безпідставність позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2002р., укладеному з товариством з обмеженою відповідальністю «НПО-5», ОСОБА_3 придбав у власність нежитлові приміщення, розташовані в будівлі літ. Б-1 за адресою : АДРЕСА_1, та здійснив реєстрацію свого права власності у комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації».

На протязі 2005-2006р.р., не отримавши передбачених чинним законодавством дозволів та узгоджень, позивач здійснив будівельні роботи, внаслідок чого площа будівлі збільшилась до 320 м2.

ОСОБА_3 у березні 2007р. звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на нерухоме майно - реконструйоване та переобладнане приміщення нежитлової будівлі площею 320 м2. Проте, рішення місцевого суду про задоволення позову було скасовано 12.11.2009р. під час апеляційного перегляду справи, а ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16.12.2010р. задоволено клопотання ОСОБА_3 та залишено позов без розгляду.

21.02.2013р. Інспекцією проведено позапланову перевірку, за наслідками якої складено акт №183, в якому відображено висновки відповідача про порушення позивачем вимог статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій» та статей 34, 36, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Приписом Інспекції від 21.02.2013р. позивача зобов'язано знести будівлю літ. «Б-2» у термін до 1.03.2013р., а рішенням відповідача від цієї ж дати заборонено експлуатацію об'єкту будівництва.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши матеріали справи та доводи сторін, дійшли правильного висновку про те, що позивачем здійснено самовільні будівельні роботи, внаслідок чого придбане ним приміщення загальною площею 68,3м2 перетворено у двоповерхову будівлю загальною площею 320 м2, яка на час проведення Інспекцією перевірки не була прийнята в експлуатацію у передбаченому статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» чи статтею 9 Прикінцевих положень цього Закону порядку.

В той же час, статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обумовлено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Частиною 7 статті 376 ЦК України також передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Таким чином, рішення про зобов'язання особи, що здійснила самочинне будівництво, знести будівлю приймається у випадку, коли неможлива перебудова такого об'єкту з метою усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб чи істотного порушення будівельних норм.

Оскільки частиною другою статі 71 КАС України на відповідача покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Інспекція повинна надати суду докази неможливості перебудови існуючої будівлі в приміщення загальною площею 68,3м2, які позивач у 28.11.2002р. придбав у власність на законних підставах, та того, що внаслідок виконаних позивачем будівельних робіт позивачем порушено законні права та інтереси інших осіб чи істотно порушено будівельні норми.

Відповідачем не надано суду доказів неможливості такої перебудови, а судами першої та апеляційної інстанцій, в порушення вимог частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо прийняття судового рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених дослідженими у судовому засіданні доказами, не досліджено законність припису Інспекції про знос будівлі.

За таких обставин, коли суди попередніх інстанцій в порушення вимог ст.ст. 159, 161, 162 КАС України неповно з'ясували обставини справи, тобто порушили норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а касаційний суд не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 9.04.2013р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3.07.2013р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз