Ухвала суду № 37049707, 06.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3726/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Троян .М.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Динарій" до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем порушено порядок, механізм, процедуру перевірки та результатів її оформлення, що є підставою для визнання дій відповідача протиправними. Так, наказ на перевірку та повідомлення про її проведення були направлені товариству в день проведення перевірки, а не перед початком її проведення. Позивач не був присутній під час проведення перевірки. Факти встановлені в ході перевірки ґрунтуються на припущеннях та не відповідають фактичним обставинам, оскільки в зв'язку з тим що позивачу було невідомо про її проведення, він не зміг надати всі необхідні документи, які б спростували висновки перевіряючих., тому що усі господарські операції підтверджуються наявними первинними документами, що підтверджує їх реальність та фактичність здійснення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби щодо проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Динарій", за результатами якої складено акт № 604/22-00/34688555 від 13.06.2013 року.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Динарій" за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Вишгородському районі Київської області поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Динарій" за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року.

В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Динарій" про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області, щодо формування в акті №604/22-00/34688555 висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із платниками податків за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року; - провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 04.06.2013 року № 285 "Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки" та на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК України відповідачем з 04.06. по 06.06.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Динарій" з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Девен Альянс" та ТОВ "Престиж Строй 2012" за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що наказ на проведення 04.06.2013 року вищезазначеної перевірки видано також 04.06.2013 року і в цей же день разом із повідомленням було надіслано позивачу.

За результатами перевірки, перевіряючими складено акт від 13.06.2013 року №604/22-00/34688555 .

У висновках акту, складеного виключно за результатами аналізу системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, перевіряючі зазначили що на ТОВ "Консалтингова компанія "Динарій" вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за перевіряємий період, які підпадають під визначення ст. 185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України. А таким чином, всі господарські операції між позивачем та контрагентами - постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які свідчать про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що порушує ст. 185 Податкового кодексу в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Порядок та особливості проведення документальних позапланових невиїзних перевірок визначено положеннями ст. ст. 78, 79 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

За п.п. 78.4, 78.5 ст. 78 Податкового кодексу України, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Таким чином, з огляду на зміст вищенаведених норм, судом не приймаються до уваги твердження позивача про порушення податковим органом порядку проведення перевірки в частині не врученням йому завчасно наказу на перевірку та повідомлення про її проведення, оскільки вимоги п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України не встановлюють обов'язку повідомлення платника податку в певний термін чи строк. З таких же підстав не приймаються доводи щодо порушення прав та інтересів позивача через його відсутність під час проведення перевірки, оскільки п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України прямо та чітко регламентує не обов'язковість присутності.

Разом з тим, з приводу дотримання відповідачем проведення перевірки, її порядку та особливостей оформлення її результатів, слід відзначити про наступне.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

З наведеної норми вбачається, що ініціюється перевірка з обов'язковим дотриманням вимог, встановлених пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України щодо необхідності її проведення саме на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, тобто з урахуванням усіх перелічених документів в їх сукупності, а не лише на підставі даних податкових декларацій.

Між тим, відповідач здійснюючи перевірку без первинних документів та лише за результатами аналізу даних аналізу баз даних АІС «Реєстр платників податків», АІС «Аудит», АІС «Бест-Звіт», АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» фактично здійснив камеральну перевірку, змістом якої є арифметична перевірка заповнення даних, внесених платником податків у декларацію й правильності застосування коефіцієнтів, назвавши її, при цьому, позаплановою невиїзною документальною перевіркою.

Наведене вказує на порушення норм чинного законодавства при складанні акту перевірки, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є суб'єктивним припущенням перевіряючих та порушенням відповідачем не тільки встановленого законодавством порядку проведення перевірки, але й є доказом його невиконання, а отже позовні вимоги в частині визнання протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки позивача, підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам щодо дій Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про коригування показників податкової звітності необхідно зазначити таке.

Згідно статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до Податкового кодексу України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Наказом ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" затверджено методичні рекомендації взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у контрагентів (далі - наказ № 266).

Згідно пункту 1.3 наказу № 266, для реалізації методичних рекомендацій створені відповідні програмні продукти, у тому числі "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Пунктом 2.8 наказу № 266 встановлено, що працівники органу державної податкової служби несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

Отже, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість, і повинні їм відповідати.

Як випливає зі змісту підпункту 2.10.3 пункту 2.10 наказу №266, співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до пункту 2.14 наказу №266, інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пунктом 2.19 наказу №266 передбачено, що у разі виявлення працівником підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб під час проведення камеральної перевірки податкової звітності помилок, допущених працівником підрозділу ведення та захисту податкової звітності при введенні податкової звітності до електронної бази податкової звітності з паперового носія така інформація передається до підрозділу ведення та захисту податкової звітності, шляхом направлення службової записки, з метою усунення помилки.

Згідно пункту 2.20 наказу №266, за наслідками перевірки отриманої інформації працівниками органу ДПС: усуваються помилки, допущені працівником підрозділу ведення та захисту податкової звітності при введенні податкової звітності до електронної бази податкової звітності органом ДПС з паперового носія; враховуються уточнюючі розрахунки (у разі їх подання платником ПДВ); складаються акти перевірки платника ПДВ (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) із обов'язковим зазначенням у розрізі контрагентів донарахованих сум ПДВ.

Пунктом 2.21 наказу № 266 передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Згідно пункту 4.15 наказу, якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

З аналізу зазначених положень можна зробити висновок, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Оскільки, за наслідками проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення не приймались, а відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, податкова не мала права на корегування показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Консалтингова компанія "Динарій", а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про не згоду позивача з висновками перевірки, що викладені в акті, можливо зазначити наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Згідно з частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, під рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, у розумінні частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається таке владне рішення (дія), які спрямовані на врегулювання тих чи інших суспільних відносин у публічно-правовій сфері, мають обов'язковий характер і породжують певні правові наслідки.

Акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, не підлягають розгляду в судах у порядку адміністративного судочинства, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.

В даній справі позивач пред'явив вимогу про визнання протиправними дій податкового органу, що виявились у викладенні в акті перевірки висновків про нікчемність правочинів, укладених позивачем з його контрагентами.

З урахуванням наведеного вище, вказана вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 11 лютого 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.