Рішення № 37055612, 05.02.2014, Вовчанський районний суд Харківської області

Справа № 617/833/13-ц

Провадження № 2/617/6/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2014 року Вовчанський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Глоба М.М.,

при секретарі Борщ Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вовчанську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та встановлення розміру частки у сумісно нажитому майні, третя особа - Червоноармійська перша сільська рада Вовчанського району Харківської області,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у травні 2013 року звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення розміру частки у сумісно нажитому майні, в обґрунтування якого зазначила, що з 1993 року вона проживала однією сім'єю із ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу у м. Харкові. В період з 1998 по 2004 рік ОСОБА_4 не працював, а тому їх сімейний бюджет складався з її доходів, оскільки вона працювала на декількох роботах. З 2001 року вона почала отримувати пенсію. В 2004 році вони удвох вирішили переїхати до сільської місцевості, для чого в обмін на належний їй автомобіль марки «Запорожець», придбали старенький будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3. В 2006 році ОСОБА_4 почав отримувати пенсію та вкладати її в їх спільний бюджет. За заощаджені нею гроші та гроші отримані нею за продаж належній їй дачі у смт. Старий Салтів, а потім і за спільні сімейні кошти вони здійснили поліпшення вказаного домоволодіння. Також для поліпшення житлових умов у будинку, вони брали в борг грошові кошти. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. 13 травня 2013 року до її будинку приїздив ОСОБА_2 - син ОСОБА_4 з вимогою про її виселення, оскільки він отримав спадщину після свого батька. Просила встановити розмір її частки у сумісно нажитому з 1994 року по 03 вересня 2012 року з ОСОБА_4 майні - будинку та допоміжних приміщеннях АДРЕСА_3 з урахуванням її особистого (фізичного та грошового) вкладу в придбання зазначеного житла, його перебудови та прибудови допоміжних приміщень: за ОСОБА_2, як спадкоємцем після смерті свого батька - ОСОБА_4 визнати ? частину будинку та допоміжним приміщень та за нею визнати ? частину будинку та допоміжних приміщень.

До початку судового розгляду суд, за клопотанням представника позивача, замінив первісного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача ОСОБА_2

Під час судового розгляду позивач неодноразово уточнювала позовні вимоги. Вказала в якості третьої особи - Червоноармійську першу сільську раду Вовчанського району Харківської області. Просила встановити юридичний факт проживання з 1993 року по 03 вересня 2012 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу її з ОСОБА_4; встановити за нею розмір частки у сумісно нажитому з 1994 року по 03 вересня 2012 року з ОСОБА_4 майні: будинку та допоміжних приміщень, що мають правовий статус забудови та знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 і визначити за нею ? частину вищезазначеного будинку та допоміжних приміщень.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на відсутність правових підстав для його задоволення. Зазначив, що ОСОБА_1 не надано даних на підтвердження того, що вона дійсно проживала однією сім'єю із батьком відповідача - ОСОБА_4 до 2004 року. Домоволодіння АДРЕСА_3 було подаровано особисто ОСОБА_4 За свої власні кошти та кошти свого сина - відповідача по справі, ОСОБА_4 зробив у домоволодінні ремонт - були добудовані приміщення, проведений газ та система опалення. За життя ОСОБА_4 купляв розбиті автомобілі, ремонтував їх та продавав, за що отримував гроші. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи під час удового розгляду не заперечувала проти задоволення позовних вимог. Вказала, що ОСОБА_4 проживав у домоволодінні АДРЕСА_3 разом із ОСОБА_1 з 2005 року, вони вели спільне господарство. Спільними зусиллями обох були здійсненні поліпшення житлових умов у вказаному домоволодінні.

Суд, вислухавши пояснення позивача, її представника, представників відповідача, третьої особи, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, батьком відповідача по справі ОСОБА_2 є ОСОБА_4 (а.с. 116).

Як вбачається із договору дарування жилого будинку серії ВВТ № 260986 від 24 грудня 2004 року, ОСОБА_4 прийняв у дар жилий будинок з прибудовою та надвірними будівлями АДРЕСА_3 (а.с. 13).

21 лютого 2008 року у вказаному домоволодінні була зареєстрована ОСОБА_1 (а.с 8 об.).

Згідно відомостей у трудових книжках та вкладишу до трудової книжки, ОСОБА_1 до квітня 2005 року працювала на посадах прибиральниці, робітницею сміттєпроводу на різних підприємствах м. Харкова (а.с. 69-75).

Відповідно до копії трудової книжки, ОСОБА_4 працював на посадах збирач сміття та електрозварника до травня 2007 року на різних підприємствах м. Харкова (а.с. 79-80).

ОСОБА_4 з жовтня 2006 року був пенсіонером та отримував належні пенсійні виплати, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 та довідкою Управління пенсійного фонду України у Вовчанському районі Харківської області № 140176 від 30 жовтня 2006 року (а.с. 17, 76).

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_3 та довідки Управління пенсійного фонду України у Вовчанському районі Харківської області № 240, ОСОБА_1 є пенсіонером з серпня 2001 року та отримує належні пенсійні виплати (а.с. 9, 18).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4, від 07 вересня 2012 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

Зазначені обставини визнані сторонами по справі, а тому відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.

Перелік можливих способів захисту міститься в ст. 16 ЦК України.

Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Також ст. 12 Конвенції встановлено і право на шлюб.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Виходячи з наведених норм кожна людина має право на сімейне життя при цьому, укладання шлюбу між чоловіком та жінкою не є обов'язковою умовою для створення їхньої сім'ї. Сім'я може бути створена на будь-яких підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Допитана під час судового розгляду в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що вона проживає у АДРЕСА_4. Домоволодіння по АДРЕСА_3 придбали ОСОБА_1 та ОСОБА_4 За життя ОСОБА_4 зазначав, що вказане домоволодіння їм подарували за автомобіль, який належав ОСОБА_1 На весні 2005 року у вказане домоволодіння приїхала ОСОБА_1, доглядала за городом. У 2006 році у домоволодіння в'їхали ОСОБА_1 та ОСОБА_4, за власні кошти робили ремонт у будинку.

Свідок ОСОБА_6 під час судового розгляду пояснив, що він є цивільним чоловіком онуки ОСОБА_1 - ОСОБА_7 Він з 2004 року разом з ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом у АДРЕСА_1. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали як одна сім'я. Вони удвох вирішили придбати у с. Петровському будинок, який їм подарували за автомобіль, який належав ОСОБА_1 Придбавши будинок АДРЕСА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 переїхали до цього будинку на постійне проживання, за власні кошти робили ремонт.

Свідок ОСОБА_8 під час судового розгляду пояснила, що вона є свахою ОСОБА_4 За життя він їй розказував, що він до 2005 року проживав разом із ОСОБА_9 ОСОБА_4 їй розказував, що йому подарували дачу у с. Петровському. ОСОБА_4 постійно позичав у неї гроші. Будівельні матеріали для дачі куплялись за гроші ОСОБА_4 та його сина - ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_10 під час судового розгляду пояснив, що ОСОБА_4 проживав разом із ОСОБА_9 у м. Харкові по сусідству із ними, за адресою: АДРЕСА_2. На весні 2005 року його мати сказала йому, що ОСОБА_4 переїхав проживати із іншою жінкою до с. Петровського. В період 2007-2008 роках він на протязі двох вихідних робив ремонт у домоволодінні АДРЕСА_3. Витрати за ремонтні роботи ніс син ОСОБА_4 - ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_11 під час судового розгляду пояснив, що він працює разом із ОСОБА_2, до якого часто приїздив батько - ОСОБА_4 та позичав у нього гроші на ремонт дачі, проведення газових робіт.

Свідок ОСОБА_12 під час судового розгляду пояснила, що з 1994 року по 2005 рік ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживали разом як одна сім'я у квартирі АДРЕСА_1 по сусідству із нею. Вони часто заходили один до одного у гості. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 придбали будинок у с. Петрівському, куди у 2005 році переїхали на постійне проживання.

Свідок ОСОБА_13 під час судового розгляду пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з літа 2005 року почали проживати та ремонтувати будинок у с. Пролетарському Вовчанського району Харківської області.

Свідок ОСОБА_14 під час судового розгляду прояснила, що в 2005 році ОСОБА_1 та ОСОБА_4 придбали у ОСОБА_15 будинок у с. Пролетарському. ОСОБА_15 подарував ОСОБА_4 вказаний будинок за автомобіль, який належав ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_9 під час судового розгляду пояснила, що до 1989 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 До 2005 року він продовжував проживати разом із нею у квартирі АДРЕСА_2, періодично уходив із дому, ночував у рідних. У 2005 році він переїхав проживати у с. Полетарське Вовчанського району Харківської області до подарованого йому будинку. Вона та її син ОСОБА_2 постійно допомагали ОСОБА_4 грошима та будівельними матеріалами.

Свідок ОСОБА_15 під час судового розгляду пояснив, що він був власником домоволодіння АДРЕСА_3. Він знав ОСОБА_4 та ОСОБА_1 як одну сім'ю. Оскільки вони подарували йому автомобіль марки «Запорожець», який належав ОСОБА_1, він подарував вказане домоволодіння ОСОБА_4

Як зазначено у п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України в судовому порядку може бути встановлений факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Проте, відповідно до ч. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України цей Кодекс набирає чинності 1 січня 2005 року, але не раніше набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України. А саме даний кодекс набрав чинності 01 вересня 2005 року.

Згідно п. 1 Прикінцевих та перехідних положень СК України цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, що відбулось 01 січня 2004 року.

Таким чином, виходячи із принципу незворотності дії у часі, встановленого ч. 1 ст. 58 Конституції України, на правовідносини, що виникли раніше дія вказаних нормативних актів не поширюється.

Згідно п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995«Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» встановлення судом факту перебування у фактичних шлюбних відносинах на підставі ст. 273 ЦПК України може мати місце, якщо такі відносини виникли до 8 липня 1944 року і тривали до смерті (пропажі без вісті на фронті) одного з подружжя, внаслідок чого шлюб не може бути зареєстровано в органах реєстрації актів громадянського стану. В інших випадках заяви про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах судовому розгляду не підлягають.

Таким чином, заявлені вимоги за період з 1993 року по 31 грудня 2003 року підпадають під застосування Кодексу про шлюб та сім'ю України (в ред. 1969 року), нормами якого чітко визначено реєстрація шлюбу у державних органах реєстрації актів громадянського стану, при цьому, зазначений Кодекс не передбачав право встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають задоволенню.

Враховуючи пояснення представника відповідача, який не заперечував проти встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період з 2005 року по 03 вересня 2012 року, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, суд вважає, що підлягає встановленню факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу чоловіка ОСОБА_4 та жінки ОСОБА_1 в період з 01 січня 2004 року по 03 вересня 2012 року.

При цьому суд критично відноситься до пояснень свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10, оскільки обставини проживання ОСОБА_4 до 2005 року їм відомі зі слів самого ОСОБА_4 та матері свідка ОСОБА_10 відповідно. Свідок ОСОБА_9 пояснила, що до 2005 року її колишній чоловік ОСОБА_4 періодично уходив із дому, вона є матір'ю відповідача по справі.

За положеннями ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Посилання позивача на главу 8 СК України при визнанні за нею ? частину будинку АДРЕСА_3, як частину спільної сумісної власності, суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю чоловіка є майно, набуте ним на підставі договору дарування.

Як встановлено судом, будинок АДРЕСА_3 ОСОБА_4 придбав за договором дарування.

Вказаний правочин недійсним або нікчемним не визнаний. Позивач вимог про його визнання недійсним або нікчемним також не заявляла.

Суд приходить до висновку, що вказане домоволодіння є особистою приватною власністю ОСОБА_4, а тому поділу як спільна сумісна власність, набута ОСОБА_1 та ОСОБА_4 під час сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги в частині встановлення розміру частки у сумісно нажитому майні є безпідставними, та такими що не підлягають задоволенню.

Судові витрати визначаються судом у відповідності зі ст. 88 ЦПК України. Витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 114 грн. 70 коп. в частині задоволених позовних вимог немайнового характеру покладаються судом на відповідача та підлягають стягненню на користь позивача (0,1 розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», станом на час звернення до суду).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та встановлення розміру частки у сумісно нажитому майні, третя особа - Червоноармійська перша сільська рада Вовчанського району Харківської області - задовольнити частково.

Встановити факт сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по 03 вересня 2012 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Вовчанський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти діб з дня проголошення рішення суду.

Суддя -