Рішення № 37054746, 20.01.2014, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа №2-175/6166/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2014 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

судді Озерянської Ж.М.

при секретарі Рись Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у сел. Ювілейному цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ім.Артема» про стягнення нарахованої,але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні та моральної шкоди ,-

в с т а н о в и в:

В грудні 2013 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ім.Артема» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 18036 грн. 17 коп., середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з 03 жовтня 2013 року по день винесення рішення за позовом та моральної шкоди у розмірі 2000 грн.

В обґрунтування позову позивачка вказала на те, що вона перебувала в трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» з 13 травня 1986 року на підставі наказу № 279/к від 14 травня 1986 року. З 01 травня 2013 року переведена начальником бюро планерування ППР у відділі головного механіка. З 2011 року у відповідача почали виникати проблеми з своєчасною виплатою заробітної плати, що призвело до того, що вона була вимушена написати заяву про звільнення з займаної посади. 02 жовтня 2013 року наказом № 302/к від 02 жовтня 2013 року її було звільнено за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. В день звільнення вона звернулася до відповідача з вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі за період з жовтня 2011 року по день звільнення, але їй було відмовлено, мотивуючи це відсутністю на рахунку підприємства грошових коштів. На день звільнення відповідач не сплатив їй заробітну плату за період з 01 жовтня 2011 року по 02 жовтня 2013 року у розмірі 18036 грн. 17 коп. Також вона вважає, що на підставі ст. 117 КЗпП України має право на компенсацію середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з 03 жовтня 2013 року по день винесення рішення за позовом. Окрім цього не сплатою відповідачем всіх сум їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 2000 грн. У зв'язку з цим, вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» за довіреністю Олійник О.М. у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме в частині суми моральної шкоди у розмірі 2000 грн. та суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 11518 грн. 64 коп.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка з 13 травня 1986 року працювала у відповідача ПАТ «Дніпроважпапірмаш ім. Артема», що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 від 22 лютого 1985 року (а.с.13-14). Наказом № 302/к від 02 лютого 2013 року позивачка була звільнена з підприємства за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Згідно п. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно довідки про заборгованість по заробітній платі виданої ПАТ «Дніпроважпапірмаш ім. Артема», на час звільнення ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 13 травня 1986 року по 02 жовтня 2013 року склала 11518 грн. 64 коп. Як встановлено, в день звільнення розрахунок по заборгованості з заробітної плати позивачу не був сплачений, до теперішнього часу заборгованість по заробітній не сплачена. Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості по заробітній платі у розмірі 11518,64 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки встановлені ст. 116 КЗпП підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку (Постанова Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року у справі № 6-77цс11).

В силу абз. 3, 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати - середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно з абз. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати обчислення виплат провадиться шляхом множення середньоденного (погодинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (погодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих днів на число відпрацьованих робочих днів.

Згідно з довідкою наданою ПАТ «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» сукупний дохід за серпень - вересень 2013 року склав 542 грн. 22 коп., у тому числі: за серпень 2013 року заробітна плата склала 703,21 грн. (11 робочих днів) та за вересень 2013 року заробітна плата склала 381,29 грн. (6 робочих днів). Середньоденна заробітна плата складає 63 грн. 79 коп.

Відповідно до Листа Міністерства праці та соціальної політики України «Про норму тривалості робочого часу на 2013 рік», з 02 жовтня 2013 року по 20 січня 2014 року кількість робочих днів становить 77 дні. А тому компенсація за час затримки виплати заробітної плати при звільненні складає: 63,79 грн. х 77 днів затримки = 4 911 грн. 83 коп., яку необхідно стягнута з відповідача на користь позивачки.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен відшкодувати заподіяну моральну шкоду працівнику, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За змістом частин 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України, з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

В судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з грубим і довготривалим порушенням законних прав позивачки відповідачем призвело до моральних страждань, стало для неї нервовим потрясінням, втрачені нормальні життєві зв'язки, заробітна плата, яку вона отримувала, була основним джерелом її доходів. Тому, з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи характер порушення прав позивачки та глибину її душевних страждань, суд приходить до висновку, що необхідно задовольнити вимоги позивачки щодо відшкодування моральної шкоди та стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди - 2000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір по справі за позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 229,40 грн. та за позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 114,70 грн., а всього в сумі 344 грн. 10 коп., оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст. 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 15, 57-60, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ім.Артема» (м.Дніпропетровськ,вул.Білостоцького,98,код ЗКПО 00218911) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 11 518 грн. 64 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 4 911 грн. 83 коп., моральну шкоду у розмірі 2000 грн., а всього стягнути 18 430 грн. 47 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ім.Артема» (м.Дніпропетровськ,вул.Білостоцького,98,код ЗКПО 00218911) 344 грн. 10 коп. судового збору на користь держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя : Озерянська Ж.М.