Постанова № 37047189, 04.02.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 року 12:01 810/6040/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Ігнатко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Маркет" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Маркет" (далі-позивач, товариство) до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентами про поставку товарів. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують господарські операції між позивачем та контрагентами, проте податковим органом взагалі не було з'ясовано обставини реальності господарських операцій. Позивач вказав, що на законних підставах сформував податковий кредит та валові витрати, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції між ним і вказаними контрагентами мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, у його задоволенні просив відмовити. Надав письмові заперечення, що ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» є юридичною особою, що зареєстрована 19.02.2009 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області.

На підставі направлень від 13.05.2013 податковим органом проведено документальну планову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012. За результатами перевірки складено акт від 12.06.2013 №361/22-01/36263933, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем: п. 1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 33120 грн за І квартал 2011 р. на 33120 грн, завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 144000 грн за ІІ квартал 2011 р. на 144000 грн; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2 п. 198.3 п.198.6 ст. 198, п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 217474 грн, в тому числі по періодах: квітень 2010 р. - 1267 грн, жовтень 2010 р. - 53745 грн, листопад 2010 р. - 45015 грн, грудень 2010 р. - 32619 грн, січень 2011 р. - 80348 грн, травень 2011 р. - 2328 грн, червень 2011 р. - 1000 грн, вересень 2011 р. - 1152 грн, та завищено залишок від'ємного значення на загальну суму 6054 грн за лютий 2011 р.; п.п.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі - 10547 грн.

У ході перевірки встановлено, що за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 ТОВ «Трак Маркет» укладалися договори з ТОВ «Дніпроторгінвест», ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Уктехномас-сервіс», ТОВ «Імпульс плюс 2010». В Акті перевірки здійснено посилання на отримання відповідачем від інших податкових органів документів (актів про неможливість проведення зустрічних звірок, актів перевірок), які стосувалися як безпосередніх контрагентів позивача, так і контрагентів по ланцюгу постачання.

Так, відповідачем отримано від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дніпроторгінвест» щодо підтвердження господарських відносин за жовтень-грудень 2010 р. від 09.11.2012 №4904/22-7/37212565, яким встановлено ознаки фіктивності товариства.

Крім того, відповідачем отримано від ДПІ у Печерському районів м. Києва акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфакем Україна» щодо підтвердження відносин з платниками податків за період з 01.10.2009 по 30.07.2012 від 10.09.2012 №3645/22-4/36678727, яким встановлено відсутність об'єкта оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).

Також від ДПІ у Печерському районів м. Києва відповідачем отримано акт про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Укртехномас-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 14.06.2010 по 10.05.2011 від 25.07.2012 №548/22-08/37144600, в якому здійснено посилання на постанову Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2012 у кримінальній справі щодо керівника ТОВ «Укртехномас-Сервіс» ОСОБА_1, згідно з якою у травні 2010 року у м. Києві до ОСОБА_1 звернулась невстановлена особа, яка запропонувала останньому з метою прикриття незаконної діяльності за грошову винагороду створити юридичну особу шляхом реєстрації на його ім'я в органах державної влади суб'єкта підприємницької діяльності - товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-Сервіс», а також стати його керівником та засновником. Як вбачається, ОСОБА_1 було створено цю юридичну особу. Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2012 ОСОБА_1 засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. У наведеній в тексті акту перевірки інформації про цю постанову суду відсутні відомості щодо укладених господарських операцій між ТОВ «Укртехномас-Сервіс» та ТОВ «Трак-Маркет». Копії вказаної постанови суду у кримінальній справі щодо ОСОБА_1 відповідачем для приєднання до цієї адміністративної справи не надано.

Крім того, відповідачем отримано від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова акт про результати позапланової документальної перевірки ТОВ «Імпульс плюс 2010» з питань перевірки правильності та повноти обчислення податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 31.05.2011 від 02.08.2011 №3546/2305/37363648, згідно з яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг). Відповідачем від тієї ж ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Імпульс плюс 2010» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за червень 2011 р. від 09.12.2011 №1114/2302/37363648, яким встановлено відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Отже, правочини, нібито укладені між ТОВ «Імпульс плюс 2010», ТОВ «Укртехномас-Сервіс», ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Дніпроторгінвест» та позивачем не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Крім того, податковим органом в ході перевірки встановлено неутримання податку з доходів фізичних осіб з перерахованого доходу ОСОБА_2 у 2010 р. за надані послуги в сумі 49614,68 грн, ОСОБА_3 у 2010 році за запчастини в сумі 18630 грн, а також з виплачених коштів підзвіт ОСОБА_4 12.12.2011 за проживання в сумі 873,25 грн та за пальне в сумі 1196,20 грн.

На підставі Акту перевірки від 12.06.2013 №361/22-01/36263933 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 №0002432300, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 6054 грн, №0002412300, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 144000 грн, №00024002300, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 33120 грн, № 0002422300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 250925 грн, у тому числі за основним платежем на 217474 грн, за штрафними санкціями - на 33451 грн, та від 01.07.2013 №0011661702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 13184 грн, у тому числі за основним платежем - на 10547 грн, за штрафними санкціями - на 2637 грн.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 25.09.2007 Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією, має свідоцтво про сплату єдиного податку від 23.11.2009, в якому видом діяльності зазначено технічне обслуговування та ремонт автомобілів; торгівля автомобільними деталями та приладдям. Виконання робіт фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 підтверджується актами здачі-приймання робіт, копріями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та виписками по рахунках позивача (т.2 а.с.138-201).

ОСОБА_5 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 04.02.1992 Луцькою районною державною адміністрацією Волинської області. Між позивачем та ОСОБА_5 25.01.2010 укладено договір купівлі-продажу та обслуговування №009 на поставку автошин та дисків колісних. На виконання цього договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, рахунки фактури та банківські виписки (т.2 а.с.116-136).

Витрати на проживання та оплату пального у відряджені в Польщі директора підприємства позивача ОСОБА_4 підтверджується чеками та рахунками-фактури, звітами про використання коштів, посвідченням про відрядження, запрошення, дозволом та наказом про відрядження (т.1 а.с.50-62).

Судом установлено, що позивачем за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 укладено низку договорів із вказаними в акті податкового органу контрагентами.

Так, між позивачем та ТОВ «Дніпроторгінвест» 30.09.2010 укладено договір купівлі-продажу товару (запасні частини до транспортних засобів). Факт надання товару (робіт, послуг) оформлювався податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами. На підтвердження транспортування товару транспортом позивача надано копії довіреностей на отримання матеріальних цінностей, подорожні листи. На підтвердження подальшої реалізації отриманої продукції від ТОВ «Дніпроторгінвест» позивачем надано податкові та видаткові накладні. Всі документи мають належні реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.1 а.с.181-206, т.2 а.с.233-245, т.3, т.4, т.5, т.6, т.7, т.8, т.9, т.10 а.с.1-118).

12 вересня 2009 року позивачем (покупець) з ТОВ «Кредит Європа Лізинг» (продавець) укладено договір №120913 купівлі-продажу товару (навантажувач електричний ОМ ХЕ12з) та специфікацію до нього. Факт надання товару оформлювався видатковою накладною та актом приймання. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.2 а.с.60-67).

Між позивачем та ТОВ «Альфакем Україна» 01.04.2010 укладено договір поставки товару - водний розчин сечовини 32,5%, торгова марка Airl. Факт надання товару оформлювався податковою та видатковою накладними, рахунком-фактурою. Всі документи мають належні реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.2 а.с.70-74).

Між позивачем та ТОВ «Імпульс плюс 2010» та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» в грудні 2010 року та у вересні 2011 року укладені усні договори на поставку товару. Факт надання товару (робіт, послуг) оформлювався податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами. Подальша реалізація позивачем отриманої продукції від ТОВ «Імпульс плюс 2010» та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» підтверджується податковими та видатковими накладними. Всі документи мають належні реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.2 а.с.78-97, а.с.108-114).

Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагентів, що підтверджується виписками по оплаті за товар (т.2 а.с.206-230, т.2 а.с.75-77, 98-107).

На підтвердження наявності складських приміщень позивачем надано договір оренди нежитлового приміщення №10-ю/01-001 від 31.08.2009, укладений між позивачем та ТОВ «Трак Сервіс», акти здачі-приймання, податкові накладні, договір оренди нежитлового приміщення №1 від 01.06.2010, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_6, акти здачі-приймання (т.1 а.с.149-173). Наявність транспортних засобів у позивача підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (т.1 а.с.207-208).

На підтвердження наявності основних засобів, які перебувають на балансі товариства, позивачем надано відповідні оборотно-сальдові відомості по рахунках (т.1 а.с.212-245, т.2 а.с.1-59). Маса отриманого товару та можливість його транспортування належним позивачу транспортом підтверджується відповідними таблицями (т.1 а.с.209-211).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були дані Акта перевірки про завищення позивачем валових витрат і податкового кредиту у зв'язку з віднесенням до їх складу сум коштів і сплаченого податку на додану вартість у складі придбаного товару та послуг. Із цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 3 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, зокрема, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Пунктом 5.1 статі 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Під час судового розгляду представники позивача надали суду належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують здійснення підприємством витрат на придбання товару і послуг та їх подальшого використання в господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Вимоги до податкової накладної визначено, зокрема, пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток прийнято податковим органом за господарськими операціями з ТОВ «Імпульс плюс 2010», ТОВ «Укртехномас-Сервіс», ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Дніпроторгінвест» за 2010-2012 роки, які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність договорів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт поставки товарів позивачем від ТОВ «Імпульс плюс 2010», ТОВ «Укртехномас-Сервіс», ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Дніпроторгінвест», подальша реалізація отриманого товару третім особам та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу валових витрат і податкового кредиту підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «Імпульс плюс 2010», ТОВ «Укртехномас-Сервіс», ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Дніпроторгінвест» є належним чином зареєстрованими юридичними особами, які мають право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані платниками податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Імпульс плюс 2010», ТОВ «Укртехномас-Сервіс», ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Дніпроторгінвест» на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано. Посилання відповідача на рішення суду у справі щодо керівника і засновника ТОВ «Укртехномас-Сервіс» ОСОБА_1 суд до уваги не бере, оскільки цю постанову суду до матеріалів справи не долучено, а у наведених в акті перевірки відомостях про вказане судове рішення відсутня інформація щодо дослідження у ньому умислу сторін саме тих правочинів, які є предметом дослідження у цій адміністративній справі.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «Імпульс плюс 2010», ТОВ «Укртехномас-Сервіс», ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Дніпроторгінвест» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, визначено валові доходи і валові витрати, грошові зобов'язання з податку на прибуток.

В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «Імпульс плюс 2010», ТОВ «Укртехномас-Сервіс», ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Дніпроторгінвест» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Імпульс плюс 2010», ТОВ «Укртехномас-Сервіс», ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Дніпроторгінвест», які засвідчують отримання товарів (робіт, послуг), у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному періоді 2010-2012 р.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання яких у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Суд бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку.

Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів (робіт, послуг) позивачу у судовому засіданні було спростовано.

Що стосується нарахування позивачу податковим органом зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб то суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.165.1.36 п.165.1 ст.165 розділу IV Податкового кодексу України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до ПК України.

Згідно із ст. 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, дохід від якої обкладається єдиним податком.

Відповідно до п.177.8 ст.177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від операцій, здійснюваних в межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою-підприємцем, який отримує такий дохід, надано копію свідоцтва про державну реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що взаємовідносини між ТОВ «Трак Маркет» та фізичними особами - підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відбулися в межах того виду діяльності, що визначений в свідоцтві про сплату єдиного податку та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Щодо коштів, виданих під звіт ОСОБА_4 суд зазначає, що акт перевірки не містить ні відомостей про конкретне порушення, ні жодного посилання на правові та фактичні підстави для нарахування грошових зобов'язань і формування зроблених висновків. Витрати на проживання та оплату пального у відрядженні на території іншої держави підтверджуються належним чином оформленими документами, що є достатніми доказами здійснення таких витрат. Представники відповідача у судовому засіданні не надали пояснень за вимогу суду щодо вчинених позивачем при цьому будь-яких порушень.

З огляду на наведене, суд визнає, що висновок податкового органу про порушення відповідачем при визначенні грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб є безпідставним, а винесене з цього приводу податкове повідомлення-рішення є протиправним, тому підлягає скасуванню.

Що стосується посилання відповідача в Акті перевірки на акти про неможливість проведення зустрічної звірки зазначених контрагентів позивача, то суд не визнає ці акти належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст. 70 КАС України.

Так, відповідно до п.73.5 ст.75 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

При цьому суд бере до уваги, що вказані акти до суду відповідачем не надано.

Разом з тим, як вбачається з Акта перевірки, податковий орган, який надіслав відповідачу акти про неможливість провезення зустрічної звірки контрагентів позивача, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання не здійснював, наявність у нього виробничих потужностей, місць зберігання і відпуску товару, орендованих транспортних засобів чи осіб, які працюють за наймом або на підставі інших договорів, не перевіряв, відтак висновки, викладені в цьому акті, суперечать приписам п.73.5 ст.73 ПК України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинених цим контрагентом господарських операцій з позивачем.

Отже, податковим органом всупереч вимог статті 71 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не доведено фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Імпульс плюс 2010», ТОВ «Укртехномас-Сервіс», ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Дніпроторгінвест» за 2010-2012 р. та неправомірне віднесення коштів, сплачених за придбання товару (робіт та послуг) до податкового кредиту та до валових витрат, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договору, укладених між позивачем та ТОВ «Імпульс плюс 2010», ТОВ «Укртехномас-Сервіс», ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Дніпроторгінвест», а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п. 1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2 п. 198.3 п.198.6 ст. 198, п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України; п.п.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є безпідставними.

Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "В4" №0002432300, форми "П" №0002412300, форми "Р" №0002402300, форми "Р" №0002422300 від 27.06.2013, форми "Р" №0011661702 від 01.07.2013, видані Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Маркет" судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 08 лютого 2014 р.