Ухвала суду № 37066553, 28.01.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 січня 2014 року Справа № 920/13/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Козир Т.П., Кота О.В., Плюшка І.А., Шевчук С.Р.,розглянувши заяву Управління майна комунальної власності Сумської міської радипро перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 14.10.2013у справі№ 920/13/13за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта"доУправління майна комунальної власності Сумської міської радипрозобов'язання укласти договір

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.03.2013 у справі № 920/13/13 позовні вимоги задоволено; зобов'язано Управління майна комунальної власності Сумської міської ради укласти з Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" договір оренди частини нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 9, площею 90 кв.м., з орендною платою 1 гривня в рік.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 у справі № 920/13/13 зазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2013 у справі № 920/13/13 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14.10.2013 у справі № 920/13/13, в якій заявник просить вказану постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 14.10.2013 у справі № 5020-1423/2012, від 04.10.2012 у справі № 5021/2534/2011, від 20.02.2013 у справі № 5024/1284/2012, від 23.06.2011 у справі № 11/181-10, від 18.12.2007 у справі № 3/279, від 27.03.2012 у справі № 4/140пд(13/126пд), від 16.05.2013 у справі № 5021/1498/12 та постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.07.2006, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статей 181, 187 Господарського кодексу України, статей 5, 9, 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", частини п'ятої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 84 Господарського процесуального кодексу України та пункту 24 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/182 від 13.08.2008, пунктів 2.3.-2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", пункту 9.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 14.10.2013 у справі № 920/13/13, про перегляд якої подано заяву, виходячи із встановлених місцевим господарським судом обставин справи про те, що діяльність позивача підпадає під дію Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, суд касаційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову про зобов'язання відповідача укласти договір оренди частини нежитлового приміщення з орендною платою 1 гривня в рік.

Водночас у постанові від 04.10.2012 у справі № 5021/2534/2011 суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір оренди нерухомого майна, виходячи із встановлених апеляційним судом обставин справи про те, що позовна заява про укладення договору оренди подана у період вирішення судом у іншій справі спору про право орендаря на спірне майно з інших підстав; суд касаційної інстанції підтримав висновки апеляційного господарського суду про те, що судовий спір про визнання договору оренди діючим, є обтяжуючою обставиною, яка унеможливлює розгляд питання про передачу майна в оренду іншим особам, серед яких і особі, якій належить переважне право, оскільки предметом оренди може бути майно вільне - здатне бути переданим у користування орендарю; при цьому судом касаційної інстанції зазначено, що передача майна в оренду здійснюється на конкурсних засадах, тому позовна вимога про зобов'язання укласти договір оренди у спорі, що розглядається не відповідає способам захисту інтересу позивача.

З постанови від 23.06.2011 у справі № 11/181-10 суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову про зобов'язання укласти договір оренди нерухомого майна, виходячи із встановлених апеляційним судом обставин справи про те, що: направлений позивачем проект договору не відповідає типовому договору оренди, затвердженому рішенням відповідної міської ради, та не містить таких істотних умов, як вартість об'єкту оренди з урахуванням її індексації, не зазначений склад об'єкту оренди; предмет договору фактично не можливо ідентифікувати; претендентами на оренду спірного приміщення є також і інші особи.

У постанові від 16.05.2013 у справі № 5021/1498/12, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що нерухоме майно було передано позивачу в оренду з метою здійснення торгівлі непродовольчими товарами, надання послуг, пов'язаних з переказом грошей та послуг поштового зв'язку, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про внесення змін до договору оренди державного майна щодо визначення орендної плати за користування позивачем нежитловим приміщенням у розмірі 1 гривні.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Постановами Вищого господарського суду України від 14.10.2013 у справі № 5020-1423/2012, від 20.02.2013 у справі № 5024/1284/2012, від 18.12.2007 у справі № 3/279, від 27.03.2012 у справі № 4/140пд(13/126пд), на які посилається заявник, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду. У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору в справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, передбаченої розділом ХІІ2 ГПК України.

Також не підлягають прийняттю до уваги посилання з приводу неоднакового застосування норм матеріального права на постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.07.2006, оскільки до судових рішень, на які у відповідній заяві може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 11116 ГПК України, не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах, оскільки відповідно до положень глав 4, 5 розділу ІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, а не судом касаційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів є вичерпним. Неоднакове застосування норм процесуального права не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Управлінню майна комунальної власності Сумської міської ради у допуску справи № 920/13/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя М. Малетич Судді: Т. Козир О. Кот І. Плюшко С. Шевчук