Рішення № 37053891, 15.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24038/13 15.01.14

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ, ЄДРПОУ 00131305

до відповідача: Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва, м.Київ, ЄДРПОУ 03366552

про стягнення 1 168 271,29 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Левченко В.І. - по дов.

від відповідача: Петруньок І.В. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Київенерго», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва, м.Київ про стягнення 1 168 271,29 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №1410017 від 01.09.2005р. на постачання теплової енергії у гарячій воді в частині здійснення оплати в повному обсязі та у передбачений договором строк, що стало підставою для звернення з вимогою про стягнення основного боргу в сумі 1 105 850,85 грн. та 3% річних в розмірі 62 420,44 грн.

Відповідач у заяві б/н від 15.01.2014р. проти задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу заперечень не надав, проте нарахування 3% річних не підтримав, з огляду на виникнення основної заборгованості не з вини Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як свідчать матеріали справи, 01.09.2005р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго») (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (споживач) було укладено договір №1410017 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Суд приймає до уваги договір №1410017 від 01.09.2005р., як належну підставу у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов'язків щодо постачання теплової енергії.

Згідно із п.п.1.1, 2.2.1 укладеного між сторонами правочину постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1 до договору, а споживач зобов'язується отримати теплову енергію та оплатити відповідно до умов договору.

Виходячи зі змісту додатку №4 від 22.11.2005р. до договору №1410017 від 01.09.2005р., сторони погодили постачання теплової енергії до об'єктів за адресами: м.Київ, вул.Підлісна, буд.2, вул.Підлісна, буд.6 та вул.Наумова, 19.

Відповідно до п.4.1 укладеного між сторонами правочину договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2006р. При цьому, п.8.3 угоди передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку однією із сторін не буде письмово заявлено про його припинення.

Ухвалою господарського суду від 13.12.2013р. було зобов'язано сторін надати пояснення щодо дії договору №1410017 від 01.09.2005р. під час виникнення спірних правовідносин.

У судовому засіданні 15.01.2014р. сторонами жодних заперечень з приводу продовження строку дії договору в період з 01.10.2011р. по 01.11.2013р. надано не було.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися кожен наступний рік та є чинними на теперішній час.

За умовами договору №1410017 від 01.09.2005р. позивачем за період з 01.10.2011р. по 01.11.2013р. було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну 4 828 083,26 грн. Факт постачання позивачем теплової енергії підтверджується обліковими картками (табуляграмами) споживання теплової енергії, копії яких надані до матеріалів справи.

Доводів, які б спростовували правильність визначення позивачем обсягу поставленої теплової енергії та її вартості відповідачем не наведено, внаслідок чого суд приймає зазначений вище розрахунок позивача як достовірний.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.2.3.1 договору №1410017 від 01.09.2005р. споживач зобов'язався, зокрема, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, визначеними у додатку 2.

За змістом п.10 додатку №2 до вказаної угоди споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту енергію.

Крім того, відповідач зобов'язався щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати в МРВТ 4 за адресою: вул.Борщагівська, 171/18, оформлену постачальником платіжну вимогу доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки, який оформлює, і повертати один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Проте, за поясненнями позивача, всупереч умовам укладеного правочину і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, споживач взяті на себе за договором №1410017 від 01.09.2005р. зобов'язання у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за отриману теплову енергію на загальну суму 1 105 850,85 грн.

Ухвалою господарського суду від 13.12.2013р. відповідача було зобов'язано надати належні докази часткової або повної оплати заборгованості за спірним правочином. Проте, наведених доказів відповідачем до матеріалів справи представлено не було.

Одночасно, суд приймає до уваги заяву відповідача б/н від 15.01.2014р., відповідно до якої жодних заперечень з приводу розміру заборгованості за договором №1410017 від 01.09.2005р. Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва не має.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за вказаною угодою виконав належним чином, зауважень щодо кількості спожитої теплової енергії від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором зобов'язання в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва на користь позивача основного боргу у сумі 1 105 850,85 грн., підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 62 420,44 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 04.11.2010р. по справі №4/719, відсотки річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів від інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника.

Позивачем за період з 11.11.2011р. по 10.12.2013р. нараховано 3% річних в сумі 62 420,44 грн. При перевірці проведеного позивачем розрахунку трьох процентів річних, судом встановлено, що позивачем було допущено арифметичну помилку. За розрахунками суду стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 62 418,80 грн.

При цьому, посилання відповідача на те, що несвоєчасне перерахування оплати за поставлену теплову енергію позивачу відбувалося не з його вини, а отже є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення 3% річних, не приймаються судом до уваги, з огляду на таке:

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 1 ст.510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно із ч.1 ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У даному випадку, за умовами договору №1410017 від 01.09.2005р. боржником є саме відповідач і саме він зобов'язаний забезпечити своєчасне надходження коштів на рахунок позивача, які належать до сплати за вказаною угодою.

За таких обставин, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства, а також позицію Верховного Суду України, враховуючи допущені позивачем при розрахунку 3% річних помилки, після проведення власного розрахунку, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних на суму 62 418, 80 грн.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва м.Київ про стягнення основного боргу в розмірі 1 105 850,85 грн. та 3% річних в розмірі 62 420,44 грн.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (03179, м.Київ, Святошинський район, вул.Прилужна, буд.6, ЄДРПОУ 03366552) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м.Київ, Печерський район, пл.Івана Франка, 5, ЄДРПОУ 00131305, р/р №26000306201 у ГУ по м.Києву та Київській обл. ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, одержувач - ПАТ «Київенерго») основний борг в сумі 1 105 850,85 грн. та 3% річних в розмірі 62 418,80 грн., а також судовий збір - 23 365,37 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

У судовому засіданні 15.01.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 20.01.2014р.

Суддя М.О. Любченко