Рішення № 37058832, 06.02.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 рокуСправа № 912/1782/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі колегії суддів: головуючий суддя Тимошевська В.В., судді Колодій С.Б. та Поліщук Г.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1782/13

за позовом Прокурора м. Кіровограда в інтересах держави

до відповідачів:

І - Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

ІІ - товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК", м. Кіровоград

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору

Представники:

від прокуратури - Макаренко О.І., прокурор відділу прокуратури м. Кіровограда (посвідчення № 023072 від 21.11.13 р.);

від відповідача І - участі не брали;

від відповідача ІІ - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурором м. Кіровограда подано позовну заяву в інтересах держави до відповідачів: Кіровоградської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" з вимогами визнати недійсним та скасувати пункт 199 рішення Кіровоградської міської ради №1597 від 08.12.2005 р. "Про регулювання земельних відносин" та визнати недійсним договір оренди землі, укладений між відповідачами, від 03.05.2006 р. №164, який зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.05.2006 р. за № 68.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив про надання за оспорюваними рішенням та договором в оренду земельної ділянки, межі якої не було встановлено в натурі, без розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, чим порушено вимоги земельного законодавства та що не узгоджується із положеннями ч. 4 ст. 16 Закону України "Про оренду землі". Зазначено, що оскільки оскаржуване рішення міської ради суперечить вимогам законодавства, укладений на його підставі договір оренди підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.

Мотивуючи порушення інтересів держави, прокурор послався на ст. 14 Конституції України, якою встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а отже незаконне надання в користування земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів. Зазначено, що згідно ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, яким є Державна інспекція сільського господарства. Однак, у вказаного органу відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду з позовною заявою, внаслідок чого подання позову здійснено самостійно прокурором в інтересах держави.

Ухвалою господарського суду від 06.11.2013 р. поданий позов прокурора прийнято господарським судом до розгляду та порушено провадження у справі.

Заявою від 13.01.2014 р. (а.с. 96) прокурором доповнено підстави позову новими обставинами та вказано, що за оскаржуваним рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою, яка на момент її затвердження фактично була відсутня. Тобто, за висновком прокурора, рішення прийнято за відсутності будь-яких документів та за відсутності встановлених в натурі меж земельної ділянки.

Відповідачем І - Кіровоградською міською радою позовні вимоги прокурора визнано повністю, про що надано відповідні пояснення (а.с. 31).

Відповідач ІІ - товариство з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" позовні вимоги прокурора заперечив та просить відмовити у їх задоволенні повністю з наступних підстав: за оскаржуваним рішенням Кіровоградської міської ради в оренду надано земельну ділянку площею 0,14 га, а отже розмір земельної ділянки визначений; вказане рішення міської ради відповідає вимогам законодавства та прийняте в межах повноважень міської ради; оспорюваний договір оренди землі укладений у відповідності з діючим законодавством на момент укладення договору; позов подано прокурором з порушенням вимог, встановлених Конституцією України, ГПК України та Закону України "Про прокуратуру"; інтереси держави в даному випадку не порушено; з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору; прокурором пропущено строк позовної давності (відзив від 24.12.2013 р., а.с. 67-72); затверджена за оскаржуваним прокурором рішенням Кіровоградської міської ради технічна документація відповідає вимогам законодавства та у відповідності до ст. 56 Закону України "Про землеустрій" має містити рішення про надання земельної ділянки, а отже без такого рішення неможлива розробка технічної документації (доповнення до відзиву від 13.01.2014 р., а.с. 98-99).

Прокурор на повідомлення відповідача ІІ про порушення строку позовної давності в своїх поясненнях від 13.01.2014 р. (а.с. 104-107) зазначив про те, що строк позовної давності не пропущено, оскільки про порушення законності при передані в оренду земельної ділянки, що слугувало підставою для пред'явлення позову, прокурор дізнався лише в 2013 році при проведенні перевірки в порядку прокурорського нагляду за додержання за застосуванням законів у Кіровоградській міській раді. Окрім того, за твердженням прокурора, на вимогу про визнання незаконним рішення Кіровоградської міської ради на час подання позову не розповсюджується позовна давність у відповідності з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку здіснення судочинства" від 20.12.2011 р.

В судовому засіданні 06.02.2014 р. прокурором позовні вимоги підтримано повністю; представники відповідачів в судове засідання не з'явились. Натомість, зі сторони відповідачів подано клопотання про: розгляд справи за відсутності представника Кіровоградської міської ради (клопотання Кіровоградської міської ради від 04.02.2014 р.); відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника ТОВ "ХХІ-ВІК" в кримінальному провадженні (клопотання ТОВ "ХХІ-ВІК" від 04.02.2014 р.).

Господарський суд вважає клопотання Кіровоградської міської ради таким, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, які встановлюють, що участь сторін в судовому засіданні є процесуальним правом, а не обов'язком, господарський суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання 06.02.2014 р. обов'язковою; тоді як клопотання ТОВ "ХХІ-ВІК" про відкладення розгляду справи відхиляється господарським судом на підставі наступного.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем ІІ - ТОВ "ХХІ-ВІК" подано до справи відзив на позов; представник відповідача ІІ приймав участь в інших судових засіданнях, що проводились у даній справі, де наводив свої заперечення і пояснення з приводу заявлених позовних вимог; господарський суд обов'язковою явку представника відповідача ІІ в судове засідання 06.02.2014 р. не визнавав; представником відповідача ІІ до клопотання від 04.02.2014 р. не надано жодного доказу на підтвердження повідомлених у ньому обставин та наявності поважних причин неможливості з'явитись представника в судове засідання у даній справі.

З урахуванням наведеного, господарський суд вважає, що нез'явлення в судове засідання представника відповідача ІІ не перешкоджає розгляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для розгляду справи, всі необхідні письмові докази по справі та які наявні у сторін подано до суду, а тому господарський суд дійшов висновку розглянути справу по суті у відсутності представників відповідача І і відповідача ІІ, а клопотання представника відповідача ІІ про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

Господарський суд розглядає позовні вимоги у відповідності до викладених в позові підстав та доповнень підстав новими обставинами згідно заяви від 13.01.2014 р., враховуючи, що доповнення позову новими обставинами при збереженні первісних обставин не вважається зміною підстав позову.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, врахувавши пояснення прокурора, представників відповідачів, наведених в обґрунтування підстав позову та заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Кіровоградською міською радою на сімнадцятій сесії четвертого скликання, яка відбулася 08.12.2005 р., прийнято рішення № 1597 "Про регулювання земельних відносин", пунктом 199 якого вирішено: "Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надати товариству з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,14 га (в тому числі по угіддях: 0,14 га землі громадського призначення) по вул. Героїв Сталінграда, 7-а під розміщення офісу за рахунок земель житлової та громадської забудови на підставі договору оренди приміщення з визначенням розміру орендної плати на рівні 2-кратного податку в рік (а.с. 12).

На підставі вказаного рішення 04.05.2006 р. між Кіровоградською міською радою (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" (Орендар) укладено договір оренди землі № 164, за умовами якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення офісу, яка знаходиться по вул. Героїв Сталінграда, 7-а в місті Кіровограді (а.с. 13-15).

Договір укладено на десять років, починаючи з дати прийняття рішення Кіровоградської міської ради, та зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.05.2006 р. за № 68.

За актом приймання-передачі від 04.05.2006 р. здійснено фактичну передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" для використання (а.с. 18).

Конституцією України унормовано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, до спірних правовідносин у даній справі застосовується саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення.

Згідно ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 12 Земельного Кодексу до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначений порядок передачі земельних ділянок в оренду, у відповідності до якого станом на 08.12.2005 р. (дата прийняття рішення Кіровоградською міською радою) встановлювалось наступне: передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки; передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Положення ст. 123 Земельного кодексу України, які станом на 08.12.2005 р. регулювали порядок надання земельних ділянок в постійне користування, передбачали, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок (частина 1).

З матеріалів справи слідує, що земельна ділянка площею 0,14 га по вул. Героїв Сталінграда, 7-а надана товариству з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" під розміщення офісу. Такий офіс розміщено в нежитловій будівлі по вул. Героїв Сталінграда, 7-а, яка отримана в оренду товариством з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" на підставі нотаріально посвідченого договору оренди від 02.12.2005 р., укладеного з Кіровською районною у м. Кіровограді радою (а.с. 196-198). Згідно рішення Кіровоградської міської ради № 1597 від 08.12.2005 р. земельна ділянка надана за рахунок земель житлової та громадської забудови.

У відповідності зі ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови (ст. 39 Земельного кодексу України в редакції станом на 08.12.2005 р.).

Як передбачає ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції станом на 08.12.2005 р.), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Однак, спірним пунктом рішення Кіровоградської міської ради не змінювалось цільове призначення земельної ділянки по вул. Героїв Сталінграда, 7-а у м. Кіровограді та вказана земельна ділянка не передавалась відповідачеві в оренду із земель запасу під забудову. Вказане, зокрема, слідує зі змісту спірного рішення, пояснень Управління земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища від 04.02.2014 р., та не спростовується прокурором і сторонами. Докази того, що цільове призначення земельної ділянки при надані її в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" змінювалось в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, оскільки земельна ділянка передана ТОВ "ХХІ-ВІК" в оренду без зміни цільового призначення та не із земель запасу під забудову, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України, згідно яких передача в оренду земельних ділянок, зокрема, юридичним особам, здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу, а саме у разі зміни їх цільового призначення та із земель запасу під забудову. Не підлягають окремому застосуванню до спірних правовідносин і положення ст. 123 Земельного кодексу України, якими в редакції, чинній на час прийняття міською радою оспорюваного рішення, визначався порядок надання земельних ділянок юридичним особам саме у постійне користування.

Механізм розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначався Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677, який втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2013 року N 154.

Пунктом 2 названого Порядку, в редакції станом на 08.12.2005 р., встановлювалось, що проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли: земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення; земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення; земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів). Проект відведення земельної ділянки може не розроблятися також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 4, 5 статті 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом.

Таким чином, на час прийняття Кіровоградською міською радою рішення № 1597 від 08.12.2005 р. діяли законодавчі вимоги, що передбачали відсутність необхідності розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання їх у користування без зміни цільового призначення та в разі, якщо межі земельних ділянок вже були встановлені в натурі (на місцевості).

Разом з цим, Законом України "Про землеустрій" передбачено, що встановлення меж земельної ділянки здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, а не за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Так, ст. 55 Закону України "Про землеустрій" в редакції на 08.12.2005 р. визначено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Отже, затвердження рішенням органу місцевого самоврядування технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та подальше надання в оренду такої земельної ділянки без зміни її цільового призначення та не із земель запасу під забудову станом на момент виникнення спірних правовідносин не передбачало розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

На підставі викладеного, господарський суд відхиляє доводи прокуратури про порушення під час прийняття Кіровоградською міською радою пункту 199 рішення № 1597 від 08.12.2005 р. вимог земельного законодавства, які передбачають та регламентують порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України, ч. 4 ст. 16 Закону України "Про оренду землі", Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677.

Висновок прокурора стосовно того, що спірним рішенням цільове призначення земельної ділянки встановлено вперше (пояснення від 20.01.2014 р., а.с. 124-126) відхиляється судом, як такий, що є немотивованим та не підтвердженим матеріалами справи.

Одночасно, господарський суд вважає обґрунтованими доводи прокуратури, якими доповнено підстави позову, щодо незаконності пункту 199 рішення Кіровоградської міської ради № 1597 від 08.12.2005 р. з підстав фактичної відсутності технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на момент її затвердження.

Так, як зазначено вище, в оренду передано земельну ділянку, межі якої визначено в натурі.

Частиною 1 ст. 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до п. в) ч. 1 ст. 183 Земельного кодексу України основними завданнями землеустрою є встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Землеустрій здійснюється державними та іншими землевпорядними організаціями за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб; землеустрій здійснюється відповідно до закону (ст. 185 Земельного кодексу України).

У відповідності зі ст. 5 Закону України "Про землеустрій" (тут і надалі в редакції, що діяла станом на 08.12.2005 р.) об'єктами землеустрою є, у т.ч. окремі земельні ділянки.

Згідно ст. 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, встановлення в натурі (на місцевості) меж земель.

Відповідно до ч.ч. 1-4, 6-7 ст. 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Як слідує з тексту оспорюваного пункту 199 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 р. № 1597, перш ніж надати ТОВ "ХХІ-ВІК" в оренду земельну ділянку, Кіровоградська міська рада одночасно затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, яка передавалась в оренду, в натурі (на місцевості).

Однак, з наданої до матеріалів справи технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та укладання договору оренди землі строком на 10 років ТОВ "ХХІ-ВІК" під розміщення офісу за адресою: м. Кіровоград по вул. Героїв Сталінграда, 7-а, слідує, що така технічна документація була фактично розроблення після її затвердження рішенням Кіровоградської міської ради та датована 2006 роком (а.с. 58-66, 127-160 177-198).

З приводу посилань відповідача ІІ на положення ст. 56 Закону України "Про землеустрій", які передбачали, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, уже включає рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в користування, у тому числі на умовах оренди, господарський суд зазначає наступне.

Закон України "Про землеустрій" (у редакції на час прийняття оспорюваного рішення) встановлює види документації із землеустрою, серед яких технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Вимоги до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначені ст. 55 названого Закону, а до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку - ст. 56 Закону.

Надана до матеріалів справи документація із землеустрою за наявними в ній матеріалами надає підстави для висновку, що така технічна документація включає в себе як технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), так і технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Вказане, зокрема слідує з пункту 6.1. Технічного завдання, у відповідності з яким серед матеріалів, які повинні бути представлені в результатів проведених робіт, є технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в трьох примірниках. Кіровоградською міською радою та ТОВ "ХХ-ВІК" не надано будь-якої іншої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка б затверджувалась пунктом 199 рішення від 08.12.2005 р. № 1597.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено наявність розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на момент її затвердження пунктом 199 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 р. № 1597.

З викладеного господарський суд приходить до висновку, що пунктом 199 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 р. № 1597 затверджено технічну документацію за її фактичної відсутності та надано згідно рішення ТОВ "ХХІ-ВІК" в оренду земельну ділянку, межі якої не встановлено в натурі (на місцевості), чим порушено, зокрема, приписи ст. 20 Закону України "Про землеустрій" щодо обов'язковості землеустрою та норми земельного кодексу України і Закону України "Про оренду землі" стосовно вимог про надання в оренду земельної ділянки з визначеними в натурі межами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Статтею 14 Конституції України унормовано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно статті 4 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України (ст. 2 названого вище Закону).

Отже, порушення вимог закону при наданні в оренду земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади, відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 р. № 459/2011, є Державна інспекція сільського господарства України

Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 459/2011, визначені повноваження та завдання Держсільгоспінспекції сільського господарства та передбачено, що основними завданнями Держсільгоспінспекції України, відповідно до п. 3 даного Положення, є: реалізація державної політики у сферах здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі та внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у зазначених сферах.

Держсільгоспінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи - державні інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах (пункт 6 Положення).

З приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що у разі звернення державного органу з відповідним позовом, необхідним є з'ясування наявності у нього передбаченого законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання позову до суду.

Між тим, Держсільгоспінспекція не наділена повноваженнями звертатися до суду з позовами.

Господарський суд враховує, що відповідно до Закону України від 18.09.12 № 5288-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури" у ст. 2 та ст. 29 Господарського процесуального кодексу України внесені зміни, а саме: частину другу ст. 2 Господарського процесуального кодексу України доповнено реченням такого змісту: "У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві". Частину другу статті 29 Господарського процесуального кодексу України доповнено реченням такого змісту: "У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача."

Також внесені зміни до ст.ст. 35, 36 Закону України "Про прокуратуру", де визначено здійснення представництва прокурором в суді державних інтересів, та визначено, що таке має місце за наявності порушень або загрози порушень інтересів держави.

Таким чином, за наявності підстав, передбачених вказаними статями, з метою представництва держави, прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовами.

Зміст поняття "державні інтереси" розглянуто в рішенні Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 р., в якому зазначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Прокурор згідно поданого у даній справі позову доводить порушення вимог земельного законодавства з боку органу місцевого самоврядування - Кіровоградської міської ради під час прийняття пункту 199 рішення № 1597 від 08.12.2005 р. та порушення інтересів держави у сфері контролю за використанням і охороною землі як національного багатства, що свідчить про правомірність звернення прокурора для захисту інтересів держави до господарського суду з даним позовом, у якому прокурор відповідно до вимог ст. 29 Господарського процесуального кодексу України виступає у статусі позивача.

Наведене вище спростовує доводи відповідача ІІ щодо відсутності порушення інтересів держави у спірних правовідносинах. Крім того, відповідач ІІ не доводить не дотримання прокурором процедури перевірки, що слідує з наступного.

Згідно ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.

При виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право: 1) вносити подання; 2) у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування; 3) звертатися до суду в передбачених законом випадках (ст. 21 Закону).

Для здійснення перевірки прокурор приймає постанову, в якій зазначає підстави, що свідчать про можливі порушення законності, та обґрунтовує необхідність вчинення дій, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої статті 20 Закону (ст. 21 Закону).

Із матеріалів справи вбачається, що 28.10.2013 до прокуратури м. Кіровограда надійшов лист Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області №4425/1 від 28.10.2013 "Про надання інформації", із змісту якого слідує, що в ході вивчення матеріалів відведення земель на території м. Кіровограда Держсільгоспінспекцією в Кіровоградській області було встановлено, зокрема, що в справі по укладенню договору з ТОВ "ХХІ-ВІК" від 03.05.2006 №164, зареєстрованого 04.05.2006 №68 щодо оренди земельної ділянки площею 0,14 га для розміщення офісу по вул. Героїв Сталінграда, 7-а, терміном на 10 років, містяться не всі необхідні документи (а.с.23-24).

Для здійснення перевірки в порядку нагляду за додержання і застосуванням законів у Кіровоградській міській раді прокурором м. Кіровограда 28.10.2013 р. прийнято постанову про проведення перевірки (а.с. 108).

На підставі зазначеної постанови прокурором проведено перевірку, під час якої встановлено порушення вимог земельного законодавства при передачі Кіровоградською міською радою в оренду ТОВ "ХХІ-ВІК" земельної ділянки, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

На підставі викладеного, позовні вимоги прокурора м. Кіровограда в інтересах держави до Кіровоградської міської ради про визнання недійсним та скасування пункту 199 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 р. №1597 "Про регулювання земельних відносин" є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже, встановлений вище факт незаконності пункту 199 рішення Кіровоградської міської ради № 1597 від 08.12.2005 р., яким було надано в оренду земельну ділянку ТОВ "ХХІ-ВІК", означає відсутність передбаченої нормою ч.1 статті 124 Земельного кодексу України обов'язкової передумови для укладення договору оренди землі - рішення відповідного органу місцевого самоврядування. В свою чергу вказане означає невідповідність укладеного між Кіровоградською міською радою та ТОВ "ХХІ-ВІК" договору оренди землі від 03.05.2006 р. № 164, вимогам закону, зокрема, статті 116, частини 1 статті 124 Земельного кодексу України в редакції, які діяли на момент укладення оспорюваного у справі договору, що є підставою для визнання такого договору недійсним на підставі частини 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України.

Господарський суд зазначає, що за змістом частин 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа", а тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом. Зокрема, такими особами можуть бути як особи, що мають безпосередній інтерес та на права й обов'язки яких безпосередньо впливає оспорюваний правочин, так і представники, що виступають відповідно до наданих законодавством повноважень на захист державних і суспільних інтересів. Зацікавленість державних органів полягає в захисті державних чи суспільних інтересів або порушеного оспорюваним правочином права.

В пункті 2.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вказано, що якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин. Прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором).

Виходячи з наведеного та встановлених вище порушень інтересів держави, звернення прокурора з даним позовом про визнання недійсним договору оренди землі є правомірним.

Положення постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", на які посилається відповідач ІІ у своєму відзиві, не обмежує коло осіб, які можуть звертатися з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок.

Натомість, у пункту 2.26. названої постанови пленуму звернуто увагу суду на те, що розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги прокурора м. Кіровограда в інтересах держави до Кіровоградської міської ради та до ТОВ "ХХІ-ВІК" про визнання недійсним договору оренди землі від 03.05.2006 р. №164, укладеного між відповідачами, який зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.05.2006 р. за № 68, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з цим, господарський суд враховує, що відповідачем ІІ у поданому відзиві на позов повідомлено про пропуск прокурором строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи пропуск прокурором позовної давності відповідач послався на те, що оспорюване рішення Кіровоградської міської ради винесено ще 08.12.2005 р.

Вирішуючи питання про застосування позовної давності, господарський суд враховує, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 Цивільного кодексу України).

У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор , позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор (п. 4.1. постанови пленуму ВГСУ № 7 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Таким чином, вирішальним при з'ясуванні питання пропуску прокурором м.Кіровограда позовної давності у даній справі, є те, коли саме прокурору стало відомо про невідповідність вимогам чинного законодавства спірних рішення та договору, а не те, коли останньому стало відомо про прийняття рішення та укладення договору.

Із матеріалів справи вбачається, що прокурору м. Кіровограда стало відомо про порушення вимог чинного законодавства при винесенні рішення №1597 та при укладенні договору оренди землі після надходження листа Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області №4425/1 від 28.10.2013 "Про надання інформації" та проведення перевірки. Крім того, згідно повідомленої Кіровоградською міською радою інформації, прокурор м. Кіровограда не приймав участі на засіданні сесії ради 08.12.2005 р., Регламентом роботи Кіровоградської міської ради не передбачалося направлення прокуратурі примірників прийнятих рішень (а.с. 81-82).

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що станом на день звернення прокурора з позовом у даній справі про визнання незаконним та скасування пункту 199 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 р. №1597 "Про регулювання земельних відносин" та про визнання недійсним договору оренди землі від 03.05.2006 р. №164, укладеного між відповідачами, позовна давність не сплила.

Разом з цим, господарський суд відхиляє посилання прокурора у поясненнях від 13.01.2014 р. на Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 20 грудня 2011 року N 4176-VI, оскільки встановлені в них строки подання позовів про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування стосуються випадків у разі якщо такими рішеннями порушується право власності або інше речове право особи. Між тим, прокурор згідно поданого позову не повідомляє про порушення саме речового права держави за оспорюваним пунктом 199 рішення Кіровоградської міської ради.

Водночас, задовольняючи позов прокурора в частині визнання недійсним договору оренди землі, господарський суд враховує викладені у п. 2.29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" роз'яснення, за якими, договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

Аналогічної позиції притримується Вищий господарський суд України у постанові від 22.01.2014 р. у справі № 912/815/13.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується статтею 49 Господарського процесуального України, частиною третьою якої встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно пункту 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України. Відповідно до пункту 2.11. названої постанови якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача І (Кіровоградська міська рада) за вимогою немайнового характеру про визнання недійсним та скасування пункту 199 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 р. №1597; на відповідача І (Кіровоградська міська рада) та на відповідача ІІ (ТОВ "ХХІ-ВІК") за вимогою немайнового характеру про визнання недійсним договору оренди землі від 03.05.2006 р. №164 в рівних частках.

Керуючись ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати пункт 199 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 року №1597 "Про регулювання земельних відносин".

Визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі від 03.05.2006 року № 164, укладений між Кіровоградською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК", зареєстрований в Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.05.2006 року за №68.

Стягнути з Кіровоградської міської ради (25022, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41, ідентифікаційний код 26241020) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1 720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" (25009, м. Кіровоград, просп. Правди 28, к. 4, ідентифікаційний код 32967649) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 573,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Примірник рішення направити Кіровоградській міській раді за адресою: 25022, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41 та товариству з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" за адресою:25009, м. Кіровоград, просп. Правди 28, к. 4.

Повне рішення складено 10.02.2014 р.

Головуючий суддя В.В.Тимошевська

Суддя С.Б. Колодій

Суддя Г.Б. Поліщук