Постанова № 37065392, 06.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2014 року 10:51 № 826/14083/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., суддів: Аблова Є.В., Федорчука А.Б. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України

третя особа Центральний госпіталь Міністерства внутрішніх справ України

про визнання нечинним та скасування наказу від 09.07.2013р. №604 о/с,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - відповідач), третя особа - Центральний госпіталь Міністерства внутрішніх справ України про визнання нечинним та скасування наказу від 09.07.2013р. №604 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ України; поновлення позивача на службі в органах внутрішніх справ України, начальника гінекологічного відділення Центрального госпіталю Міністерства внутрішніх справ України - лікар; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5000грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ прийнято неправомірно, оскільки його звільнено в період лікарняного.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуваний позивачем наказ прийнято правомірно, оскільки відповідають вимогам законодавства.

Третя особа заперечила проти позову в повному обсязі.

В судовому засіданні 05.02.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.04.2003р. №165 о/с позивача прийнято на службу в органи внутрішніх справ на посаду начальника гінекологічного відділення Центрального госпіталю Міністерства внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2013р. №604 о/с позивача звільнено з займаної посади за порушення дисципліни (п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів РСР від 29.07.1991р. №114.

Підстава наказ МВС України від 14.06.2013р. №972 про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Центрального госпіталю МВС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його звільнено з посади в період перебування його на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності від 05.06.2013р. серії АГ №789411 та від 12.07.2013р. серії АГ №777262.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ проходять службу в порядку, визначеному Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджено постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення).

Закон України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі - Дисциплінарний статут), визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень.

Так, відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна полягає у дотриманні особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна, згідно ст. 7 Дисциплінарного статуту, базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, дотримуватися норм професійної та службової етики, а також з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у відношенні позивача прокуратурою Шевченківського району м. Києва розпочато досудове розслідування за фактом вимагання хабара у сумі 3000грн. за надання медичних послуг.

Постановою прокуратури Шевченківського району м. Києва від 27.08.2013р. закрито кримінальне провадження щодо підозрюваного ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України.

Суд вважає, що постанова про закриття кримінального провадження не означає, що зібрані під час досудового слідства матеріли не можуть мати значення доказу, у тому числі при розгляді судом цієї справи з огляду на норми статті 69 КАС України, якою встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В даній постанові не спростовано факту отримання позивачем грошової винагороди.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, в ході досудового розслідування були допитані свідки, які, зокрема, надали наступні пояснення: 04.04.2013р. громадянка ОСОБА_2 відчула різкий біль в нижній частині живота. З метою отримання медичної консультації вона звернулась до найближчого лікувального закладу - ЦГ МВС (вул. Бердичівська,1). У приміщенні вона потрапила на прийом до лікаря - позивача. Після бесіди з нею позивач повідомив, що огляд буде коштувати 200грн., на що вона погодилась. Після чого позивач повідомив, що у неї є серйозні жіночі проблеми зі здоров'ям і потрібна госпіталізація для повного обстеження, яке буде коштувати приблизно 1000-1200грн., які необхідно сплатити в касу медичного закладу. Особисто йому потрібно сплатити спочатку 1000грн. для придбання ліків. У подальшому сума буде зростати. ОСОБА_2 після огляду позивачем, звернулась до іншого медичного закладу де їй повідомили, що проблем з її здоров'ям не має.

ОСОБА_2 звернулась із відповідною заявою до ДВБ МВС України з приводу отримання позивачем грошей в розмірі 200грн. та вимогою сплатити ще 1000грн.

22.05.2013р. свідок ОСОБА_3 повідомив, що 13.05.2013р. у робочому кабінеті позивача, останній повідомив, що за лікування його дружини на рахунок госпіталю необхідно сплатити 2700грн., а йому особисто 5000грн. Пропозицію позивача ОСОБА_3 сприйняв як вимогу. 14.05.2013р. ОСОБА_3 передав позивачу 5000грн. та 2540грн. сплатив до каси.

За результатами проведеного службового розслідування відповідачем вирішено накласти на позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ, про що 14.06.2013р. за №972 видано наказ "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Центрального госпіталю МВС України".

Відповідно до ст. 18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

09.07.2013р. відповідачем видано наказ №604 о/с про звільнення позивача з займаної посади за порушення дисципліни (п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів РСР від 29.07.1991р. №114.

Суд звертає увагу на те, що позивача звільнено саме за порушення дисципліни.

Разом з тим, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає лише, що його звільнено з посади в періоді, коли він перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності.

Проте, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем перед виданням оскаржуваного наказу здійснювався комплекс заходів щодо уточнення інформації про перебування позивача на лікуванні у лікувально - профілактичних закладах системи МВС України з 05.06.2013р., що підтверджується службовою запискою від 02.07.2013р. №55/1-930.

Так, за отриманою інформацією на момент видання оскаржуваного наказу згідно даних центральних лікувально - профілактичних закладів позивач на лікуванні та реабілітації не перебував.

Суд вважає, що порушене право ОСОБА_1, а саме, звільнення позивача в період лікарняного може бути відновлено шляхом зміни дати звільнення, оскільки на час прийняття оскаржуваного наказу існували беззаперечні підстави для його звільнення, що також підтверджується аналітичною довідкою ВАС України від 01.02.2009р. «Про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби».

Згідно з п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при недодержанні строку попередження працівника про звільнення суд змінює його дату звільнення, а не поновлює працівника на посаді.

Пунктом 7 Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, залежно від присвоєних їм спеціальних звань, перебувають на службі в органах внутрішніх справ до такого віку: молодші лейтенанти міліції, лейтенанти міліції, старші лейтенанти міліції, капітани міліції, майори міліції, підполковники міліції - 45 років.

Згідно з п. 8 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.

При необхідності особи середнього і старшого начальницького складу можуть бути залишені на службі в органах внутрішніх справ на строк до п'яти років.

Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, залишені на службі в органах внутрішніх справ понад граничний вік перебування на службі, можуть бути звільнені в запас Збройних Сил або у відставку до закінчення строку, на який вони були залишені на службі.

Як вбачається з матеріалів справи, начальника гінекологічного відділення Центрального госпіталю МВС України майора міліції ОСОБА_1, який належав до осіб старшого начальницького складу, 26.01.2010р. досяг граничного віку перебування на службі, передбаченого п. 7, 8 Положення - 45 років.

Суди не вправі поновлювати на службі в органах внутрішніх справ осіб, які згідно з Положенням, не можуть проходити її за віком (постанова ВАСУ від 25.07.2007р. по справі №К-33044/06, ВСУ від 22.09.2009р. по справі №21-1022во09, ухвала ВАСУ від 17.06.2010р. по справі №К-52651/09).

Крім того, суд звертає увагу на те, що наказом МВС України від 06.09.2013р. №863 дск «Про організаційно - штатні зміни в органах і підрозділах» скорочена посада начальника гінекологічного відділення Центрального госпіталю МВС України та введена посада завідувача відділення Центрального госпіталю МВС України.

Разом з тим суд не приймає до уваги посилання позивача на норми Кодексу законів про працю України, оскільки згідно до позиції Верховного Суду України, викладеної в листі від 23.03.1998р. №1-4/53, проходження служби рядового і начальницького складу органів МВС України регулюється законодавством про ці органи, у тому числі Законом України «Про міліцію», вказаним вище Положенням, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 5000грн. моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що позови про відшкодування моральної шкоди розглядаються у випадку, коли можливість відшкодування такої шкоди прямо передбачена нормами відповідного матеріального закону на підставі якого суд вирішує справу.

Спеціальним законодавством, що регулює порядок проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ України, не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди.

Дана позиція викладена також у рішенні Верховного Суду України від 20.04.2011р. у справі №6-23686св08.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність прийняття Міністерством внутрішніх справ України наказу №604 о/с від 09.07.2013р. про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з посади за порушення дисципліни (п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів РСР від 29.07.1991р. №114.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Міністерством внутрішніх справ України доведено правомірність та обґрунтованість прийняття наказу №604 о/с від 09.07.2013р. з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 має бути відмовлено повністю.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 06.02.2014р.

Головуючий суддя В.В. Амельохін

Судді: Є.В. Аблов

А.Б. Федорчук