Постанова № 37061586, 31.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 757/21708/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Батрин О.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Ісаєнко Ю.А.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Пенсійного фонду України на постанову Печерського районного суду міста Києва від 22.11.2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Печерського районного суду м.Києва з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України про визнання відповіді про відмову у нарахуванні і виплаті пенсії неправомірною, зобов'язання призначити та виплачувати пенсію за віком, як пенсіонеру, проживаючому за межами України, починаючи з 30.04.2010 року

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21.10.2013 року позовні вимоги в частині призначення та виплати пенсії за період з 10.04.2010 р. по 01.04.2013 р., з підстав пропуску строку звернення до суду, - залишено без розгляду.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 22.11.2013 р. позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Пенсійний фонд України подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати вищевказану постанову. Мотивами апеляційної скарги апелянт зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проживає в державі Ізраїль з 01 січня 1992 року. Трудовий стаж на Україні складає 20 років ( з 1971р. по 1991 р.)

Позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою від 30.04.2010, в якій, з посиланням на Рішення Конституційного суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, просив призначити та виплачувати пенсію за віком як пенсіонеру, проживаючому за межами України.

Пенсійний фонд України своїм листом від 13.05.2010 року, у межах своєї компетенції надав обґрунтовану відповідь позивачу та роз'яснив, що триває робота спільно з Міністерством соціальної політики України щодо підготовки нормативно-правових актів, спрямованих на виконання рішення Конституційного Суду України, якими будуть передбачені умови, норми і механізм виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо неможливості застосування до спірних правовідносин положення ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Коснтитуційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ним чинності.

Оскільки стаття 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не визнана Конституційним Судом України неконституційною, вона є чинною та підлягає застосуванню у даних правовідносинах.

Згідно статті 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХП від 05.11.1991 р. громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.

Посилання позивача на те, що Конституційний Суд України у Рішення від 07 жовтня 20009 року № 25-рп/2009 визнав неконституційним положення пункту 2 частини першої статті 49 про те, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, положення другого речення статті 51 ( під час перебування за кордоном пенсія виплачується у разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України) Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-1У є помилковим, оскільки у Рішенні Конституційного Суду України зазначається про право громадянина України на одержання вже призначеної пенсії.

Натомість, як свідчать матеріали справи предметом спірних правовідносин є призначення пенсії вперше, а не поновлення пенсійних виплат.

До того ж міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення між Україною та Державою Ізраїль, який передбачав би умови призначення та виплати пенсій не укладено.

Крім того, як свідчать обставини справи, позивач звернувся із заявою про призначення пенсії до Пенсійного фонду України безпосередньо.

Натомість, відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний Фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр міністра України - Міністра соціальної політики України.

У своїй діяльності Пенсійний Фонд України керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра (п. 2 Положення).

Відповідно до п. 17 Положення Пенсійний Фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.

Пенсійний Фонд України, як центральний орган виконавчої влади, відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу його органів щодо призначення (перерахунку) та виплати пенсії.

При цьому, відповідно до п. 2.2. Положення про Управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії управління Фонду в районі, місті і районах у містах, а не Пенсійний фонд України.

Відповідно до зазначеного вище Положення, Пенсійний фонд України, як центральний орган виконавчої влади, відповідно до покладених на нього завдань лише організовує, координує та контролює роботу його органів щодо призначення (перерахунку) та виплати пенсій. Спеціальних підрозділів, які безпосередньо призначають та виплачують пенсію, в Пенсійному фонді України, не створено.

Таким чином, Пенсійний фонд України не наділений необхідними повноваженнями для призначення та виплати пенсії взагалі.

Доводи позивача, що Пенсійний фонд України незаконно відмовив йому в призначенні та виплаті пенсії, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки як вбачається із відповіді Пенсійного Фону України, рішення про відмову у призначенні та виплаті позивачу пенсії за віком, не приймалося, а лише було надано роз'яснення з зазначеного в зверненні питання.

Апеляційна інстанція не може також не зауважити, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позову та визнав незаконною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо не передачі уповноваженому територіальному органу заяви для прийняття рішення, оскільки з матеріалів справи вбачається що позивач не звертався до суду з такими позовними вимогами, більше того, апелянтом було надано обґрунтовану відповідь на дане звернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

За ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга - підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Пенсійного фонду України - задовольнити.

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 22.11.2013 року - скасувати, постановити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Ісаєнко Ю.А.