Ухвала суду № 37054394, 29.01.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

29 січня 2014 р.

м.Одеса

Справа № 2а-5504/12/1470

Категорія: 8.4.3

Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Крусяна А.В., Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Папиллон" про припинення юридичної особи, –

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби звернулась до суду з вищевказаним адміністративним позовом, обґрунтовуючи їх тим, що відповідачем провадиться діяльність, що суперечить установчим документам оскільки не направлена на одержання прибутку.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням податковий орган в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить скасувати оскаржуване рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Папиллон" (код 35835204) перебуває на обліку в ДПІ в Центральному районі як платник податків.

Згідно довідки ДПІ від 16.10.12р. та копії податкової декларації від 07.08.12р., що наявні в матеріалах справи, відповідач декларує відсутність фінансово-господарської діяльності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відсутність прибутку у суб'єкта господарювання не є підставою для припинення його як юридичної особи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

За змістом п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідач подавав позивачу відповідні податкові декларації з податку на прибуток підприємства.

Позиція податкового органу зводиться на те, що в установчих документах відповідача закріплені мета й предмет господарської діяльності, що в свою чергу обов’язково направлено на отримання прибутку. Так як відповідач декларує відсутність доходів, позивач робить висновок про провадження ним діяльності, що суперечить установчим документам, що є підставою для його припинення.

З огляду на це колегія суддів зазначає, що ст.42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За змістом ч.1 ст.44 ГК України підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, підприємці мають право займатися будь-якою діяльністю (крім прямо забороненої законом), ризикуючи власними доходами. Таким чином, законодавець передбачив можливість не отримувати прибуток протягом певного часу, при цьому, обмежень такого строку немає. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено заборони декларувати відсутність фінансово-господарської діяльності, якщо це відповідає дійсним обставинам.

Позивач не надав суду доказів того, що відповідач порушує вимоги п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України. Вказаний пункт передбачає можливість не провадити господарську діяльність, а, відповідно, і відсутність доходів, однак кодекс не відображає це як порушення.

На підставі ч.2 ст.38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

- визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного капіталу вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження провадження відповідачем діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

Недоведеність позивачем факту заняття відповідачем діяльністю, яка суперечить статуту або заборонена законом, безпідставне ототожнення господарської діяльності із її наслідком у вигляді отримання прибутку, неврахування положень ГК України, який не пов’язує господарську діяльність із обов’язковим отриманням прибутку, а навпаки передбачає, що підприємництво, як вид господарської діяльності, здійснюється на власний ризик, свідчать про необґрунтованість позовних вимог, а відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі № 2-а-5504/12/1470 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.А. Шевчук