Рішення № 37056098, 07.02.2014, Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/2559/13-ц

провадження №2/165/7/14

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2014 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого Ференс-Піжук О.Р.,

при секретарі Харук Ю.І.,

з участю позивача-відповідача ОСОБА_1,

представника позивача- відповідача ОСОБА_2,

відповідача-позивача ОСОБА_3,

представника відповідача-позивача ОСОБА_4,

представника органу опіки і піклування Думич І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна в натурі та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні,

встановив:

05 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власним майном. Вимоги мотивувала тим, що 16 вересня 2010 року її мати ОСОБА_6, заповіла, а 08 листопада 2010 року за договором, зареєстрованим в реєстрі за №1066, подарувала позивачу 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2. Відповідачу ОСОБА_3 належить на праві приватної власності 3/4 частини даного житлового будинку з надвірними будівлями. Вказує, що вона не має можливості розпоряджатися та користуватися належною їй на праві власності частиною будинку з надвірними спорудами, а також своїми речами, які знаходяться у ньому, так як відповідач, чинить їй перешкоди в користуванні та розпорядженні особистим майном. В зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не надає їй можливості потрапити в будинок, замінив замок на вхідних дверях, просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні належною їй частиною житлового будинку з надвірними будівлями та особистим майном, яке у ньому знаходиться, шляхом вселення її у вищевказаний будинок та стягнути з відповідача на її користь завдану неправомірними діями ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

03 вересня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом про припинення права на частку ОСОБА_1 у власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. Мотивує тим, що спільне володіння і користування вказаним будинком і господарським будівлями з громадянкою ОСОБА_1 є неможливим із-за відверто неприязних відносин, які склались між ним, його дружиною ОСОБА_7, його батьком ОСОБА_8, які зареєстровані та проживають у спірному будинку, з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони. Зазначає, що син відповідача неодноразово вчиняв конфлікти, в тому числі 29 квітня 2011 року під час одного з конфліктів ОСОБА_9 спричинив йому умисні легкі тілесні ушкодження і погрожував фізичною розправою. Такі дії членів сім'ї відповідача ОСОБА_1 . спонукали ОСОБА_3. до заміни замка у вхідних дверях спірного будинку. Це породило масу нових конфліктів, які супроводжувались неправомірними діями зі сторони ОСОБА_1 Вважає, що через таку поведінку останньої, здійснювати право спільної часткової власності, проживаючи в одному будинку з ОСОБА_1, неможливо. Крім того, відповідно до висновку експертного дослідження № О-91 від 29 квітня 2013 року, враховуючи внутрішнє планування будинку по АДРЕСА_2, корисні висоти, розміри та площі приміщень будинку, ідеальні частки співвласників в одиницях площі з вимогами основних пунктів ДБН, технічний стан будинку, розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстань від будівель до меж земельної ділянки та між будівлями і спорудами,розподіл в натурі цього будинковолодіння в частках 1/4 до 3/4 частин будинковолодіння з метою обладнання окремих ізольованих квартир, неможливий. Стверджує, що частка громадянки ОСОБА_1 у спільному майні є незначною і не може бути виділена в натурі. Зазначає, що припинення права власності на частку у спільній власності на будинок АДРЕСА_2 не завдасть істотної шкоди інтересам гр-ки ОСОБА_1, так як вона забезпечена іншою житловою площею, де і постійно проживає. При цьому покликається на довідку житлово-комунального підприємства №1 Нововолинської міської ради від 30 травня 2013 року за №179, де вказано, що ОСОБА_1 є співвласником трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1. 14 травня 2013 року ОСОБА_3 направляв на адресу ОСОБА_1 лист з обґрунтуванням неможливості поділу будинку по АДРЕСА_2 на частки 1/4 та 3/4 і з пропозицією укладення між ними договору купівлі-продажу, згідно якого він бажав викупити належну їй частку у спільній власності на спірний будинок. Відповідач, отримавши таку пропозицію, ніяким чином не відредагувала, тому він змушений вирішувати питання в судовому порядку.

Ухвалою Нововолинського міського суду від 05 вересня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власним майном об'єдано в одне провадження із зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні.

27 грудня 2013 року ОСОБА_1 подала до суду уточнюючу позовну заяву, просила усунути перешкоди в користуванні житловим будинком АДРЕСА_2, який належить їй та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, шляхом встановлення порядку користування приміщеннями. Просила виділити їй у користування житлову кімнату 1-6 на 1 поверсі площею 9,9 кв.м., житлову кімнату 1-3 на 1 поверсі площею 15,4 кв.м. просила виділити у користування ОСОБА_3, а житлову кімнату 1-10 на 2 поверсі площею 11,6 кв. м. просила виділити ОСОБА_8, що користується спірним будинком як член сімї відповідача ОСОБА_3 Нежитлові та допоміжні приміщення просила залишити у загальному користуванні та вселити її в будинок АДРЕСА_2, якій належить їй на праві спільної часткової власності. Вказує, що тривалий час, в зв'язку із здійсненням постійного догляду за матірю, вона вільно користувалася своїм майном, в будинку знаходяться її речі та речі, які належали її матері, що померла у 2011 році. Зазначає, що після цього у спірному будинку продовжував проживати її брат ОСОБА_8, а племінник - відповідач по справі ОСОБА_3 там не проживав, хоча був зареєстрований з 2011 року. Спірним будинком вона продовжувала користуватися до травня 2013 року, вже навіть після вселення туди в жовтні-листопаді 2012 року ОСОБА_3 з дружиною ОСОБА_7 Після реєстрації у спірному будинку, яку здійснила 10 травня 2013 року, вона позбавлена вільного доступу до житла , хоча продовжує користуватися земельною ділянкою та гаражем, який був ще за життя батьків, зі згоди останніх, побудований нею та її чоловіком на земельній ділянці, що надана в користування. Вказує, що не може вільно користуватися спірним будинком, оскільки ОСОБА_3, без її відома та згоди, змінив замок на вхідних дверях, а зробивши це в односторонньому порядку, ключа від замка їй не надав. Зазначає, що в зв'язку з цим, вона позбавлена можливості заходити до будинку, який належить їй з відповідачем на праві спільної часткової власності та користуватися своїм майном, а також речами, що залишилися від матері. Зазначає, що її брат, який зареєстрований та постійно проживає у даному будинку, як член сім'ї власника ОСОБА_3, зловживає спиртними напоями і на цьому ґрунті постійно виникають скандали. Для захисту свого права власності вона змушена була звертатися до правоохоронних органів, зокрема 13 травня 2013 року, зі скаргами на поведінку її брата ОСОБА_8, який вчинив сварку та ображав її нецензурною лайкою. 18 травня 2013 року вона зверталась до Нововолинського МВ УМВСУ із заявою про заміну замка на вхідних дверях спірного будинку. Враховуючи те, що своїми протиправними діями відповідач ОСОБА_3 чинить їй перешкоди в користуванні житловим будинком, який належить їм на праві спільної часткової власності то виникла необхідність звернення до суду за захистом порушеного права шляхом встановлення порядку користування даним будинком.

22 січня 2013 року ОСОБА_1 змінила позовні вимоги, просить припинити право спільної часткової власності, шляхом поділу в натурі спірного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 з надвірними господарськими спорудами, відповідно до належних сторонам часток та виділити їй в натурі 1/4 частину житлового будинку з надвірними господарськими спорудами, який знаходиться на вулиці АДРЕСА_2.

В судовому засіданні позивач, вона ж відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги в редакції заяви від 22 січня 2014 року підтримали, просять їх задовольнити, з підстав наведених у позові.

В судовому засіданні відповідач, він же позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали з підстав наведених у запереченнях (а.с.152-153). У задоволенні позову ОСОБА_1 про поділ в натурі житлового будинку просять відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані на підтвердження кожним з учасників своїх вимог докази, проаналізувавши їх належність, суд встановив фактичні обставини та правовідносини, що випливають з них і прийшов до висновку, що первісний позов ОСОБА_1 про поділ в натурі житлового будинку до задоволення не підлягає, а зустрічний позов ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності ? частина, а ОСОБА_3 ? частини житлового будинку АДРЕСА_2 (а.с. 24,29,161).

Висновком №О-208 від 24.10.2013 року судової будівельно-технічної експертизи підтверджується, що ринкова вартість житлового будинку становить 220083 грн ( а.с.69-87).

Відповідно до положень статей 21,24,41 Конституції України, статей 319,358 ЦК України, всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Виходячи з цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 Цивільного кодексу України, з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди, спір вирішується судом.

В ході судового розгляду встановлено, що спільне проживання сторін у житловому будинку неможливе.

Висновком №О-208 від 24.10.2013 року судової будівельно-технічної експертизи (а.с.69-87) встановлено, що розподіл в натурі будинковолодіння АДРЕСА_2 в частках 1/4 до 3/4 частин будинковолодіння з метою обладнання окремих ізольованих квартир не можливий.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991р №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» зазначено, що розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди - судом за дійсною вартістю будинку на час розгляду справи.

Відповідно до ст.365 ЦК України, яка регулює можливість припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_3 на депозитний рахунок суду було внесено кошти в сумі 55022 грн., що становить вартість 1/4 частки житлового будинку по АДРЕСА_2, із розрахунку 220083 грн. : 4 = 55022 грн. (а.с.97).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 09.03.1994 року (а.с.143) позивачу ОСОБА_1, її чоловіку ОСОБА_10, дочці ОСОБА_11, та сину ОСОБА_9 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1, де і за даними будинкової книги (а.с.185,186) з 06.01.1993 року по 13 травня 2013 року було зареєстроване постійне місце проживання ОСОБА_1 Згідно акту обстеження на а.с.182, позивач за первісним позовом продовжує проживати у вказаній квартирі, де має частку у спільній сумісній власності, однак заперечуючи зустрічний позов, покликається на ту обставину, що позбавлення її права власності на ? частину у будинку по АДРЕСА_2, завдасть шкоди інтересам членів її сімї. При цьому вказує, що незважаючи на реєстрацію у вказаній трьохкімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_1 згідно довідки ЖКП-1 (а.с.145) трьох осіб, там фактично проживають десять чоловік, в тому числі сімя її дочки ОСОБА_11 що має статус багатодітної, а також син і невістка з двома дітьми. Такі доводи ОСОБА_1 не заслуговують на увагу суду, оскільки, як встановлено судом, і що підтверджено довідкою МС УДМС у Волинській області від 14 січня 2014 року (а.с.181), постійне місце реєстрації дружини сина ОСОБА_13 з двома малолітніми дітьми значиться: АДРЕСА_3. Наведене повністю спростовує доводи ОСОБА_1 про можливість завдання істотної шкоди її інтересам та інтересам членам її сімї внаслідок задоволення зустрічного позову.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику вирішується в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Правовий аналіз цієї норми свідчить про те, що законодавець визначив чотири самостійні підстави, кожна з яких окремо може слугувати приводом для припинення права власності на частку в спільному майні, але лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть шкоди інтересам співвласників і членам його сім'ї.

В суді встановлено, що ОСОБА_1 ставши за договором дарування у 2010 році власником ? частини будинку за адресою АДРЕСА_2, не вселялася туди, а навпаки, як вона не заперечила в суді, після смерті у 2011 році матері, забрала звідти майно, що за життя придбавала для користування останній. Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 почав там проживати з дружиною з 2012 року і іншого житла на праві власності чи користування у нього та його сімї, де ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_14 (а.с.137,138), немає. У вказаному будинку також постійно проживає і зареєстрований ОСОБА_8, що є батьком відповідача та рідним братом ОСОБА_1 (а.с.138). Наведені обставини також враховуються при вирішенні спору, в тому числі щодо ставлення ОСОБА_1 до спірного житла, як до постійного місця проживання, та потреби у ньому, як у єдиному придатному для проживання місці, в тому числі без завдання шкоди як її особистим інтересам так і інтересам і правам інших співвласників, яким в даному спорі є ОСОБА_3 і йому належить ? частини будинку.

Задовольняючи зустрічний позов, суд бере до уваги те, що розподіл спірного житлового будинку з метою обладнання окремих ізольованих квартир в частках 1/4 та 3/4 є неможливим, спільне володіння і користування спірним житловим будинком позивачем по первісному позову ОСОБА_1 та відповідачем по первісному позову ОСОБА_3 є неможливим, так як між ними та членами їх сімей склалися стійкі неприязні стосунки, що підтверджується висновками за матеріалами ЄО №3048 від 15.07.2013 року (а.с.35), постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 06.05.2011 року (а.с.33), висновком за матеріалами ЄО № 2001 від 13.05.2013 року (а.с.135-136), та постановою суду від 23 серпня 2013 року, що набрала законної сили, (а.с.134-а) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.173 КУпАП. За таких обставин, та враховуючи, що стосунки сторін є неприязними, суд виключає можливість спільного користування спірним майном.

Суд, проаналізувавши надані у справі докази, також вважає, що належна ОСОБА_1 частка, що становить ? у жилому будинку є незначною і не може бути виділена в натурі.

При цьому суд враховує висновок судової будівельно технічної експертизи, де експертом чітко вказано, що нижня і верхня межа площі для однокімнатних квартир становить 30-40 кв.м., а житлова площа спірного будинку, що складається з двох кімнат, в якому ОСОБА_3 належить ? частини, становить 25,3 кв.м. Загальна площа будинку становить 73,8 кв.м. Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 немає технічної можливості виділити в натурі належну їй частку для облаштування житла з дотриманням вказаних Державних будівельних норм.

Суд не може взяти до уваги твердження ОСОБА_1, що експерт штучно занизив жилу, а як наслідок і загальну площу спірного будинковолодіння, не включивши в жиле приміщення мансарду, оскільки свій висновок в цій частині експерт обмотивував, зазначивши, що корисна висота мансарди становить 1,37-2,18, при технічній нормі висоти жилого приміщення в межах 2,8 м. Тому і прийшов до висновку, що дане приміщення не відноситься до житлової кімнати. (а.с.45).

На підтвердження вимог про існуючу можливість поділу спірного будинку в натурі, ОСОБА_1 зазначає про таку із відхиленням від часток співвласників. Такі доводи позивача за первісним позовом не обґрунтовані належними доказами, а посилання представника ОСОБА_1 в судовому засіданні адвоката ОСОБА_2 на ненадання їм судом можливості здобути такі докази, є безпідставними.

Як зазначено у ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Всупереч зазначеним вимогам Цивільного процесуального кодексу України, позивач по первісному та відповідач по зустрічному позову ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, не подали суду належних доказів, які б підтверджували підставність та правомірність заявлених вимог про поділ будинку в натурі, як і не довели суду обставин справи, на які посилалися, як на підставу своїх заперечень щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_3

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст.88 ЦПК України та стягує з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 229 гривень 40 копійок сплаченого судового збору, 1182 гривні витрат за проведення судової експертизи та 2000 гривень понесених на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 10, 11,60, 84, 88, ст.ст. 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, на підставі ст.365 ЦК України, суд,

вирішив:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ в натурі житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 з надвірними господарськими спорудами відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права на 1/4 частину у спільному майні задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 на ? частину житлового будинку АДРЕСА_2.

Внесені ОСОБА_3 кошти на депозитний рахунок суду відповідно до квитанції від 08.11.2013 року ПАТ «Державного ощадного банку» Нововолинського ТВБВ №10002 ОБ в сумі 55022 (п'ятдесят п'ять тисяч двадцять дві) грн. на розрахунковий рахунок № 37315003000983 банку ГУ ДКСУ у Волинській області МФО 803014, код ЄДРПОУ 26276277, одержувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Волинській області перерахувати на особовий рахунок ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок сплаченого судового збору, 1182 (одну тисячу сто вісімдесят дві) гривні витрат за проведення судової експертизи та 2000 (дві тисячі) гривень понесених на правову допомогу, всього 3411 (три тисячі чотириста одинадцять ) гривень 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя О.Р. Ференс-Піжук