Постанова № 37050327, 06.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2014 р. Справа№ 910/16742/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Зеленіна В.О.

Руденко М.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Гранкіна А.В. - дов. б/н від 01.10.2013р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Київуніверсалплюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2013р. (повний текст підписано 29.10.2013р.)

у справі № 910/16742/13 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промцемент»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма

«Київуніверсалплюс»

про стягнення 217 643, 26 грн.

В судовому засіданні 06.02.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Промцемент» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Київуніверсалплюс» про стягнення 217 643, 26 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки товару № 50 від 28.09.2012р., а саме щодо повної та своєчасної оплати товару, а тому просив суд стягнути з відповідача 211 406, 23 грн. заборгованості, 5 194, 83 грн. пені, 1 042, 20 грн. 3% річних, а всього 217 463, 26 грн., а також судовий збір у розмірі 4 353, 20 грн.

30.09.2013р. супровідним листом № 541 від 30.09.2013р. позивачем було подано заяву № 539 від 30.09.2013р. про уточнення суми позовних вимог, в якій у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, останній просив стягнути з відповідача 194 786, 94 грн. заборгованості, 5 194, 83 грн. пені, 1 042, 20 грн. 3% річних та 4 353, 20 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2013р. у справі № 910/16742/13 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Київуніверсалплюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промцемент» заборгованість у розмірі 211 406, 23 грн., пеню у розмірі 5 194, 83 грн., 3% річних у розмірі 1 042, 20 грн. та судовий збір у розмірі 4 352, 86 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить припинити провадження у справі № 910/16742/13 в частині сплаченої відповідачем суми 16 619, 29 грн. та зменшити розмір пені на 50%, а саме : (5 194, 83:2 = 597,41 грн.).

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Київуніверсалплюс» передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013р. для розгляду справи № 910/16742/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Зеленін В.О., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 06.02.2014р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач підтвердив сплату відповідачем 16 619, 29 грн. заборгованості, заперечував щодо зменшення пені, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

05.02.2014р. на адресу Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла телеграма, в якій останній просив відкласти розгляд справи.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.02.2014р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, припинити провадження в частині сплаченої відповідачем суми 16 619, 29 грн. та зменшити розмір пені.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 06.02.2014р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 153).

Оскільки явка в судове засідання представника позивача обов'язковою не визнавалась, зважаючи на відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, але рішення підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 28.09.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промцемент» (позивач, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Київуніверсалплюс» (відповідач, покупець за договором) укладено договір поставки товару № 50, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити цемент різних марок (ДСТУ Б В.2.7-46-96) за цінами та в кількості, вказаній у погоджених сторонами специфікаціях, які оформляються у вигляді додатків та є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 1.2. договору умови поставки узгоджуються сторонами у відповідних додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Ціна на товар формується в національній валюті України на базових умовах, передбачених додатками до даного договору і не включає в себе вартість доставки товару до станції призначення. При відвантаженні товару залізничним транспортом вартість з/д тарифу нараховується окремо і сплачується покупцем на підставі виставлених рахунків-фактур разом з оплатою за товар (при попередній системі оплати товару) або протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку, але в будь-якому випадку до моменту завантаження товару в з/д вагони (при оплаті товару на умовах відстрочки платежу). Без оплати з/д тарифу товар не відвантажується (п. 2.1. договору).

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується здійснити поставку товару на умовах, згідно «Інкотермс-2010», вказаних в додатках до даного договору, після оплати, зазначеної у відповідних додатках, письмової заявки покупця і повідомлення про готовність прийняти товар. Заявка вважається оформленою належним чином тільки у випадку, якщо вона виконана в письмовій формі, на фірмовому бланку покупця, підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками підприємств, з зазначенням всіх реквізитів, необхідних для відвантаження.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата за товар здійснюється покупцем на основі додатків до даного договору, які являються невід'ємною частиною договору. В платіжних дорученнях, в графі «Призначення платежу», покупець обов'язково зазначає номер додатку, по якому здійснює оплату.

Згідно п. 6.3. договору у випадку несвоєчасної оплати покупцем товару він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Договір, згідно п. 9.4., вступає в силу з моменту його підписання і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2012р., в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

31.12.2012р. між сторонами підписано додаткову угоду № 1, відповідно до п. 1 якої сторони прийшли до спільної думки пролонгувати дію договору № 50 від 28.09.2012р. до 31.12.2013р.

Інші положення договору № 50 від 28.09.2012р. є незмінними. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до умов договору сторонами підписано специфікації від 11.10.2012р. (додаток № 1), від 01.11.2012р. (додаток № 2), від 07.11.2012р. (додаток № 2/1) та від 06.03.2013р. (додаток № 3), згідно яких було погоджено асортимент товару, ціну за одиницю товару, його кількість, а також строк оплати поставленого товару, який за додатками №1 та №2 становить - 100% передоплата; за додатком №2/1 та №3 - відстрочення платежу 30 календарних днів з моменту передання товару вантажоперевізнику.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 50 від 28.09.2012р. позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 218 594,09 грн.

Даний факт підтверджується видатковими накладними:

- № П-00000208 від 11.03.2013р. на суму 12 933, 67 грн.;

- № П-00000209 від 11.03.2013р. на суму 17 326, 50 грн.;

- № П-00000210 від 11.03.2013р. на суму 18 890, 51 грн.;

- № П-00000212 від 11.03.2013р. на суму 22 344, 94 грн.;

- № П-00000217 від 11.03.2013р. на суму 17 231, 30 грн.;

- № П-00000218 від 11.03.2013р. на суму 16 904, 90 грн.;

- № П-00000224 від 12.03.2013р. на суму 15 694, 49 грн.;

- № П-00000225 від 12.03.2013р. на суму 18 849, 71 грн.;

- № П-00000227 від 12.03.2013р. на суму 18 700, 12 грн.;

- № П-00000228 від 12.03.2013р. на суму 22 984, 14 грн.;

- № П-00000237 від 13.03.2013р. на суму 19 040, 11 грн.;

- № П-00000238 від 13.03.2013р. на суму 17 693, 70 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведеного вбачається, що позивач поставив, а відповідач отримав товар без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за поставлений товар розрахунок належним чином не провів, лише частково оплатив отриманий товар на суму 7 187,86 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Таким чином, на момент подання даного позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 211 406, 23 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою договір № 50 від 28.09.2012р. є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.1. договору оплата за товар здійснюється покупцем на основі додатків до даного договору, які являються невід'ємною частиною договору. В платіжних дорученнях, в графі «Призначення платежу», покупець обов'язково зазначає номер додатку, по якому здійснює оплату.

Строк оплати поставленого товару згідно додатками № 1 та № 2 становить - 100% передоплата; за додатком № 2/1 та № 3 - відстрочення платежу 30 календарних днів з моменту передання товару вантажоперевізнику.

Таким чином, строк виконання грошового зобов'язання по оплаті за даним договором на момент звернення позивача з позовом до суду настав.

Приймаючи рішення по справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача, зокрема, 211 406, 23 грн. заборгованості.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що місцевим господарським судом не було взято до уваги, що 30.09.2013р. супровідним листом № 541 від 30.09.2013р. позивачем було подано заяву № 539 від 30.09.2013р. про уточнення суми позовних вимог, в якій у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості в розмірі 16 619, 29 грн. під час розгляду справи, просив стягнути з останнього 194 786, 94 грн. заборгованості, 5 194, 83 грн. пені, 1 042, 20 грн. 3% річних та 4 353, 20 грн. судового збору (а. с. 112-113).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Беручи до уваги подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що вона за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Відтак, на розгляд місцевого господарського суду були передані позовні вимоги, остаточно сформовані в заяві про уточнення суми позовних вимог № 539 від 30.09.2013р., зокрема, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Київуніверсалплюс» 194 786, 94 грн. заборгованості.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов в повному обсязі, не звернув увагу на подану йому позивачем заяву про уточнення суми позовних вимог, яка за своєю правовою природою є заявою про зменшення позовних вимог, не розглянув її, у зв'язку з чим дійшов хибного висновку про стягнення боргу в сумі 211 406, 23 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва підлягає частковому скасуванню, а позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню в розмірі 194 786, 94 грн. з урахуванням заяви позивача про зменшення суми позовних вимог.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 5 194, 83 грн. пені, 1 042, 20 грн. 3% річних.

Згідно п. 6.3. договору у випадку несвоєчасної оплати покупцем товару він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені та 3% річних від суми заборгованості за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення 5 194, 83 грн. пені, 1 042, 20 грн. 3% річних є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача, як на підставу скасування рішення, на необхідність зменшення розміру пені на 50% , не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Господарський суд, приймаючи рішення, згідно п. 3 ст. 83 ГПК України, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Згідно пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, колегія суддів констатує, що відповідач не звертався до суду першої інстанції з заявою про зменшення розміру пені та не надавав жодних належних та допустимих доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Одне лише посилання апелянта на необхідність зменшення розміру пені не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Київуніверсалплюс», з підстав, викладених в ній, задоволенню не підлягає, але рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2013р. у справі № 910/16742/13 підлягає частковому скасуванню з підстав, викладених вище, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Київуніверсалплюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2013р. у справі № 910/16742/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2013р. у справі № 910/16742/13 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Київуніверсалплюс» (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 29-А; ідентифікаційний код 38013608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промцемент» (87302, Донецька обл., м. Амвросіївка, вул. Заводська, буд. 1; ідентифікаційний код 33320134) 194 786, 94 грн. заборгованості, 5 194, 83 грн. пені, 1 042, 20 грн. 3% річних, 4 020, 48 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промцемент» (87302, Донецька обл., м. Амвросіївка, вул. Заводська, буд. 1; ідентифікаційний код 33320134) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 332, 72 грн. згідно платіжного доручення № 594 від 17.06.2013р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.»

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

4. Матеріали справи № 910/16742/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 10.02.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді В.О. Зеленін

М.А. Руденко