Рішення № 37057479, 31.12.2013, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/4162/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 грудня 2013 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого - судді Невойт П.С.

за участю прокурора Юрчишин Я.М., Мацюри Я.

представників ОСОБА_1, Шевченко М.І.,

Маєвського Т.Б.

при секретарі с/з Коваль Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом прокурора Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави, в особі Львівської міської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третьої особи ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про визнання недійсним договору купівлі продажу та витребування майна від добросовісного набувача, -

у с т а н о в и в:

31.05.2013 року прокурор Шевченківського району м.Львова звернувся до Шевченківського районного суду м.Львова з позовом в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третьої особи ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» в якому просить суд поновити терміни для звернення до суду, визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.07.2009 року зареєстрований в реєстрі за №717 укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 12,9 кв.м., здійснену ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 15.06.2010 року, визнати право власності на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 12,9 кв.м., за територіальною громадою м.Львова в особі Львівської міської ради та зобов'язати ОСОБА_7 повернути спірне нежитлове приміщення в розпорядження територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог прокурор Шевченківського району м.Львова зазначає, що Управлінням ДСБЕЗ ГУМВС України у Львівській області проведено перевірку щодо законності відчуження нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1. Проведеною перевіркою встановлено, що 10.06.2009 року на підставі заочного рішення Пустомитіського районного суду Львівської області по справі №2-570/2009 від 10.06.2009 року за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 громадянин ОСОБА_8, набув право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 12,9 кв.м.

01.07.2009 року громадянин ОСОБА_5 уклав договір купівлі-продажу №717 від 01.07.2009 року з громадянином ОСОБА_6, щодо відчуження нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 12,9 кв.м. на користь останнього. 18.05.2010 року громадянин ОСОБА_6 уклав договір купівлі-продажу №51 з громадянкою ОСОБА_7, щодо відчуження нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 12,9 кв.м. на користь останньої. На підставі вказаного договору громадянка ОСОБА_7 15.06.2010 року зареєструвала право власності на вищевказане нежитлове приміщення. Відповідно до інформації наданої Пустомитівським районним судом Львівської області, за №2-570/2009 наявна інша справа за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11 про стягнення аліментів, а справа за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням в провадженні Пустомитіського районного суду Львівської області протягом 2008-2009 років не перебувала. За даним фактом 16.03.2012 року СВ Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області порушено кримінальну справу, в ході розслідування якої встановлено, що вказане вище рішення суду Пустомитіським районним судом Львівської області не постановлялось.

ОСОБА_5 набув у власність спірне нежитлове приміщення на підставі підробленого рішення суду, на підставі цього ж рішення зареєстрував право власності на вказане приміщення та в подальшому відчужив його.

Відповідач ОСОБА_7 добросовісно набула право власності на вказане нежитлове приміщення за рахунок держави без достатньої правової підстави. Виходячи із наведеного, прокурор вважає, що відповідач ОСОБА_7 набула право власності на спірне майно в осіб, які не мали права його відчужувати, тобто не у власника і не в особи , яка вправі була розпоряджатись спірним майном, а відтак спірне майно підлягає поверненню законному власнику та розпоряднику - Львівській міській раді. Крім цього у зв'язку із тим, що про вказані факти прокуратурі Шевченківського району м.Львова стало відомо лише 16.03.2012 року після порушення кримінальної справи СВ Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, остання була позбавлена можливості подати позовну заяву у встановлений законом строк та пропустила терміни звернення до суду.

Прокурор Мацюра Я. в судовому засіданні позов підтримав, давши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник Львівської міської ради Шевченко М.І., яка діє згідно довіреності від 15.05.2013 року, копія якої міститься у матеріалах справи (а.с.23), в судовому засіданні позов підтримала, посилаючись на викладені письмові пояснення на підтримання позову (а.с.125-126). Просила позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання повторно не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду справи, про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин суд вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не прибула довіривши представлення своїх інтересів представнику ОСОБА_1, яка діє згідно договору про надання правової допомоги від 19.06.2013 року №011752 (а.с.35). У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, давши пояснення аналогічні обставинам, викладеним у запереченнях на позовну заяву долучених до матеріалів справи (а.с.19-21).

Представник ОКП ЛОР «БТІ та ЕО». Маєвський Т.Б., який діє згідно довіреності від 05.03.2013 року, копія якої міститься у матеріалах справи (а.с.110), в судовому засіданні при вирішенні спору поклався на розсуд суду та пояснив, що МБТІ здійснювало реєстрацію права власності на підставі рішення суду, яуке на час розгляду справи не скасоване. Щодо визначення окремої адреси для даного обєкту, то окремий номер був визначений за клопотанням заявника, так як буд 5-а на той час не існувало. Оскільки первинна реєстрація позивачем не ставиться під сумнів, то і позовні вимоги немає підства для задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом у процесі розгляду справи було встановлено, що 21.06.2009 року ЛМБТІ було проведено державну реєстрацію права власності за громадянином ОСОБА_8 на нежитловим приміщеннямза адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 12,9 кв.м. на підставі заочного рішення Пустомитіського районного суду Львівської області по справі №2-570/2009 від 10.06.2009 року за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні (а.с.4-5).

Як убачається з лста від 25.11.20123 року Пустомитівського районного суду Львівської області №8577 справа № 2-570/2009 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_9 про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням в провадженні Пустомитіського районного суду Львівської області протягом 2008-2009 років не перебувала (а.с.44,113).

За даним фактом 16.03.2012 року СВ Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області порушено кримінальну справу (а.с.11).

01.07.2009 року громадянин ОСОБА_5 уклав договір купівлі-продажу №717 з громадянином ОСОБА_6, щодо відчуження нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 12,9 кв.м. на користь останнього (а.с.6,7).

18.05.2010 року громадянин ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу №51 продав зазначене приміщення громадянці ОСОБА_7 за ціною 21 000 грн. (а.с.8-9).

На підставі вказаного договору купівлі-продажу від 15.06.2010 року громадянка ОСОБА_7 зареєструвала право власності на вищевказане нежитлове приміщення (а.с.10).

Частина 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

У відповідності ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків (п.7).

При цьому слід зазначити, що необхідною умовою для визнання договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.07.2009 року недійсним є встановлення умов недійсності правочину, визначених ст.ст. 215, 203 ЦК України.

Стаття 215 Цивільного кодексу України містить підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 - 3, 5статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Оспорювані Договори відповідають вимогам закону, встановлених законом для цього виду договорів.

З оглянутих у судовому засіданні інвентаризаційних справ на АДРЕСА_1, встановлено, що спірне приміщення площею 12,9 кв.м. не значилося у технічній документації до моменту його первинної реєстрації - 23.06.2009 року.

З долученої до матеріалів справа: копії технічного паспорта від 05.06.2009 року, вбачається що нежитлове приміщення під літ «а-1» загальною площею 12,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_7 (а.с.29-34).

При цьому суд зазначає, що позивачем не оспорюється первинна реєстрація права власності на дане приміщення, хоча і не приймається до уваги наявність судового рішення, на підставі якого здійснювалася державна реєстрація.

З врахуванням наведеного вимога щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.07.2009 року зареєстрованого в реєстрі за №717 укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_7 на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 12,9 кв.м. здійснену ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 15.06.2010 р. та визнання права власності на згадане нежитлове приміщення за територіальною громадою м.Львова в особі Львівської міської ради, то такі вимоги не підлягають задоволенню з наступного.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Частина 1 ст. 388 ЦК України передбачає, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином право на витребування майна у добросовісного набувача має саме власник (чи особа, яка має речове право на майно) і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їх володіння не з їхньої волі.

Тобто за змістом зазначених правових норм суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника або володіння особи, якій воно було передане власником у користування, у силу зазначених обставин, а також чи придбав набувач це майно за відплатним договором і чи не знав та не міг знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Суд з'ясував, що громадянин ОСОБА_8 набув право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 12,9 кв.м. на підставі заочного рішен- ня Пустомитіського районного суду Львівської області від 10.06.2009 року та у подальшому відчу-жив дане приміщення і на час розгляду справи судом, власником приміщення є ОСОБА_7

Відповідно до ч.1 ст.11, ч.1 ст.60 ЦПК України, суд розглядає справу на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів. Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав, а суд у процесі розгляду справи не здобув доказів того, що Львіська міська рада на час звернення до суду або/чи на час первинної реєстрації права власності на спірне приміщення була належним власником даного нерухомого майна.

За таких обставин відсутні підстави для скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_7 на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 12,9 кв.м. здійснену ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 15.06.2010 р. та визнання права власності на згадане нежитлове приміщення за територіальною громадою м.Львова в особі Львівської міської ради.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

у позові прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави, в особі Львівської міської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третьої особи ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" про визнання недійсним договору купівлі продажу та витребування майна від добросовісного набувача - відмовити.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: П. С. Невойт