Постанова № 37065210, 29.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 року Справа №810/51/14-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом: приватної фірми "Лана" до державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

09.01.2014 р., ПП «Лана» (далі по тексту - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0001442201/382; 0001432201/381 та 00014222201/380 від 02.10.2013 р, якими змінено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 38,00 грн.; визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 2112,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію- 528,00 грн.; визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2473,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 618,25 грн. відповідно.

Вимоги обґрунтовані незгодою позивача з висновками акту перевірки від 17.09.2013 р. №327/220/24218904 та прийнятими на підставі акту перевірки податковими повідомленнями-рішеннями №№0001442201/382; 0001432201/381 та 00014222201/380 від 02.10.2013 р, .

Ухвалою суду від 09.01.2014 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

В призначений для розгляду справи час у судове засідання з'явилася представник позивача, представник відповідача, повідомлений належним чином про дату та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, надав через канцелярію суду, 24.01.2014 р., свої заперечення на позовну заяву та просив здійснити розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАСУ, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження.

Відповідач у наданих до суду запереченнях зазначив, що висновки податкового органу зроблені на підставі проведеної перевірки та за результатом детального вивчення і відповідної оцінки представлених позивачем документів первинного бухгалтерського обліку та звітності, з урахуванням реальної можливості проведення оспорюваних господарських операцій у співставленні з даними перевірок податковими органами контраґентів позивача.

Дослідивши наявні докази та, надавши їм відповідної правової оцінки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке:

на підставі направлення №65 від 04.09.2013 р. та згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Лана» на предмет правильності нарахування та своєчасності, повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.09.2011 р. по 31.11.2011 р.

В процесі проведення перевірки було виявлено порушення позивачем п .138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого допущено заниження податку на прибуток у сумі 2473,0 грн., а також п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3. п. 198.6 ст.198, 200.1 ст.200, п.201.6, п.201.7, п.201.8 ст.201 ПК України, що мало своїм наслідком заниження ПДВ у розмірі 2150,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 17.09.2013 р. №327/220/24218904 та винесені податкові повідомлення-рішення рішень №№ 0001442201/382; 0001432201/381 та 00014222201/380 від 02.10.2013 р. про зміну розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 38,00 грн.; про визначення суми грошового зобов'язання ПДВ за основним платежем в розмірі 2112,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями- 528,00 грн.; визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2473,00 грн.та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 618,25 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішеням ГУ Міндоходів у Київській області №1587/10/10-36-10-01-206/820 від 04.12.2013 р. подану скаргу було задоволено частково, скасоване податкове повідомлення-рішення №0001422201/380 в частині застосованих штрафних санкцій в сумі 618,25 грн.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи ПП «Лана» є юридичною особою, зареєстрованою Обухівською районною державною адміністрацією14.08.1996 р. №582, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27.08.1996 р. за №1209, станом на дату розгляду справи перебуває на обліку у відповідача. У перевіряємий період було платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

За даними декларацій з податку на прибуток та додатками до первинних бухгалтерських документів позивачем за перевіряємий період було задекларовано витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 3233900,0 грн. Встановлено завищення валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 10750,0 грн. Відображення цього показника здійснено на підставі таких документів: декларацій з податку на прибуток з додатками, податкової накладної; акту здачі-приймання робіт по взаєморозрахунках з СПД ОСОБА_1

01.09.2011 р., між ПП «Лана» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір №01-09 на виконання транспортно-експедиційних послуг. Згідно п.п.1.1 вищевказаного договору виконавець- ФОП ОСОБА_1 прийняв на себе зобов'язання по доставці переданого замовником -ПП «Лана» вантажу в пункт та строки, визначені Замовником та передати вантаж особі, яка має право на його отримання, а замовник зобов'язався сплатити за це плату, обумовлену сторонами.

Для виконання п.1.1 ФОП ОСОБА_1 зобов'язався надати для перевезення вантажу транспортні засоби, які відповідають санітано-гігієнічним нормам в строк, визначений в договорі.

Відповідно до п.2.4 Замовник повинен був надати виконавцю заявку на перевезення; забезпечити підготовку усіх товаро-супровідних документів відповідної форми з урахуванням того, що у виконавця повинні залиштися два екземпляра міжнародних товаро-супровідних транспортних накладних CMR (один- для розрахунку із замовником; другий для власної звітності).

За умовами п.3.1 розділу 3 Договору №01-09 сторони повинні провести оплату за перевезення вантажу по маршруту та відстані, за наявності попередньо погоджених цін.

Взаємовідносини позивача та ФОП ОСОБА_1 по вказаному договору податковим органом було поставлено під сумнів.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем представлено до суду наступні документи: власне, сам договір №01-09 від 01.09.2011 р.; товаро-транспортні накладні; накладні на виконання замовлення; рахунки на оплату транспортно-експедиторських послуг; податкові накладні; акти здачі-виконання робіт (послуг).

Проаналізувавши інформацію вказаних документів у співвідношенні до умов договору, пояснень, наданих представником позивача про порядок виконання умов вказаного договору, суд приходить до висновку, що господарські відносини позивача з ФОП ОСОБА_1 не мали реального характеру та діловї мети, були спрямовані на штучне формування податкового кредиту, з подальшим безпідставним одержанням податкової вигоди, з огляду на таке:

як слідує із умов укладеного між сторонами договору, який сторонами не змінювався та не уточнювався, виконанню транспортно-експедиційних послуг повинно було передувати погодження сторонами пункту призначення доставки вантажу та визначення особи, яка має відповідне право на його одержання. Попередньому погодженню підлягала і вартість виконуваних послуг (п.п.1.1 договору). Оформлення перевезення вантажу повинно було проводитись на підставі не будь-якої товаро-транспортної накладної, а ТТН міжнародного зразка (CMR (один- для розрахунку із замовником; другий для власної звітності), це входило в обов'язки замовника (п.2.5 договору) і виключення із цього правила, на момент розгляду справи, сторонами не було зроблено.

Натомість позивачем, у якості доказу справжності заявлених намірів по вчиненому правочину надано всіх передбачених договором документів не надано, а представлено: ТТН №КлН 00012807 від 07.09.2011 р., яка начебто підтверджує перевезення товару за видатковою накладною №КлН 00012807 від 07.09.2011 р., згідно замовлення 000136_5409 (а.с. 52-53). Із накладної №КлН 00012807 від 07.09.2011 р. вбачається, що постачальником вантажу є ПАТ "ККПК", яким було відпущено одержувачу ПФ «Лана», згідно договору №983/43/0411 від 27.04.2011р. товар - гофроящики ТК-21 В бурі 450х290х330 мм у кількості 720,0000 шт. та ТК-21 В бурі 600х340х340 мм у кількості 720,000 шт.

Вказаний вантаж, за твердженням позивача, був перевезений силами та засобами ФОП ОСОБА_1 (автомобіль рег. №НОМЕР_1). У ТТН накладній ПІБ та посада особи, яка здійснила відпуск товару не зазначено, так само як і не зазначено посада особи, яка прийняла вантаж та підстави для його одержання.

Із даних ТТН №КлН 00012807 від 07.09.2011 р. (а.с.52) вбачається, що замовником та одержувачем товару значиться ПФ «Лана», відправником товару ПАТ "ККПК", автопідприємство перевізника відсутнє. Також у ТТН не вказані ціна товару, його загальна сума, марка, кількість у штуках, маса нетто, пункт розвантаження, відстань, кількість використаного пального тощо.

Згідно інформації ТТН та видаткової накладних товар був прийнятий одночасно водієм ОСОБА_2 та представником ПП "Лана" ОСОБА_7 та виданий представнику ПФ «Лана» ОСОБА_7 Із вказаних накладних слідує, що вони були оформлені ПАТ "ККПК", про що свідчить фірмовий бланк видаткової накладної з логотипом ККПК, товар переданий безпосередньо представнику ПФ «Лана»; відвантаження 1440,0000 штук гофроящиків, згідно інформації в ТТН здійснено за 1 хвилину, з урахуванням прибуття та вибуття автотранспорту (12:13:49-12:14:45). За даними накладної №КлН 00012807 від 07.09.2011 оформлення документів на відпуск товару тривало 2 хвилини (12:16:18), що безпосередньо зазначено у правому кутку видаткової накладної. При цьому будь-яке посилання на участь в операції представника ФОП ОСОБА_1, чи його особисту причетність до вказної господарської операції у зазначених документах відсутнє.

Наступна господарська операція датована 13.09.2011 р., оформлена ТТН №КлН 00013385 від цієї ж дати. Згідно даних, які містяться в ТТН №КлН 00013385 від 13.09.2011 р. та видатковій накладній №КлН_00013385 від 13.09.2011 р. процес оформлення документів разом із здачею та прийняттям товару за кількісними та якісними показниками, з урахуваннням вантажно-розвантажувальних робіт тривав загалом 10 хвилин, з яких 6 хвилин було відведено на відвантаження 15340 гофроящиків (14:50:37-14:56:22). ТТН та видаткова накладні містять ті ж самі недоліки, що і попередні: відсутні ціна товару, загальна сума, марка, кількість у штуках, маса нетто, пункт розвантаження, відстань, тощо. Із ТТН слідує, що ПАТ "ККПК" відвантажив ПФ «Лана» через особу ОСОБА_4, без зазначення посади, особі ОСОБА_7, без зазначення посади товар по накладній №КлН_00013385 від 13.09.2011 р. у кількості 547,4360 без визначення одиниці виміру. Спираючись на дані ТТН №КлН 00013385 від 13.09.2011 р. прийняття товару відбувалось одночасно двома особами - водієм-експедитором ОСОБА_5, за відсутності у останнього повноважень на прийняття товару та печатки організації перевізника (експедитора), та особою ОСОБА_7, без зазначення займаної нею посади.

Будь-які дані стосовно ФОП ОСОБА_1 (або його представника) у товаро-транспортних документах відсутні. Підставою для відвантаження товару по всіх видаткових накладних слугував договір №983/43/0411 від 27.04.2011 р.

Решта товаро-транспортних та видаткових накладних, які знаходяться в матеріалах справи, мають такі сами недолікі, при цьому, як вбачається із ТТН №00016911 від 18.10.2011 р. (а.с.61) прибуття та вибуття автотранспорту разом із вантажно-розвантажувальними роботами- 5080 гофроящиків відбулось за 57 секунд (12:26:01-12:16:58); згідно даних ТТН №КлН 000171136 від 20.10.2011 р. завантаження товару-7802 гофроящиків проводилось протягом 2 хвилин (9:26:58-9:28:51). За даними ТТН від №КлН 00020301 від 21.11.2011 р. (а.с.76) вантажно-розвантажувальні операції 3 402 гофроящиків із оформленням відповідних документів (накладних) тривало 1 хвилину 29 секунд (дані ТТН а.с.76 та дані видаткової накладної -час роздруківки видаткової накладної (а.с.77) (13:12:19- 13:13:29).

Виходячи із умов договору №01-09 від 01.09.2011 р. замовник- ПФ «Лана» повинен був забезпечити підготовку та оформлення всіх товаросупровідних документів відповідної форми з урахуванням того, що у експедитора (ФОП ОСОБА_1) повинні були залишитися два екземпляри міжнародних товаро-транспорнтних накладних. Проте, як вбачається із представлених документів, ТТН не є накладними міжнародного зразка, виготовлені вони на ПАТ ККПК. Представлені позивачем рахунки на оплату послуг суд не приймає до уваги, оскільки такі рахунки не є документами первинного бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства.

У досліджених судом ТТН та накладних №КлН 00013711 від 16.09.2011 р. відсутні ПІБ водія (а.с.57); підпис особи Рижикова у ТТН та у накладній КлН 00013711 від 16.09.2011 р. суттєво різниться. Так само як і підпис особи ОСОБА_6, яка начебто здійснила відпуск товару.

Проаналізувавши дані актів здачі-приймання робіт, суд приходить до висновку про наявність в них суттєвих недоліків, які позбавляють можливості встановити факт надання транспортно-експедиційних послуг. Так, в актах відсутня розшировка наданої послуги (виконаної) роботи, зазначення ціни без ПДВ та суми без ПДВ не розкриває змісту проведеної операції, її обсягу, одиниці виміру та загальної суми, що протирічить вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні». Із представлених актів здачі- приймання послуг слідує, що в оформленні цих документів приймав участь представник ФОП ОСОБА_1 без зазначення його посади, прізвища, ім'я по батькові, що є єдиним доказом на підтвердження фактичного виконання зобов'язань за договором №01-09 від 01.09.2011 р. про надання послуг з експедируванян вантажу.

В контексті викладеного, суд звертає увагу, що відповідно до чинного законодавства товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

На виконання послуг з експедирування вантажу згідно із діючими нормативно-правовими актами видаються певні транспортн-експедиторські документи, якими оформлюють виконання експедитором різного роду операцій з експедирування, оброблення вантажу, складування, організації перевезення, зокрема перевантаження товару, зберігання та перетарювання у дорозі, надання місцевих транспортних засобів, перевірка стану упакування та маркірування, оформлення необхідних документів (транспортних, митних, страхових, складських) тощо. Одним із таких документів є доручення експедитору на виконання певних операцій. Воно оформлюється спеціальним документом, який називається по-різному: відвантажувальне доручення, транспортне доручення або транспортна інструкція.

Відвантажувальне доручення - документ, який залежно від умов поставки виписується вантажовідправником або вантажоотримувачем на бланку транспортно-експедиційної фірми і містить перелік операцій, які доручаються експедитору, та докладні інструкції щодо їх виконання. Відвантажувальне доручення містить такі відомості: назву та адресу відправника із зазначенням, є він виробником, чині; дату замовлення з зазначенням, як це замовлення було оформлене, а також точну дату поставки; вид упакування або вказівку, як пакувати; порядок оформлення коносамента, залізничної накладної або авіанакладної; необхідність страхування товару і при наявності цього - розмір страхової суми; у випадках, коли вантажоотримувач відкриває акредитив на користь вантажовідправника, експедитору передається копія акредитива із зазначенням усіх даних, необхідних для правильного виконання відвантаження; умови поставки із зазначенням, які витрати з доставки товару несе продавець і які покупець. До відвантажувального доручення звичайно додаються копії товарних рахунків, ліцензій, сертифікатів, тощо.

Експедиція це договір, за яким одна сторона (експедитор) зобов'язується за рахунок іншої сторони (клієнта) і від її або свого імені відправляти або приймати приналежні клієнтові вантажі, виконувати інші пов'язані з цим дії, а клієнт здавати для відправлення, приймати вантажі й оплачувати послуги експедитора.

Транспортно-експедиторська діяльність є одним із видів підприємницької діяльності і включає в себе надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом (глава 65), Господарським кодексом (глава 32), Митним кодексом, законами України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них. Всі ці законодавчі акти майже повторюють один одного і не містять у собі суперечливих положень. Спеціальним законодавчим документом з цього питання є Закон про експедицію.

Стаття 8 цього Закону передбачає, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України і держав, територією яких згідно з переліком послуг, визначених у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, транспортуються вантажі, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Такі послуги надаються у разі експорту та імпорту в Україну, внутрішніх перевезень і транзиту територією України чи інших держав.

Сам факт надання послуги експедитора згідно зі ст. 9 Закону про експедицію при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

На автомобільному транспорті основним перевізним документом є товарно-транспортна накладна (ТТН). При перевезеннях вантажів у міському, приміському і міжміському сполученні застосовується форма №1-ТН, у міжнародному -форма №2-ТН.

ТТН складається з двох розділів. У заготовчій частині вказують дату виписування, найменування замовника, назву АТП, марку і державні номери автомобіля і причепів, прізвище водія, номер подорожнього листа. Товарний розділ (дані про вантажі) заповнює відправник вантажу. У ньому містяться відомості про вантаж (найменування, вид упакування, кількість місць, спосіб визначення маси, клас вантажу, число місць чи тонни), код вантажу, відомості про особу, що дозволила відпуск вантажу. У транспортному розділі містяться дані про вантажно-розвантажувальні роботи (виконавець, спосіб виконання, час прибуття і вибуття, тривалість простою, перелік і тривалість виконання додаткових операцій), що оформляються відповідно відправником вантажу) і вантажоодержувачем, та інша інформація (відстань перевезень по групах доріг у кілометрах, розцінки і сума до сплати за перевезення, штрафи, оплата за позанормативний простій і т.д.). ТТН виписують на кожну поїздку не менше як у 4-х примірниках. Перший призначений відправнику, другий -вантажоодержувачу, інші- організації (підприємству) перевізника.

Поряд з названими документами на автотранспорті складують подорожній лист. У ньому записують завдання водію - час (за графіком і фактично) виїзду з АТП і повернення назад; показання спідометра, витрати палива, число поїздок і об' єм перевезень у тоннах, найменування й адресу замовника і вантажоодержувача. У подорожньому листі замовник відзначає і засвідчує підписом і штампом час і показання спідометра при прибутті і вибутті автомобіля та причепів. Аналогічні оцінки робить одержувач при прибутті автомобілів з вантажем і після вивантаження.

ТТН і шляховий лист є документами, на підставі яких виконавець (експедитор, перевізник) пред' являє рахунок клієнту за доставку вантажів і зроблені при цьому послуги.

Транспортні документи - це документи, які виписуються вантажоперевізником і свідчать про те, що товар прийнятий ним до перевезення.

Таким чином, не всі документи (товаро-транспортні накладні), акти здачі-прийняття робіт (послуг) є доказом виконання певного виду договору, а лише ті, які містять обов'язкові як для таких реквізити та відображають характер виконаної роботи (послуги) та відповідають вимогам, визначеним чинним законодавством.

Оцінивши надані позивачем докази в аспекті викладених вище вимог, суд знаходить їх такими, що не відповдають встановленим вимогам та не дають можливості встановити факт надання послуг з експедирування (перевезення вантажу).

Так, у товаро-транспортних накладних відстуні обов'язкові реквізити та інформаційні дані про надані послуги, їх зміст, ціну та загальну вартість; не встановлено кількість та об'єм наданих послуг з експедирування вантажу, а та інформація, яка зазначена в ТТН містить недоліки та такі розбіжності, які свідчать про неможливість ФОП ОСОБА_1 надавати певні послуги позивачеві.

Відповідно до ч. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1,2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 ст. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 ст.2 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 188.1. ст.188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п.187.1. ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. ( п.198.3 ст. 198 ПК України)

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підсумовуючи викладене, слід вказати, що аналіз виявлених недоліків в документах первинного бухгалтерського обліку та звітності позивача свідчить, що всі вони мають системний характер. З огляду на їх значність та кількість, можна дійти висновку, що складання документів первинного бухгалтерського обліку позивача відбувалось без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою штучного надання господарській діяльності ознак реальності.

За умови фактичного проведення всіх перелічених вище господарських операцій наявність таких документів як подорожніх листів, належним чином оформлених ТТН, актів здачі-прийняття є обов?язковим для відображення проведених операцій в документах бухгалтерського обліку та звітності.

З огляду на викладене та, ураховуючи встановлене судом, у задоволенні заявленого позову необхідно відмовити.

Оскільки позивачем при поданні позову оплачено судовий збір частково, суд приходить також приходить до висновку про необхідність стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 1644,30 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з приватної фірми "Лана" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644,30 (тисяча шістьсот сорок чотири) грн.30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.