Постанова № 37050324, 04.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р. Справа№ 911/4357/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання: Степанця О.В.,

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Дороніна О.М., дов. №2-15 від 13.01.2014 року,

розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»,

на рішення господарського суду Київської області від 17 грудня 2013 року,

у справі № 911/4357/13 (суддя Ярема В.А.),

за позовом Науково-виробничої фірми «Промкомплект» у формі товариства з обмеженою відповідальністю,

до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління «Укргазтехзв'язок»,

про стягнення 78 249,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Науково-виробнича фірма «Промкомплект» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - НВФ «Промкомплект» у формі ТОВ/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління «Укргазтехзв'язок» публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі- відповідач) про стягнення 78 249,27 грн., з яких: 70 153,72 грн. заборгованості за договором поставки №1 зп від 15.01.2013р., 6 746,29 грн. пені та 1 349,26 грн. 3% річних. (а.с. 5-6).

Рішенням господарського суду Київської області від 17 грудня 2013 року по справі № 911/4357/13 позов задоволено частково (а.с. 89-92).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду ПАТ «Укртрансгаз» звернулось з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 17 грудня 2013 року у справі № 911/4357/13.

Автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу ПАТ «Укртрансгаз» по справі № 911/4357/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Чорногуза М.Г.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 15 січня 2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/4357/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Суховий В.Г.

15 січня 2014 року, ухвалою Київського апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 04 лютого 2014 року.

В судовому засіданні 04 лютого 2014 року, представник ПАТ «Укртрансгаз» підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та посилаючись на відсутність належного фінансування, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення яким у позові відмовити повністю.

Позивач, явку свого представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи ту обставину, що неявка представника позивача не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника позивача.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

15 січня 2013 року між ПАТ «Укртрансгаз» в особі в.о. головного інженера Філії «Управління «Укргазтехзв'язок» (далі-покупець) та НВФ «Промкомплект» ТОВ (далі-постачальник) укладено договір поставки №1 ЗП (далі-договір), відповідно до якого постачальник поставляє, а покупець купує на умовах цього договору апаратуру електричну низьковольтну партіями, в кількості та номенклатурі відповідно до специфікації ( а.с. 10-14).

Договір набуває чинності з дати підписання його сторонами і діє протягом одного року з моменту підписання договору, а в частині зобов'язань та розрахунків до повного виконання (п. 9.1 договору).

На виконання умов договору позивач згідно видаткової накладної №13 від 24.01.2013р. передав, а відповідач прийняв апаратуру електричну низьковольтну на загальну вартість 90 153,72 грн. ( а.с 17-20).

Вказана накладна підписана уповноваженими представниками відповідача, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором та відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Відповідач свої обов'язки за договором в частині оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, сплативши лише 20 000 грн., внаслідок чого за ним утворилось 70 153,72 грн. заборгованості.

Факт сплати відповідачем 20 000 грн. за договором підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ПАТ «Укрсоцбанк» №09.401-86/31826 від 13.12.2013р., а також визнається відповідачем у повному обсязі ( а.с. 27-28).

З метою досудового врегулювання даного спору, 26.09.2013р. позивачем було надіслано відповідачу претензію №26, відповідно до якої позивач інформував останнього про порушення умов договору та вимагав здійснити оплату наявної заборгованості( а.с. 21-23).

Посилаючись на те, що відповідач решту поставленого товару не оплатив, позивач просить суд, зокрема, стягнути з відповідача 70 153,72 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару за накладною №13 від 24.01.2013р. згідно договору.

Відповідно до статей 173, 265, 193 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статей 712, 692, 530 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що покупець оплачує поставлену постачальником партію товару згідно рахунків-фактур, протягом 60 днів з дня поставки продукції на склад замовника, що підтверджується накладною, згідно виставленого постачальником рахунка-фактури.

Позивачем виставлено рахунок-фактуру № 21 від 23 січня 2013 року на загальну суму 90 153 грн. 72 коп. ( а.с. 16)

З огляду наведеного, підписання відповідачем накладної №13 від 24.01.2013р. без будь-яких заперечень щодо обсягу чи якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує в останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі, у відповідності до п. 2.3 договору, до 26.03.2013р.

Посилання ж відповідача на відсутність в нього обов'язку по оплаті вартості поставленого товару згідно спірної накладної з огляду на зміну такого зобов'язання у зв'язку з відсутністю належного фінансування ПАТ «Укртрансгаз» у 2013 році є безпідставними, оскільки доказів погодження сторонами зміни строків та/або порядку проведення грошових розрахунків за договором, як-то відповідна додаткова угода, суду не надано.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що станом на день прийняття рішення відповідач вартість поставленого позивачем товару оплатив частково, зазначений факт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та визнається відповідачем у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 70 153,72 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару за накладною №13 від 24.01.2013р. згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з першого 6 746,29 грн. пені та 1 349,26 грн. 3% річних, нарахованих з урахуванням наданих суду уточнень, з 26.03.2013р. по 14.11.2013р. на 70 153,72 грн. заборгованості.

Приписами ст. 230, 232 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 10.3 договору передбачено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару, що був поставлений, шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої суми за кожний день прострочення платежу і не звільняється від виконання зобов'язань.

Виходячи з системного аналізу зазначеного пункту договору, колегія суддів дійшла висновку, що сторони передбачили більш тривалий строк для нарахування пені за порушення виконання зобов'язань за ним ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.04.2011р. у справі №3-33гс11.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, а також положень договору, становить 6 261,94 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 6 746,29 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 6 261,94 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Період розрахунку 3% річних, заявлений позивачем до стягнення, відповідає вимогам вищезазначених норм Закону та положенням договору, а їх розмір є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 349,26 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором зумовлено належним фінансуванням ПАТ «Укртрансгаз» у 2013 році не може бути підставою для звільнення його від оплати отриманого товару з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК і статтею 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив заперечення відповідача щодо не оплати продукції за відсутності фінансування, оскільки на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність грошових коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі №3-28гс12.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не подано суду в обґрунтування своїх заперечень належні і допустимі докази, та відсутнє клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), в зв'язку з цим розгляд справи апеляційним господарським судом здійснювався виключно за наявними у справі.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду Київської області повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду Київської області від 17 грудня 2013 року по справі № 911/4357/13 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п.1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення господарського суду Київської області від 17 грудня 2013 року у справі № 911/4357/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 17 грудня 2013 року у справі № 911/4357/13 залишити без змін.

3. Справу № 911/4357/13 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

В.Г. Суховий