Ухвала суду № 37056012, 10.02.2014, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/194/14-ц

провадження № 6/166/23/14

У Х В А Л А

Іменем України

10 лютого 2014 року смт.Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Савчука М.А.

за участю секретаря Ленартович К.І.,

розглянувши подання начальника ВДВС Ратнівського районного управління юстиції у Волинській області Пожара В.П. відносно громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України,-

В С Т А Н О В И В :

Начальник ВДВС Ратнівського районного управління юстиції у Волинській області Пожар В.П. звернувся в суд з поданням, в якому просить винести ухвалу відносно ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання боржником зобов'язання.

Вимоги подання обґрунтує тим, що на виконанні у ВДВС перебуває виконавче провадження №40925509 щодо примусового виконання постанови Ягодинської митниці №1746/20500/2013 від 30.10.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави штрафу в сумі 8500 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 469 Митного кодексу України.

Постанову про відкриття виконавчого провадження була направлені боржнику рекомендованою кореспонденцією. Впродовж здійснення виконавчого провадження рухомого та нерухомого майна за боржником не виявлено.

ОСОБА_2 був попереджений відділом ДВС про необхідність сплати штрафу та про наслідки невиконання, однак на попередження не реагував, на виклики не з'являвся, вказаної суми не сплачував.

В судове засідання представник ВДВС не з'явився, надав клопотання про розгляд подання у відсутності представника та підтримання подання.

Розглянувши подання та долучені матеріали, суд приходить до наступного.

Статтею 14 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ст.11 ч.3 п.18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

При цьому суд вважає, що поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі дії або бездіяльність боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.

Як передбачено ст.377-1 ч.2 ЦПК України, суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Згідно ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 року, громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, коли діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконанні зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

В судовому засіданні встановлено, що заборгованість ОСОБА_2 за виконавчим провадженням №40925509 становить 8500 грн.

Крім того, майна боржника та його доходів, на які можна звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, не виявлено.

Поряд з цим, доказів ухилення від виконання покладених на ОСОБА_2 постановою митниці боргових зобов'язань та його намір вибути за межі України з цією метою, ВДВС не надані і не здобуті в судовому засіданні.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в поданні, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

Отже, враховуючи вимоги закону, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також, не надано доказів, які б дійсно свідчили про цілеспрямованість боржника ухилитися від виконання покладених на нього судовими рішеннями грошових зобов'язань та його намір вибути за межі України з цією метою.

На підставі викладеного, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення подання ВДВС про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.

На основі викладеного, керуючись ст.ст.14, 377-1 ч.2 ЦПК України, ст.11 ч.3 п.18 Закону України "Про виконавче провадження", ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 року, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання відділу Державної виконавчої служби Ратнівського районного управління юстиції у Волинській області про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом 5 днів з дня її проголошення.

Головуючий підпис Савчук М.А.

Оригіналу відповідає.

Суддя Ратнівського

районного суду Савчук М.А.