Ухвала суду № 37067132, 05.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2014 р. м. Київ К/800/33355/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Конюшка К.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства "Український графіт" про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року,

у с т а н о в и л а :

У лютому 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжяз вернулося до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства "Український графіт" про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Вимоги обґрунтовувало тим, що згідно статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12., ОСОБА_13, ОСОБА_14, та ОСОБА_15 була призначена пенсія на пільгових умовах на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій зазначеним особам за листопад 2011 року - січень 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 84152 гривень 85 копійки, яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

12 квітня 2012 року позивачем подано письмову заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій згідно п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» означеним вище особам у розмірі 117115,31 гривень за період листопад 2011 - березень 2012 року включно.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя задоволено.

Стягнуто з ВАТ «Український графіт» заборгованість з фактичних витрат на виплату та доставку пенсії за віком, призначеної відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у сумі 84152,85 гривень.

25 травня 2012 року Запорізьким окружним адміністративним судом прийнято додаткову постанову у даній справі в порядку статті 168 КАС України по збільшених позовних вимогах.

Стягнуто з ВАТ «Український графіт» на користь Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя 32962,46 гривень - заборгованість з фактичних витрат на виплату та доставку пенсії за віком, призначеної відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за лютий - березень 2012 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року та додаткову постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року скасовано.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Український графіт» на користь Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя суму 106066,29 гривень - заборгованості з фактичних витрат на виплату та доставку пенсії за віком, призначеної відповідно до п. «а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року та додаткову постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Оскільки з матеріалів скарги вбачається, що позивач оскаржує рішення суду апеляційної інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а саме щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_3 в сумі 7685,65 гривень та ОСОБА_5 в сумі 3363,37 гривень, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість цього рішення лише в цій частині.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які включені позивачем в розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. «а» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", набули стаж, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 1 до 01 січня 1992 року (набрання чинності Законом України «Про пенсійне забезпечення»). Пільгова пенсія за списком № 1 призначена вказаним особам відповідно до статті 100 вказаного Закону, у зв'язку з чим включення позивачем до відшкодування суми 7685,65 грн. ОСОБА_3, суми 3363,37 грн. - по ОСОБА_5 у розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій є помилковим.

Однак, колегія суддів з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не може, оскільки він був зроблений передчасно та без детального дослідження всіх обставин цієї справи.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.

При цьому частиною 4 статтею 13 цього Закону передбачено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Згідно п. 1 постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 року № 1931-XIIЗакон України "Про пенсійне забезпечення" введено в дію з 1 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону.

Відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

До набрання чинності Законом України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення осіб здійснювалось відповідно до Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року.

Пунктом 16 наведеного вище Положення, зокрема, було визначено, за наявності якого стажу роботи та віку особи мають право на пенсію на пільгових умовах. При цьому вимоги щодо атестації робочих місць за умовами праці згідно раніше діючого законодавства були відсутні.

Отже, аналіз вищенаведених норм говорить про те, що особі, яка до 01 січня 1992 року (тобто до набрання чинності Закону України "Про пенсійне забезпечення") набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно із Списками №1, №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 і після цієї дати не працювала на роботах із важкими і шкідливими умовами праці, пенсія призначається відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" згідно із статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Особі, яка до і після 01 січня 1992 року працювала на роботах, передбачених Списками № 1 та № 2, пенсія призначається відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням результатів атестації робочих місць.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні - травня 2012 року Головним управлінням Пенсійного фонду України було організовано проведення перевірки в управліннях Пенсійного фонду України пенсійних справ по пенсіонерах які є колишніми працівниками ВАТ «Український графіт» щодо правильності призначення пільгової пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За результатами перевірки, було встановлено що у семи справах в тому числі пенсійних справах ОСОБА_3 і ОСОБА_5, у зв'язку з тим, що, весь пільговий стаж відпрацьовано колишніми працівниками до 1 січня 1992 року, управлінням ПФУ в Заводському районі проведено перерахунок пенсії зазначеним особам відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку що факт набуття права пенсіонерами пільгового стажу до 1 січня 1992 року, означає призначення їм пенсії за статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази призначення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 пенсій за статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сам факт наявності обставин, для перегляду підстав призначення пенсії зазначеним особам не означає, що така пенсія була призначена.

Проаналізувавши зміст постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що вона прийнята без перевірки зазначених позивачем обставин, які мають важливе значення для правильного вирішення цієї справи.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи те, що допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, його постанова підлягає скасуванню, а сама справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 159, 2201, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року у цій справі скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді К.В. Конюшко

Т.А. Чумаченко