Ухвала суду № 37059638, 05.02.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/415/13-ц Головуючий у І інстанції Карпович В.Д.Провадження № 22-ц/780/1230/14 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 18 05.02.2014

УХВАЛА

Іменем України

04 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 24 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації садівниче товариство «Супій», Закритого акціонерного товариства «Київобленерго» про визнання недійсними договорів про постачання електроенергії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року позивач звернулася до суду з позовом та просила визнати недійсним договір про постачання електроенергії № 0384К-С 220035812 від 03.07.2009 року, укладений між ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» та громадською організацією садівниче товариство «Супій».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у квітні 2007 року ОСОБА_1 було подаровано земельні ділянки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в Садівничому товаристві «Супій», які знаходяться на території Райківщинської сільської ради Яготинського району Київської області. З того ж часу, позивач є членом громадської організації Садівниче товариство «Супій». У 2009 році між ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» та громадською організацією садівниче товариство «Супій» було укладено договір про постачання еклектичної енергії. Оспорюваним договором для громадської організації було встановлено тариф на відпуск електроенергії. Позивач вважає, що даний договір підлягає визнанню недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону та порушує її права як споживача електроенергії, що постачається на підставі даного договору.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 24 грудня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивач є членом товариства і оспорюваним договором порушені її права як споживача. Крім того, договір про постачання електроенергії підписувався не уповноваженою особою, а його умови порушують права ОСОБА_1 на отримання електроенергії по некомерційній ціні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок за НОМЕР_1 площею 0,0600 га, та за № НОМЕР_2 площею 0,0601 га, які надані для садівництва та розташовані на території Райківщинської сільської ради Яготинського району Київської області, садове товариство «Супій», про що свідчать договори дарування земельних ділянок від 18 квітня 2007 року (а.с.7-9).

Із членської книжки садівника, виписаної на ім'я ОСОБА_1 20.12.2011 року вбачається, що 20.12.2011 року позивач сплатила суму в розмірі 360 грн., яка зарахована по 2011 рік включно (а.с.10).

03 липня 2009 року між ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» в особі заступника начальника з комерційних питань Яготинського районного підрозділу ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» Дорошенко Т.В. з одного боку, та громадською організацією садівниче товариство «Супій» в особі керівника Гейко О.О. з другого боку, було укладено договір про постачання електроенергії № 0384 К/С 220035812 від 03.07.2009 року, згідно якого постачальник продає електричну енергію споживачеві, а останній сплачує вартість використаної ним електричної енергії та здійснює інші платежі (а.с.13).

З протоколу зборів колективу Садового Товариства «Супій» від 16 травня 2007 року вбачається, що тимчасово виконуючим обов'язки голови товариства «Супій», одноголосно обрано Гейко О.О. (а.с.59).

Наказом голови ТОВ «Супій» від 26 травня 2009 року, відповідальною особою по електробезпеці за трансформатор КТП № 453 10/04 100 кВа, призначено Разумова В.М., згідно протоколу № 1612 від 26 листопада 2008 року, з групою допуску У до 10 000 В (а.с.60 ).

В зв'язку з несплатою коштів за користування електричною енергією за жовтень, листопад, грудень 2012 року та січень, лютий 2013 року, комісія СТ «Супій» прийняла рішення про припинення електропостачання до ОСОБА_1 (а.с.144).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Зазначаючи в позовній заяві про обман під час укладення договору про постачання електричною енергією, ОСОБА_1 не довела той факт, що постачальником були приховані обставини, які могли бути перешкодою для вчинення правочину або виконання зобов'язань за ним.

Посилання апелянта на відсутність повноважень на підписання договору про постачання електроенергією в керівника товариства є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а саме протоколом від 16.05.2007 року, згідно якого Гейка О.О. обрано тимчасово виконуючим обов'язки голови СТ «Супій». Доводи ОСОБА_1 з приводу нелегітимного обрання Гейка О.О. є безпідставними, оскільки рішення зборів СТ «Супій» оформлені протоколом від 16 травня 2007 року про його обрання є чинними, недійсними не визнавалися і таких вимог перед судом позивач не заявляв.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У порушення вимог вищезазначеної статті ОСОБА_1 не доведено відсутність повноважень керівника СТ «Супій» Гейко О.О. на підписання оспорюваного договору.

Посилання апелянта на присутність у судовому засіданні нелегітимних представників садового товариства та неприйняття цих обставин судом першої інстанції у відповідності до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України не є підставою для скасування рішення, оскільки це не призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного визначення в оспорюваному договорі Разумова В.М., як відповідальної особи за надійне та безперебійне постачання електроенергії, колегія суддів не може взяти до уваги з наступних підстав.

Вказуючи на недійсність правочину з цих підстав, позивач посилається на дані податкової інспекції, відповідно до яких Разумов В.М. не працевлаштований в СТ «Супій».

За змістом ст.ст. 627, 628 ЦК України - відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умовами оспорюваного договору не визначено, що відповідальна особа за надійне за безперебійне постачання електроенергії має бути працевлаштована в СТ «Супій».

Крім того, заявляючи в суді вимогу про визнання недійсним договору на постачання електроенергії, позивач не звернув уваги, що зазначена вимога у разі її задоволення судом буде впливати на права та обов'язки інших членів садового товариства, які користуються електроенергією відповідно до оспорюваного договору. Визнання недійсним зазначеного договору позбавить їх можливості користуватись електроенергією на умовах зазначеного договору.

Однак, зазначені особи позивачем до участі у справі не залучені. За таких обставин суд позбавлений можливості вирішувати питання про права та обов'язки осіб не залучених до участі у справі.

Таким чином, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 24 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.