Вирок № 37056969, 10.02.2014, Чернігівський районний суд Запорізької області

Кримінальне провадження №329/86/14-к

Провадження №1-кп/329/31/2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 року смт. Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області

в складі: головуючого судді - Поди Н.М., при секретарі - Сивак В.Г. за участю прокурора - Лось О.М., обвинуваченого - ОСОБА_1, потерпілого - ОСОБА_2, захисника обвинуваченого ОСОБА_3, представника служби у справах дітей Чернігівської РДА Запорізької області - Веремій Л.С., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Чернігівка в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014080360000025, за угодою про примирення від 04 лютого 2014 року щодо,

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Чернігівка Чернігівського району Запорізької області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого по АДРЕСА_1, проживаючого по АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 20.08.2013р. Чернігівським районним судом Запорізької області за ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 289, 104 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням 2 роки,

- 24.12.2013р. Чернігівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 289 України до 4 років 1 місяця позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.2 ст.357 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту, 26 січня 2014р., близько 01:00 год., н/л ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, йшов додому, прямуючи по вул. Шкільній смт. Чернігівка Запорізької області.

Проходячи через територію автостанції, розташованої по вул. Шкільній, 17 смт. Чернігівка Запорізької області, ОСОБА_1, вирішив проникнути до приміщення каси автостанції з метою викрадення цінностей.

Після чого, ОСОБА_1, пішов до себе додому, де взяв викрутку та близько 01:30 год., вищевказаного дня, повернувся до приміщення автостанції. Знаходячись на території автостанції, ОСОБА_1, маючи намір на крадіжку чужого майна, керуючись корисливими мотивами, використовуючи викрутку, шляхом пошкодження та послідуючого віджиму кватирки металопластикового пакету вікна приміщення каси, через утворившийся отвір, проник до вказаного приміщення, звідки викрав штамп ПАТ «Запоріжавтотранс» №03116795, порушивши тим-самим роботу підприємства.

Викрадений штамп, ОСОБА_1, переніс та сховав в під'їзді одного з багатоквартирних будинків, розташованого по вул. Шкільній смт. Чернігівка Запорізької області.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 357 КК України як викрадення штампа, яке спричинило порушення роботи підприємства.

04 лютого 2014 року під час досудового розслідування між потерпілою та обвинуваченим укладено угоду про примирення на підставі ст. ст. 468, 469, 471 КПК України, що скріплена підписами сторін, відповідно до якої: підозрюваний ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у вищезазначеному діянні; сторони погоджуються на призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 357 КК України у вигляді обмеження волі строком на один рік. В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні вказав, що повністю розуміє свої права та характер обвинувачення за ч.2 ст.357 КК України, щодо якого він визнає себе повністю винуватим, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, які йому відомі та зрозумілі.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що вищезазначена угода укладена ним з потерпілою добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Стверджує, що в обвинувальному акті правильно викладені обставини справи. Кається у скоєному. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України.

Під час підготовчого судового засідання потерпіла ОСОБА_2 вказала, що повністю розуміє свої права та характер пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ст. 357 ч. 2 КК України, щодо якого обвинувачений визнає себе повністю винуватим, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до обвинуваченого у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, які їй відомі та зрозумілі.

Крім того, потерпіла зазначила, що вищезазначена угода укладена нею з обвинуваченим добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про примирення вказуючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України, КК України і просив призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

За таких обставин, суд вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення обвинуваченого, потерпілої, думку прокурора, вважає можливим затвердити угоду про примирення, укладену між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_2 з наступних підстав:

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, затвердити угоду.

Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Згідно ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом у підготовчому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 357 КК України, який згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Зміст наданої суду угоди про примирення відповідає вимогам статті 471 КПК України. Порушень прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб внаслідок укладання даної угоди судом не встановлено, угода не суперечить інтересам потерпілої та обвинуваченого

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.п.1-4 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Також судом з'ясовано, що потерпіла цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обвинувачений та потерпіла погоджуються з призначенням судом узгодженого покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення, укладеної між потерпілою та обвинуваченим, призначення обвинуваченому узгоджених сторонами виду та розміру покарання.

Запобіжні заходи ОСОБА_1 на досудовому слідстві не обиралися.

Судом роз'яснено ОСОБА_1, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 314, 336, 373, 374, 475 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Затвердити угоду про примирення, укладену 04 лютого 2014 року між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за 12014080360000025.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 357 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України частково приєднати до призначеного покарання невідбуту частину покарання за вироком Чернігівського районного суду Запорізької області від 24.12.2013 року і остаточно призначити ОСОБА_1 до відбуття 4 роки 2 місяці позбавлення волі.

Обрати відносно ОСОБА_1 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;

2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;

3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі невиконання угоди про примирення потерпілий, має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя