Рішення № 37058863, 30.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24584/13 30.01.14

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/24584/13

за позовом публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської

міської філії;

до військової частини А 0351 Міністерства оборони України;

про стягнення 411632,56 грн.

Представники сторін:

від позивача: Листопадова Н.О., довіреність № 566 від 11.12.2013р.;

від відповідача: Павлова В.М., довіреність № 117 від 22.01.2014р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Київської міської філії (надалі - позивач) з позовом до військової частини А 0351 Міністерства оборони України (надалі - відповідач) про стягнення 411632,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 2140390 про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти від 20.05.2013р. в частині повної та своєчасної оплати отриманих у період з січня по серпень 2013 року телекомунікаційних послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 403214,92 грн., за прострочення оплати якої додатково нараховані пеня в сумі 5041,40 грн. та 3% річних - 3376,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2013р. порушено провадження у справі № 910/24584/13 та призначено її розгляд на 30.01.2014р.

Присутнім у судовому засіданні 30.01.2014р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги та зазначено про часткове погашення заборгованості та пені, про що надано до матеріалів справи довідку № 822500.32/58-72 від 28.01.2014р.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Зобов'язання, які виникли за Договором № 2140390 від 20.05.2013р., своєчасно були поставлені військовою частиною на облік в органах Державної казначейської служби України. При надходженні коштів на рахунки військової частини вона має бути списана першочергово, відповідно до Бюджетного кодексу України. Отже, на думку відповідача, стягнення з військової частини боргу в судовому порядку може призвести до подвійного стягнення коштів з рахунків військової частини. При цьому, у своєму відзиві відповідач факт часткової сплати заборгованості підтвердив та не заперечував проти існування боргу за період з січня по серпень 2013 року.

Крім того, представник відповідача усно просив зменшити розмір пені, посилаючись на скрутне матеріальне становище.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2013р. між відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» в особі начальника Центру продажу послуг та обслуговування споживачів Київської міської філії ПАТ «Укртелеком» (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) був укладений Договір № 2140390 про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у 2013 році надавати замовнику послуги з передання даних і повідомлень (телекомунікаційні послуги), а також супутні (додаткові) послуги згідно з переліком та в обсягах, замовлених замовником, які зазначенів додатках до цього договору, а замовник зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов, визначених договором та додатками до нього.

Ціна договору становить 540 000,00 грн. (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору, строк надання послуг встановлений з 01.10.2013р. по 31.12.2013р.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за надані послуги проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення виконавцем рахунка-акта на оплату послуг. Цей рахунок одночасно є актом передавання-приймання наданих послуг за розрахунковий період.

Згідно з п. 4.3. договору, замовник повинен оплатити рахунок за послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на поточний рахунок виконавця. Оплата послуг проводиться у національній валюті України. У разі неотримання рахунку до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, замовник звертається до служби рахунків виконавця для отримання інформації про належну до сплати суму.

Отримана від замовника сума платежу зараховується виконавцем у такій послідовності: поточні нарахування плати за послуги, визначені у додатках до цього договору; пеня; борги попередніх періодів. (п. 4.6 договору).

Відповідно до пп. 6.1.1. договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані виконавцем послуги в порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання послуг є укладення договору між оператором телекомунікацій та споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог договору про надання телекомунікаційних послуг та оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідно до п. 5 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно ст. 68 зазначеного Закону, розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо у разі одержання споживачем замовленої за передоплатою послуги.

Однак, в порушення вищезазначених умов договору та Закону України «Про телекомунікації», відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг виконував неналежним чином, внаслідок чого у період з січня по лютий 2013 року утворилась заборгованість в сумі 403214,92 грн., що підтверджується копіями рахунків-актів за січень-липень 2013 року.

13.09.2013р. позивачем на адресу відповідача було відправлено акт звіряння розрахунків, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 13.09.2013р. та списком рекомендованої кореспонденції, копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивач у позовній заяві наголошує на тому, що ним було виконано свої зобов'язання за договором № 2140390 від 20.05.2013р. у повному обсязі, натомість, відповідач не здійснив розрахунки за надані послуги, внаслідок чого у останнього перед позивачем, на підставі договору № 2140390 від 20.05.2013р. виник борг у сумі 403214,92 грн.

Під час розгляду справи відповідач факт отримання послуг у період з січня по лютий 2013 року не оспорював.

Проте, відповідачем до матеріалів справи надано платіжні доручення № 6 від 07.12.2013р. та № 3 від 25.12.2013р., згідно з якими відповідач перерахував позивачу кошти на загальну суму 83209,64 грн.

Згідно довідки позивача № 822500.32/58-72 від 28.01.2014р., поданої через канцелярію господарського суду, останній підтверджує факт надходження від відповідача коштів у розмірі 83209,64 грн. та вказує на те, що 3501,75 грн. з перерахованих відповідачем коштів було віднесено на погашення пені, відповідно до ст. 534 ЦК України.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач звернувся з позовом до суду 18.12.2013р., а кошти в розмірі 24081,42 грн. були перераховані відповідачем 07.12.2013р., суд відмовляє в позові в цій частині, а в частині стягнення 59128,22 грн., з яких 3501,75 грн. правомірно віднесено на погашення пені, виходячи з п. 4.6. договору та ст. 534 ЦК України, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору та віднесенням в цій частині судових витрат на відповідача.

Отже, виходячи з встановлених вище обставин, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 323 507,03 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Водночас, згідно частини першої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України та частини другої статті 218 Господарського кодексу України, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Зазначена правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача по оплаті наданих позивачем на підставі Договору № 2140390 від 20.05.2012р. послуг на час прийняття рішення повністю не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 323507,03 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 5041,40 грн. пені та 3376,24 грн. - 3% річних, які нараховані станом на 31.08.2013р. та з урахуванням поступового збільшення суми боргу за період з січня по серпень 2013 року.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

При цьому, позивачем здійснено нарахування пені на підставі ч. 2 ст. 36 Закону України «Про телекомунікації» та п. 7.3. договору.

Так, у п. 7.3. договору сторони передбачили, що у разі затримки оплати за надані послуги замовнику нараховується пеня з 1 числа місяця, другого за розрахунковим. Пеня нараховується на суму заборгованості у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини у даному випадку є Закон України «Про телекомунікації», у ч. 2 ст. 36 якого визначено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені в сумі 5041,40 грн. визнає його обґрунтованим.

Водночас, приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд враховує, що відповідач є державною установою, яка входить до складу Міністерства оборони України та фінансується за рахунок державного бюджету, а заборгованість перед позивачем виникла, у зв'язку із неналежним фінансуванням.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Враховуючи, що пеня в сумі 3501,75 грн. відповідачем на день розгляду справи є погашеною, а також беручи до уваги скрутне матеріальне становище відповідача та те, що відповідач вжив всіх необхідних дій і частково погасив основну суму заборгованості, а позивач не вказав, що останнім було отримано які-небудь збитки внаслідок наявності вказаної заборгованості, суд, керуючись п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь ПАТ «Укртелеком» в особі Київської міської філі на 30%, тобто до 1539,65 грн.

Як передбачено абз.3 п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у резолютивні частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Отже, з огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних та 3% річних, задовольняє останні за розрахунками позивача, які додані до позовної заяви та які є арифметично вірними.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 80 (п.1-1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з військової частини А 0351 Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський пр.-т, 6; код ЄДРПОУ 09965650) на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Горького, 40; код ЄДРПОУ 01189910) 323 507 грн. 03 коп. - боргу, 3376 грн. 24 коп. - 3% річних, 7751 грн. 702 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В частині стягнення 55 626 грн. 47 боргу та 3501 грн. 75 коп. пені провадження у справі припинити.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.02.2014р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов