Постанова № 37064215, 05.02.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 лютого 2014 р. № 820/13164/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Швець Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТОПРОТ"

до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРТОПРОТ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.11.2013 року №0002442203, прийняте Харківською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірок податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки актів перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування, посилаючись на відомості, які викладені в позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про дату місце та час судового засідання, клопотань про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що внаслідок порушення ТОВ «Ортопрот» вимог п. 198.2, п. 198.2 п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п.201.4, ст.201 Податкового кодексу України, платником податків завищено суму податкового кредиту з ПДВ за березень-квітень 2013 р. у розмірі 338028,0 грн. Порушення допущено по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Венера Трейд» за рахунок відображення в бухгалтерському та податковому обліку показників господарських операцій у березні-квітні 2013 року, котрі реально не відбулись. Також зазначив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення - рішення від 26.11.2013 року №0002442203 є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Ортопрот», пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання, ідентифікаційний код 19470004, місцезнаходження: 62404, Харківська обл., Харківський район, с. Кулиничі, вул. 7-ї Гвардійської Армії, буд. 1-А.

Підприємство взято на податковий облік 21.03.2002 року Харківською ОДПІ, ТОВ «Ортопрот» є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100092922, індивідуальний податковий номер 194700020320.

Відповідачем у жовтні 2013 року проведено виїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ «Венера-Трейд» за період з 01.03.2013 р. по 30.04.2013 р.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом складено акт № 515/20-23-22-01-06/19470004 від 25.10.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ортопрот» (код за ЄДРПОУ 19470004) з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Венера-Трейд» (код ЄДРПОУ - 38448837) за період з 01.03.2013 року по 31.04.2013 року», за висновками якого документально не підтверджено факт здійснення господарських відносин з ТОВ «Венера-Трейд» у березні-квітні 2013 року на загальну суму ПДВ 225352,0 грн., встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства, а також не підтверджено факту здійснення господарських відносин позивача з деякими покупцями.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 26 листопада 2013 року № 0002442203, згідно з яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 338028,0.

За наслідками розгляду заперечення на акт перевірки, згідно листа Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області «Про розгляд заперечень» від 22.11.2013 р. № 3935/10/20-23-22-01-25, були внесені зміни в висновки зазначеного вище акту перевірки в частині реалізації товару отриманого від ТОВ «Венера-Трейд» у березні-квітні 2013 року покупцям позивача.

Доходячи висновку про завищення позивачем податкового кредиту по документам отриманим від ТОВ «Венера-Трейд» у березні-квітні 2013 року відповідач виходив з того, що наявність господарських взаємовідносин між підприємствами не підтверджується результатами перевірок ТОВ «Венера-Трейд».

Отже, відповідачем зроблено висновок про те, що позивач неправомірно задіяв в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Венера Трейд».

Жодних інших мотивів Харківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також висновків, відображених в акті перевірки ТОВ «Ортопрот», на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

При проведенні перевірки відповідачем враховано висновки акту перевірки ТОВ «Венера Трейд» від 25.07.2013 р. № 524/26-55-22-0238448837, складеного ДПІ у Печерському районі м. Київа, згідно якого господарська діяльність цього підприємства має ознаки нереальності здійснення.

В зв'язку з наведеним відповідачем встановлено завищення суми податкового кредиту та як наслідок заниження суми податку на додану вартість ТОВ «Ортопрот» у березні-квітні 2013 р.

Проте, суд з такими висновками відповідача не погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ «Ортопрот» (у якості покупця) та його контрагентом - ТОВ «Венера-Трейд» (в якості Продавця) укладено договір № 1032013 від 01.03.2013р., згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товари: крупи вагові в асортименті (вівсяна, пшенична, пшоно, горох, гречана, кукурудзяна та інші), крохмаль, супи швидкого приготування, плівку поліпропіленову), а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість цього товару.

Суд зазначає, що номенклатура та асортимент поставлених на адресу позивача товарів співвідноситься з основним видом його господарської діяльності, а саме: фасування та подальший продаж сипких продуктів харчування (крупи, сода, сіль). Приєднані до матеріалів справи документи свідчать про наявність у позивача матеріальних та трудових ресурсів для здійснення вказаного виду діяльності.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах правочину між ТОВ «Ортопрот» та ТОВ «Венера-Трейд», позивачем подані до суду первинні документи, які були складені при виконанні цього правочину.

З наданих позивачем до матеріалів справи первинних документів вбачається, що на підставі укладеного договору № 1032013 від 01.03.2013р, при здійсненні постачання товару ТОВ «Венера Трейд» було виписано на адресу ТОВ «Отопрорт» належним чином оформлені видаткові накладні: № 23 від 01.03.13 на суму 22500,0 грн., № 25 від 01.03.13 на суму 52800,0 грн., № 34 від 04.03.13 на суму 15900,0 грн., № 38 від 05.03.13 на суму 22500,0 грн, № 39 від 05.03.13 на суму 39576,0 грн., № 42 від 06.03.13 на суму 23400,0 грн., № 45 від 07.03.13 на суму 22500,0 грн., № 53 від 11.03.13 на суму 23400,0 грн., № 54 від 11.03.13 на суму 30960,0 грн., № 68 від 12.03.13 на суму 22500,0 грн., № 78 від 13.03.13 на суму 35160,0 грн., № 87 від 14.03.13 на суму 27720,0 грн., № 94 від 15.03.13 на суму 25800,0 грн., № 124 від 18.03.13 на суму 25800,0 грн., № 133 від 19.03.13 на суму 25800,0 грн., № 166 від 20.03.13 на суму 19800,0 грн., № 167 від 20.03.13 на суму 23400,0 грн., № 170 від 21.03.13 на суму 23940,0 грн., № 172 від 22.03.13 на суму 22200,0 грн., № 179 від 25.03.13 на суму 19440,0 грн., № 187 від 26.03.13 на суму 16500,0 грн., № 198 від 27.03.13 на суму 23400,0 грн., № 199 від 27.03.13 на суму 33000,0 грн., № 206 від 28.03.13 на суму 25800,0 грн., № 222 від 29.03.13 на суму 30576,0 грн., № 23 від 01.04.13 на суму 45000,0 грн., № 29 від 03.04.13 на суму 51600,0 грн., № 66 від 10.04.13 на суму 25002,0 грн., № 79 від 11.04.13 на суму 35328,0 грн., № 94 від 16.04.13 на суму 45000,0 грн.. № 97 від 17.04.13 на суму 45360,0 грн., № 124 від 23.04.13 на суму 32400,0 грн., № 137 від 25.04.13 на суму 31050,0 грн., № 144 від 26.04.13 на суму 45000,0 грн., № 171 від 29.04.13 на суму 39600,0 грн.

Сплата ПДВ при здійсненні вказаних поставок товару підтверджується належним чином оформленим податковими накладними, які була передані ТОВ «Венера Трейд» на адресу покупця - ТОВ «Ортопрот»: № 23 від 01.03.13, № 25 від 01.03.13, № від 34 від 04.03.13, № 38 від 05.03.13, № 39 від 05.03.13., № 42 від 06.03.13., № 45 від 07.03.13, № 53 від 11.03.13., № 54 від 11.03.13, № 68 від 12.03.13, № 78 від 13.03.13., № 87 від 14.03.13, № 94 від 15.03.13, № 124 від 18.03.13, № 133 від 19.03.13, № 166 від 20.03.13, № 167 від 20.03.13, № 170 від 21.03.13, № 172 від 22.03.13, № 179 від 25.03.13, № 187 від 26.03.13., № 198 від 27.03.13., № 199 від 27.03.13, № 206 від 28.03.13, № 222 від 29.03.13, № 23 від 01.04.13, № 29 від 03.04.13, № 66 від 10.04.13, № 79 від 11.04.13., № 94 від 16.04.13, № 97 від 17.04.13, № 124 від 23.04.13, № 137 від 25.04.13, № 144 від 26.04.13, № 171 від 29.04.13.

Факт перевезення товару підтверджено належним чином оформленими товарно-транспортними накладними. Отриманий товар був оприбуткований на складі ТОВ «Ортопрот» за адресою Харківська обл., Харківський р-н, смт. "Кулиничі, вул. 7 Гвардейської Армії, 1-А що підтверджується актами оприбуткування товару № 151 від 01.03.13р., № 229 від 01.03.13р., № 153 від 04.03.13р., № 152 від 05.03.13р., № 223 від 05.03.13р., № 211 від 06.03.13р., № 179 від 07.03.13р., № 212 від 11.03.13р., № 225 від 11.03.13р., № 177 від 12.03.13р., № 227 від 13.03.13р., № 224 від 14.03.13р., № 213 від 15.03.13р., № 214 від 18.03.13р., № 215 від 19.03.13р., № 216 від 20.03.13р., № 226 від 20.03.13р., № 175 від 21.03.13р., № 217 від 22.03.13р., № 218 від 25.03.13р., № 219 від 26.03.13, № 220 від 27.03.13р., № 230 від 27.03.13р., № 221 від 28.03.13р., № 222 від 29.03.13р., № 267 від 01.04.13р., № 266 від 03.04.13р., № 275 від 10.04.13р., № 276 від 11.04.13р., № 268 від 16.04.13р., № 273 від 17.04.13р., № 269 від 23.04.13р., № 274 від 25.04.13р., № 272 від 26.04.13р., № 270 від 29.04.13р.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ «Ортопрот» та ТОВ «Венера Трейд» був укладений договір про надання послуг № 32013 від 01.03.2013р. за умовами якого ТОВ «Венера Трейд» надавало на адресу позивача маркетингові послуги, зокрема послуги по передпродажній підготовці товарів (розміщення товарів на вітринах, полицях), а позивач зобов'язувався прийняти та сплатити надані послуги.

Виконання договору підтверджується актами здавання-приймання послуг № 90 від 15.04.2013 р. на суму 42720,0 грн., № 98 від 17.04.2013р. на суму 46080,0 грн., № 110 від 19.04.2013 р. на суму 41040,0 грн., № 123 від 23.04.2013 р. на суму 46080,0 грн., № 131 від 24.04.2013 р., на суму 42720,0 грн., № 136 від 25.04.2013 р. на суму 41040,0 грн., № 179 від 29.04.2013 р. на суму 42720,0 грн.

Сплата ПДВ при виконанні умов вказаного договору підтверджується належним чином оформленим податковими накладними, які була передані ТОВ «Венера Трейд» на адресу замовника - ТОВ «Ортопрот»: № 90 від 15.04.2013 р., № 98 від 17.04.2013 р., № 110 від 19.04.2013 р., № 123 від 23.04.2013 р., № 131 від 24.04.2013 р., № 136 від 25.04.2013 р., № 179 від 29.04.2013 р.

Суд зазначає, що позивачем наведено економічно обґрунтовані причини, в зв'язку з якими виникла необхідність отримання послуг за вказаним договором, а також відображено економічний ефект отриманий від наданих за договором послуг. Зміст наданих за договором № 32013 від 01.03.2013 р. послуг співвідноситься з основним видом господарської діяльності позивача, а саме фасування та продаж продуктів харчування.

Зобов'язання по оплаті товару та послуг, що були отримані від ТОВ «ВЕНЕРА-ТРЕЙД» виконані ТОВ «Ортопрот» шляхом перерахування грошових безготівкових коштів згідно платіжних доручень № 4911 від 19.04.13 на суму 56000,0 грн., № 4944 від 26.04.13 на суму 55000,0 грн., № 4971 від 08.05.13 на суму 400000,0 грн., № 4990 від 14.05.13 на суму 300000,0 грн., № 5030 від 22.05.13 на суму 100000,0 грн., № 5057 від 29.05.13 на суму 110000,0 грн., № 64 від 31.05.13 на суму 60000,0 грн., № 127 від 04.10.2013 р.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Таким чином, згадані договори та переліченні первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до складених первинних документів, правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ, ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не надано.

Розглянувши матеріали справи, суд з дослідженого акту перевірки № 515/20-23-22-01-06/19470004 від 25.10.2013 року встановив, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства слугував висновок акту перевірки ТОВ «Венера Трейд» від 25.07.2013 р. № 524/26-55-22-0238448837, складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно якого господарська діяльність цього підприємства має ознаки нереальності здійснення.

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку органу державної податкової служби в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки № 515/20-23-22-01-06/19470004 від 25.10.2013 щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26.11.2013 року №0002442203, прийняте Харківською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТОПРОТ" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.11.2013 року №0002442203, прийняте Харківською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТОПРОТ" (код ЄДРПОУ 19470004) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 1900.08 грн. (одна тисяча дев'ятсот гривень 08 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 10 лютого 2014 року.

Суддя Д.В. Бездітко