Ухвала суду № 37049891, 30.01.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1601/5239/2012

Номер провадження 11/786/18/14

Категорія ч.1 ст.366 Н.Т. Головуючий у 1-й інстанції Каліновська Е.І.

Доповідач ап. інст. Ландар О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого Ландара О.В.

суддів Денисенко Л.М., Кожевнікова О.В.

за участю прокурора Акулової С.М.

представника потерпілої адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_3 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 травня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку і мешканку м. Кременчука, громадянку України, з вищою освітою, працюючу директором КП Завод залізобетонних виробів №2, раніше не судиму,-

засуджено за ч.2 ст. 364-1, КК України (в ред. Від 07.04.2011 року) до штрафу в розмірі 15 300 грн; за ч.1 ст.366 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання призначених покарань остаточно засуджено ОСОБА_4 до штрафу у розмірі 16 150 грн.

За ч. 1 ст.209 КК України ОСОБА_4 виправдана за відсутністю в її діях складу злочину.

За змістом вироку ОСОБА_4 визнана винуватою у тому, що вона, працюючи директором КП «ЗБВ-2» м.Кременчука та являючись посадовою особою юридичної особи приватного права, маючи умисел на одержання неправомірної вимоги для інших осіб, 18.03.2010 року зловживаючи повноваженнями та використовуючи їх всупереч інтересам юридичної особи приватного права, уклала з потерпілою ОСОБА_3, яка передала готівкою до каси КП «ЗБВ-2» кошти в сумі 384 000 грн., договір №8 на дольову участь в будівництві двохкімнатної квартири АДРЕСА_1.

Цього ж дня, 18.03.2010 року ОСОБА_4 уклала договір №35 з ФОП ОСОБА_5, який виступав замовником на будівництво вказаної квартири у ЗАТ «Крюківбудтехмонтаж» на дольову участь у будівництві двохкімнатної квартири АДРЕСА_1.

В подальшому ОСОБА_3 відмовилась від купівлі даної квартири та 16.04.2010 року уклала з потерпілою ОСОБА_6 договір № 8/1 уступки прав по договору участі у дольовому будівництві №8 від 18.03.2010 року, відповідно до умов якого ОСОБА_6 в момент підписання договору передала ОСОБА_3 кошти в сумі 384 000 грн., а тому кошти в сумі 384 000 грн. внесені 18.03.2010 року до каси КП «ЗБВ-2» рахуються як внесені ОСОБА_6

09.07.2010 року директор КП «ЗБВ-2» ОСОБА_4 з метою отримання неправомірної вигоди для інших осіб, шляхом заволодіння грошовими коштами, які були внесені відповідно до умов договору на дольову участь в будівництві квартири АДРЕСА_1 не повідомляючи іншу сторону договору, розірвала з ФОП ОСОБА_5 договір №35 від 18.03.2010 року на дольову участь у будівництві квартири АДРЕСА_1 та не повернула грошові кошти, які були внесені ОСОБА_6 на виконання умов договору №8 на дольову участь у будівництві двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 в сумі 384 000 грн.

В період досудового слідства матеріальна шкода потерпілій ОСОБА_6 відшкодована в повному обсязі.

Крім того засуджена ОСОБА_4, достовірно знаючи, що КП «ЗБВ-2» не укладало з забудовником ТОВ «Житлоінвест» договорів на будівництво по АДРЕСА_2, з метою отримання неправомірної вигоди для інших осіб, зловживаючи своїми повноваженнями, 9 квітня 2010 року склала та видала потерпілій ОСОБА_3 завідомо неправдивий документ - договір №9 на дольову участь у будівництві квартири площею 82,3 кв.м. в житловому будинку АДРЕСА_2.

Згідно умов вказаного договору КП «ЗБВ-2» зобов'язувалося закінчити будівництво двокімнатної квартири та здати її в експлуатацію в першому кварталі 2011 року та передати ОСОБА_3, а та, в свою чергу, зобов'язалася внести до каси КП «ЗБВ-2» готівку: в сумі 165 270 грн. (1-й етап); 216 000 грн. (2-й етап); 46 230 грн. (3-й етап).

На виконання умов договору потерпіла ОСОБА_3, не будучи обізнаною з приводу забудовника та наявності у нього договірних відносин між КП «ЗБВ-2», внесла грошові кошти до каси КП «ЗБВ-2» 09.04.2010 року в сумі 165 270 грн.; 16.04.2010 року - 160 450 грн.; 20.04.2010 року - 10 000 грн., а всього 335270грн., одержавши які, як неправомірну вигоду, засуджена ОСОБА_4 витратила на потреби підприємства, для здійснення господарської діяльності, чим завдала тяжкої шкоди охоронюваним законом правам, інтересам потерпілої.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї потерпіла ОСОБА_3 порушує питання про скасування вироку місцевого суду через необґрунтоване виправдання засудженої за ч.1 ст.209 КК України, невірну перекваліфікацію прокурором при зміні обвинувачення, та судом дій засудженої з ч.2 на ч.1 ст.366 КК України та з ч.5ст.191КК України на ч.2ст.364-1 КК України, просить постановити новий вирок та засудити ОСОБА_4 за ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 та ч.1 ст.209 КК України.

Стверджує, засуджена привласнила внесені нею кошти і має нести відповідальність саме за ст.191 КК України, а інкримінована їй ст.209 КК України, є продовженням цього злочину, вчиненого відносне неї, а тому вона вважає себе потерпілою і за даним обвинуваченням, по якому, на її думку, суд необґрунтовано виправдав ОСОБА_4

Інші учасники с удового розгляду вирок суду не оскаржили

Заслухавши доповідача, представника потерпілої адвоката ОСОБА_2 на підтримання апеляції, заперечення проти апеляції засудженої ОСОБА_4, думку прокурора Акулової С.М. про законність і обґрунтованість судового рішення, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає до задоволення.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_4 у тих злочинах, за які вона засуджена, є вірними і належно обґрунтованими.

Твердження потерпілої ОСОБА_3 про необхідність кваліфікації дій засудженої за більш тяжким обвинуваченням не ґрунтується на вимогах закону і заслуговує на увагу.

За змістом ст.191 КК України привласнення і розтрата майна, ввіреного винному, з суб'єктивної сторони характеризується корисливим мотивом і метою.

У вчиненні таких дій ОСОБА_4 своєї провини не визнала. Із її пояснень слідує, що до настання кризи кероване нею підприємство, яке виготовляє збірні залізобетонні конструкції, бетон, розчин та інше, працювало стабільно, виконувало умови договорів про спільне будівництво житла. Зокрема, потерпіла ОСОБА_3 до березня 2010року шляхом дольової участі придбала через підприємство дві квартири. У березні 2010року вона уклала новий договір на будівництво двокімнатної квартири по АДРЕСА_1, яку в порушення умов договору, без відома КП «ЗБВ -2»Ю продала ОСОБА_6 шляхом укладання договору про переуступку права. В кінці 2010 року господарським судом Полтавської області була порушена справа про банкрутство підприємства, арештовані рахунки, що унеможливило виконання укладених угод. Внесені ж ОСОБА_3 гроші по договору на будівництво останньої квартири по АДРЕСА_2, були оприбутковані по касі і використані виключно у виробничих потребах - для виготовлення продукції та нагальні потреби підприємства і нею привласнені не були.

Такі пояснення засудженої не спростовані і підтверджуються наявними у справі документами.

Зокрема, по справі було проведено дві судово-економічні експертизи, з висновками яких погодилася і потерпіла ОСОБА_3 Обидві вони підтвердили, що кошти, отримані від ОСОБА_3 на дольову участь у будівництві, в сумі 384тис.грн. були повністю обліковані в касі КП «ЗБВ №2» прибутковим касовим ордером №51 від 18.03.2010року та були використані на потреби підприємства ( на закупку нафтопродуктів, щебеню, піску, металопрокату і його порізку, тощо. т.4 а.с.124-129,138-143).

Видно також, що по завершенні досудового слідства по справі, складаючи обвинувальний висновок, у якому ОСОБА_4 інкримінувалась ч.1 ст.209 КК України - легалізація (відмивання) доходів, самі органи слідства указали, що набувши право власності на кошти ОСОБА_3, вона використала їх саме для здійснення господарської діяльності (т.4а.с.216-242).

За таких обставин, виходячи з фактичних обставин справи, які були встановлені в судовому засіданні, відсутністю корисливого мотиву, суд визнав слушним змінене прокурором обвинувачення, та на законних підставах, вмотивовано перекваліфікував дії ОСОБА_4 з ч.5ст.191 КК України на ч.2 ст. 364-1 КК України.

Доводи потерпілої щодо необхідності правової кваліфікації дій ОСОБА_4 не за ч.1, а за ч.2ст.366 КК України, через тяжкі наслідки, які аналогічні зайнятій позиції у місцевому суді, також ретельно перевірялись судом першої інстанції, який правильно та аргументовано визнав їх такими, що не заслуговують на увагу.

При цьому місцевий суд вірно вказав, що указані наслідки не настали від службового підроблення (договору №9 на дольову участь у будівництві квартири будинку АДРЕСА_2), яке було виключно способом вчинення іншого злочину, а настали від іншого, передбаченого ч.2ст.364-1 КК України, кваліфікуюча ознака якого і враховує настання тяжких наслідків.

Що стосується тверджень апеляційної скарги про безпідставне виправдання ОСОБА_4 за ч.1ст.209 КК України, то у цій частині вони не можуть бути предметом апеляційного розгляду, оскільки вони виходять за межі її законних прав та інтересів і процесуальних прав, як учасника процесу.

Даний злочин не відноситься до злочинів проти власності чи життя та здоров'я особи. Безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст.209 КК України, є суспільні відносини у сфері зайняття господарською діяльністю, по якому ОСОБА_3 потерпілою не визнавалась, відтак, в силу ст.348КПК України вона не наділена правом оскаржувати вирок у цій частині.

Із вироку вбачається, що суд обрав покарання ОСОБА_4 у межах санкцій кримінального закону, з урахуванням характеру злочинів, обставин їх вчинення, наслідків, що настали, віку засудженої та інших обставин, які впливали на його вид і міру.

Обране винній покарання відповідає вимогам ст.ст.50,65 КК України і підстав вважати його надмірно м'яким немає.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК (в ред. 1960 р.) України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 травня 2013 року щодо ОСОБА_4 - без змін.

С У Д Д І :

Кожевніков О.В. Ландар О.В. Денисенко Л.М.