Постанова № 37054119, 06.02.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2014 р.Справа № 915/2010/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лавренюк О.Т.,

суддів Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.

при секретарі судового засідання: Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні:

від позивача: Леонов Ю.І., довіреність № 82 від 29.10.2013 р.

від відповідача: Лушников В.П., довіреність б/н від 10.01.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 23.12.2013 р.

по справі № 915/2010/13

за позовом Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України"

до відповідача Публічного акціонерного товариства „Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція"

про стягнення заборгованості за договором поставки насіння №7-30 від 12.10.2011 року у сумі 128616,30 грн., в тому числі 98 935,62 грн. - боргу; 29 680,68 грн. - штрафу

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

В судовому засіданні 06.02.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

04.11.2013 р. Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Публічного акціонерного товариства "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" про стягнення заборгованості за договором поставки насіння № 7-30 від 12.10.2011 року у сумі 128 616, 30 грн., в тому числі: 98 935, 62 грн. - боргу; 29 680, 68 грн. - штрафу.

Звертаючись з позовом, позивач вказав, що між ним та відповідачем було укладено договір поставки насіння, відповідно до умов якого він поставив відповідачу товар - насіння ячменю, однак відповідач за одержаний товар розрахувався частково, що зумовило звернення до суду про стягнення заборгованості, з посиланням на положення ст. 525, 526, 610, 611 ЦК України, ст. 265 ГК України та на умови Договору поставки насіння № 7-30 від 12.10.2011 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.12.2013 року позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 98 935, 62 грн. визнав в повному обсязі, просив суд відмовити у стягненні штрафу в розмірі 29 680, 68 грн. та відстрочити виконання рішення суду до 01.09.2014 року.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.12.2013 р. по справі №915/2010/13 (суддя Олейняш Е.М.) позов ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" до відповідача ПАТ "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" про стягнення заборгованості за договором поставки насіння № 7-30 від 12.10.2011 року у сумі 128 616, 30 грн., в тому числі: 98 935, 62 грн. - боргу; 29 680, 68 грн. - штрафу задоволено. Стягнуто з відповідача ПАТ "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" на користь позивача ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" 98 935, 62 грн. - основного боргу за договором поставки насіння № 7-30 від 12.10.2011 року; 29 680, 68 грн. - штрафу за договором поставки насіння № 7-30 від 12.10.2011 року; 2 572, 33 грн. - витрат по сплаті судового збору, з посиланням на те, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу насіння, відповідач лише частково виконав свої зобов'язання за Договором щодо проведення розрахунків за отриманий товар в строк передбачений договором, у зв'язку з чим позивачем нараховано штраф. Відстрочено виконання рішення суду у даній справі щодо стягнення з відповідача ПАТ "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" на користь позивача ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" 98935, 62 грн. - основного боргу за договором поставки насіння № 7-30 від 12.10.2011 року; 29 680, 68 грн. - штрафу за договором поставки насіння № 7-30 від 12.10.2011 року та 2 572, 33 грн. - витрат по сплаті судового збору до 01.09.2014 року, з посиланням на те, що негайне виконання судового рішення може призвести до продажу основних засобів підприємства, що матиме наслідком припинення основної діяльності підприємства (вирощування та реалізація сільськогосподарської продукції) та можливого банкрутства.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції в частині надання відстрочки виконання рішення, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося позов ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 23.12.2013 р. по справі №915/2010/13 в частині відстрочення виконання рішення до 01.09.2014 р., мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції в цій частині рішення прийнято неправомірно, з порушенням норм процесуального права, безпідставно задоволена заява про відстрочку виконання рішення.

30.01.2014 р через канцелярію господарського суду надійшло клопотання ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що підприємство не має можливості направити свого представника, між тим представник ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" з'явився, надавав пояснення, підтримав доводи апеляційної скарги, від клопотання про відкладення розгляду справи відмовився.

Представник ПАТ "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" був присутній у судовому засіданні, давав пояснення, просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України", заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що слід відмовити у задоволені апеляційної скарги, а рішення господарського суду залишити без змін з огляду на таке:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду Миколаївської області, 12.10.2011 року між Державним підприємством "Державний резервний насіннєвий фонд України" (далі - постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" (далі - покупець) було укладено договір поставки насіння № 7-30 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця насіння сільськогосподарських рослин (далі - насіння), а покупець зобов'язується прийняти це насіння та оплатити його вартість відповідно до умов вказаних у цьому договорі (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця протягом десяти днів після виконання ним п. 3.2.1 даного Договору, насіння:

- озимий ячмінь "Луран" 1 репр., у кількості 96,717 т. по ціні 2 700,00 грн./т. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору покупець зобов'язується оплатити вартість насіння відповідно до умов розділу 3 цього договору та прийняти насіння тільки для власного використання.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість цього договору становить 261 135, 90 грн., сума без ПДВ 217 613, 25 грн., ПДВ - 43 522, 65 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору розрахунок проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника поетапно.

Відповідно до п. 3.2.1 Договору суму в розмірі 79 200,28 грн. покупець розраховується шляхом поставки насіння озимої пшениці сорту "Писанка" 1 репр. в кількості 36 тонн, по ціні 2 200,00 грн./т. з урахуванням з ПДВ.

Відповідно до п. 3.2.2 Договору суму заборгованості у розмірі 181 935,62 грн. покупець сплачує наступним чином: 1 000,00 грн. до 25.11.2011 року; 1 000,00 грн. до 25.12.2011 року; 1 000,00 грн. до 25.01.2012 року; 1 000,00 грн. до 25.02.2012 року; 1 000,00 грн. до 25.03.2012 року; 1 000,00 грн. до 25.04.2012 року; 1 000,00 грн. до 25.05.2012 року; 1 000,00 грн. до 25.06.2012 року; 1 000,00 грн. до 25.07.2012 року; 172 935, 62 грн. до 01.09.2012 року.

Відповідно до п. 4.2 Договору за несвоєчасне проведення розрахунків передбачених у розділі 3 Договору покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 30 % від всього залишку заборгованості.

Відповідно до п. 5.1 Договору сторони не несуть відповідальності за невиконання будь-яких положень цього Договору, якщо це спричинено діями сил, що є за межами контролю Сторони, яка не виконала своїх обов'язків, а саме стихійне лихо, вкрай несприятливі погодні умови, пожежі, війни, воєнні дії, страйки, громадські безпорядки, втручання влади, далі обставини непереборної сили. Даний перелік не є вичерпним.

Відповідно до п. 5.2 Договору сторона, що постраждала від обставин дії непереборної сили повинна негайно, але не пізніше 5 днів з моменту їх виникнення, сповістити іншу сторону телеграмою, факсом чи цінним листом з описом вкладення про настання таких обставин, вказати їх тип, можливу тривалість та причинно-наслідковий зв'язок неможливості виконання п. 3.2 з виникненням обставин непереборної сили. Якщо сторона вчасно не сповістить іншу сторону про вищевикладені обставини, то вона не має права на них посилатися в майбутньому, крім випадку, коли сама обставина непереборної сили перешкоджає такому повідомленню.

Відповідно до п. 5.3 Договору документом, який підтверджує факт наявності обставин непереборної сили, є довідка, видана Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на те органом державної влади України, яка має бути направлена на адресу ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" протягом 30 днів з дня виникнення обставин непереборної сили.

Відповідно до п. 5.4 Договору обставини непереборної сили подовжують виконання Договору на строк до 1 (одного) календарного року з моменту, коли зобов'язання мало бути виконаним з обов'язковим надходженням на адресу ДП "Держрезервнасінфонд" довідки виданої Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на те органом державної влади України про виникнення обставин непереборної сили та обов'язковим укладенням додаткової угоди до цього договору.

Відповідно до п. 5.6 Договору дія обставин непереборної сили не є підставою для повного або часткового невиконання зобов'язань за цим Договором.

Відповідно до п. 7.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

В подальшому 23.10.2013 року між Державним підприємством "Державний резервний насіннєвий фонд України" (далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" (далі - покупець) було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки насіння № 7-30 від 12.10.2011 року (арк. справи 10).

Відповідно до п. 1 вказаної Додаткової угоди у зв'язку з форс-мажорними обставинами сторони прийшли до згоди, що суму заборгованості по Договору поставки насіння № 7-30 від 12.10.2011 року, у розмірі 118 935,62 грн. покупець сплачує наступним чином: 2 000, 00 грн. до 25.11.2012 року; 2 000,00 грн. до 25.12.2012 року; 2 000, 00 грн. до 25.01.2013 року; 2 000,00 грн. до 25.02.2013 року; 2 000, 00 грн. до 25.03.2012 року; 2 000,00 грн. до 25.04.2013 року: 2 000,00 грн. до 25.05.2013 року; 2 000,00 грн. до 25.06.2013 року; 2 000,00 грн. до 25.07.2013 року; 100 935,62 грн. до 01.09.2013 року.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу насіння, а саме ячмінь "Луран" 1 репр., у кількості 96,717 тонн на загальну суму 261 135, 90 грн., що підтверджується видатковою накладною № 7-48 від 12.10.2011 року, підписаною сторонами договору, яка наявна в матеріалах справи .

Підставою поставки товару у видатковій накладній зазначено договір поставки № 7-30 від 12.10.2011 року.

Товар від відповідача отримано Заворотнюком О.Л. на підставі Довіреності № 96 від 12.10.2011 року на отримання від ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" цінностей за договором № 7-30 від 12.10.2011 року. Копія довіреності наявна у матеріалах справи .

Відповідач частково виконав свої зобов'язання за Договором (п. 3.2.1, 3.2.2 Договору) щодо проведення розрахунків за отриманий товар, а саме: поставив позивачу товар на загальну суму 79 200, 28 грн. та сплатив кошти в сумі 83 000 грн., що підтверджується Карткою-рахунком 361 ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" (арк. справи 78-80), виписками по рахунку (арк. справи 61-76) та не заперечується представниками сторін.

Відповідно до виписки по рахунку відповідач здійснював одним платежем перерахування коштів по чотирьом договорам, укладеним з позивачем, тому, при перевірці судом розміру сплачених коштів за договором, що є підставою позову у даній справі, судом першої інстанції враховувалось призначення платежу та сума коштів, спрямована на погашення заборгованості саме за договором № 7-30 від 12.10.2011 року та було встановлено, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар за договором поставки насіння № 7-30 від 12.10.2011 року становить 98 935, 62 грн..

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з тим що ПАТ "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" так і не сплатило борг, ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" звернулось до господарського суду Миколаївської області про стягнення заборгованості за договором поставки насіння № 7-30 від 12.10.2011 року у сумі 128 616, 30 грн., в тому числі: 98 935, 62 грн. - боргу; 29 680, 68 грн. - штрафу відповідно до п. 4.2 Договору

Дослідивши обставини справи та вимоги чинного законодавства апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки насіння №7-30 від 12.10.2011 р., що за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 Господарського процесуального кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу насіння, а саме ячмінь "Луран" 1 репр., у кількості 96,717 тонн на загальну суму 261 135, 90 грн., що підтверджується видатковою накладною № 7-48 від 12.10.2011 року, підписаною сторонами договору, яка наявна в матеріалах справи, між тим відповідач розрахувався частково: поставив позивачу товар на загальну суму 79 200, 28 грн. та сплатив кошти в сумі 83 000 грн.

Враховуючи викладене та те, що доказів оплати боргу в повному обсязі ПАТ "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" не надала, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, перевіривши матеріали справи дійшов вірного висновку щодо задоволення позову в частині стягнення 98 935, 62 грн. - основного боргу за договором поставки насіння № 7-30 від 12.10.2011 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення 29 680, 68 грн. - штрафу за договором поставки насіння № 7-30 від 12.10.2011 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно дослідив цю вимогу та обставини справи, дійшов вірного висновку про стягнення штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Проаналізувавши вищенаведене законодавство та умови договору, колегія суддів дійшла висновку, що сторони не несуть відповідальності за невиконання будь-яких положень цього Договору у випадку настання обставин дії непереборної сили, які підтверджуються Довідкою, виданою Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на те органом державної влади України.

Як вбачається з матеріалів справи, Висновком Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини № 1522/05-4 від 16.07.2013 року підтверджено, що несприятливі погодні умови у квітні-травні 2013 року, які спричинили пошкодження сільськогосподарських культур на площах ПАТ "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" станом на 01.06.13 року, є форс-мажорними обставинами (арк. справи 56).

Листом за № 129 від 04.09.13 року, до якого було долучено вищевказану довідку ТПП України, як вказує сам відповідач, він повідомив позивача про виникнення форс-мажорних обставин , між тим доказів направлення листа в установлені п. 5.2 Договору строки, ні суду першої інстанції, ні апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Таким чином, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не виконав умови договору щодо повідомлення позивача про настання таких обставин протягом п'ятиденного строку (п. 5.2 Договору), та несвоєчасно з порушенням місячного строку направив на адресу позивача довідку ТПП України (п. 5.3 Договору).

Відтак, в силу п. 5.2 Договору відповідач у зв'язку з несвоєчасним повідомленням позивача про обставини дії непереборної сили не має права посилатися на них в майбутньому, крім випадку, коли сама обставина непереборної сили перешкоджає такому повідомленню.

Оскільки обставиною непереборної сили є несприятливі погодні умови, вказані обставини не могли перешкодити своєчасному повідомленню позивача про них.

Враховуючи вищевикладене та оскільки ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не подано доказів своєчасного направлення відповідачем позивачу відповідних повідомлень та документів, доказів укладення додаткових угод до договору (п. 5.4, 5.5 Договору), а також враховуючи, що несприятливі погодні умови не перешкоджали своєчасному повідомленню позивача, перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу в сумі 29 680, 68 грн.

Щодо задоволення судом клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду до 01.09.2014 року, що оспорюється в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідним зазначити наступне.

У відповідності до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р., зокрема п. 7.1. передбачено, що Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі-рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке.

7.1.1. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

7.2. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про відстрочку виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та відстрочки виконання рішення суду до 01.09.2014 року, враховуючи наступні обставини:

1) визнання відповідачем основної заборгованості за договором поставки;

2) проведення часткової оплати за отриманий товар після настання форс-мажорних обставин, що підтверджується копіями банківських виписок, наявними в матеріалах справи ;

3) настання форс-мажорних обставин, що підтверджується Висновком Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини № 1522/05-4 від 16.07.2013 року, яким підтверджено, що несприятливі погодні умови у квітні-травні 2013 року спричинили пошкодження сільськогосподарських культур на площах ПАТ "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" станом на 01.06.13 року;

4) специфіку діяльності відповідача - вирощування сільськогосподарської продукції , що свідчить про те, що протягом року відповідач несе витрати (засівання земельних ділянок, обробка, вирощування та збирання врожаю), і лише потім (після збирання врожаю) отримує дохід, який може бути спрямований на погашення заборгованості;

5) вжиття відповідачем заходів щодо отримання прибутку ( підготовка ґрунту та посів сільськогосподарських культур, що підтверджується довідкою статуправління № 29-сг від 01.11.13 року, відтак, отримані з реалізації врожаю кошти можуть бути спрямовані на погашення боргу;

6) скрутне становище у зв'язку з вилученням у відповідача частини сільгосптехніки на виконання судового рішення (ухвала Печерського районного суду м. Києва від 07.08.13 року про надання дозволу на проведення обшуку на території ПАТ "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" з метою вилучення сільгосптехніки);

7) несприятливий фінансово-економічний стан відповідача, що підтверджується Балансом відповідача на 31.12.12 року .

Враховуючи вказані виняткові обставини, які склались не з вини заявника, враховуючи те, що відповідач частково оплатив борг за отриманий товар після настання форс-мажорних обставин, що проведення дій по негайному виконанню судового рішення може призвести до банкрутства ПАТ "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" та невиконання рішення у даній справі у повному обсязі судова колегія дійшла висновку, що надані боржником докази доводять той факт, що на теперішній час існують обставини, що роблять виконання судового рішення неможливим, у зв'язку з вилученням у відповідача частини сільгосптехніки і заходи по примусовому виконанню рішення суду можуть призвести до банкрутства підприємства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що господарський суд першої інстанції цілком вірно задовольнив клопотання про відстрочку виконання рішення, врахувавши доводи сторін, наявні матеріали та те, що на теперішній час існують обставини, що суттєво ускладнюють виконання рішення суду у визначений строк і заходи по примусовому виконанню рішення суду можуть призвести до банкрутства підприємства.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності можливості у відповідача розрахуватися з Позивачем. оскільки не всі посіви насіння озимої пшениці, озимого ячменю та ріпаку загинули, що форс - мажорні обставини виникли після загибелі частини посівів озимої пшениці, озимого ячменю та ріпаку , що відносно інших сільськогосподарських культур не було зазначено про форс - мажорні обставини не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки не надання відстрочки виконання рішення може привести до банкрутства підприємства і, як наслідок, позбавлення робочих місць робітників колективу.

Посилання скаржника на те, що надання відстрочки виконання рішення шкодить економічним інтересам держави судовою колегією не приймається до уваги, як безпідставне.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 23.12.2013 р. по справі №915/2010/13 - без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Миколаївської області від 23.12.2013 р. по справі №915/2010/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 10.02.2014 р.

Головуючий суддя О.Т. Лавренюк

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя Т.Я. Гладишева