Рішення № 37050271, 04.02.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р. Справа № 918/1915/13

Суддя Гудзенко Я. О., розглянувши справу за позовом комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради до фізичної особи-підприємця Михальчук Світлани Ярославівни про стягнення 14 871, 59 грн.

За участю:

Від позивача:Педич Д.П. (дов. № 09-1283/06 від 20.03.2013 р.)

Від відповідача: Михальчук С.Я. (паспорт серії СР № 565882 від 08.06.1999 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

КП "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ФОП Михальчук Світлани Ярославівни (далі - відповідач) про стягнення 14 871, 59 грн., з яких 13 330, 02 грн. основний борг за договором № 7004 13.10.04 р. на відпуск теплової енергії, 916, 87 грн. пеня, 142, 55 грн. інфляційних втрат та 482, 15 грн. три відсотки річних.

Ухвалою суду від 18.12.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/1915/13, розгляд справи призначено на 09.01.2014 року.

Ухвалами суду від 09.01.2014 року, 28.01.2014 року розгляд справи відкладався.

4 лютого 2014 року від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині стягнення інфляційних втрат, яка була принята судом.

Відповідач в судовому засіданні 4 лютого 2014 року проти заявлених вимог не заперечив. Позивач підтримав заявлені вимоги, з урахуванням заяви про відмову від позову в частині стягнення інфляційних втрат, та наполягав на їх задоволенні.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.02.2014 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області,-

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 7004 про відпуск теплової енергії у нежитлове приміщення - магазин по вул. проспект Цементників, 9/4 в м. Здолбунів (далі - Договір).

За умовами п. 1.2. Договору позивач зобов'язався відпускати теплову енергію для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання будівель за адресою: м. Здолбунів, вул. просп. Цементників, 9/4 котельні по вул. Заводська, 2а. Відповідач в свою чергу приймати її та оплачувати в терміни, визначені в Договорі. При цьому, сторони повинні виконувати вимоги "Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення".

Відповідно до пункту 5.1. Договору оплата за теплову енергію проводиться згідно показників приладів обліку, які повинен встановити відповідач. У випадку відсутності приладів обліку, оплата за спожиту теплову енергію нараховується по існуючим тарифам за опалення загальної площі приміщення. Тариф на момент заключення договору складає: а) на потреби опалення при відсутності приладу обліку в розмірі 2, 10 грн. в місяць в період опалювального сезону за 1 кв.м. загальної опалювальної площі для споживачів другої групи.

За умовами п. 5.2. Договору відповідач здійснює оплату за теплову енергію не пізніше 1 числа місяця слідуючого за розрахунковим.

Договір підписаний уповноважними представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

На виконання умов Договору позивач здійснив відповідачу відпуск теплової енергії, однак, Відповідач зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого станом на 16.12.2013 року утворилася заборгованість в розмірі 13 330, 02 грн. за період з 28.11.2011 р. по 30.11.2013 року.

Сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, Відповідач погоджується із існуванням боргу в заявленій сумі, а тому в частині стягнення основного боргу в розмірі 13 330, 02 грн. позов підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією №09-1623/05 від 22.05.2013 р. (а.с. 29), яка була залишена відповідачем не відповіді та задоволення.

За умовами п. 6.2. Договору за прострочення оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0, 5 % від суми неоплачених коштів за кожен день прострочки, починаючи з 1-го числа місяця слідуючого за розрахунковим, але не більше двох облікових ставок НБУ.

На підставі п. 6.2. Договору, а також на підставі ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано пеню за період з 01.12.11 р. по 16.12.13 р. в розмірі 916, 87 грн. та три відсотки річних за період з 01.10.12 р. по 01.07.13 р. в сумі 482, 15 грн.

Судом було перевірено наведений позивач розрахунок та відповідно до розрахунку проведеного судом за період з 01.12.11 р. по 16.12.13 р. розмір пені становить 918, 02 грн., а трьох відсотків річних за вказаний вище період - 481, 43 грн.

Таким чином, з урахуванням відсутності клопотання позивача про вихід суду за межі позовних вимог, задоволенню підлягають заявлені позивачем вимоги про стягнення пені в розмірі 916, 87 грн. та трьох відсотків річних відповідно до проведеного судом розрахунку в меншому розмірі 481, 43 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі Договору на відпуск теплової енергії.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 23 "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 р. № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу одна сторона зобов'язується надавати другій стороні енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється від суми невиконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт наявності у відповідача заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме, належним чином завіреними копіями: Договору на відпуск теплової енергії №7004 від 15 жовтня 2004 року (а.с. 7 - 9), реєстру рахунків за теплоенергію (а.с. 10 - 24).

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Позивачем доказів вбачається, що позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином, проте відповідачем розрахунків проведено не було.

Відповідач не подав доказів оплати заборгованості.

Враховуючи, що позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 142, 55 грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі ст. 80 ГПК України.

Таким чином, заслухавши пояснення сторін, враховуючи докази надані позивачем на підтвердження заявлених вимог, факт їх визнання відповідачем в судовому засіданні, перерахунок суду заявлених позивачем штрафних санкцій (пені, 3% річних), суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно ч.ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 1 703, 92 грн., покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 80, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради до фізичної особи-підприємця Михальчук Світлани Ярославівни задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Михальчук Світлани Ярославівни (35700, Рівненська обл., м. Здолбунів, просп. Цементників, 9/14, паспорт СР 565882 від 08.06.1999 р.) на користь Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (35701, Рівненська обл., м.Здолбунів, вул.Шкільна, 40а, код 30032555) 13 330 (тринадцять тисяч триста тридцять) грн. 02 коп. основної суми боргу за договором на відпуск теплової енергії, 916 (дев'ятсот шістнадцять) грн. 87 коп. пені, 481 (чотириста вісімдесят одна) грн. 43 коп. три відсотки річних та 1 703 (одна тисяча сімсот три) грн. 92 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 0,72 грн. 3% річних в позові відмовити.

4. Провадження у справі в частині стягнення 142, 55 грн. інфляційних втрат припинити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 10.02.2014 року.

Суддя Гудзенко Я.О.