Ухвала суду № 37063877, 04.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

04 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/2436/13-а

Категорія: 8.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Федусика А.Г.при секретарі -Дубині Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства доходів і зборів України на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року по справі за позовом Агрофірма-радгосп «Білозерський» до Міністерства доходів і зборів України про скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2013 року Агрофірма-радгосп «Бєлозерський» (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом до Міністерства доходів і зборів України (надалі - відповідач) про визнання нечинним та скасування рішення відповідача №006005 від 12.06.2013 року про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 2059599,70 грн. за оптову торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що діяльність позивача не підпадає під ознаки оптової торгівлі алкогольними напоями в розумінні Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (надалі - Закон №481), оскільки позивач продавав лише ті напої, які виготовив самостійно, і діяльності по придбанню алкогольних напоїв не здійснював. З цих підстав позивач стверджує, що наявна в нього ліцензія на виробництво алкогольних напоїв включає в себе також і право на продаж цієї виробленої продукції і не потребує придбання окремої ліцензії на оптову торгівлю. Також позивач зазначає, що розмір штрафних санкцій є завищеним, оскільки відповідно до ст.17 Закону №481 штрафна санкція обчислюються від вартості отриманої партії товару, а не вартості проданої партії. Оскільки позивач не отримував ніяких партій товару, тому база для нарахування санкцій за ст.17 Закону №481 відсутня. Також позивач зазначає, що він мав ліцензію на оптову торгівлю терміном дії до 01.06.2014 року, а призупинення дії цієї ліцензії не є поняттям тотожним з відсутністю ліцензії. Перевіркою не встановлено, що алкогольні напої реалізувались саме оптовим покупцям, а право позивача на роздрібну торгівлю підтверджено відповідною ліцензією на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач є виробником вина виноградного, бренді, грапи, має ліцензію на виробництво алкогольних напоїв терміном дії до 08.06.2016 року, реалізує вироблені алкогольні напої іншим суб'єктам підприємницької діяльності на підставі ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями з реєстраційним №005036 терміном дії ліцензії з 01.06.2009 року по 01.06.2014 року. Платежі за ліцензію були сплачені до 01.06.2012 року, що не заперечується позивачем.

За несплату чергового платежу ліцензію №005036 було призупинено розпорядженням Департаментом контролю за виробництвом та обігом спирту алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України від 01.06.2012 №237-р. Позивач отримав розпорядження 12.06.2012 року.

Розпорядженням вказаного департаменту ДПС України від 13.07.2012 року №294-р, яке позивач отримав 19.07.2012 року, була анульована видана позивачу ліцензія на право оптової торгівлі алкогольними напоями з реєстраційним №005036.

Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у Херсонській області була здійснена фактична перевірка дотримання позивачем вимог законодавства України щодо обігу алкогольних напоїв за період з 11.06.2012 року по 31.01.2013 року, результати перевірки оформлені актом від 28.02.2013 року №15/21/01/00413506 (надалі - акт перевірки).

В акті перевірки вказано про порушення позивачем ст.15 Закону №481, а саме: в момент призупинення дії ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями з 12.06.2012 року по 30.06.2012 року позивачем були реалізовані алкогольні напої іншим суб'єктам господарювання (ПП "Плюс-минус", фізичним особам-підприємцям ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12. ОСОБА_13, ОСОБА_14) на загальну суму 1029799,85 грн. та виявлені інші порушення, які не оскаржуються в межах даної справи. Вартість алкогольних напоїв визначена за цінами, вказаними в накладних на реалізацію алкогольних напоїв, перелік яких наведений в додатку 1 до акту перевірки. Копії накладних та договори з покупцями надані суду.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв рішення №006005 від 12.06.2013 року про застосування до позивача штрафної санкції на суму 2059599,70 грн. за оптову торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії з посиланням на абз.5 ст.17 Закону №481. Розмір штрафної санкції визначений відповідачем як 200% від вартості реалізованих позивачем вищевказаним суб'єктам господарювання алкогольних напоїв (1029799,85 грн. х 2 = 2059599,70 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції відхилив доводи позивача стосовно того, що наявність у позивача діючої ліцензії на виробництво алкогольних напоїв не потребує придбання окремої ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, та погодився з доводами позивача про неправомірність визначення відповідачем розміру штрафної санкції, яка передбачена за абз.5 ст.17 Закону №481, на підставі обсягів реалізованих позивачем алкогольних напоїв.

Також суд першої інстанції в обґрунтування неправомірності спірного рішення послався на те, що за договорами з ФОП ОСОБА_6 (договір №234 від 09.02.2012 року), ФОП ОСОБА_9 (договір №391 від 05.09.2011 року), ФОП ОСОБА_10 (договір №88 від 16.03.2012 року), ФОП ОСОБА_11 (договір №85 від 30.11.2010 року), ФОП ОСОБА_13 (договір №167 від 05.05.2012 року) перехід права власності на товар здійснюється не в момент його передачі, а в момент проведення розрахунків за товар шляхом 100 відсоткової попередньої оплати, як це встановлено п.4.2 договорів. Доводи позивача про те, що алкогольні напої були продані до моменту призупинення ліцензії (12.06.2012 року), а з цієї дати тільки здійснювалось відвантаження вже придбаної продукції, відповідачем не спростовані на основі доказів.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідальність за абз.5 ст.17 Закону №481 наступає за оптову торгівлю без ліцензії, а позивач мав ліцензію, хоч дія її була призупинена. Відповідальності за оптову торгівлю в період призупинення ліцензії, тобто за порушення ліцензійних умов, Закон №481 не передбачає.

Оцінивши правомірність застосування до позивача спірним рішенням штрафної санкції на суму 2059599,70 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зафіксована актом перевірки діяльність позивача з поставки в адрес вищевказаних суб'єктів господарювання алкогольних напоїв власного виробництва потребує наявності діючої ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, незважаючи на наявність у позивача діючої ліцензії на виробництво алкогольних напоїв.

Такий висновок ґрунтується на тому, що Законом України від 17.11.2006 року №374-V «Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за ліцензії та акцизного збору на виробництво спиртів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» були внесені зміни до статті 15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», якими визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали ліцензії на виробництво або імпорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів, здійснюють поставку цієї продукції підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам за наявності ліцензії на оптову торгівлю. Ця норма Закону №374 набрала чинності з 1 січня 2007 року, а тому з цієї дати підприємства - виробники алкогольних напоїв зобов'язані здійснювати реалізацію цієї продукції лише за умови придбання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями.

Відповідно до абз.5 ст.17 Закону №481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розмір застосованого до позивача спірним рішенням штрафу розрахований відповідачем в порушення приписів абз.5 ст.17 Закону №481, оскільки, як вже було зазначено вище, відповідач нарахував штраф на суму 2059599,70 грн. як 200% від вартості реалізованих позивачем алкогольних напоїв, хоча вказана норма Закону №481 встановлює розмір штрафу як 200% вартості отриманої партії товару.

При цьому, стаття 1 Закону №481/95-ВР визначає, що «оптова торгівля» алкогольними напоями - це діяльність по придбанню i відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Таким чином, за проведення суб'єктом господарювання оптової торгівлі алкогольними напоями без ліцензії штраф повинен нараховуватися саме з вартості отриманої таким суб'єктом партії алкогольних напоїв, а не з вартості алкогольних напоїв, що були реалізовані таким суб'єктом господарювання.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, обчислення штрафної санкцій, яка передбачена абз.5 ст.17 Закону №481, за цінами реалізації є неправомірним, оскільки між цінами придбання та цінами реалізації існує суттєва різниця, так як до останніх включаються такі чинники, як рентабельність, витрати по реалізації, акцизний збір, податок на додану вартість тощо.

Колегія суддів вважає, що передбачений абз.5 ст.17 Закону №481 мінімальний розмір штрафу в розмірі 1700,00 грн. застосовується в тому випадку, якщо 200% від вартості реалізованих алкогольних напоїв менше ніж 1700,00 гривень, однак у даній справі штрафна санкція розрахована відповідачем з іншого показника - вартість реалізованих товарів, що свідчить про незаконність спірного рішення відповідача.

Допущене відповідачем порушення вимог Закону №481 при нарахуванні штрафної санкції на думку колегії суддів є достатньою підставою для скасування рішення відповідача №006005 від 12.06.2013 року в повному обсязі.

Також слід погодитися з доводами позивача та суду першої інстанції стосовно не з'ясування відповідачем обставин реалізації позивачем алкогольних напоїв в адрес ФОП ОСОБА_6 (договір №234 від 09.02.2012 року), ФОП ОСОБА_9 (договір №391 від 05.09.2011 року), ФОП ОСОБА_10 (договір №88 від 16.03.2012 року), ФОП ОСОБА_11 (договір №85 від 30.11.2010 року), ФОП ОСОБА_13 (договір №167 від 05.05.2012 року).

За змістом пунктів 4.2 договорів з цими покупцями право власності на товар переходить до покупця з моменту проведення розрахунків за товар, а згідно наявних у матеріалах справи видаткових накладних на передачу товарів цим покупцям умовами продажу їм товару є попередня оплата.

Отже, з урахуванням положень пп.14.1.202 ст.14 ПКУ та ст.334 ЦК України, які передбачають можливість набуття покупцем прав власності на товару раніше, ніж здійснюється фактична передача товару, колегія суддів вважає, що обставини проведення вказаними підприємцями оплати позивачу за алкогольні напої, що фактично були передані позивачем після 12.06.2012 року, мають суттєве значення для встановлення фактичної дати продажу (передачі прав власності) позивачем алкогольних напоїв в адрес вказаних підприємців.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування в повному обсязі рішення відповідача №006005 від 12.06.2013 року є законною та обґрунтованою, а тому не підлягає скасуванню. Порушень судом першої інстанції матеріального та процесуального права при вирішенні справи не встановлено. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, ст.198, ст.200, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 залишити без змін.

Ухвала суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 лютого 2014 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський А.Г. Федусик