Рішення № 37062799, 10.02.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц778/219/14 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарьова С. П. Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Савченко О.В.,

суддів Стрелець Л.Г.,Гончар М. С.

при секретарі: Мосіній О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі» на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі», Комунального унітарного підприємства «Наш дім» Дніпрорудненської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, КП «Дніпрорудненські теплові мережі», КУП «Наш дім» Дніпрорудненської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначала, що їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1, в якій вона проживає разом з чоловіком.

30.01.2013 року приблизно о 22 годині 00 хвилин відбулося затоплення належної їй квартири з вини відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 У результаті затоплення були пошкоджені: кімната площею 9,8 кв.м, яка розташована по коридору зліва від ванної кімнати, ванна кімната, площею 2,7 кв.м, а також туалет.

Виявивши протікання води на стелі у спальні своєї квартири вона по телефону сповістила диспетчерську службу АЕД КУП «Наш дім». Слюсаря, які прийшли на виклик, встановили, що затоплення відбувається з вище розташованої АДРЕСА_3, де мешкають ОСОБА_3, ОСОБА_4 по стояку теплопостачання. Оскільки господарі даної квартири не допустили їх, вони перекрили стояк теплопостачання в підвалі будинку.

01.02.2013 р. приблизно о 09 годині 30 хвилин вона зателефонувала на диспетчерську службу КП «Дніпрорудненські теплові мережі» і повідомила про затоплення її квартири. Цього ж дня працівники КП «Дніпрорудненські теплові мережі» провели заміну частини стояка тепломережі, який проходив через плиту перекриття між спальнею АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3, але вода, яка накопичилась у перекритті продовжувала поступати в її квартиру, вода збігала по стінах у ванній кімнаті та туалеті.

02.02.2013 р. на повторне звернення позивачки до диспетчерської служби АЕД КУП «Наш дім» про усунення причин затоплення у ванній кімнаті та туалеті, слюсарями для встановлення причин затоплення, була відкрита ніша в туалеті, але протікання води із стояків холодної води та опалення в ніші не було знайдено, тобто вода поступала в ванну кімнату та туалет із плит перекриття між квартирами.

Відповідно до висновків спеціалістів науково-дослідного центру незалежних споживчих експертиз «УКРТЕСТ» за № 016/02.03.2013 року складеного 07.03.2013 р. Вказано, що вартість матеріальної шкоди в результаті затоплення квартири становить 8710,00 гривень. Згідно договору № 016 від 02.03.2013 p. та квитанції № 016 від 02.03.2013 р. було сплачено 700 гривен за проведення експертного дослідження.

За надання правової допомоги згідно укладеного договору № 785 від 20.02.2013 року між нею та адвокатом ОСОБА_5, йому було сплачено за квитанцією № 785 від 22.04.2013 року гонорар у сумі 5000 гривень.

Крім майнової шкоди їй було заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в сумі 8000 грн. та яка полягає у душевних стражданнях, пов'язаних із пошкодженню, належного їй майна. По вині відповідачів були створені незручності для неї, порушено естетичний вигляд квартири. В результаті затоплення виникла небезпека в користуванні електричною енергією. Вона відчуває психічний дискомфорт, оскільки для відновлення нормального стану свого життя вона змушена шукати кошти для відновлення квартири та проведення ремонту.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_2 просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_3, ОСОБА_4, КП «Дніпрорудненські теплові мережі» та КУП «Наш дім» матеріальну шкоду в сумі 9410,00 гривень, моральну шкоду в сумі 8000 гривень, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 344,12 гривень та витрати по сплаті за отримання правової допомоги в сумі 5000 гривень.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2013 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з КП «Дніпрорудненські теплові мережі» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 9410 грн., моральну шкоду в сумі 1147 грн., витрати по сплаті судового збору при подачі позовної заяви до суду в розмірі 208,67 гривень, а всього -10765,67 грн.

В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі КП «Дніпрорудненські теплові мережі» зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати, витрати покласти на позивача.

В засідання апеляційного суду належним чином повідомлені відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, а тому колегія визнала за можливе, на підставі ст. 305 ч.2 ЦПК України, розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не дотримався вимог ст. ст. 212-215 ЦПК України щодо законності, обґрунтованості рішення суду, встановлення наявності обставин на підтвердження вимог і заперечень та застосування до спірних правовідносин належних норм матеріального права.

Зокрема, у ч. 1 ст. 214 ЦПК України вказано, що під час ухвалення судового рішення суд має вирішити питання:

чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

як розподілити між сторонами судові витрати;

чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

З рішення суду видно, що суд не вирішив питання, визначені у п.п. 1,2,3,4 вказаної норми процесуального права.

Суд не взяв до уваги роз'яснення п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" , де, зокрема, сказано, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки; встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до роз'яснень п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992р., розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

За змістом ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ст. ст. 58, 59, 212 ЦПК, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1, в якій вона проживає разом з чоловіком.

30.01.2013 року приблизно о 22 годині 00 хвилин відбулося затоплення належної їй квартири з вини відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 У результаті затоплення були пошкоджені: кімната площею 9,8 кв.м, яка розташована по коридору зліва від ванної кімнати, ванна кімната, площею 2,7 кв.м, а також туалет.

Виявивши протікання води на стелі у спальні своєї квартири позивач по телефону сповістила диспетчерську службу АЕД КУП «Наш дім». Слюсаря, які прийшли на виклик, встановили, що затоплення відбувається з вище розташованої АДРЕСА_3, де мешкають ОСОБА_3, ОСОБА_4 по стояку теплопостачання. Оскільки господарі даної квартири не допустили їх, вони перекрили стояк теплопостачання в підвалі будинку.

01.02.2013 р. приблизно о 09 годині 30 хвилин вона зателефонувала на диспетчерську службу КП «Дніпрорудненські теплові мережі» і повідомила про затоплення її квартири. Цього ж дня працівники КП «Дніпрорудненські теплові мережі» провели заміну частини стояка тепломережі, який проходив через плиту перекриття між спальнею АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3.

02.02.2013 р. на повторне звернення позивачки до диспетчерської служби АЕД КУП «Наш дім» про усунення причин затоплення у ванній кімнаті та туалеті, слюсарями для встановлення причин затоплення, була відкрита ніша в туалеті, але протікання води із стояків холодної води та опалення в ніші не було знайдено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції керувався ст.ст.1166, 1167,1187 ЦК України та виходив з доведеності вини відповідача КП Дніпрорудненські теплові мережі" в заподіянні шкоди позивачу ОСОБА_2

Однак колегія суддів не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції, щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди з КП " Дніпрорудненські теплові мережі" на користь ОСОБА_2 з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі Правила) у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, який повинен встановлювати причини залиття, зокрема чи залиття спричинено унаслідок несправності внутрішньо будинкових мереж водопостачання та водовідведення та з'ясування питання чи не було це наслідком недбалості осіб, мешканців квартир або інші обставини, що могли спричинити залиття.

Відповідно до акту обстеження від 12.02.2013 року АДРЕСА_1, який був складений працівниками КУП „Наш дім" у присутності ОСОБА_2, було встановлено, що в приміщенні кімнати площею 9,8 м.кв. на стелі навколо труби опалення сліди затікання відсутні. Також було виявлено, що на стіні при вході в кімнату справа ( яка межує з ванною кімнатою) вздовж стелі та по кутам цієї стіни є сліди затікання у вигляді рудих плям, стіна волога, шпалери з цієї стіни зняті. Інших слідів затікання під час складання акту виявлено не було. Достовірність цього акту було засвідчено особистим підписом ОСОБА_2

Аналогічні сліди затікання встановлені в акті від 18.02.2013 року складеного за участю депутата Дніпрорудненської міської ради, при цьому в акті було зазначено, що затоплення квартири відбулось вже неодноразово, постійно затоплювали мешканці з АДРЕСА_3, розташованої поверхом вище.

Як вбачається з матеріалів справи у період з 01 по 07 березня 2013 року, більш ніж 30 днів з моменту залиття, співробітниками НДЦНСЕ „УКРТЕС" було проведено обстеження квартири АДРЕСА_1. Під час проведення огляду було виявлено, що у результаті замокання вже були пошкоджені покриття всіх стін спальні, стеля, віконні відкоси, та покриття підлоги, у ванній кімнаті пошкоджена стеля, у туалеті пошкоджено кахель, двері та ін.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, елементами якої є участь сторін у процесі, обґрунтування ними вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 1166 ЦК України формулюється така підстава чи умова відповідальності за завдану майнову шкоду, як вина, установлюється, що сторона звільняється від обов'язку відшкодовувати шкоду, якщо доведе, що дана шкода заподіяна не з її вини.

З аналізу вказаної норми закону витікає, що обов'язковою умовою виникнення зобов'язання відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди є вина особи, яка її завдала. Разом з тим, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, частина 4 цієї статті вказує на те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновок суду, що оскільки 01.02.2013 року було замінено частину труби стояка опалення, а вода в квартирі ОСОБА_2 продовжувала капати 01.02.2013 року в спальні та 02.02.2013 року в ванній та туалеті, то причиною цього явилось накопичення води в перекритті після заміни стояка опалення не відповідає фактичним матеріалам справи, не підтверджений жодним експертним висновком, та спростовується актом обстеження КУП „Наш Дім" від 12.02.2013 року, актом обстеження квартири ОСОБА_2 за участю депутата Дніпрорудненської міської ради від 18.02.2013 року.

В розумінні ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що причиною затоплення яке сталось в квартирі позивачки ОСОБА_2 31.01.2013 року та 01.02.2013 року, є протікання стояка тепломережі.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

На підставі викладеного колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в частині стягнення з КП " Дніпрорудненські тепломережі" матеріальної і моральної шкоди на користь ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди з КП " Дніпрорудненські тепломережі".

Колегія вважає, що відповідальність за спричинену шкоду позивачу по затопленню її квартири повинні нести відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки з доказів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що затоплення квартири позивачки відбулося з квартири поверхом вище, а саме з АДРЕСА_3, яка належить відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4 Та обставина, що при обстеженні слюсарем квартири відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не було виявлено слідів затоплення не є підставою вважати, що причиною затоплення було протікання труби тепломережі.

Судом встановлено, що в день затоплення, а саме 30.01.2013 року обстежити АДРЕСА_3 не виявилося можливим, оскільки власники АДРЕСА_3, ні ОСОБА_2 ні слюсарів не впустили. Обстеження відбулося 01.02.2013 року, тобто через добу після затоплення і тому не виявлені сліди затоплення. 02.02.2013 року до АДРЕСА_3 взагалі ніхто не заходив і вказана квартира не оглядалась.

Як видно з матеріалів справи і цей факт ніким не спростовано, що хоча і замінена частина стояка тепломережі, проте при гідравлічному випробуванню та візуально протікання вказаної труби не встановлено.

Крім того, як вбачається з акту обстеження від 12.02.2013 року АДРЕСА_1 локалізація протікання, та замокання стін, стелі не свідчить про протікання стояка тепломережі, який проходив через плиту перекриття між спальнею АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 будь-яких доказів у спростування своєї вини у спричинені шкоди позивачу ні суду першої ні суду апеляційної інстанції не надали.

На підтвердження матеріальної шкоди позивачем надано висновок спеціалістів науково - дослідного центру незалежних споживчих експертиз „УКРТЕСТ" за № 016/02.03.2013 року складеного 07.03.2013 року. Вказаний висновок належними та допустимими доказами ніким не спростовано. Тому суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що матеріальна шкода повинна бути відшкодовану позивачу саме в сумі 9410 грн.

При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд першої інстанції врахував роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" і обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 1147 гривень.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, вважає необхідним вказані суми матеріальної і моральної шкоди стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4

У відповідності до ст.88 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 208,67грн. понесених судових витрат (оплата судового збору при подачі позовної заяви.

Судові витрати понесені КП „Дніпрорудненські теплові мережі за подачу апеляційної скарги в сумі 114,70 грн, також підлягають стягненню в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення, яке не у повному обсязі відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення в справі, яким рішення у вказаній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі» - задовольнити.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2013 року в цій справі скасувати, ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, КП „Дніпрорудненські теплові мережі", КУП „Наш дім" Дніпрорудненської міської ради про стягнення матеріальної і моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, солідарно на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 9410 гривень, моральну шкоду в сумі 1147 грн., витрати по сплаті судового збору при подачі позовної заяви до суду в розмірі 208,67 гривень, всього 10765, гривень ( десять тисяч сімсот шістдесят п"ять гривен 67 коп.)

Судові витрати понесені КП „Дніпрорудненські теплові мережі" за подачу апеляційної скарги в сумі 114,70 грн. стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь КП „Дніпрорудненські теплові мережі".

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: